«Історія формування книжкових колекцій діячів літератури та мистецтва України у ЦДАМЛМ України»

Тези доповіді

«Історія формування книжкових колекцій діячів літератури та мистецтва України у ЦДАМЛМ України»
4 травня 1966 року постановою Ради Міністрів УРСР було створено Центральний державний архiв-музей літератури i мистецтва УРСР (далі – ЦДАМЛМ України). Робота установи розпочалася у 1967 році і одним із пріоритетів її діяльності стало комплектування. Вже у перший рік роботи ЦДАМЛМ України на державне зберігання надійшло 845 кілограмів архівних документів та 4236 примірників книжкових видань. Таким чином розпочалася історія формування книжково-журнального зібрання ЦДАМЛМ України. Варто зауважити, що фактично з перших днів бібліотека установи почала комплектуватися на основі приватних колекцій, які надходили у складі фондів особового походження діячів культури і мистецтва.
На сьогодні, станом на 1 січня 2021 року на зберіганні в ЦДАМЛМ України перебуває: 111863 примірники книг і брошур; 79927 номерів журналів; 5730 річних комплектів журналів; 2489 річних підшивок газет; 1429 примірників спеціальних видань (листівок, плакатів і т. ін.); 451 примірник видань із обмінного фонду.
Як вже зазначалося, преважна більшість друкованих видань зберігається у складі книжкових колекцій діячів літератури і мистецтва. Таким чином, на зберіганні у бібліотеці ЦДАМЛМ України знаходиться 32 колекції діячів культури і мистецтва, 1 колекція зарубіжних видань, 1 філокартична колекція та 1 колекція автографів, яка налічує понад 7000 книг з дарчими написами.
У межах нашої доповіді мова піде саме про книжкові колекції діячів літератури та мистецтва. В ЦДАМЛМ України зберігаються наступні іменні колекції: колекція українського архітектора Павла Альошина; перекладача Юрія Назаренка; письменників Івана Микитенка, Юрія Смолича, Платона Воронька, Юрія Яновського, Олександра Корнійчука, Дмитра Гринька, Олеся Гончара, Леоніда Первомайського, Натана Рибака, Василя Земляка, Петра Панча, Андрія Головка, Михайла Стельмаха, Василя Козаченка; поетів Володимира Сосюри, Андрія Малишка, поетеси Віри Вовк; літературознавців Михайла Новицького, Юрія Меженка, Григорія Майфета, Миколи Плевака, Євгена Кирилюка, Леоніда Новиченка, Євгена Шабліовського, Ігоря Купріянова; художника Миколи Глущенка; композиторів Левка Ревуцького, Платона Майбороди; кінорежисера Олександра Довженка.
Саме у складі колекцій до бібліотечного фонду ЦДАМЛМ України потрапили справжні раритети. Зокрема, у складі книжкової колекції українського письменника, літературознавця, перекладача, в’язня сталінських концтаборів Григорія Йосиповича Майфета (1903 – 1975) зберігається Біблія датована ХVІІІ ст. Історія формування книжкової колекції цього вченого є надзвичайно цікавою і показовою. Григорій Йосипович Майфет був заарештований у грудні 1934 року за звинуваченням в «контрреволюційній» діяльності та отримав 10 років концтаборів. Вчений відбував покарання у виправно-трудових таборах Біломор–Балтійського комбінату. У 1946 року, після відбуття заслання, не маючи житла і роботи за фахом, він залишився мешкати у м. Печорі (Комі АРСР). І, навіть, перебуваючи на чужині, опікувався питанням збереження свого архівного та книжкового зібрання. Вчений листувався з директоркою ЦДАМЛМ України Людмилою Проценко та ще за життя, у 1968 та 1972 роках почав передавати матеріали на державне зберігання до архіву. Людмила Андріївна Проценко разом з колегами-архівістами приїздила до Григорія Йосиповича до Печори та отримала від нього частину архіву і його унікальної книжкової колекції. У вересні 1975 року вчений вчинив самогубство. Тож збереження цінної книжкової колекції Григорія Йосиповича Майфета стало одним з заходів увічнення пам’яті про нього. Варто згадати, що архівний фонд № 26 Григорія Майфета був засекречений і лише у 1991 році став доступним для вивчення дослідниками.
У 1960-1970-х роках у ЦДАМЛМ України була можливість купувати у власників архівні документи, музейні предмети і цілі книжкові колекції. Так, у 1969 році у далекого родича українського літературознавця, бібліографа, жертви політичних репресій Миколи Антоновича Плевака було придбано його книжкове зібрання. Доля науковця також була трагічною, 17 травня 1938 року Микола Плевако був викрадений спецгрупою НКВД і за обвинуваченням у «приналежності до контрреволюційних націоналістичних організацій» засуджений до 5 років вільного заслання. Вчений був убитий за нез’ясованих обставин 25 квітня 1941 року на засланні у с. Вишньовка Акмолинської області на півночі Казахстану. 25 липня 1962 року Микола Плевако був реабілітований посмертно Президією Київського обласного суду. У 1969 році адміністрацією ЦДАМЛМ України було прийнято рішення придбати понад 1000 книжок із книжкового зібрання вченого та зберігати їх у бібліотеці установи у вигляді окремої колекції. Таким чином, до книгозбірні установи потрапила низка цінних друкованих видань. Колекція містить значну кількість творів художньої літератури та дитячих книжок кінця ХІХ початку ХХ ст. Серед них, перше видання казок Г.К. Андерсена українською мовою, видане у 1873 р. у Києві. Переклад творів казкаря здійснив М. Стариченко (Михайло Старицький). Одинадцять малюнків та портрет письменника для цього видання створив Микола Мурашко. Ілюстрації пронизані любов’ю до України: природа, одяг – усе має український колорит. Також, у складі колекції варто відзначити видання з автографами, а серед них, збірку українських казок з цікавим дарчим написом: «Бусикові Плевако від тітки Марусі». Імовірно напис належить Марії Миколаївні Грінченко (Загірній) – українській письменниці, перекладачці, видавцю, дружині українського письменника і громадського діяча Бориса Дмитровича Грінченка. Її спілкування з молодим вченим-мовознавцем Миколою Антоновичем Плевако розпочалося у рік смерті Бориса Грінченка. У 1910 році Микола Антонович вступає до Харківського університету і створює на факультеті студентський гурток видавництва імені Бориса Грінченка. Першою книгою, яку підготував гурток, став нарис про Бориса Дмитровича, виданий у Харкові. Спілкування з приводу видання біографічного нарису про письменника переросло у багаторічну епістолярну дружбу, яка тривала до самої смерті Марії Миколаївни. Тож зазначена збірка казок із дарчим написом є своєрідним історичним свідком цих дружніх взаємин.
Тож, підсумовуючи, можемо сказати, що зазначені приклади яскраво засвідчують той факт, що дослідження історії формування книжкових колекцій Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України є надзвичайно перспективною та цікавою темою, яка лише чекає на своїх дослідників.