Архівування польових відеоматеріалів Музею-архіву народної культури Українського Полісся

ЗаявникБоровик Віталій Володимирович (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція "Бібліотека.Наука.Комунікація"
ЗахідСемінар: Документальні історико-культурні фонди: традиції та новації місць зберігання, формування, використання
Назва доповідіАрхівування польових відеоматеріалів Музею-архіву народної культури Українського Полісся
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

УДК 930.251:069.8
Боровик В.В.,
Borovyk Vitaliy,
Завідувач відділу науково-архівних фондів,
Head of the department of scientific and archival funds,
Державний науковий центр захисту культурної спадщини від техногенних катастроф
State Scientific Centre for Cultural Heritage Protection from Technogenic Catastrophes

Архівування польових відеоматеріалів у Музеї-архіві народної культури Українського Полісся
Archiving Field Video Materials in the Museum-Archive
of Ukrainian Polissia Folk Culture

У роботі стисло викладено досвід архівної організації та обліку відеодокументів у Музеї-архіві народної культури Українського Полісся Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф. Через значне зростання кількості, об’ємів та різноманіття зібрань польових етнографічних записів, створених у результаті наукової відеофіксації об’єктів та явищ традиційної народної культури, актуалізується проблема їх архівного обліку і збереження.
The paper outlines the experience in archival organization and control of video documents in the Museum-Archive of Ukrainian Polissia Folk Culture of State Scientific Centre for Cultural Heritage Protection from Technogenic Catastrophes. Due to the considerable increase in the number, volumes and diversity of collections of field ethnographic recordings carried out as a result of scientific video recording of objects and phenomena of traditional folk culture, the issue of their archival control and preservation becomes actual.

Ключові слова: музей-архів, Чорнобильська катастрофа, етнографічні відеодокументи, архівний облік
Key words: museum-archive, Chornobyl disaster, ethnographic video documents, archival control



З появою доступних електронних засобів запису рухомого зображення (відеокамер, камкордерів) ініціативне відеодокументування широко застосовується у польовій роботі етнографів для аудіовідеофіксації досліджуваних явищ народної культури – пісенного, усного, музичного фольклору, народної хореографії, обрядовості та ін. У польовій роботі з врятування культурної спадщини населення, потерпілого від Чорнобильської катастрофи, яка проводиться історико-етнографічними експедиціями у вражених радіацією районах Полісся починаючи з 1994 р., цей метод застосовується для фіксації усієї множини явищ, об’єктів та предметів традиційної культури. Організацією експедицій займались послідовно Мінчорнобиль, Міністерство з надзвичайних ситуацій, Державний науковий центр захисту культурної спадщини від техногенних катастроф (далі ДЦЗКСТК).
Результатом цієї масштабної (обстежено більше 500 сіл) роботи є численні зібрання відеодокументів, створені операторами-дослідниками з достатньою професійною підготовкою у співпраці з профільними науковцями. На сьогодні у Музеї-архіві народної культури Українського Полісся (далі МАНКУП) ДНЦЗКСТК зберігається понад 500 годин відеозаписів, які містять більше ніж 20000 відеоепізодів. Після науково-технічного опрацювання дослідниками та використання у етнографічних дослідженнях вони не втрачають свою цінність для суспільства і у подальшому залишаються одним з найважливіших засобів збереження культурної спадщини (особливо нематеріальної) населення, постраждалого від Чорнобильської катастрофи.
Тут виникає проблема довгострокового архівного збереження і повторного використання створених відеозаписів, які можна розглядати як вид архівних аудіовізуальних документів (далі АВД). Концептуальними засадами архівування відеодокументів (як і всіх інших видів документів) у МАНКУП є дотримання нормативних вимог архівної системи України та забезпечення потреб процесу наукових етнографічних досліджень.
Відеодокументи зберігаються і обліковуються за нефондовими комплексами (далі НФК), створеними за їх видами [1, С. 28]. Масив відеозаписів, що зберігається у МАНКУП, формується у чотири НФК: аналогових відеодокументів на касетах, цифрових відеодокументів на оптичних дисках, цифрових відеодокументів на касетах, цифрових відеодокументів без постійних носіїв. У межах НФК записи групують у зібрання за належністю до конкретної експедиції; у межах експедиційного зібрання документи групують за авторами, що їх створили. Авторські зібрання складаються із серій записів на оригінальних носіях (касетах, оптичних дисках), кожен з яких є одиницею збереження. Цифрові записи без постійних оригінальних носіїв групують у серії, створені протягом одного експедиційного робочого дня, які (у цьому випадку) є одиницями вимірювання кількості відеодокументів. Одиницею обліку у всіх випадках є запис одного відеоепізоду.
Таким чином реалізується єдина для усіх видів відеодокументів схема систематизації, що дозволило розробити уніфіковану систему обліку та комплекс облікової документації. Вона створена з урахуванням вимог нормативних документів Укрдержархіву [1]-[2]. Прототипами для розроблення форм архівних облікових документів слугували шаблони, наведені у Додатках до вказаних нормативних документів.
Специфіка відеодокументів полягає не тільки в застосуванні для їх створення, опрацювання та використання спеціальних технічних засобів, але і в необхідності використання супроводжуючих текстових документів, які розкривають обставини виникнення, описують фізичну та змістовну структуру відеозаписів. Це не тільки полегшує пошук потрібних відеодокументів і цільової документної інформації в них, але допомагає правильно інтерпретувати її. Основними документами тут є реєстри серій відеозаписів, які створюються авторами при науково-технічному опрацюванні та передаються у відділ науково-архівних фондів МАНКУП у комплекті з авторськими зібраннями. Вони створюються на кожну одиницю збереження (касету, оптичний диск), а для відеозаписів без постійних носіїв (на флеш-картках) – на серію записів, створених протягом одного експедиційного робочого дня. Реєстри та інші необхідні супроводжуючі документи розміщуються у справах, які започатковують на кожен НФК. Справи НФК поділяються на томи, кожен з яких містить супроводжуючі документи, що відповідають одному певному експедиційному зібранню. Кожен том справи НФК поділяється на розділи, які містять супроводжуючі текстові документи, що відносяться до одного авторського зібрання. Отже, схема систематизації супроводжуючих документів ідентична тій, за якою впорядковані відеозаписи. Це полегшує звертання до текстової інформації, що відповідає тому чи іншому відеоепізоду і робить систему в цілому прозорою і зрозумілою.
Ми не торкнулися тут питань створення у МАНКУП страхового фонду та фонду користування відеодокументів, які були висвітлені у інших публікаціях, зокрема у [3].
Таким чином, у МАНКУП ДНЦЗКСТК накопичено успішний досвід приведення організації та обліку наукових етнографічних документів у відповідність до вимог архівної системи України, яких вона дотримується при формуванні Національного архівного фонду. При цьому збережені звичні для дослідників підходи до роботи з етнографічними відеоматеріалами.

Список використаної літератури:
1. Правила роботи архівних установ України / М-во юстиції України, Держ. архів. служба України, Укр. наук.- дослід. ін-т архів. справи та документознавства ; упоряд. : Л. А. Кисельова, Ю. А. Прилепішева, Т. П. Прись, С. В. Сельченкова; за заг. ред. Н. М. Христової. К., 2013. 243 с.
2. Облік документів у державних архівах України: Інструкція /Укрдержархів. УНДІАСД. К., 2014. 171 с.
3. Боровик В. Використання інформаційних технологій при формуванні Чорнобильського науково-інформаційного фонду / В. В. Боровик, Р. А. Омеляшко // Актуальні проблеми економіки. 2013. № 11. С. 180-188.