Плакати як джерело візуалізації історії України 20-х років ХХ ст.

Тези доповіді

УДК769.91(477)НБУВ:94(47+57)"192/193":305
DOI: 10.15407/rksu.24.151

Петро Ілліч Скрипник
молодший науковий
співробітник відділу
образотворчих мистецтв
Інституту книгознавства
Національної бібліотеки
України ім. В. І. Вернадського,
кандидат історичних наук
https://orcid.org/0000-0002-7542-6933
e-mail: mini-petarda@ukr.net

ПЛАКАТИ ЯК ДЖЕРЕЛО ВІЗУАЛІЗАЦІЇ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
20-х РОКІВ ХХ ст.

Метою статті є висвітлення ролі плаката як джерела візуальної інформації у дослідженні історії України 20-х років ХХ ст. Методологія дослідження базується на застосуванні методу порівняльного аналізу при висвітленні суспільно-політичних процесів в Україні у 20-х роках ХХ ст. Наукова новизна роботи полягає у зміні акцентів у висвітленні історії України у 20-х роках минулого століття. На основі зібрання плакатів фонду НБУВ, автор вважає, що пропаганда ідей більшовизму не відіграла тієї вирішальної ролі, яку їй традиційно приписували у період як існування СРСР, так і у подальші роки. Головним методом просування ідей більшовизму були репресії, адміністративний тиск та боротьба з інакомислячими.

Висновки. Аналіз зібрання плакатів з фонду НБУВ показав, що політичні плакати агітаційно-пропагандистського спрямування не були основним видом друкованої продукції. Тому й немає підстав стверджувати, що вони стали вирішальними у пропаганді ідей більшовизму в Україні. Репресивні методи впливу були єдиним дієвим засобом більшовиків для просування ідей соціалізму та комунізму в Україні.

Ключові слова: візуалізація наукових досліджень, зібрання плакатів із фонду НБУВ, політичні плакати агітаційно-пропагандистського спрямування.

Актуальність теми дослідження полягає у перегляді основних постулатів радянської історіографії 20-х років ХХ ст. за допомогою засобів візуальних джерел інформації, зокрема плакатів. Не заперечуючи впливу пропаганди у житті суспільства, треба більш виважено підходити до тих процесів, які відбувались у переломні періоди історії України.
Аналіз досліджень і публікацій. Питанням впливу засобів масової інформації, зокрема плакатів, на суспільну свідомість приділяється значна увага дослідників. Особливо це стосується періоду 20-х років минулого століття. Акцент робиться на тому, що в умовах невисокого в цілому рівня освіченості населення плакати відіграли надзвичайно важливу роль у справі пропаганди й агітації. З їхньою допомогою відбувся мало не переворот у свідомості пересічних громадян на користь більшовицької ідеології. Особливо цим відзначаються російські дослідники, зокрема Н.Чаус [1, c.220], Є.Лежень [2, c.122], М.Ніколаєва[3]. Серед українських дослідників варто згадати А.Авраменко, яка, у завуальованій формі звинувачує у цьому процесі українських митців, які масово перейшли на бік Радянської влади [4, c.66].
Мета дослідження. За допомогою плаката як джерела візуальної інформації показати реальні події, що відбувалися в Україні у 20-х роках ХХ століття.
Виклад основного матеріалу. Важливим етапом у житті українського суспільства були 20-і роки ХХ століття. Це був період зміни суспільних формацій. На зміну старому ладу приходив новий. Причому цей перехід відбувався не еволюційним, а революційним шляхом. Насильство стало основним методом боротьби із залишками старого суспільного ладу.
Водночас помітне місце відводилося й ідеології. У цій сфері великого значення набувають засоби масової інформації. Поряд із текстовими, тобто вербальними, джерелами інформації важливе значення надавалося візуальним або невербальним. Як показують дослідження у галузі фізіології, близько 850/0 інформації, яку сприймає людина, – візуальна [5, c.100].
У цьому зв’язку помітної ролі набуває плакат. У сучасному значенні – це набірно-шрифтове або художньо-ілюстративне листове великоформатне тиражоване видання, яке у компактному вигляді містить інформацію рекламного, агітаційно-пропагандистського, інструктивно-методичного навчального або іншого характеру [6].
Плакат є одним із масових видів образотворчого мистецтва. Тому йому належить ключова роль у плані психологічного впливу на суспільну свідомість. Він посідав важливе місце у переломні моменти життя суспільства, зокрема у 20-і роки минулого століття.
В публікаціях останніх років основний наголос робиться на ідеологічному чиннику у соціальних процесах в Україні 20-х років минулого століття. Робиться висновок, що це було основною складовою розповсюдження ідей більшовизму на теренах Російської імперії та України зокрема. По суті, у них підтверджується точка зору російського критика та журналіста В. Полонського, що «комуністична революція перемогла не багнетами, а друкарським верстатом» [7, c.14].
Якщо розглядати політичну ситуацію в країні у роки Громадянської війни й періоду НЕПу, то більшовиками було зроблено чимало, на чому грунтуються висновки сучасних дослідників. Були монополізовані численні засоби масової інформації. Захоплення «друкарського верстата» було проведено у формі конфіскації майна друкарень і заборони на публікацію не лише опозиційних газет, а й аполітичної лубочної продукції. Плакатне мистецтво від самого початку розглядалося новою владою в одному ряду з пресою, радіо і кіно, завдяки владним можливостям здійснення контролю: масового поширення, охоплення широкої аудиторії.
Проте, аналіз плакатів 20-х років показує, що політичні плакати агітаційного і пропагандистського спрямування не були основним видом друкованої продукції цього періоду. У цьому полягала головна відмінність суспільно-політичного розвитку України від інших територій колишньої Російської імперії.
У цьому питанні суттєву допомогу може надати Зібрання плакатів Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського (НБУВ). НБУВ є однією з небагатьох бібліотек України, що мають спеціалізований відділ образотворчих мистецтв. Упродовж останнього року у ньому проводиться копітка робота зі створення цифрового архіву зібрання плакатів НБУВ. Технічна і у подальшому дослідницька робота привела до деяких цікавих результатів. Це стосується, зокрема, плакатів 20-х років ХХ ст., створених в Україні.
Було проаналізовано плакати, видруковані в Україні протягом 1918 – 1930 років. Беручи до уваги великі обсяги Зібрання плакатів у НБУВ, можна говорити про певні тенденції загальнонаціонального масштабу.
Проведений аналіз показав, що важливим джерелом формування плакатного фонду НБУВ була діяльність видавництв у 20-х роках минулого століття. Вони були розповсюджені на всій території України. Це, насамперед, потужні державні видавничі та поліграфічні об’єднання. Досліджуючи Зібрання плакатів НБУВ, автор зафіксував 143 назви установ, які займалися оприлюдненням плакатної продукції.
Варто звернути увагу й на авторів плакатів, бо саме завдяки їхнім зусиллям плакати з’явилися на світ. Тут картина не така оптимістична як із видавництвами. Більшовицька влада, особливо на початках своєї діяльності, дуже жорстко контролювала друковані засоби масової інформації, тому особливо й не допускала оприлюднення творчості вільних художників. Серед великої кількості плакатів лише на 69 позначено їх автора, а загальна чисельність доведених авторів складає 54 особи.
Окрім того, за даними А.Андрійканича, в Україні у першій третині ХХ ст. у сфері плакатного мистецтва працювало не менш як 185 митців [8]. А за підрахунками Л.Гутник, протягом 20-х років ХХ ст. в галузі українського кіноплаката працювало понад 250 художників [9, c.28]. Тому стверджувати, що така значна кількість художників перейшла на бік Радянської влади, в усякому разі у 20-х роках ХХ ст., неправомірно.
Тепер варто звернути увагу на плакати. Як уже зазначалось, основний наголос у публікаціях останніх років зроблено на виготовленні та розповсюдженні плакатів політично-пропагандистського спрямування 20 – 30-х рр. минулого століття.
Проте реальний аналіз плакатів з фонду НБУВ показав дещо іншу картину. Було проаналізовано 703 плакати зазначеного періоду. Так от, із цієї кількості лише 249 плакатів, що становить 35.7 0/0, можна віднести до цієї категорії. А от кількість плакатів культурно-побутового та навчально-виробничого призначення налічує 454 одиниці або 64.3 0/0 від загальної кількості назв. До цієї категорії належать питання медицини, культури та освіти, діяльності громадських організацій, виробничих відносин, фінансів та соцстрахування.
При такій постановці питання можна було б припустити рішучу перевагу тиражування політичних плакатів над усіма іншими. Проте аналіз плакатів фонду НБУВ цього не показує. Більш того, у низці випадків у накладах зафіксована перевага плакатів культурно-побутового й виробничого призначення над плакатами політичного спрямування. Переважна ж більшість плакатів вкладається у межі від 3 до 10 тисяч одиниць. А найбільш типовим накладом було 5 тисяч плакатів.
Якщо виходити з цих позицій, то в Україні протягом 1917 – 1930 років разом було видруковано приблизно 3 млн. 515 тис. примірників плакатів. Із них – 2 млн. 270 тисяч примірників плакатів культурно-побутового й виробничого призначення та 1млн. 245 тисяч – плакатів політичного спрямування.
Висновки. Підсумовуючи вищенаведене, можна дійти таких висновків. 20-і роки ХХ ст. були важливим періодом у житті українського суспільства. Для його об’єктивного висвітлення потрібні як текстові, так і візуальні джерела інформації.
Попри те, що останнім часом значна кількість суспільствознавців особливе місце відводить пропаганді й агітації в житті суспільства, їхню роль все ж таки не варто перебільшувати. В усякому разі в Україні, та й у Росії теж, у 20-х роках ХХ ст. друкарський верстат замінити багнет не зміг. В переважній своїй більшості український народ комуністичну ідеологію не сприйняв. Це був типовий експорт революції.
А методи досягнення мети були надзвичайно жорстокими. Перш за все на повну потужність працював репресивний апарат органів радянської влади. Широко використовувався адміністративний тиск та залякування населення. А для України було застосовано особливо цинічний метод – штучний голодомор. Ці уроки історії нам всім варто пам’ятати.
Список використаних джерел
1. Чаус Н.В. Советские плакаты 1917 – 1920 гг. – основное средство пропаганды социалистической идеологии // Вестник Тамбовского государственного университета. – 2010. – №6. – С.220 – 223.
2. Лежень Е.Е. Плакат как средство политической агитации В 1917 – 1930-е гг. // Вестник Саратовского государственного социально-экономического университета. – 2013. – Вып. 3. С.122 – 124.
3. Николаева М.Ф. Советское плакатное искусство как материал для культурологического исследования // Ярославский педагогический вестник – 2012 – № 1 – Том I. – С.323 – 326.
4. Авраменко А.В. Радянський плакат 1920–1930-х рр. як засіб пропаганди . // Наукові записки НаУКМА. – 2010. – Т. 101 : Теорія та історія культури. – С. 66 – 72.
5. Маланчук-Рибак О. Візуальна культура як дослідницький об’єкт. // Мистецтвознавчий автограф. – 2013. – Вип. 6 – 8. – C.99 – 106.
6. Плакат // Большая российская энциклопедия. – М., 2014. – Т.26. – С. 338.
7. Стеценко А. Розвиток сучасного плакату та його вплив на суспільство. Курсовий проект студентки Київського Національного університету технологій та дизайну. – К.,2015. – 50 С. Режим доступу: knowledge.allbest.ru.
8. Андрейканіч А.І. Антологія українського плаката першої третини ХХ ст. – Косів, 2012. – 120 С.
9. Лобузіна К., Гутник Л. Український плакат 1920 – 1990-х рр. у фондах НБУВ: наукове упорядкування, дослідження та представлення матеріалів зібрання // Бібліотечний вісник. – 2010. №3. – С.28 – 34.

Petro Illich Skrypnyk
Junior Researcher of Fine Arts Department, Institute of Book Science
V.I. Vernadsky National Library of Ukraine
ORCID:https://orcid.org/0000-0002-7542-6933
e-mail: mini-petarda@ukr.net

Printed posters from the VNLU holdings as a source for studying history of Ukraine in the 1920-ies
The paper addresses the role of printed posters as visual sources for studying history jf Ukraine in the 1920-ies.
Its research methodology relies on using the comparative analysis method in interpreting the social and political processes in Ukraine in the 1920-ies.
The scientific novelty of the study is the shift in the accents in the vision of socio-economic processes that happened in Ukraine in the 20-ies of the previous century. Unlike the majority of researchers, the author, relying on the evidence of the VNLU poster holdings, maintains that the propaganda of bolshevism ideas did not play the crucial role that had been traditionally attributed to it both in the period of the USSR existence and in subsequent years. The principal method of promoting those concepts were persecution, administrative harassment and struggle against dissent.
Conclusions. The analysis of the poster collection of the VNLU holdings has shown that political propagandist posters were not the main type of printed poster products. Therefore, there is no reason to claim that they played the crucial role in the propaganda of bolshevism ideas in Ukraine. Quite the contrary, the posters of cultural, public and manufacturing function made a noticeable contribution to developing the self-consciousness of the Ukrainian society. Hence, persecution practices were the main effective instruments for bolsheviks to advance socialist and communist ideas.
Key words: visualization of scientific research, collection of printed posters from the VNLU holdings, political propagandist posters.
References
1. Chaus N.V. Sovetskiye plakaty 1917 – 1920 – osnovnoye sredstvo propagandy sotsialisticheskoy ideologhii [Soviet posters of 1917 – 1920 as the main instrument of socialist ideology propaganda]. (2010). Vestnik Tambovskogo gosudarstvennogo universiteta. Is. 6. Pp. 220 – 223. [In Russian].
2. Lezhen E.E. Plakat kak sredstvo politicheskoy agitatsii in 1917 – 1930-e gg. [Posters as instruments of political propaganda in 1917 – 1930-ies]. Vestnik Saratovskogo gosudarstvennogo sotsialno-ekonomicheskogo universiteta. (2013). Is. 3. Pp.122 -124. [In Russian].
3. Nikolayeva M.F. Sovetskoye plakatnoe iskusstvo kak material dlia kulturologicheskogo issledovaniya [Soviet poster art as material for culturological studies]. (2012). Yaroslavskiy pedagogicheskiy vestnik. Is.1. Vol. 1. Pp.323 – 326. [In Russian].
4. Avramenko A.V. Radianskyi plakat 1920 – 1930 rokiv yak zasib propagandy. [Soviet poster of the 1920 – 1930-ies as an instrument of propaganda]. (2010). Naukovi zapysky NaUKMA. Vol. 101: Teoria ta istoriya Kultury. Pp. 66 -72. [In Ukrainian].
5. Malanchuk-Rybak O. Visualna kultura yak doslidnytsky obiekt. [Visual culture as an object of art studies]. (2013). Mystetstvoznavchyi avtograf. Iss. 6 – 8. Pp. 99 – 106. [In Ukrainian].
6. Poster [Poster]. Bolshaya Rossiyskaya Entsiklopedia. (2014). Vol. 26. P. 338. [In Russian].
7. Stetsenko A. Rozvytok suchasnoho plakatu ta yoho vplyv na suspilstvo. [Development of present-day poster and its influence on society]. Kursovyi proiect studentky Kyivskoho Natsionalnoho universytetu tekhnolohiy ta dyzainu. (2015). 50 P. Rezhym dostupu [access mode]: knowledge.allbest.ru [In Ukrainian].
8. Andreikanich A.I. Antolohiya ukrainskoho plakata pershoyi tretyny XX st. [Anthology of Ukrainian poster of the first third of the 20th century]. (2012). 120 Pp. [In Ukrainian].
9. Lobusina K., Hutnyk L. Ukrainskyi plakat 1920 – 1990 rr. u fondakh NBUV: naukove uporiadkuvannia, doslidzhennia ta predstavlennia materialiv zibrannia. [Ukrainian poster of the 1920 – 1990 in VNLU holdings: scholarly systematization, studies and representation of collection materials]. (2010). Bibliotechnyi visnyk. Is. 3. Pp. 28 – 34. [In Ukrainian].
Пётр Ильич Скрипник
младший научный сотрудник
отдела изобразительных искусств
Института книговедения
Национальной библиотеки Украины
им.В.И.Вернадского
Плакаты из фонда НБУВ как источник визуализации истории Украины 20-х гг. ХХ в.
Целью статьи является освещение роли плаката как визуального источника в исследовании истории Украины 20-х гг. хх в. Методология исследования основывается на использовании метода сравнительного анализа при освещении истории Украины в 20-х годах ХХ в. Научная новизна работы состоит в изменении акцентов во взглядах на общественно-политические процессы в Украине в 20-х годах прошлого столетия. Основываясь на материалах фонда НБУВ, автор считает, что пропаганда идей большевизма не сыграла той решающей роли, какую ей традиционно приписывали в период как существования СССР, так и в последующие годы. Основным методом их продвижения были репрессии, административное давление и борьба с инакомыслием.
Выводы. Анализ собрания плакатов из фонда НБУВ показал, что политические плакаты агитационно-пропагандистского направления не были основным видом печатной продукции. Поэтому и нет оснований утверждать, что им принадлежала решающая роль в пропаганде идей большевизма в Украине.
Ключевые слова: визуализация научных исследований, собрание плакатов из фонда НБУВ, политические плакаты агитационно-пропагандистского направления.