Радянські свята в українському друкованому плакаті другої половини ХХ століття (за матеріалами зібрання Відділу образотворчих мистецтв НБУВ)

ЗаявникДонець Олена Миколаївна (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція "Бібліотека.Наука.Комунікація"
ЗахідСекція 2. Історія книжкової культури України: здобутки і перспективи
Назва доповідіРадянські свята в українському друкованому плакаті другої половини ХХ століття (за матеріалами зібрання Відділу образотворчих мистецтв НБУВ)
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

Радянські свята в українському друкованому плакаті другої половини ХХ століття (за матеріалами зібрання Відділу образотворчих мистецтв НБУВ)

м.н.с. О. М. Донець
Анотація
Автор розглядає феномен святкового плакату як специфічного соціо-культурного явища. На основі детального аналізу матеріалів зібрання українського друкованого плакату Відділу образотворчих мистецтв НБУВ автор робить висновок про те, що український святковий друкований плакат другої половини ХХ століття є важливим візуальним і документальним джерелом, що дозволяє прослідкувати вплив ідеологічних змін у соціокультурному середовищі на формування свідомості мас. Автор аналізує специфічні риси українського святкового плаката окремих усталених хронологічно-історичних періодів – «хрущовської відлиги», «брежнєвського застою» та «горбачовської перебудови» -– і наголошує на тому, що український друкований плакат кожного з цих періодів має свої особливості і потребує окремого ретельного дослідження з точки зору тематики та художнього втілення.

Ключові слова: український друкований плакат; свято; святковий плакат

The author examines the phenomenon of the festive poster as a specific socio-cultural phenomenon. On the basis of a detailed analysis of the materials of the collection of the Ukrainian printed posters of the Department of Fine Arts of the NBUV, the author concludes that the Ukrainian holiday printed poster of the second half of the twentieth century is an important visual and documentary source, which allows to trace the influence of ideological changes in the socio-cultural environment on the formation of the consciousness of the masses. The author analyzes the specific features of the Ukrainian festive posters of certain regular chronological and historical periods - "Khrushchev thaw", "Brezhnev's stagnation" and "Gorbachev's perestroika" - and emphasizes that the Ukrainian printed poster of each of these periods has its own peculiarities and needs a separate thorough research in terms of subjects and artistic realization.

Keywords: Ukrainian printed poster; holiday; holiday poster

Український друкований плакат ХХ ст. є надзвичайно важливим візуально-комунікативним джерелом, що дозволяє об’єктивно і неупереджено дослідити феномен радянського свята в українському друкованому плакаті другої половини ХХ століття як засобу маніпулювання суспільною свідомістю.
В Україні за радянських часів сформувалася досить розгалужена система нових свят і обрядів. Традиції, що сповідувала радянська влада, були спрямовані, з одного боку, на викорінення релігійного, родинно-обрядового циклу, а з іншого – на формування колективних свят ідеологічного характеру, які б об’єднували людей під егідою комуністичної ідеології. Завдання плакатного мистецтва змінювалося відповідно до нових ідеологічних вимог: з’являлися нові свята, відходили в історичне минуле інші. Загалом на розвиток святкової тематики в українському плакаті другої половини ХХ століття значною мірою впливали соціо-культурних процеси, що відбувалися в межах усталених історичних періодів, що, відповідно, отримали назви «хрущовської відлиги», «брежнєвського застою» та «горбачовської перебудови». Кожен з цих періодів мав свою специфіку ідеологічного, психологічного та пропагандистського впливу на свідомість людини і покликав до життя або ж, навпаки, лишив у минулому певні народні та державні свята. Змінювалися не лише назви свят і святкових гасел, а й їхнє художнє втілення в плакатному мистецтві.
Так, наприклад, в роки «хрущовської відлиги» у святковому плакаті поширилося використання художніх мотивів української народної творчості, елементів української символіки, що використовувалися з метою посилення художньо-образного, емоційного впливу комуністичної ідеології на всі верстви населення. Звичайно, що такі заходи радянської влади певним чином реанімували етнокультуру, але, водночас, використання лише окремих фольклорних елементів призводило до перекручування і значною мірою сприйняття українського як меншовартісного. Особливу роль продовжували відігравати державні політичні свята, до них належали Річниці Жовтневої революції (7–8 листопада), День народження головного радянського ідеолога – В. Леніна (22 квітня), День міжнародної солідарності трудящих (1–2 травня), День Конституції СРСР (5 грудня), День утворення СРСР (30 грудня), День Радянської Армії і Військово-Морського флоту (23 лютого), Міжнародний жіночий день (8 Березня), річниці створення СРСР, («Хай живе 300-річчя возз'єднання України з Росією – велике національне свято українського, російського і всіх народів Радянського Cоюзу!» 1954 р.); річниці жовтневої революції, день виборів до Верховної Ради («День виборів до Верховної Ради Союзу РСР – всенародне свято» художника: Ю. Мохора, О. Терентьєва 1958 р.). Але було запропоновано й святкування нових свят і обрядів, які б витіснили релігійні свята і допомогли в ідеологічному перековуванні населення. 1959 року почався рух «за нові обряди». Творення нових професійних, трудових та сімейних свят набуло нового розмаху, повторюючи масштаби перших пореволюційних років. З кінця 1950-х – на початку 1960-х рр. масові свята соціалістичної спрямованості почали щільніше поєднуватися з традиційним мистецтвом Так, серпневі українські релігійні свята «Маковея», «Спаса» та Успіння Богородиці було рекомендовано святкувати як Свято врожаю або Серпа й молота («Трудящі Вінничини! Зустрінемо обласне свято "Серпа і молота" успішним виконанням соціалістичних зобов'язань» худож. Я. Остапов, 1960 р.). Відбувалося складне балансування між радянським і народним, директивно насадженим і вкоріненим, офіційним і сімейно-особистісним. Так, наприклад, свято Нового року стало святом сім’ї народів, що зазвичай святкувалося не в родинному колі, а у клубах, серед широкого загалу товаришів. Про це свідчить і плакат Т. Кислякової «З Новим роком!», на якому танцює молодь, вдягнена у національні костюми радянських республік.
У період економічного застою одним з першочергових завдань постало питання формування нової свідомості, де б не було місця народним традиціям, святам і обрядам. У цьому активно допомогали масові державно-політичні свята. Саме плакат дає можливість наочно відстежити процес трансформації давніх народних українських свят у нові радянські свята. Яскравим прикладом такого синтезу стали трудові свята, пов’язані з циклом сільськогосподарських робіт (Свято першої борозни, Свято колгоспного врожаю, Свято механізатора, Свято тваринника, Свято землероба – згодом злилися в єдине Всесоюзне свято працівника сільського господарства). У цьому контексті не можна не навести кілька яскравих прикладів типових плакатів.
Випускалися серії плакатів для наочної агітації, що закликали боротися зі старим побутом, міщанством і релігією. Так, наприклад, було випущено комплект плакатів «Правда про релігію», серед яких був плакат «Нові радянські свята та обряди» ( худож. В. Р. Євич, В. М. Іванов, О. В. Яценко, 1976 р. ). Особливої уваги заслуговують такі державні ідеологічні свята, котрі хоча і перепліталися з народною обрядовістю, однак були спрямовані на досягнення у соціально-політичній сфері: колективна праця, відданість партії. «1917–1967. Всі на свято! 8 листопада на площі Ф. Е. Дзержинського народне гуляння, фейєрверк» ( 1967 р.). «З святом тридцятиріччя тебе, Радянська Буковино! 1940–1970» ( худож. Є. Удін, П. Лемський, 1970 р.). На партійних з’їздах наголошувалося на тому, що треба впроваджувати нові радянські урочистості з нагоди важливих подій у особистому житті людей. Таким и святами були: реєстрація шлюбу. іменини, ювілейні дати, прийняття до комсомолу або піонерської організації («Театралізоване свято молоді на честь 50-річчя Ленінського комсомолу» ( 1968 р.) «Свято піонерії. З літопису піонерської організації ім. В. І. Леніна» ( худож.: Ю. В. Кашин, Н. Г. Юрченко, 1962 р.). Офіційні державні: річниці Жовтневої революції («З святом Великого Жовтня!» ( худож. Г. Кислякова, 1964 р. Дню народження Всесоюзної Ленінської Комуністичної спілки молоді присвячується "Поетичний Жовтень" : літературно-мистецьке свято, 22–24 жовтня 1981 року» худож. М. М. Саєнко, 1981 р.), створення СРСР«Хай живе 300-річчя возз'єднання України з Росією – велике національне свято українського, російського і всіх народів Радянського Cоюзу!» (худож. Г. Бахмутов, 1954 р.). , виконання п’ятирічок, свято врожаю («На урожаю світле свято ласкаво просим завітати худож. Т. А. Лящук, 1967 р.), 8 Березня (Дорогим нашим жінкам – найкращі святкові подарунки , 1974 р.), День Перемоги, День Радянської Армії, ! Травня тощо.
Із середини 60-х рр. почалася криза радянської політики в культурній сфері. На кінець 1970-х років склався цілісний комплекс професійних свят, які охоплювали майже все працююче населення, представників усіх галузей економіки, соціальної сфери. «Трудящі Вінничини! Зустрінемо обласне свято "Серпа і молота" успішним виконанням соціалістичних зобов'язань ( худож. Я. Остапов, 1960 р.); «Вітаємо з святом! 7/Х День учителя» ( худож. В. П. Бистряков, 1973 р., з Добірки на теми патріотичного виховання піонерів і школярів); Чи у перший, чи в десятий – всі до школи, як на свято!» ( худож. Ю. І. Агапов, 1968 р.); «Республіканське весняне свято книги» ( 1973 р.); «День виборів – всенародне свято! ( худож. Г. Т. Кислякова, 1974 р.).
Системою атеїстичного виховання викорінювалося святкування народних релігійних свят як пережитків минулого. Натомість впроваджувалися нові свята, що мали замінити народні традиції й обряди: «ВДНГ УРСР. Традиційне свято "Проводи зими" 1981 р.; «Свято літа "Купальські вогні", 4 липня, Парк Пуща-Водиця» ( 1971 р.).
Окремо відбувалося святкування ювілейних дат знакових для історії України фігур, яких радянська пропаганда також використовувала у своїх цілях, пристосовуючи їх творчу спадщину до свого ідеологічного контексту, що фактично дискредитувало їхню творчу спадщину. Так, наприклад, з 1981 року було впроваджено республіканське - а починаючи з 1984 року – всесоюзне шевченківське свято під назвою "В сім'ї вольній, новій". Під сім’єю «вольною новою» малася на увазі «сім’я радянських народів», що було вирвано з контексту шевченкового твору. Щорічно виходили з друку плакати-афіші, що рекламували місце і час проведення свята.
На початку 1990-х Україна стала «молодою незалежною державою». Зміна статусу потягла за собою відповідні зміни у суспільно-культурному житті. Відтепер розпочався бурхливий сплеск уваги до національної історії і духовної культури й, відповідно, зацікавленість у відродженні закорінених в українській народній традиції свят і обрядів, що тепер визнаються «своєрідним сховищем генофонду». Повернуті із забуття, вони покликані прислужитися «духовній розбудові» незалежної України. Отже, відтепер тематика святкового українського друкованого плаката збагатилася новими святами і ювілеями: День незалежності України, Свято української мови, Свято Різдва, Святого Миколая та ін. А ті, що лишилися від «радянщини», отримали нового візуального втілення. Так, щорічне шевченківське свято стало для багатьох художників-плакатистів святом української духовності, що надавало можливість демонструвати свої творчі здобутки, адже головним цензором відтепер виступала їхня власна громадянська позиція, що ґрунтувалася на високій художній майстерності й глибокому почутті національної гідності. Іконографія усталених радянських соціально-політичних свят суттєво змінюється, наповнюється новою символікою і новим змістом. Принагідно зауважимо, що цей процес не закінчився й по сьогодні.
Найголовнішим новим державним святом став День незалежності України. На плакатах, присвячених цій події, з’явилася українська символіка, що раніше суворо заборонялася, – тризуб, жовто-блактний прапор. На плакатах святкової релігійної тематики з’являються зображення стародавніх українських ікон, а також численні цитати з українського народного малярства.
Отже, український святковий друкований плакат зазначеного періоду є важливим візуальним і документальним джерелом, що дозволяє прослідкувати вплив ідеологічних змін у соціокультурному середовищі на формування свідомості мас. Український друкований плакат кожного з виокремлених хронологічно-історичних відтинків – «хрущовська відлига», «брежнєвський застій» та «горбачовська перебудова» -– має свою специфіку і потребує окремого ретельного дослідження з точки зору тематики та особливостей художнього втілення.