Видавнича справа на сторінках журналу «Радянський книгар» (1929–1932)

ЗаявникЗубко Надія Несторівна (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція "Бібліотека.Наука.Комунікація"
ЗахідСекція 2. Історія книжкової культури України: здобутки і перспективи
Назва доповідіВидавнича справа на сторінках журналу «Радянський книгар» (1929–1932)
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

Зубко Надія Несторівна
Zubko Nadiia Nestorіvna
Доцент кафедри інформаційної, бібліотечної та книжкової справи
Українська академія друкарства (м. Львів)
Associate Professor at the Department of Information Business, Librarianship and Book Business
Ukrainian Academy of Printing (Lviv)
кандидат історичних наук
Candidate of Historical Sciences (Ph. D.)
УДК 045:[002+655.4](477)“1929/1932”
ВИДАВНИЧА СПРАВА НА СТОРІНКАХ ЖУРНАЛУ «РАДЯНСЬКИЙ КНИГАР» (1929–1932)
THE PUBLISHING ON THE PAGES OF THE MAGAZINE «SOVIET BOOKSELLER» (1929–1932)
Розглянуто проблематику публікацій про видавничу справу (випуск видавничої продукції, розвиток окремих напрямів книговидання, діяльність окремих видавництв тощо) на сторінках журналу «Радянський книгар»
The problems of publications on the publishing business (issue of publishing products, development of separate areas of book publishing, activity of individual publishing houses etc.) are considered on the pages of the magazine «Soviet Bookseller»
Ключові слова: «Радянський книгар», книгознавча періодика, книговидання, видавнича справа, книжкова справа
Key words: «Soviet Bookseller», magazine on book science, book publishing, publishing business, book business
20–30 роки ХХ століття — один з найпродуктивніших для української книгознавчої періодики період, у межах якого виходили друком «Голос друку» (Харків, 1921), «Книжка» (Станіславів, 1921–1923), «Бібліологічні вісті» (Київ, 1923–1930), «Книга» (Харків, 1923–1924), «Нова книга» (Харків, 1924–1925), «Українська книга» (Львів, 1937–1943), «Книголюб» (Прага, 1930–1931) та інші часописи. Більша частина з них стали об’єктом численних наукових розвідок О. Антоник, М. Гуменюка, Т. Дубової, Г. Ковальчук, С. Когут, Л. Одинокої, Н. Рибчинської, Н. Солонської та інших дослідників. У різні роки опубліковано бібліографічні покажчики журналів: «Бібліологічні вісті», «Книголюб», «Українська книга», «Книжка», «Книгарь» тощо. Окремі випуски згаданих часописів оцифровано і удоступнено в електронній бібліотеці «Культура України», як і низку номерів «Радянського книгаря», який поки залишався осторонь ґрунтовних наукових досліджень українських учених [1].
«Радянський книгар» як орган Всеукраїнської ради з’їздів видавництв та книготорговельних організацій видавався у 1929–30 роках як двотижневик, а у 1931–32 — щодекадник. Його доповнювали додатки «Рекомендаційні списки», «Книжкові новини», «Бюлетень на книжково-журнальну продукцію УРСР» та ін. Загалом опубліковано сто номерів, у т. ч. 20 — спарених, один — строєний. Цей виробничо-практичний журнал відображає історію розвитку книжкової справи на межі 1920–30 років. Найбільша частка матеріалів «Радянського книгаря» присвячена книжковій торгівлі й просуванню видавничої продукції до споживача. Водночас на сторінках часопису порушувались проблеми полігра¬фічного виробництва, бібліографічної діяльності, бібліотечної справи (часто у межах спеціальної рубрики «Бібліотечне життя»). У цій публікації зосередимо нашу увагу на проблематиці матеріалів про видавничу справу, пов’язану з підготовкою і випуском неперіодичних видань.
Особливе зацікавлення викликають статті, які висвітлюють випуск видавничої продукції у певний, зазвичай невеликий, хронологічний проміжок часу. Йдеться про публікації С. Алексадрова «Перші під¬сумки книжкової продукції УСРР 1928/29 року» (1930, № 1), Б. Фідельмана «До підсумків 1-го півріччя 1929/30 року» (1930, № 10), «Українські книжкові ви¬давництва в 1928/29 році» (1930, № 13–14), «Попередні підсумки 1929/30 року» (1931, № 1) тощо. На зростанні книжкової продукції 1931 року проти попереднього акцентує увагу М. Агуф у вступній статті «В ногу з темпами соцбудівництва» і кваліфікує цей процес як «значний крок уперед», що вимагав «зосередження всіх можливостей видавництв, мобілізації всіх авторських сил, зокрема при-тягнення до авторської праці нових шарів з робітників, селян-колгоспників та молодих радянських спеціалістів». Автор наголошував на диспропорції між паперовими ресурсами та потребами видавництв, підвищенні попиту на книгу, «прямому голоді на підручну, технічну, масово-політичну, сільськогосподар-ську книжку», а до основних якісних параметрів видання зараховував «відпо-відність тематики до потреб реконструктивної доби», «ідеологічне наста-новлення», «приступність змісту, простота й зрозумілість мови» (1931, № 1).
Менша кількість публікацій презентує аналіз книговидання за триваліший проміжок часу. Наприклад, у статті «До підсумків видавничої роботи на Україні за 15 років» (1932, № 31) Б. Фідельман порівнює обсяги випуску книжок дорадянської і радянської України, звертає увага на питому вагу української і нацменівської літератури, виокремлює пріоритетні напрями публікування книг за тематикою і соціально-функціональним призначенням. Історичний екскурс у розвиток видавничої справи зафіксовано й у інших статтях цього ювілейного номера «Радянського книгаря»: «Найгостріше знаряддя партії» і «Культура Радянської книги за 15 років» І. Рідних. У них розкрито не лише кількісну, але і якісну динаміку книгодруку.
На час виходу журналу проводилась реорганізація видавничої системи республіки. Цей процес відображений у низці статей 1930 року, зокрема Ф. Перетяжка «Усунути паралелізм» (№ 9), М. Агуф «До реорганізації видавничої справи» (№ 12), Г. Штоке «Дати книжку новим кадрам робітників», Г. Васильківа «Типізація видавництв» (№ 17–18). Окремі публікації стосува¬лись «Державного видавництва України», «Книгоспілки», «Українського робіт¬ника», «Пролетарію», «Радянської школи», «Радянського селянина», «Наукової думки», «Юрвидаву», «Держсільгоспвидаву», а також Державного видавничого об’єднання України загалом і типізованих видавництв у його складі.
Систематично на сторінках журналу друкувались статті про масово-політичну книжку, про роботу з нею на рівні видавництв і книгарень. Масова книжка розглядалась як «найгостріша зброя пролетаріяту» і пов’язувалась «своєю тематикою та своїм змістом з тими чи тими господарчо-політичними кампаніями чи революційними святами» (1932, № 17–18). Назви статей про неї часто мали форму гасел (на зразок «Масову книгу в центр уваги!», «Більше уваги створенню соціально-економічної літератури»).
В окремий блок можна згрупувати статті про технічне книговидання, яке В. Бородкин у статті «Ринок технічної книги» додатково диференціював на такі сектори: література для робітництва, що вживається в школах фабрично-заводського учнівства; література для технікумів і вишів; література для середнього технічного персоналу; література для інженерів (1930, № 1).
Активно обговорювались на сторінках часопису проблеми видання й поширення шкільних підручників. Велику увагу звертали на випуск сільсько-господарської книги, особливо до весняної і осінньої засівних кампаній. Зрідка друкувались статті про художні і мистецькі видання (у т. ч. репродукції, плака¬ти), військову книжку, літературу з фізичної культури і медицини, видання для дітей і для нацменшин, антирелігійні друки, календарі. Значна частина заміток про роз¬виток книговидання в УСРР і за її межами подавалась у рубриках «Хроніка», «Переглядаючи газети та журнали», «За кордоном» («По той бік кордону»).
Отже, публікації на сторінках «Радянського книгаря» особливо цінні для дослідження історії українського книговидання на межі 1920–30 років. На часі їхня систематизація і видання у формі анотованого бібліографічного покажчика, який би повною мірою розкрив джерелознавчий потенціал цього фахового часопису.
Список використаних джерел
1. Радянський книгар : електронна копія журналу // Електронна бібліотека «Культура України». URL: http://elib.nplu.org/object.html?id=8953 (дата звернення: 22.07.2018)
2. Радянський книгар : орган Всеукраїнської ради з'їздів видавництв та книготорговельних організацій. Харків, 1929–1932.