ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ АРКУШІВ ВИКОРИСТАННЯ РУКОПИСІВ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ОСОБОВОГО ФОНДУ П. Г. ТИЧИНИ)

Тези доповіді

УДК 930.2:091Тичина
Петрушко Людмила Анатоліївна,
ORCID 0000-0001-7175-9143,
кандидат історичних наук,
науковий співробітник,
відділ кодикології та кодикографії,
Інститут рукопису,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
е-mail: liudmyla1991@ukr.net

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ
АРКУШІВ ВИКОРИСТАННЯ РУКОПИСІВ
(ЗА МАТЕРІАЛАМИ ОСОБОВОГО ФОНДУ П. Г. ТИЧИНИ)

Розкрито інформаційний потенціал аркушів використання рукописів як джерела до вивчення наукового опрацювання рукописної спадщини та наукового життя в цілому.
Ключові слова: аркуш використання рукопису, П. Г. Тичина, Інститут рукопису, інформаційний потенціал.

Однією зі складових одиниці зберігання є аркуш використання рукопису. Він вміщується у кожній справі і заповнюється читачем після її опрацювання. Тут фіксується час роботи, характер використання, номери аркушів рукопису чи номери окремих документів, прізвище. На перший погляд незначний документ насправді фіксує цінну інформацію і має інформаційний потенціал історичного джерела. На прикладі справ із особового фонду П. Г. Тичини Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (далі – ІР НБУВ) спробуємо з’ясувати, які саме відомості можна почерпнути із аркуша використання.
Перше, що піддається аналізу, є кількість записів. Вона засвідчує популярність документу в середовищі читачів. Чим більша кількість прізвищ на аркуші використання, тим більше підстав вважати рукопис важливим, цінним для читацького загалу. Відсутність або наявність записів, їхня різна кількість вказують на те, які справи були більш значимими для дослідників, а які – менш. Із рукописів аналізованого фонду найбільший інтерес викликала заява-заперечення поета проти низької якості перекладів його творів до Президії всеукраїнської спілки радянських письменників – 8 записів (№ 35). Відносно багато дослідників (6) працювало з листом Павла Григоровича до Н. Д. Романович-Ткаченко (№ 3). Значне зацікавлення (5 записів) пов’язане також із супровідною запискою до спогадів Бориса Хурманова про Гната Михайличенка (№ 24). Решта аркушів використання містять по 4, 3, 2, та 1 запису. Зовсім не бралися до рук читачами справи 33, 34, 36, 37 та 38 (окремі вірші, проза, лист). Однак ці висновки носять не абсолютний характер. Не можна знехтувати ймовірність того, що не всі читачі зафіксували свою роботу з рукописом. Важливою в цьому контексті є також інформація про час введення документів до наукового обігу. На підставі різного вигляду папок справ, припускаємо, що частина одиниць зберігання була додана до фонду пізніше (№№ 33–38), можливо, в різний час. Хоча маргіналія останньої справи засвідчує її передачу до Відділу рукописів ЦНБ АН УРСР (нині – ІР НБУВ) ще в 1966 р. А перший запис про читачів документів фонду датується 1969 р., так само як і частина аркушів використання, на яких видно датування. Тобто на момент, коли деякі документи фонду вже опрацьовувалися, остання з його одиниць зберігання була у Бібліотеці.
Загалом же кількість фіксацій роботи з документами досліджуваного фонду налічує 94 записи. Компаративний аналіз справ із різних фондів може пролити світло на більшу чи меншу популярність в середовищі дослідників конкретної особи, у порівнянні з іншими фондоутворювачами.
Попри те, що на аркуші використання час роботи з документом розділяється на початок та кінець («від», «до»), читачі здійснюють лише один запис. Очевидно, як і нині, він фіксує завершення опрацювання документу. Тому прослідкувати тривалість роботи дослідників над окремим документом за матеріалами аналізованого фонду не є можливим. Щоправда, якщо врахувати невеликий обсяг справ, то така ситуація пояснюється тим, що цей час обмежувався одним днем. Лише тричі дослідники або продовжують роботу над справою через день (оскільки джерело об’ємне, першого дня здійснюється ознайомлення та виписки, іншого – виписки) або звертаються до неї повторно (через 11 років). Аналіз записів усіх справ фонду дає підстави для висновків, що деякі дослідники за день опрацьовували далеко не одну справу.
Загалом хронологічно робота з документами фонду охоплює майже 50 років: найраніші записи 1969 р., найпізніший – 2018 р. Перші два пов’язані з дружиною поета Л. П. Тичиною, очевидно, з її діяльністю по меморіалізації творчої спадщини чоловіка. Двічі зустрічаються 1970-і рр. Сплеск інтересу спостерігається у 1980-х рр. (61 запис). Частково це пов’язано з підготовкою до видання 12-томника творів поета, що й зафіксовано. У наступні роки увага до фонду Павла Григоровича порівняно з попереднім десятиліттям знижується, але вона значно більша, ніж на початку: 1990-і – 11записів, 2000-і – 6, 2010-і – 12.
Колонки з відомостями про читачів загалом налічують 27 прізвищ. Більшість із них зустрічається кілька разів. Серед них – дружина поета Лідія Петрівна, члени редколегії 12-томного зібрання творів П. Г. Тичини О. Кудін та С. Гальченко, провідні наукові співробітники ЛММК П. Г. Тичини в м. Києві Т. Сосновська (згодом – директор цього музею) та А. Полотай, літературознавці А. Ковтуненко і Н. Чамата, перекладач Є. Дроб’язко та інші.
Свою джерельну цінність мають записи, що стосуються характеру використання рукопису. Як правило, читачі писали про ознайомлення, перегляд, виписки, переписування, виготовлення копії, порівняння з «друкованим»/«основним»/«відомим» текстом, текстом, підготовленим до видання тощо. Іноді дослідники уточнюють призначення копії: для експозиції музею, для ілюстрації 12-томного зібрання творів П. Г. Тичини, для книги до 100-річчя Д. Д. Копиці, для виставки в ЦНБ АН УРСР. Трапляються й емоційні записи, які передають щире здивування (можливо, навіть розчарування) дослідника: «А где же – «згадка»?» (йдеться про супровідну записку до спогадів Бориса Хурманова про Гната Михайличенка). Особливу цінність містить запис О. Кудіна на аркуші використання справи № 16. Він як упорядник та автор приміток і коментарів до «Зібрання творів» П. Тичини гарно знав творчість поета, а тому фіксує уточнення: написи на аркушах цієї справи – це 1) речення із «Шаблі Котовського»; 2) чорнова строфа відомого вірша; 3) рядки перекладу «Я помню чудное мгновенье…» О. Пушкіна. (За свій поки що скромний час роботи в Інституті я зустрічала запис подібного характеру під час звірення фонду М. І. Петрова. Професор В. І. Ульяновський на одному з аркушів використання зазначив, що автором цього документу був не М. Петров).
Сукупний аналіз аркушів використання усіх справ фонду дозволяє «запитати» джерела і спробувати відшукати відповіді, чому конкретний читач брав саме цю (-і) справу (-и), чому в такому порядку опрацьовував їх, чому з такою швидкістю, чому з перервою, чому повертався до них тощо, тобто проливає світло на живий процес роботи дослідників з документами. Мету роботи з рукописами варто враховувати і при дослідженні більшої та меншої популярності справ фонду.
Отже, аркуш використання рукопису є цінним історичним джерелом, що проливає світло насамперед на наукове опрацювання рукописної спадщини (інтерес дослідників до конкретних документів, час і характер їхньої роботи), а через це – на наукове життя в цілому.

UDC УДК 930.2:091Тичина
Liudmyla Petrushko,
ORCID 0000-0001-7175-9143,
Candidate of Historical Sciences,
Research Fellow,
Department of Codicology and Codicography,
Institute of Manuscript,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
е-mail: liudmyla1991@ukr.net
INFORMATIONAL POTENTIAL OF USAGE SHEETS OF MANUSCRIPTS (BY THE SOURCES OF THE PERSONAL FUND OF P. TYCHINA)
The informational potential of the usage sheets of manuscripts as a source for the study of scientific processing of manuscript heritage and scientific life as a whole is revealed.
Кеуwords: usage sheet of manuscript, P. Tychyna, Institute of Manuscript, informational potential.