Інституційно-конституційні перетворення в системі президентської влади Республіки Гамбія

ЗаявникПольовик Світлана Миколаївна (Україна)
КонференціяМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація. Інноваційні трансформації ресурсів і послуг» (2022)
ЗахідКруглий стіл. Роль інституту президентства у кризові часи: український та зарубіжний досвід
Назва доповідіІнституційно-конституційні перетворення в системі президентської влади Республіки Гамбія
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
СтаттяЗавантажити статтю


Тези доповіді

УДК 321: 342.3(6)
Польовик Світлана Миколаївна,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-5960-527X
кандидатка наук із соціальних комунікацій, завідувачка відділу,
відділ формування інформаційних ресурсів,
Фонд Президентів України,
Національна бібліотеки України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
е-mail: рolevik1968@nbuv.gov.ua

ІНСТИТУЦІЙНО-КОНСТИТУЦІЙНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ
В СИСТЕМІ ПРЕЗИДЕНТСЬКОЇ ВЛАДИ РЕСПУБЛІКИ ГАМБІЯ

В статті охарактеризовано інституційно-конституційні перетворення в системі президентської влади в Республіці Гамбія в її еволюційному розвитку, здійснено аналіз основних етапів у міру демократизації державного режиму західноафриканської країни.
Ключові слова: інститут президентства, Республіка Гамбія, африканська держава, президентські вибори, демократичні перетворення, диктаторський режим, конституція, демократія.

Найбільшого поширення модель президентського правління отримала на Африканському континенті наприкінці 50-х – на початку 60-х років минулого століття, де механізм державного управління має специфічний характер, заснований на синтезі окремих принципів та інститутів старих (традиційних) і нових (пробуржуазних) форм демократії та автократії. Серед країн Західної Африки ми виокремили для дослідження Республіку Гамбію, яка пройшла складний шлях антидемократичного державного розвитку, зуміла подолати систему диктатури, що існувала протягом тривалого часу, і створити умови для побудови демократичної правової держави, що на практиці підтверджує загальну тенденцію до демократизації державних режимів.
Передумовою запровадження в Гамбії інституту президентства слід назвати прийняття 18 лютого 1965 р. Конституції, яка вивела країну з колоніального режиму Великобританії, визначала Гамбію конституційною монархією та незалежною частиною Британської Співдружності націй (British Commonwealth). Ідея самоврядування розглядалася як великий перехід від монархічного до демократичного правління, але в контексті Гамбії на той час політичні лідери були більше стурбовані ствердженням своєї автономії від Великої Британії, а Конституція, як узгоджений інструмент незалежності, була рушійною силою у просуванні країни до державної самостійності.
Перший етап становлення інституту президентства в Гамбії (24 квітня 1970 р. – 22 липня 1994 р.) означений перебуванням на посаді президента та глави уряду Джавари Д. К., який встановив у країні багатопартійну демократію зі значною владою правлячої партії НПП протягом 29 років існування першої республіки тоді, як опозиційні партії були досить слабкими. За правління Джавари Д. К. Гамбія залишалася ізольованим прикладом демократії та стабільності у неспокійному західноафриканському регіоні, але наприкінці його правління серйозною проблемою стала корупція, зокрема у владних інституціях, що не могло не викликати спроби повалення уряду.
Початок другого етапу функціонування інституту президентства в Гамбії (22 липня 1994 р. – 19 січня 2017 р.) означений поваленням влади Джавари Д. К. 22 липня 1994 р. групою солдатів на чолі з 29-ти річним лейтенантом Національної армії Гамбії Джамме Ях’я. За часів перехідного періоду, Джамме Я. очолив Тимчасову урядову раду, яка функціонувала 2 роки. 26 вересня 1996 р. в країні відбулися президентські вибори, перемогу на яких передбачувано здобув Джамме Я. Новообраний президент призупинив дію деяких положень Конституції 1970 р., виніс на референдум у серпні 1996 р. владний законопроєкт, згідно з яким 12 січня 1997 р. було прийнято другу республіканську Конституцію Гамбії.
Слід відзначити, що між Конституціями 1970 р. і 1997 р. існують значні відмінності. Наприклад, у той час як у розділі 1 Конституції 1970 р. говорилося, що Гамбія є суверенною республікою, але не визначалося, хто є «володарем цього суверенітету», то в підпункті 2 розділу 1 Конституції 1997 р. чітко зазначено, що суверенітет Гамбії належить народу Гамбії, а легітимність держави походить від народу. Конституція 1997 р., як і попередній основний закон Гамбії, встановлює президентську систему із однопалатним парламентом, визначає президента главою держави і уряду та декларує проведення виборів президента кожні п’ять років. Згідно з основним законом, президент може бути обраний на цю посаду необмежену кількість разів. Законодавчу владу здійснює однопалатний парламент (Національна асамблея), що складається з 53 депутатів (48 їх обираються з урахуванням загальних прямих виборів, а 5 – призначаються президентом). У Конституції 1997 р. закріплено, що кандидатом на посаду президента Гамбії може бути висунуто особу віком 30–65 років.
Хоча обидві Конституції передбачають основні права і свободи гамбійців, Конституція 1997 р. визначила створення більшості державних установ, що не було передбачено Конституцією 1970 р., яка була прийнята парламентом, а не винесена на референдум. Зокрема, до Конституції 1997 р. президент вносив поправки не менше 50 разів, щоб зняти обмеження на термін повноважень президента та змінити вимогу для перемоги на виборах з абсолютної більшості на множину для зміцнення влади.
З часом Джамме Я. перетворив політичну систему на персоналістичну за своєю суттю, що не могло не вплинути на громадянське суспільство, яке прагнуло демократичних змін. Зокрема, політичні сили Гамбії, попри ризик бути ув’язненими, об’єдналися заради висунення на президентських виборах 2016 р. єдиного кандидата на посаду президента – Берроу Адама, який за підтримки опозиційної групи «Коаліція 2016» переміг чинного президента. Пройшовши через всі складнощі передачі влади, зокрема введення військ Сенегалу до країни, підтримка ЕКОВАС (The Economic Community of West African States) Берроу А. прийняв присягу на церемонії інавгурації 18 лютого 2017 р., поклавши початок третьому періоду функціонування інституту президентства в Республіці Гамбія (19 січня 2017 р. – теперішній час).
На посаді президента Берроу А. зосередився на вирішенні складних завдань щодо здійснення демократичних реформ, зокрема розробки нової Конституції, яка б встановила обмеження терміну правління глави держави і виборчу систему абсолютної більшості, була однією з основних передвиборчих обіцянкою правлячої коаліції. Створена президентом комісія з перегляду Конституції у період переходу до демократії, розробила проєкт, який представив кілька нововведень в історії конституційного будівництва, серед яких були визначені обмеження перебування президента на посаді до двох термінів, квоти для жінок у політиці та значний контроль виконавчої влади з боку парламенту. Однак, у вересні 2020 р. парламент Гамбії проголосував проти проєкту нової Конституції, в якому пункт, який не дозволив би чинному президентові Гамбії претендувати ще на два терміни, був найбільшим каменем спотикання. Конституційна криза зумовила побоювання, що нинішній президент скористається Конституцією 1997 р., щоб відмовитися від обіцянки залишатися на посаді не більше 3-х річного терміну. Побоювання гамбійців щодо відступу чинного президента від своїх передвиборчих обіцянок підтвердило слідування чинного президента Конституції 1997 р., яка дозволила йому брати участь та отримати перемогу на президентських виборах 4 грудня 2021 р.
Як свідчить досвід Гамбії, конституційна криза підкреслила тендітність демократичної системи. Для подальшого розвитку Гамбії як демократичної держави необхідно отримати важливі уроки з Конституцій 1979 і 1997 рр., щоб забезпечити захист фундаментальних республіканських та демократичних цінностей, стандартів, інститутів та процесів для забезпечення належного управління, зокрема обмеження президентських термінів та повноважень глави держави, розширення прав громадян, посилення контрольних функцій парламенту. Якщо Гамбія має стати взірцем африканської демократизації, адміністрація Барроу А. має зробити три речі: відповідати своїм демократичним зобов’язанням, відшкодувати збитки, завдані колишнім режимом, спрямувати країну на шлях демократичного державотворення.

UDC 321: 342.3(6)
Svitlana Polovyk,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-5960-527X
Candidate of Social Communications, Head of Department,
Department of Іnformation Resources Formation,
Fund of the Presidents of Ukraine,
V. I. Vernadsky National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
е-mail: рolevik1968@nbuv.gov.ua
INSTITUTIONAL AND CONSTITUTIONAL CHANGES
IN THE SYSTEM OF PRESIDENTIAL POWER IN THE
REPUBLIC OF THE GAMBIA
The article describes the institutional and constitutional transformations in the system of presidential power in the Republic of The Gambia in its evolutionary development, analyzes the main stages in the process of democratization of the state regime of the West African country.
Keywords: institute of presidency, Republic of Gambia, African state, presidential elections, democratic reforms, dictatorial regime, constitution, democracy.