Бібліографічне забезпечення наукометричних досліджень

ЗаявникГрудініна Наталія Дмитрівна (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція "Бібліотека.Наука.Комунікація"
ЗахідСемінар: Бібліометричні технології та наукометричні дослідження
Назва доповідіБібліографічне забезпечення наукометричних досліджень
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

УДК: 001.811 : 303.71
Наталія Грудініна
Науковий співробітник відділу комплектування та наукового опрацювання документів, Державна науково-педагогічна бібліотека України імені В. О. Сухомлинського
м. Київ, Україна

Бібліографічне забезпечення наукометричних досліджень

У статті представлено результати дослідження означеної теми на основі аналізу публікацій вітчизняної та зарубіжної літератури, пов’язаних з бібліографічним забезпеченням наукометричних досліджень використаних джерел до наукових праць. Обґрунтовано актуальність і недостатню розробленість питання бібліографічного оформлення наукових праць на сучасному етапі. Окреслені основні підходи щодо ліквідування „білих плям ” у загальній проблемі складання прикнижкових й пристатейних списків використаних джерел.
Ключові слова: бібліографічний апарат, бібліографічні посилання, цитування, прикнижкові списки, пристатейні списки, наукометрія, бібліометрія
Постановка проблеми. Однією з важливих характеристик якості наукової публікації є її бібліографічний апарат – бібліографічні посилання та прикнижкові й пристатейні списки. Завдання бібліографічного апарату видання – ознайомити читача з джерелами цитат, запозичень і дати йому можливість знайти документи, згадані в тексті; проінформувати про літературну базу написаного, допомогти у виборі літератури за темою дослідження, повідомити про публікації на аналогічні теми, дати можливість автору стиснути виклад, пославшись на дослідження, де висвітлюванні ним питання розглянуто повніше, докладніше або з іншого погляду.
Бібліографічні відомості в документах мають також наукометричне значення. Актуальність і значення окремої публікації не можуть бути визначені без урахування кількісної динаміки бібліографічних посилань на неї в подальших наукових дослідженнях. З одного боку, бібліографічні відомості є невід’ємною частиною довідкового апарату документа. Вони нерозривно пов’язані з конкретними фрагментами тексту документа, тому дають можливість визначити джерелознавчу базу дослідження, показати зв’язок нової публікації з попередніми, скласти уявлення про наукові позиції автора, перевірити достовірність наведених даних, розкрити пріоритет і наукову цінність здобутих результатів, захистити авторські права, боротися з плагіатом. Також бібліографічні відомості – важливе джерело інформації за темою дослідження, тому представлені у вигляді прикнижкових або пристатейних списків літератури можуть бути використані як самостійні тематичні бібліографічні посібники. Крім того, такий апарат певною мірою є виявом наукової етики і культурою наукової практики. Бібліографічні посилання та списки як обов’язкову складову частину наукових публікацій широко використовують і в інших видах видань, а також застосовують в інформаційному забезпеченні наукових досліджень, у навчальній і виробничій діяльності, самоосвіті та бібліотечному обслуговуванні.
Для оцінювання результативності наукової діяльності важливе місце відводиться наукометрії – напряму досліджень, що вивчає когнітивні комунікації в науці за частотою посилань й цитувань наукових публікацій та їхніх авторів.
Наукометрія — галузь наукознавства, що займається статистичними дослідженнями структури та динаміки масивів і потоків наукової інформації [11]. Наукометрична база даних — це бібліографічна і реферативна база даних з інструментами для відстеження посилань та цитованості статей, опублікованих у наукових виданнях. Наукометрична база даних це також пошукова система, яка формує статистику, що характеризує стан і динаміку показників затребуваності, активності та індексів впливу діяльності окремих науковців і дослідницьких організацій. Завданням наукометричних баз даних є дослідження публікаційної активності та цитованості авторів наукових праць.
Наукометрія та її частина – бібліометрія, зародилася у середині минулого століття з метою уточнення бібліографічних даних. В останній час бібліометричні показники (публікаційна активність, рівень цитування та ін.) стали однією з основних елементів оцінки якості праці та ефективності наукових досліджень окремих учених, наукових колективів та країн в цілому.
Вагомий внесок вніс один їз засновників наукометрії і її частини – бібліометрії Американський вчений-лінгвіст Юджин Гарфілд (Eugene Garfield) (1925–2017рр). Зіткнувшись з проблемою відбору інформації, а тим більше відсортувати і відібрати найціннійшу літературу, саме в цей час учений зрозумів, що списки літератури є базисом для аналізу цитування, а бібліографічна діяльність — показником культури науковця. У 1960 р. в Інституті наукової інформації (Institute for Scientific Information, ISI), очолюваному Юджином Гарфілдом, він висунув ідею про індексування бібліографічних посилань на подані прикнижкові та пристатейні списки літератури у публікаціях. Юджин Гарфілд створив „Покажчик наукового цитування” (SCI, Science Citation Index) [14], придатний до практичного використання. Це поклало початок ще одному напряму дослідження науки – індексу наукових посилань. – Science Citation Index (SCI) – бібліографічний ресурс, за допомогою якого щорічно обробляють списки використаної літератури провідних наукових журналів і публікують результати в кількох розділах, зокрема Citation Index (індекс посилань).
Аналіз останніх досліджень і публікацій. В Україні сьогодні існує чимало зарубіжних і вітчизняних публікацій, присвячених забезпеченню наукометричних досліджень та бібліометричного аналізу документальних потоків, відображення наукових праць в структурі сучасних інформаційних комунікацій
Впровадження методів наукометричних досліджень та ролі бібліотек щодо вирішення цього питання, присвячено чимало робіт, дана проблема активно розглядається на наукових конференціях, семінарах, круглих столах, висвітлюється на сторінках фахових видань. Окремі аспекти з даного питання розглядали Асєєв Г., Бруй О., Жабін О., Колесникова Т., Копанєва В [8]., Костенко Л [9]., Кухарчук Є., Лобузіна К., Матвєєва О., Назаровець М., Симоненко Т., Соловяненко Д. [12]., Ярошенко Т. та багато інших.
Незважаючі на наявність достатньої кількості наукових публікацій з обраної теми, питання щодо осмислення значення бібліографічного забезпечення наукометричних досліджень у публікаціях не розглядалось.
Бібліографічному оформленню наукових праць, зокрема складанню прикнижкових і пристатейних списків літератури й бібліографічним посиланням, приділялося значно менше уваги. Найбільший внесок у розроблення цієї проблеми свого часу зробили Ю. В. Альберт , І. Я. Госін , Г. П. Калініна , А. Е. Мільчін, Н. А. Нікіфоровська, М. С. Тимошик, М. І. Женченко [6, 7], О. М. Збанацька та ін.
Сучасних ґрунтовних вітчизняних досліджень з цього питання, крім праці М. І. Женченко [6,7] мною виявлено не було. Публікації, в яких наведено приклади оформлення бібліографічних записів, підготовлені фахівцями бібліотек, окремими дослідниками і навіть Вищою атестаційною комісією України, на жаль, містять прикрі помилки, що дезорієнтують авторів. Докладний аналіз помилок, що трапляються в оформленні наукових публікацій, також зроблено М. І. Женченко [6,7]. Зокрема, автором зазначено, що дещо упереджене ставлення до вимог чинного стандарту частково пов’язано з тим, що ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 [4]. не містить прямих указівок щодо поширення цього стандарту на оформлення бібліографічних посилань, які регламентує міжнародний стандарт ISO 690:2010 „Інформація та документація. Керівництво з бібліографічних посилань та цитування інформаційних ресурсів ”.
Мета статті — обґрунтувати значення бібліографічного забезпечення наукометричних досліджень. Важливість наукометрії неможливо не визнати: вона дозволяє шукати інформацію не лише за автором чи тематичним рубрикатором, а й за списком використаної і цитованої літератури.
Актуальність і недостатня розробленість цієї важливої проблеми зумовили вибір теми статті, метою якої є висвітлення питання бібліографічного оформлення наукових праць на сучасному етапі та основних підходів до ліквідування „білих плям ” у загальній проблемі складання прикнижкових і пристатейних списків використаних джерел.
Виклад основного матеріалу дослідження. У всьому світі до списку використаних джерел висувають високі вимоги, оскільки бібліографічні відомості в документах мають наукометричне значення. Актуальність і важливість окремої публікації не може бути визначено без урахування кількісної динаміки бібліографічних посилань на неї в наступних наукових дослідженнях.
Під час складання списків літератури для наукометричних БД важливо розуміти, що чим більше будуть ці посилання відповідати вимогам до використаних джерел, тим легше їх сприйматиме система. І чим ретельніше автори поставляться до наданої ними інформації, тим точнішими будуть статистичні та аналітичні дані про них у системі, отже – у рейтингах (зокрема, у SCOPUS).
Підготовлені в SCOPUS аналітичні дані щодо публікаційної активності авторів, організацій, журналів та їх цитованості на теперішній час є неповними, не враховують всієї інформації, наявної в статтях. Основна причина цього – неякісне подання бібліографічних відомостей у публікаціях.
Особливого значення для осмислення важливості наукометричних досліджень та бібліометричного аналізу документальних потоків, відображення наукових публікацій в структурі сучасних інформаційних комунікацій набувають дослідження зарубіжних та вітчизняних вчених, описуванню різних видів документів, але бібліографування в них розглянуто переважно в контексті каталогізації.
Уніфікація бібліографічних описів означає здійснення на практиці однієї з основних вимог, які до них висувають, зокрема вимоги одноманітності, що означає впорядкування записів, сформованих у межах одного списку, покажчика, каталогу. Сьогодні ця проблема набуває особливої актуальності у зв’язку із збільшенням обсягу публікацій, упровадженням у бібліотечно-бібліографічні та видавничі процеси інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), створенням електронних каталогів (ЕК) і баз даних (БД), здійсненням обміну бібліографічною інформацією не тільки в країні, а й за її межами, визначення індексу наукового цитування тощо.
Незважаючи на наявність стандартів, що врегульовують правила бібліографування документів, редакційно-видавничої підготовки, поліграфічного або електронного виконання різних видів видань, до цього часу зберігається різнобій в описах, що вміщуються в покажчики і списки літератури, нерідко навіть у межах одного покажчика або списку не витримується уніфікація записів. Цей різнобій і значна кількість помилок у записах, зумовлена недбалістю укладачів, призводять до ускладнень у роботі як бібліографів і бібліотекарів, так і читачів.
Складанню бібліографічних записів різних видів документів, зокрема і в списках джерел до наукових праць, присвячено низку публікацій, провідне місце серед яких посідають методичні рекомендації: „Упровадження в практику роботи бібліотек освітянської галузі ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 „Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання” та ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 „Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання’’, підготовлені фахівцями ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського [5].
У 2015 році в Україні було прийнято нормативний документ ДСТУ 8302 : 2015 „Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання” [3]., який визначає загальні положення та правила складання бібліографічного посилання. Цей стандарт установлює види бібліографічних посилань, правила та особливості їхнього складання й розміщування у документах. Бібліографічні відомості про цитовані або згадувані в тексті документи на будь-яких носіях інформації, є об’єктами бібліографічного посилання і мають бути достатніми для їхньої загальної характеристики, ідентифікування та пошуку. Разом з тим у ДСТУ 7152:2010 „Видання. Оформлення публікацій у журналах і збірниках” [2] прямо зазначено, що бібліографічний опис у бібліографічних посиланнях, уміщених у примітках, складають згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1. Таким чином, у вітчизняних наукових, навчальних, бібліографічних, редакційно-видавничих та інших установах і організаціях для оформлення прикнижкових і пристатейних списків і бібліографічних посилань слід використовувати відповідні стандарти [4].
Проте, незважаючи на активне впровадження нового стандарту, більшість авторів продовжують оформлювати наукові праці за старими правилами, ігноруючи вимоги чинних стандартів або просто не знаючи про їх існування.
Для вирішення питання щодо коректності й уніфікованості представлення посилань для цитування більшисть зарубіжних наукових видань почали самостіно складати посилання на свої статті . Тобто на першій сторінці кожної статті видання представляє грамотно складене транслітероване посилання на цю статтю. Уніфікована інформація про те, „як на нас посилатися” значно спрощує процес наукової комунікації та включення конкретної публікації до наукометричних БД.
Бібліографіч¬ний список використаної літератури (джерел) є важливою складовою будь-якої науково-дослідної праці, культура якої передбачає й культуру її біб¬ліографічного апарату, зокрема прикнижкового або пристатейного бібліографіч¬ного списку. Бібліографічний список відображає самостійну творчу роботу її автора і тому дає змогу оцінити ступінь фундаментальності проведеного дослідження.
Список використаної літератури (джерел) – це тематично дібраний систематизований перелік бібліографічних відомостей використаної, цитованої або рекомендованої літератури, що пов’язана з основним текстом документа цифровими порядковими номерами. Він є реєстром використаних джерел за темою дослідження в найширшому значенні, який дає змогу авторові документально підтвердити достовірність і точність цитованих матеріалів (таблиць, ілюстрацій, фактів, текстів пам’яток і документів), характеризує ступінь вивченості конкретної проблеми автором, представляє самостійну цінність як довідково-пошуковий апарат для інших дослідників.
Складання бібліографічного списку є досить тривалим процесом, що починається з моменту визначення теми наукової публікації. Він полягає у виявленні й ретельному доборі документів, які згодом включають до списку, раціональному їх розташуванні, визначенні форми зв’язку джерел зі списку з текстом твору, забезпеченні повноти й достовірності бібліографічних джерел, а також дотриманні вимог стандартів, інших нормативних і методичних документів, наявності пояснень, приміток тощо. Для бібліографічних списків також важливими є чіткість і виразність їх редакційно-технічного оформлення й поліграфічного виконання.
Вважається, що вивчення джерел інформації з обраної теми слід починати із загальних робіт, щоб мати уявлення щодо основних питань, близьких до теми дослідження, а потім вести пошук нових видань спеціальної літератури. Для цього на першому етапі дослідники намагаються охопити якомога більше джерел, а потім поступово „відсіювати ” зайві. Однак продуктивнішою є методика, за якою від самого початку роботи свідомо обмежують коло джерел, а вивчення починають саме з тих, які безпосередньо відносяться до теми наукового дослідження. Як показує досвід, надмірне коло джерел інформації може гальмувати вивчення конкретної наукової проблеми. У процесі опрацювання джерел рекомендується використовувати лише наукові факти. Бажано добирати найавторитетніші джерела, що містять останні дані, і точно зазначати джерело інформації. Звернення до праць певного вченого, автора, письменника широко застосовується в текстах наукових, науково-навчальних і навчальних праць, тому не слід обмежуватися лише цитованою літературою, а включати в список всі матеріали, що були прочитані, переглянуті, проаналізовані. Бажано виявляти джерела якомога повніше, адже бібліографічний список до наукової праці є підсумком вивчення проблеми і передумовою подальших наукових досліджень
Прикнижкові й пристатейні списки були б ще ефективнішими, якби їх складали на більш якісному рівні й використовували стандартизовані бібліографічні записи. Це давало б можливість застосовувати ці списки в довідкових апаратах різних інформаційних установ і бібліотек, вводити в бази даних автоматизованих інформаційно-пошукових систем (АІПС) без додаткових перевірок точності зазначених відомостей. На жаль, бібліографічні посилання та списки часто бувають неточними, різняться за повнотою бібліографічних відомостей, по слідовністю й формою їх наведення. Правильне описування використаних джерел в списках літератури, є запорукою того, що цитована публікація буде врахована під час оцінювання наукової діяльності її авторів, отже, діяльності організації, країни.
Не буде перебільшенням сказати, що надзвичайно важко знайти таке наукове або науково-популярне видання, в якому всі бібліографічні записи були б складені правильно й одноманітно. На жаль, автори зазвичай мало зважають на якість бібліографічних записів, а рецензенти наукових публікацій звертають увагу лише на основний зміст, незважаючи на довідково-бібліографічний апарат. А ось рецензент за списком літератури мав би скласти уявлення про наукові позиції автора за такими критеріями:
– наскільки відповідально автор поставився до завдання;
– уміння правильно добирати матеріал до питання;
– здатність мислити аналітично;
– вміння складати список літератури, тобто грамотно оформлювати опрацьовані джерела.
При оформленні списку до наукової роботи слід дотримуватися основних правил бібліографічних відомостей, закріпленими до вимог державних стандартів. Разом з тим у ДСТУ 7152:2010 „Видання. Оформлення публікацій у журналах і збірниках” прямо зазначено, що бібліографічний опис у бібліографічних посиланнях, уміщених у примітках, складають згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1: 2006 [4]. Таким чином, у вітчизняних наукових, навчальних, бібліографічних, редакційно-видавничих та інших установах і організаціях для оформлення прикнижкових/пристатейних списків і бібліографічних посилань слід використовувати стандарти, названі вище.
Недостатня розробленість цього важливого питання зумовила вибір окремого аспекту дослідження, результатом якого стали методичні рекомендації „Бібліографічне оформлення наукових робіт”, підготовлені фахівцями відділу комплектування та наукового опрацювання документів Державної науково-педагогічної бібліотеки України ім. В. О. Сухомлинського.
Укладачі посібника ставили перед собою мету: сприяти підвищенню компетентності й умінь авторів з добору й аналізування джерельної бази дослідження; уніфікувати бібліографічне описування документів різних видів; полегшити авторам роботу зі стандартами та іншими нормативними і методичними документами для бібліографічного оформлення їхніх публікацій.
Завдання цього посібника – у зручній формі подати відомості про те, як потрібно оформляти бібліографічні відомості в небібліографічних виданнях, як укладати списки використаних джерел у дисертаціях й інших наукових, науково-виробничих, науково-практичних, науково-популярних, навчальних виданнях, а також списки опублікованих робіт в авторефератах дисертацій, що мають відповідати вимогам чинних в Україні стандартів.
Рекомендації щодо складання й оформлення прикнижкових і пристатейних списків літератури в наукових виданнях з численними прикладами бібліографічного опису різних видів документів наведено в цьому джерелі. Бібліографічний опис окремих видів видань, вміщених у списку літератури цього посібника, можна використати як зразок.
Теоретичну частину посібника ілюстровано великою кількістю прикладів, що дасть змогу використати їх як зразки на відповідних етапах підготовки публікацій. Це допоможе скласти бібліографічні записи документів, вибрати форму й оформити список джерел до наукової роботи, правильно застосувати цитати і зробити посилання по тексту, відредагувати бібліографічні списки; уможливить дотримання таких важливих вимог, як фактична достовірність і точність бібліографічних відомостей, їхня уніфікація.
Наприкінці посібника наведено основні терміни й визначення за темою дослідження з посиланнями на стандарти, з яких вони запозичені. Переклади з російськомовних стандартів подано в авторській редакції.
Методичні рекомендації будуть корисними науковцям, аспірантам, здобувачам наукових ступенів, викладачам, студентам, редакторам видавництв, а також усім, хто займається науковою, педагогічною, науково-методичною й редакційно-видавничою діяльністю під час підготовки монографій, дисертацій, наукових статей, студентських рефератів, курсових, дипломних, кваліфікаційних робіт тощо, які обов’язково мають супроводжувати бібліографічні списки. Основну увагу зосереджено на розкритті тих питань, які можуть виникнути в авторів і працівників видавництв (видавничих організацій), але відповіді на які важко знайти.
Посібник не призначено для укладання окремих бібліографічних видань, а також самостійних бібліографічних покажчиків, уміщених у книгах і журналах, і не пов’язаних із текстом інших публікацій. Більшості авторів небібліографічних видань, на яких, власне, і розраховано цей посібник, не потрібні рекомендації з тих питань, які можуть цікавити лише фахівців, оскільки вони розв’язують складніші завдання, що вимагають професійної підготовки і для цього існують спеціальні видання.
Висновки. Дослідження інформаційних джерел і складання бібліографічних списків – це важлива складова процесу написання наукової праці. Стаття з представницьким списком літератури демонструє професійний світогляд і якісний рівень досліджень її авторів. Узагальнення результатів дослідження дає підстави для формулювання певних висновків, що проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми підготовки до складання прикнижкових і пристатейних списків літератури. Подальшого вивчення потребують чинники накопичення певного досвіду з розв’язання цієї проблеми.
Необхідно приділити увагу бібліографічному оформленню списку використаних джерел до наукової статті, що відповідатиме певному бібліографічному стилю, який зазначається у вимогах для опублікування у вибраному науковому виданні. Правильний опис джерел, які використовуються в списках літератури, є запорукою того, що цитована публікація буде врахована під час оцінювання наукової діяльності її авторів, діяльності організації, країни. Цим ви полегшуєте колегам доступ до ваших наукових публікацій і підвищуєте ймовірність кількісної динаміки бібліографічних посилань на них в наступних наукових дослідженнях.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Вимоги до оформлення дисертацій та авторефератів дисертацій // Бюлетень Вищої атестаційної комісії України. – 2011. – № 9–10. – С. 2–6.
2. ДСТУ 7152:2010. Видання. Оформлення публікацій у журналах і збірниках. Уведено вперше (зі скасуванням в Україні ГОСТ 7.5-88). – Чинний від 2010–10–01. – Київ : Держстандарт України, 2010. – IV, 13 с. – (Національний стандарт України).
3. ДСТУ 8302:2015. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання. – Чинний від 2016–07–01. – Київ: ДП УкрНДНЦ”, 2016. – 16 с. –(Національний стандарт України), (Інформація та документація)
4. ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання (ГОСТ 7.1–2003, IDT). – Чин. від 2007–07–01. – Київ : Держстандарт України, 2007. – 58 с.
5. ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 (ГОСТ 7.80–2000, IDT). Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання. – Вперше ; чинний з 1.04.08. – Київ : Держстандарт України, 2008. – 16 с. – (Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи).
6. Женченко М. І. Оформлення публікацій у наукових журналах і збірниках: вимоги стандартів та видавничі реалії (на прикладі наукових видань НАН України / М. І. Женченко // Наука України у світовому інформаційному просторі : зб. ст. – Вип. 5. ¬– Київ : Академперіодика, 2011. – С. 125–137.
7. Женченко М. І. Складання та оформлення бібліографічних записів у списках літератури до наукових робіт : навч.-метод. посіб. / Марина Женченко ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, Ін-т журналістики. – 4-те вид., допов. – Київ : Жнець, 2013. – 63 с. : табл. – Бібліогр.: с. 54–55.
8. Копанєва Є. Бібліометричні показники наукової періодики України / Є. Копанєва // Наук. праці НБУВ : зб. наук. праць. – 2014. – С. 41–51.
9. Костенко Л. Й. Бібліометрика української науки [Електронний ресурс] / Л. Й. Костенко. – Режим доступу : URL : http://www.nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=category&l ayout=blog&id=107&Itemid=439. – Назва з екрана.
10. Лобановська І. Г. Новий стандарт на бібліографічне описування документів / І. Г. Лобановська, О. Г. Помчалова // Шк. б-ка плюс. – 2004. – №21/22 (33/34), листоп. – С.2–5.
11. Наукометрія // Великий тлумачний словник сучасної української мови. – URL: http://www.lingvo.ua/uk/Interpret/uk-r, вільний.
12. Соловяненко, Д. Політика індексації видань у наукометричних базах даних Web of Science та SciVerse Scopus / Денис Соловяненко // Бібліотечний вісник. — 2012. — N 1. — С. 6-21.
13. Упровадження в практику роботи бібліотек освітянської галузі ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 „Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання” та ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 „Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання’’ : практ. посіб. / НАПН України, ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського; [уклад.: І. Г. Лобановська, О. Г. Помчалова, І. С. Хибник ; наук. ред. І. Г. Лобановська]. – Київ, 2010. – 95 с. ¬– (Шк. б-ка плюс ; № 15/16 (171/172), серпень 2010; (Серія „На допомогу професійній самоосвіті працівників освітянських бібліотек” ; Вип. 6).
14. Garfield E. Citation indexes for science. A new dimension in documentation through association of ideas // Science. – 1955. – № 3159. Vol. 122. – P. 108–111.
REFERENCES
1. Requirements for theses and abstracts dissertations // Bulletin of the Higher Attestation Commission of Ukraine. - 2011. - No. 9-10. - P. 2-6.
2. DSTU 7152: 2010. Edition. Registration of publications in magazines and collections. Introduced for the first time (with cancellation in Ukraine GOST 7.5-88). - Effective from 2010-10-01. - Kyiv: Gosstandart of Ukraine, 2010. - IV, 13 p. - (National Standard of Ukraine).
3. DSTU 8302: 2015. Bibliographic link. General terms and conditions of drafting. - Valid from 07/01/2012. - Kyiv: DP UkrNDNTS ", 2016. - 16 p. - (National standard of Ukraine), (Information and documentation)
4. DSTU GOST 7.1: 2006. Bibliographic record. Bibliographic description. General requirements and rules of assembly (GOST 7.1-2003, IDT). - Chin. from 2007-07-01. - Kyiv: Gosstandart of Ukraine, 2007. 58 p.
5. DSTU GOST 7.80: 2007 (GOST 7.80-2000, IDT). Bibliographic record. Title. General requirements and rules of assembly. - For the first time; effective as of 1.04.08. - Kyiv: Gosstandart of Ukraine, 2008. - 16 p. - (System of Information, Library and Publishing Standards).
6. Zhenchenko MI Publishing publications in scientific journals and collections: requirements of standards and publishing realities (on the example of scientific publications of the National Academy of Sciences of Ukraine / M.I. Zhenchenko // Science of Ukraine in the World Information Space: Collected Works - Vol. 5 . ¬- Kyiv: Academiperiodica, 2011. - P. 125-137.
7. Zhenchenko MI Compilation and registration of bibliographic records in the lists of literature for scientific works: teaching method. manual / Marina Zhenchenko; Kiev. nats Un-t them. Taras Shevchenko, Institute of Journalism. - 4th type, reports. - Kyiv: June, 2013. - 63 p. : tabl. - The bibliographer: p. 54-55.
8. Kopanyeva E. Bibliometric indices of scientific periodicals of Ukraine / E. Kopanev // Science. Works of NBUV: Sb. sciences works. - 2014 - pp. 41-51.
9. Kostenko L. I. Bibliometrics of Ukrainian Science [Electronic resource] / L. Y. Kostenko. - Access mode: URL: http://www.nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=category&l ayout = Blog & id = 107 & Itemid = 439. - Title from the screen.
10. Lobanovska I.G. A New Standard for the Bibliographic Description of Documents / I.G. Lobanovska, O.G. Pomchalova // Shk. b-ka plus. - 2004. - No. 21/22 (33/34), November. - P.2-5.
11. Science Studies // The Great Explanatory Dictionary of Modern Ukrainian. - URL: http://www.lingvo.ua/uk/Interpret/uk-r, free.
12. Solovyanenko, D. Policy of indexation of editions in science-computer databases of Web of Science and SciVerse Scopus / Denis Solovyanenko // Library Bulletin. - 2012. - N 1. - P. 6-21.
13. Implementation of the practice of libraries in the field of education of DSTU GOST 7.1: 2006 "Bibliographic record. Bibliographic description. General requirements and rules of compilation "and DSTU GOST 7.80: 2007" Bibliographic record. Title. General requirements and rules of addition '': practice. manual / NAPN of Ukraine, DNPB of Ukraine them. V. O. Sukhomlynsky; [layout: I. G. Lobanovska, O. G. Pomchalova, I. S. Hibnik; sciences Ed. I. G. Lobanovska]. - Kyiv, 2010. - 95 p. ¬- (Shk.b-ka plus; No. 15/16 (171/172), August 2010; (Series "To Help the Professional Self-Education of Educational Librarians", Rev. 6).
14. Garfield E. Citation indexes for science. A new dimension in documentation through association of ideas // Science. - 1955. - No. 3159. Vol. 122 - P. 108-111.
Грудинина Наталия
Научный сотрудник отдела комплектования и научной обработки документов
, Государственная научно-педагогическая библиотека Украины имени В. А. Сухомлинского
г. Киев, Украина
Библиографическое обеспечение наукометрических исследований

В статье представлены результаты исследования обозначенной темы на основе анализа публикаций отечественной и зарубежной литературы, связанных с библиографическим обеспечением наукометрических исследований литературы к научным работам. Обоснована актуальность и недостаточную разработанность вопрос библиографического оформления научных работ на современном этапе. Очерчены основные подходы к ликвидации «белых пятен» в общей проблеме составления прикнижкових и пристатейные списков использованных источников.
Ключевые слова: библиографический аппарат, библиографические ссылки, цитирование, прикнижкови списки, пристатейные списки, наукометрия, библиометрия