УКРАЇНСЬКІ ВИДОВІ ПОШТОВІ ЛИСТІВКИ 1920–1930-Х РОКІВ З ФОНДІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ ІМЕНІ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО ЯК ВІЗУАЛЬНІ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ ДОКУМЕНТАЛЬНІ ДЖЕРЕЛА

Тези доповіді

УДК 025.177(477)«192/193» : 027.54(477-25)НБУВ
Гутник Людмила Миколаївна,
ORCID 0000-0001-7672-7802,
науковий співробітник,
відділ образотворчих мистецтв,
Інститут книгознавства,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: gutnyk@nbuv.gov.ua
Галькевич Тетяна Анатоліївна,
ORCID 0000-0003-2723-5662,
молодший науковий співробітник,
відділ образотворчих мистецтв,
Інститут книгознавства,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: galkevich@nbuv.gov.ua

УКРАЇНСЬКІ ВИДОВІ ПОШТОВІ ЛИСТІВКИ 1920–1930-Х РОКІВ З ФОНДІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ ІМЕНІ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО ЯК ВІЗУАЛЬНІ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ ДОКУМЕНТАЛЬНІ ДЖЕРЕЛА

Презентовано збірку українських видових поштових листівок 1920–1930-х рр. з фондів НБУВ як допоміжний візуальний ресурс для історико-культурних досліджень.
Ключові слова: українські видові поштові листівки, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, візуальні докуменальні джерела.

Період 1920–1930-х років наразі є недостатньо вивченим і висвітленим в історії філокартії, тож всебічне досліження, комплексний аналіз та залучення до наукового обігу збірки видових поштових листівок з фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського є актуальним з точки зору використання даного пласту візуальних документальних джерел у подальших історико-краєзнавчих наукових студіях та розвідках.
Фотонатурні видові поштівки відносяться до наймасовіших іконографічних джерел, вони є вагомими візуальними документами з історії й культури країни та відбивають визначальні риси конкретного часу чи періоду. Окрім документальної фіксації об’єктів архітектурної та монументальної спадщини, листівки надають уявлення про особливості життя та побутування міст, містечок, селищ, сприяють поширенню знань краєзнавчої тематики й разом з тим є провідниками та каталізаторами певних політичних й ідеологічних установок в різні історичні періоди. Презентація поштових карток, в основі яких лежать документальні світлини, відкриває перед архітекторами, реставраторами, істориками, краєзнавцями перспективу отримання відомостей про загальну забудову населених пунктів, вигляд тогочасних вулиць, площ, окремих архітектурних, монументальних об`єктів, пам`ятників тощо. Листівки, тираж яких сягав інколи десяти-п`ятнадцяти тисяч примірників, швидко поширювалися засобом поштового зв`язку, багато з них дійшли до нашого часу та зберегли для нащадків цінну інформацію про історичне минуле.
Новий державний устрій, який почав формуватися після революційних подій 1917 року, в подальші десятиріччя приніс кардинальні зміни в ідеології, культурно-політичному житті країни. Атмосферу зовсім іншої історичної епохи, динаміку розвитку та різнобічних перетворень, утвердження в урбаністичному просторі нової провладної системи цінностей, бачення міського середовища з елементами радянської символіки простежуємо й у поштівках, виданих у цей період. Випуск листівок, які створювалися переважно в контексті певних завдань, з конкретними соціально-культурними й політичними орієнтирами здійснювався під наглядом відповідних державних структур. Так, 1922 року було створено відповідний орган ідеологічного контролю – Головне управління у справах літератури та видавництв (Головліт), який надавав дозвіл і на видання поштових карток в тому числі. На підтвердження даного факту вказує вміщена на зворотньому боці поштівок відповідна позначка про уповноваження Головліту та номер дозволу на друк.
Збірка українських видових поштових карток 1920–1930-х рр. у фондах відділу образотворчих мистецтв НБУВ налічує лише близько шестисот одиниць, але є досить інформативною та презентативною, адже вона надає можливість візуально дослідити історію урбаністичної культури різних регіонів України, особливості тогочасного соціокультурного міського середовища та сільського.
Сюжетно-тематичне спрямування поштівок 1920–1930-х рр. вирізняється своєю «специфікою», дещо відмінною від попередніх десятиріч. З відомих причин ми вже не бачимо на них відомих та видатних пам`яток сакральної архітектури, натомість, поштові картки досить різнобічно відображають найбільші успіхи та досягнення радянської влади, зокрема, розвиток та розбудову індустріального міста, його інфраструктуру, організацію освіти, дозвілля та відпочинку людей тощо. На листівках відтворено зображення всіх значимих новобудов того часу, а також провідних вищих учбових закладів, шкіл, будинків відпочинку, банківських установ, санаторіїв, парків, музеїв, театрів, клубів, палаців піонерів та жовтенят, готелів та ін. Особливу цінність серед цих листівок становлять ті, на яких збереглися види об`єктів, що були знищені під час воєнних дій 1941–1945 років.
Вже від початку 1920-х років відбулися зміни, які стосувалися багатьох аспектів життя країни, у тому числі й перейменування назв географічних об`єктів. Багатьом вулицям, установам, підприємствам, закладам у різних містах надавалися революційно-комуністичні назви, або ж імена державних і партійних діячів та їх близького оточення (В. І. Леніна, Карла Маркса, Карла Лібкнехта, Рози Люксембург, Фелікса Дзержинського, Григорія Петровського, товариша Артема (Федора Сергеєва), Сергія Кірова, Мойсея (Якова) Тевелєва, Павла Постишева, ІІІ Інтернаціоналу, 1-го Травня, Революції, Чекіста, Комуни та ін. Досить поширеним радянським топонімом став «червоний». У фонді НБУВ зберігаються листівки з видами площі Червоних Героїв Перекопу (нині – Софіївська площа) в Києві, готелю «Червоний» у Харкові, вулиці 10-ліття Червоної Армії (нині – Преображенська) в Одесі, Дому Червоної Армії та Флоту (нині – Центральний Дім офіцерів Збройних Сил України) в Миколаєві, кінотеатру «Червоний Маяк» у тогочасному Ворошиловграді та ін.
Згідно плану «монументальної пропаганди» тогочасна влада увічнювала своїх лідерів, прибічників та героїв радянської доби й у численних пам`ятниках, які встановлювалися по всій країні на центральних вулицях та площах міст, у парках, скверах, на територіях великих промислових підприємств та учбових закладів. Водночас, здобутком політики українізації в 1930-х рр. стало вшанування українських діячів культури й, зокрема, Тараса Шевченка. На листівках вміщено різноракурсні фотозображення пам`ятників, присвячених видатному літератору та митцю, а також вулиць, бульварів, парків, театрів, названих у його честь.
Поштові листівки наочно демонструють появу архітектурних ансамблів, грандіозних комплексів, житлових будинків, які мали втілювати досягнення та успіхи радянської держави й разом з тим відповідати величі епохи соціалізму (визначний архітектурний промисловий комплекс, індустріальний гігант – Дніпрогес імені Леніна в Запоріжжі, масштабні промислові об`єкти: Дніпровський металургійний завод імені Дзержинського в Дніпродзержинську, Дніпропетровський металургійний заводу ім. Петровського, цукровий завод в Черкасах, металургійний завод «Азовсталь» в Маріуполі, алюмінійовий та металургійний заводи в Запоріжжі, консервний завод імені Сталіна в Херсоні; адміністративні будівлі: Будинок Верховної Ради УРCР, Будинок Раднаркому УРСР (обидві – в Києві); будинок Держпрому в Харкові; Дім спеціалістів у Дніпропетровську та багато ін.).
На поштових картках простежується й організація відпочинку й дозвілля людей. Окрім курортів, будинків відпочинку, санаторіїв, спортивних стадіонів, парків, кінотеатрів, музеїв на листівках популяризувалися робітничі клуби, палаци культури, які ставали місцем «розумного» відпочинку й підвищення культурного рівня трудящих. Увага держави до справи «правильного» виховання та майбутньої профорієнтації молодшого покоління знайшла відображення на багатьох поштівках з видами палаців піонерів та жовтенят, які відкривалися у багатьох містах країни; дитячих залізниць в Дніпропетровську та Сталіно. Ряд унікальних світлин на поштівках з фондів НБУВ презентують функціонування побудованого у 1930-х рр. в Одесі піонерського табору «Український Артек», який у 1950-х рр. було реорганізовано в славнозвісний республіканський табір «Молода гвардія». Вагомого значення надавалося й оздоровленню дітей у спеціалізованих санаторіях. Як приклад, на листівках зустрічаємо унікальні фото державного дитячого санаторію ім. М. Горького в Пущі-Водиці.
Видові листівки займають вагоме пріоритетне місце серед візуальних джерел, вони є цінними документами не лише для дослідження історії міської архітектури, а й багатьох соціокультурних явищ та подій. Зафіксована та збережена на документальних світлинах інформація слугує представленню та відтворенню минулих епох у майбутньому часопросторі. Разом з тим, дослідження листівок 1920–1930-х років вказує на те, що відбір об'єктів для світлин, відтворених на поштівках, мав певний ідеологічний посил. Очевидним є факт, що поряд з іншими засобами впливу листівки, які опосередковано пропагували ідеї та здобутки соціалізму, ставали своєрідними популяризаторами в процесі формування й трансляції офіційної ідеологеми тогочасної радянської влади. Нині ці раритетні документальні джерела мають вагоме значення в контексті збереження та дослідження історії й культури нашої країни.
UDC 025.177(477)«192/193» : 027.54(477-25)VNLU
Lyudmyla Hutnyk,
ORCID 0000-0001-7672-7802
Research Associate,
Departament of Fine Arts,
Institute of Book Studies,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
е-mail: gutl@ukr.net

Tetiana Galkevich
ORCID 0000-0003-2723-5662
Junior Research Associate,
Departament of Fine Arts,
Institute of Book Studies,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
е-mail: galtano@ukr.net

A collection of Ukrainian specific postcards of the 1920s and 1930s from the VNLU funds was presented as an auxiliary visual resource for historical and cultural research.
Keywords: Ukrainian species postcards, V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine, visual documentary sources.