СТОРІЧНИЙ ШЛЯХ УКРАЇНСЬКОГО КНИГОЗНАВСТВА ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ВИВЧЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ ДВОХ КНИГОЗНАВЧИХ ІНСТИТУТІВ

Тези доповіді

Розглянуто основні книгознавчі напрями, а отже розуміння книгознавства Українським науковим інститутом книгознавства (УНІК, 1922–1936), та основні теми досліджень діючого Інституту книгознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, намічено перспективи книгознавчих студій.
Ключові слова: книгознавство, УНІК, історія книги та книжкової культури, Інститут книгознавства
Восени 2022 року виповнюється 100 років з часу створення Українського наукового інституту книгознавства (УНІК) у Києві – першої спеціалізованої наукової книгознавчої установи в Україні. Саме це стало приводом для постановки завдання: визначити основні напрями досліджень УНІКу і на цьому тлі окреслити межі книгознавства, як його розуміли в Україні в 1920-х роках, і порівняти з розумінням книгознавства в наш час, спираючись, головним чином, на розробки Інституту книгознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (НБУВ), створеного 2015 року на базі відділів стародруків та рідкісних видань, бібліотечних зібрань та історичних колекцій, зарубіжної україніки, образотворчих мистецтв, музичних фондів установи. Враховано також досвід Інституту української книги, що функціонував у НБУВ у 1992–2011 роках.
Досвід дослідження діяльності УНІК дозволяє нам стверджувати, що основними пріоритетами книгознавчих досліджень тоді були історія книги, насамперед української, адже, по-перше, вона комплексно до того не вивчалась, а по-друге – кому й вивчати історію вітчизняної книги, як не вченим в Україні. Саме УНІКом були опубліковані ґрунтовні розвідки історико-книгознавчої тематики, підготовлені С. Масловим, П. Поповим, С. Боровим, Д. Щербаківським, В. Романовським, П. Клименком, С. Єфремовим, М. Тищенком, В. Міяковським, Ю. Меженком, В. Дубровським; огляди стародруків В. Барвінка, О. Тюнєєвої, І. Фааса. Далеко не всі з них безпосередньо працювали в Інституті, але співробітники установи заохочували їх до співпраці, узгоджували тематику і в плановому порядку заслуховували на своїх засіданнях відповідні доповіді, а потім публікували їх у своїх виданнях як наукову продукцію УНІК.
Безпосередньо пов’язані з вивченням історії книги і наступні напрями досліджень УНІК: історія вітчизняної періодики (В. Ігнатієнко, І. Кревецький); мистецтво книги (М. Макаренко, П. Курінний, Ф. Ернст, І. Крипякевич, А. Артюхова); бібліографування стародруків (С. Маслов, С. Клепіков) та проблема створення національної бібліографії в Україні (П. Іноземцев, С. Маслов, Ю. Меженко). Низка публікацій присвячена рукописній книзі (О. Маслова, Ф. Петрунь), друкарській техніці (Є. Рихлік), а також питанням бібліотечної справи (Л. Биковський, С. Боровий, Н. Біркіна), її минулому (Д. Балика), та видавничій справі і книготоргівлі (С. Клепіков, М. Нечаєв).
Дуже важливими саме для розвитку книгознавства, його розуміння як комплексної науки, що вивчає не лише книгу як таку, але обов’язково в її зв’язку з читачем, є теоретичні праці В. Іванушкіна «Проблема читачівства та її вивчення»; перекладене українською й відповідним чином адаптоване дослідження М. Куфаєва «Книга як поняття й предмет науки та бібліографія як документальна наука про книгу (розділ з філософії книгознавства)»; Д. Балики «Про класифікацію друків за соціальним призначенням» і «Аналітичний та синтетичний метод вивчання читачівства»; К. Довганя «До питання про соціальну функцію книги». У той час книгознавство, повторюємо, розумілось як комплексна наука, що об’єднує теорію, історію, мистецтво книги, бібліотекознавство, бібліографознавство, бібліопедагогіку, бібліопсихологію, вивчає видавничу справу, книжкову торгівлю тощо.
За 100 років, що минули, названі науки виокремились в самостійні наукові дисципліни. То що саме має досліджувати книгознавство? Відповідь, яку дають більшість книгознавців, – книгу як предмет матеріальної культури. Сьогодні вивченням читачів займаються інші науки, щоправда, Інститут книги, створений в Україні кілька років тому, проголошує вивчення читачів одним із своїх завдань. Втім, ця установа не є науковою. Питаннями видавничої справи, редагування опікується едиціологія, яка вже теж виокремилась із книгознавства, тим більше, що питання видавничої справи і редагування стосуються не лише традиційних книжок, але й періодики, аркушевих видань, а також електронних видань. Водночас, електронні книги, як окремий різновид електронної продукції, повинен бути, на нашу думку, предметом книгознавчих досліджень, адже тут міняється лише форма, а суть книги лишається, як колись друкована книга прийшла поступово на зміну рукописній, створюваній колись на пергамені.
У Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського книгознавчі дослідження відбувались упродовж її понад сторічної історії. Проте створення спеціалізованих структурних підрозділів – Інституту української книги, а згодом Інституту книгознавства інтенсифікували такі студії. При цьому досвід УНІКу був також врахований. Так, Інститут української книги зосереджувався насамперед на створенні ретроспективної національної бібліографії України. Цьому сприяло, крім іншого, вивчення досвіду корифеїв галузі Ю. Меженка та С. Маслова, які започаткували такі дослідження в УНІКу. Зокрема, С. Маслов, який очолював в УНІКу секцію та комісію історії книги, а в бібліотеці, тоді ВБУ, відділ стародруків, заклав основи вивчення видань і примірників стародруків з фондів відділу. І цю практику продовжено в наш час.
Інститут книгознавства обрав пріоритетами дослідження історії книжкової культури України (2016–2018), не забуваючи і про видання інших країн у своїх фондах, адже це теж наша національно-культурна спадщина. У безпосередньому зв’язку з цим магістральним історико-книгознавчим напрямом є й наступна наукова тема Інституту – атрибуція та експертиза книжкових пам’яток (2019–2021), що є складовою історико-книгознавчих досліджень. З 1922 р. Інститут книгознавства розпочав нову відомчу тему – «Українське книгознавство та книжкове пам’яткознавство: історія, теорія, практика», що є, на наше переконання, перспективним напрямом у створенні історії вітчизняної науки про книгу.

UDK 002.2:001.31](477)"1922/2022"
Halyna Kovalchuk,
orcid.org/0000-0001-8843-9584
Doctor of Sciences (History), Professor,
Director of Institute of Book Studies
of V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine
(Kyiv, Ukraine)
kovalchuk@nbuv.gov.ua

The hundred-year path of Ukrainian book science through the lens of investigation of studies by two book science institutes

The main trends of book science, for instance, the understanding of book science by the Ukrainian Scientific Institute of Book Science (USIBS, 1922–1936), and the main research topics of the active Vernadsky National Library of Ukraine Institute of Book Science, are revised. The main prospects of book studies are outlined.
Keywords: book science, Ukrainian Scientific Institute of Book Science, history of books and book culture, Institute of Book Science