ОГЛЯД ІСТОРІЇ РОСІЙСЬКО-ЄВРЕЙСЬКИХ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ 1919–1937 РР. (З КОЛЕКЦІЇ «ПЕРІОДИКА» ВІДДІЛУ ФОНДУ ЮДАЇКИ ІНСТИТУТУ РУКОПИСУ НБУВ)

Тези доповіді

УДК 027.54(477-25)ІРНБУВ:025.171]:070(47+57)=161.1=411.16]”1919/1937”
Горшихіна Ольга Юліївна,
ORCID 0000-0002-9562-9893,
молодший науковий співробітник,
відділ фонду юдаїки,
Інститут рукопису,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: gorshihina@nbuv.gov.ua

ОГЛЯД ІСТОРІЇ РОСІЙСЬКО-ЄВРЕЙСЬКИХ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ 1919–1937 РР.
(З КОЛЕКЦІЇ «ПЕРІОДИКА» ВІДДІЛУ ФОНДУ ЮДАЇКИ ІНСТИТУТУ РУКОПИСУ НБУВ)

Доповідь висвітлює останній період в історії друку російсько-єврейської періодики – від утвердження радянської влади до репресій 1930-х років.
Ключові слова: історія, періодика, російсько-єврейська преса, відділ фонду юдаїки, Національна бібліотека імені В. І. Вернадського.

В історії російсько-єврейської преси 1920–1930-ті рр. стали періодом занепаду, а згодом і періодом припинення видавництва взагалі. До кінця 1920-х років у Радянському Союзі були дозволені періодичні видання єврейських робітничих сіоністських партій. Єврейська соціал-демократична робітнича партія «Поалей-Ціон» видавала російськомовний журнал «Еврейская пролетарская мисль». У журналі публікувалися матеріали партійного та суспільного життя, доповіді, статті про еміграцію, листи до редакції. Серед авторів видання були З. Абрамович, В. Блюм, Б. Борохов, А. Іткін, З.Хейфец, С. Ківін та ін. Редколегія видавала журнал із серпня 1919 р., спочатку у Києві, а з грудня 1920 р. – у Харкові. З лютого 1921 р. видавництво перемістили Москви, а з жовтня 1924 р. відповідальним редактором став учасник першого партійного з’їзду, товариш Бера Борохова, Соломон Ківін (Капелюш). Останній російськомовний номер видання вийшов у грудні 1926 р. Далі, до листопада 1927 р., журнал ще виходив мовою їдиш під назвою «Der proletarisher gedank» («Пролетарська думка»). Сама партія «Поалей-Ціон» була повністю заборонена у 1928 році.

Ще одній сіоністській молодіжній організації вдалося деякий час існувати при радянській владі: «Геховер» (з івриту – «товариш»), студентська сіоністська організація, була заснована ще у 1912 р. єврейськими студентами з Росії, які навчалися в європейських університетах. Члени організації виступали проти асиміляції, вели сіоністську пропаганду та знайомили членів організації з мовою іврит, історією євреїв і Землі Ізраїля. Організація видавала в Берліні журнал «Еврейский студент» у 1912 – 1914 рр. У Росії, на Кавказі та в Сибіру, діяли підпільні осередки, яких на початок 1917 р. існувало близько 100. Поширення політичних новин організації здійснювали через журнал «Еврейський студент», який виходив у Петрограді у 1915 – 1918 рр. Журнал мав власних кореспондентів у всіх великих містах Росії, Західної Європи, в Америці та Палестині, виходив загальним тиражем до 3000 примірників.

У 1917 р. в Петрограді пройшла перша відкрита конференція організації, проте після жовтневого перевороту Геховер був знову заборонений, вже новою владою. У квітні 1920 р. всі члени ЦК організації були арештовані на Всеросійській сіоністської конференції, багато з них емігрували відразу після звільнення. У 1921 р. на недовгий час політична ситуація покращилася: організація провела Сьому конференцію Геховера в червні і Восьму – в липні 1922 р. у Москві. Було отримано дозвіл на відновлення видання журналу «Еврейский студент», який виходив у Москві раз на місяць з березня 1922 р. по березень 1923 р. Постійними рубриками журналу були статті з академічних та культурно-освітніх питань, економічні статті, програми самоосвіти, інформація та висвітлення єврейського громадського та академічного життя в Росії та за кордоном. Серед авторів журналу були відомі діячі сіоністського руху І. Якобзон, Р. Кармі, Х. Бялик, Л. Рафаелі, Б. Нив, Ф. Левенштейн, Л. Бен-Яков, Л. Соломонов, М. Шмаров, Д. Варді, С. Марголін, І. Марксон, С. Яковлєв, Г. Шофман, Л. Якфіні та ін. У березні 1924 р. «Геховер» об’єднався з Товариством сіоністських студентів України та білоруською організацією «Кадіма». Нова організація отримала назву Єдине всеросійське товариство сіоністської молоді, але через внутрішні суперечки та політичні репресії проіснувала лише до 1926 року.

З середини 1920-х рр. з’явився новий вид єврейських організацій – радянський. ОЗЕТ (російськомовна абревіатура назви, українською – Товариство з земельного влаштування трудящих євреїв), засноване у січні 1925 р. в Москві, щоб залучати радянських євреїв до землеробської праці, проводило збір коштів у різних країнах світу й мало філії в союзних і автономних республіках. З 1928 р. діяльність Товариства зосередилася на біробіджанському єврейському радянському проекті. ОЗЕТ видавало у Москві щорічник «Еврейский крестьянин», під редакцією Ю. В. Гольде. Збірник за 1925 р. присвячений першій річниці створення (29 серпня 1925 р.) Комітету з земельного влаштування трудящих євреїв при Президії Ради національностей ВЦВК СРСР (КОМЗЕТ) і виданий у друкарні «Дер Емес» тиражем 3500 примірників. Оформлення обкладинки виконав художник Натан Альтман. Збірник за 1926 р. був надрукуваний на книжковій фабриці Центрального видавництва народів СРСР накладом 5000 примірників. Обкладинка оформлена за ескізом художника Йосипа Чайкова автором емблеми видавництва ОЗЕТу художником Олександром Тишлером. Збірник містив новини з єврейських радянських поселень, хроніку КОМЗЕТу та ОЗЕТу, постанови, промови, звернення, фото, карти єврейських поселень. У збірнику друкувалися Ю Ларін, Ю. Гольде, І. Угорський, Л. Зак, М. Хейфец, Л. Яхнович, М. Герр, З. Островський, А. Каз, Б. Брук, І. Кантор та ін.

З 1927 р. ОЗЕТ почав видавати журнал «Трибуна еврейской советской общественности», з 1929 р. – «Трибуна», як орган центрального управління ОЗЕТ, УкрОЗЕТу та білоруського ОЗЕТу. Відповідальним редактором видання був С. М. Діманштейн, з № 11 (листопад 1934 р.) М. Домнич, з № 2 (січень 1936 р.) знову – С. Діманштейн, з № 15 (сер. 1937 р.) – виконував обов’язки відповідального редактора Є. Ейдельман. Журнал виходив друком двічі на місяць або раз на десять днів. Основними темами видання були новини партії та уряду, статті про влаштування Єврейської автономної області, єврейських національних районів і завдання ОЗЕТу, новини Єврейської автономної області. Серед авторів видання були А. Андрєєв, Д. Батурський, Я. Бронштейн, Ю. Гольде, Е. Гордон, Д. Заславський, І. Каганов, М. Каменштейн, М. Кац, Б. Кобленц, Я. Левін, В. Надель, М. Погорельский, М. Страховенко, І. Теумін, Ф. Шпрах, Є. Ейдельман, Б. Ескін та ін. Журнал було закрито в листопаді 1937 р. Майже всіх визначних діячів ОЗЕТу було арештовано, а саме Товариство було ліквідовано в 1938 р.
Так із політичними репресіями 1937–1938 рр. закінчився період останній період в історії друку російсько-єврейської періодики.

UDC 027.54(477-25)ІРНБУВ:025.171]:070(47+57)=161.1=411.16]”1919/1937”
Olga Gorshihina,
ORCID 0000-0002-9562-9893,
Junior Research Associate,
Judaica Department,
Institute of Manuscript,
V. I. Vernadskyi Nаtional Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: gorshihina@nbuv.gov.ua
THE REVIEW OF THE HISTORY OF RUSSIAN JEWISH PERIODICALS OF 1919−1937 (FROM THE PERIODICAL COLLECTION OF THE JUDAICA DEPARTMENT AT THE VNLU’S INSTITUTE OF MANUSCRIPT)
The paper covers the last period in the history of Russian Jewish periodical printing – from the establishment of the Soviet rule till the repressions of 1930s.
Keywords: history, periodicals, Russian Jewish press, Judaica Department, V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine.