Листівки з історії військово-політичної взаємодії УНР і ЗОУНР на антибільшовицькому фронті 1919 р. з фондів НБУВ

ЗаявникШорсткіна Олександра Федорівна (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція "Бібліотека.Наука.Комунікація"
ЗахідСекція 2. Історія книжкової культури України: здобутки і перспективи
Назва доповідіЛистівки з історії військово-політичної взаємодії УНР і ЗОУНР на антибільшовицькому фронті 1919 р. з фондів НБУВ
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

УДК 94(477):019.5(093)“1919”
Шорсткіна Олександра Федорівна
молодший науковий співробітник НБУВ
Oleksandra Shorstkina
junior researcher of VNLU

ЛИСТІВКИ З ІСТОРІЇ ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ УНР І ЗОУНР НА АНТИБІЛЬШОВИЦЬКОМУ ФРОНТІ 1919 Р. З ФОНДІВ НБУВ
Розглянуто добірку листівок з фондів відділу стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, які відбивають передумови та специфіку співпраці Директорії УНР і проводу ЗОУНР у військовій сфері в період спільної боротьби двох українських армій з більшовицькою агресією протягом липня – листопада 1919 р.
Ключові слова: аркушеві видання, колекція листівок, Директорія УНР, ЗОУНР, Українська Галицька армія, Українська революція.

THE LEAFLETS FOR THE HISTORY OF MILITARY AND POLITICAL RECIPROCITY BETWEEN UNR AND ZOUNR ON THE ANTI-BOLSHEVIK FRONT IN 1919 IN THE FUNDS OF VNLU
It is considered the documents from the Leaflets Collection in the funds of the Old-Printed Books and Rare Editions Department of V. Vernadsky National Library of Ukraine which reflect the preconditions and specificity of the cooperation between the Directory of UNR and the leadership of ZOUNR in the military sphere during the joint struggle of the two Ukrainian armies against the Bolshevik aggression during July – November 1919.
Keywords: one-sheet editions, the Leaflets Collection, Directory of UNR, ZOUNR, Ukrainian Galician Army, Ukrainian revolution.

У контексті відзначення сторічного ювілею подій національно-визвольних змагань українців 1917–1921 рр. першочергового значення набуває популяризація маловивчених джерел, які відображають ключові факти та процеси, діяльність видатних постатей Української революції. Однією з недостатньо досліджених груп матеріалів є листівки (аркушівки, летючки), репрезентативна колекція яких зберігається у відділі стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, а незмінно актуальною та наскрізною ідеєю Української революційної доби виступає традиція соборної державності та боротьби за неї.
Проблема військово-політичного співробітництва проводів УНР і ЗОУНР впродовж кам’янець-подільського періоду – чи не найбільш напружених місяців збройних змагань українців – належно представлена як у вітчизняній мемуаристиці (О. Левицький, О. Мицюк, О. Назарук, Л. Шанковський), так і в сучасній історіографії (О. Завальнюк, С. Олійник, В. Пилипів та ін.). Тим не менше, листівкова література, створена за «гарячими слідами» подій, дає змогу поглибити й увиразнити ті чи інші аспекти, пов’язані із заявленою тематикою, розкрити з несподіваного боку окремі з них.
«Галицька тема» з’являється в аркушівках часів Директорії УНР вже на етапі повалення режиму П. Скоропадського (листопад – грудень 1918 р.) й остаточно закріплюється відразу після Акту Злуки УНР та ЗУНР 22 січня 1919 р. Так, в Універсалі Трудового конгресу до українського народу від 28 січня 1919 р., видрукованому Центральним Інформбюро Директорії УНР, йде мова про поповнення складу цього колективного органу, що доти складався з п’яти членів, представником від Наддністрянщини, а також згадано факт затвердження об’єднання на першому засіданні Конгресу 24 січня 1919 р. Відтоді ідея постання й розбудови Соборної Української держави постійно присутня в агітках та летючках-оповіщеннях для громадян. Зокрема, у зверненні «До козаків і селян. Чого ідуть до нас Українські Січові Стрільці?» роз’яснювалася участь західних українців в антигетьманському повстанні. Тоді ж Інформбюро Армії УНР підготувало листівку «Про галичан», яка ознайомлювала наддніпрянців із національно-визвольним рухом по той бік Збруча.
Таким чином, Злукою було закладено передумови військово-політичного співробітництва УНР і ЗОУНР, пік якого припав на липень – листопад 1919 р. У ході другої війни УНР проти більшовиків війська Директорії, відступаючи з Києва на південний захід, закріпилися зрештою в Кам’янці-Подільському; тимчасом Українська Галицька армія під тиском поляків перейшла на Наддніпрянщину. На певний час Поділля стало краєм, де дислокувалися обидві українські армії; виникли реальні умови для взаємодії Республіканських Військ та УГА на протибільшовицькому фронті. Так, наприкінці травня 1919 р. Голова Ради народних міністрів УНР Б. Мартос звернувся до населення ЗОУНР із закликом долучитися до справи відсічі більшовицькій агресії; відповідно, Начальна Команда Галицької армії у своїй відозві від 1 травня «Український Народе! Українські Селяни, Робітники, Інтелігенціє!» переконувала стати на захист УНР, адже червона Росія є так само ворогом для українців, як і нововідновлена Польща. В іншій аркушівці НКГА «До жовнірів української армії» (9 червня) стверджувалося: «Поза Збручем є ще Велика Україна, наш рідний край так само, як Галичина, з тим самим народом нашим».
Із приводу переходу УГА р. Збруч і вступу її на терени Наддніпрянської України 16 липня 1919 р. Державною Інспектурою Армії УНР було випущено летючку «Козаки й старшини!» – звернення до своїх вояків, яке закликало прихильно поставитися до галичан, які опинилися на Поділлі. Аркушеве видання під назвою «Привіт Наддністрянським Козакам і Старшинам від Державної інспектури Української Народньої Армії» містило таке застереження: «Нехай не здивує Вас, Славне Козацтво, на порозі Придніпрянщини, під старим кордоном, деякі тутешні збаламучені селяне не стрінуть Вас хлібом – сіллю […] Нехай не вкрадається в душу Вашу зневіра в певність діла…» й запевняло: «Ми всі доложимо всіх старань оддати Вам гідну честь і подяку!». Ці документи свідчать про непорозуміння між окремими частинами УГА та краянами, а також про спроби відомств і служб УНР подолати їх. Для прикладу, протягом липня 1919 р. Міністерство преси й інформації УНР видало низку листівок до місцевого населення. В одній із них, яка мала назву «Більшовицька брехня», зазначалося, що «армія Галицька є одно ціле з нашою республіканською армією». Подібні ідеї пропагувалися й іншими аркушівками – «Помагаймо Галичанам, – вони й нам поможуть» (адресованої «До селян і міщан Наддніпрянської України»), «Селяне Поділля!» та ін., публікувалися й метелики для бійців УГА – «До галицьких жовнірів», «До козаків Наддністрянської (Галицької) України» з метою ознайомити галичан зі станом справ у «Великій Україні», нейтралізувати впливи більшовицької та денікінської агітації серед галицьких вояків, запобігти прагненням ворожої пропаганди дискредитувати особу С. Петлюри як керманича УНР і борця за соборну українську державність.
Галичани зі свого боку також намагалися змінити ставлення жителів краю із подекуди недружнього до сприятливого. Організований у серпні 1919 р. Відділ для освіти при Команді Етапу УГА у зверненнях до подільського селянства інформував його про завдання УГА та Дієвої Армії УНР спільно «встановити лад та спокій на пограбованій ворогом Українській землі», закликав всіляко підтримувати цю боротьбу морально, допомагати продовольством галицькому війську.
Листівкова література є цінним і значним за обсягом пластом джерел для дослідників історії Української революції 1917–1921 рр.; вона потребує подальшого вивчення, виявлення та запровадження до наукового обігу шляхом підготовки каталогів, публікації збірників документів тощо.