Особовий архівний фонд члена-кореспондента НАН України С. М. Баранова в ІА НБУВ: до 100-річного ювілею вченого

ЗаявникЗавалішина Людмила Іванівна (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція "Бібліотека.Наука.Комунікація"
ЗахідСемінар: Документальні історико-культурні фонди: традиції та новації місць зберігання, формування, використання
Назва доповідіОсобовий архівний фонд члена-кореспондента НАН України С. М. Баранова в ІА НБУВ: до 100-річного ювілею вченого
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді


УДК 930.253:929(Баранов C. М.)
Завалішина Людмила Іванівна
Zavalishyna Lyudmila
Редактор I категорії Інституту архівознавства НБУВ
First category editor of the Institune of Archival Study of
Vernadsky National Library of Ukraine

Особовий архівний фонд члена-кореспондента НАН України С. М. Баранова в ІА НБУВ: до 100-річного ювілею вченого

Personnel Archival Fund of the Corresponding Member of the National Academy of Sciences of Ukraine S. M. Baranov in of IA VNLU: to the 100th anniversary of the scientist

Проаналізовано склад документів особового архівного фонду члена-кореспондента НАН України С. М. Баранова, який зберігається в Інституті архівознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, та висвітлено основні етапи життєвого та наукового шляху вченого.

The composition of the documents of the personal archival fund of the Corresponding member of the National Academy of Sciences of Ukraine S. Baranov, which is stored in the Institute of Archival Studies of the V. Vernadsky National Library of Ukraine, is analyzed and covered the main stages of the life and scientific way.

Ключові слова: С. М. Баранов, документ, особовий фонд, НАН України.
Keywords: S. M. Baranov, document, personal fund, National Academy of Sciences of Ukraine.

14 листопада 2018 р. наукова громадськість України відзначатиме 100-річний ювілей Сергія Микитовича Баранова – відомого вченого в області органічної хімії, хімії гетероциклічних сполук і вуглехімії, доктора хімічних наук (1963), професора (1963), члена-кореспондента НАН України (1965).
У 2017 р. в Інституті архівознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (далі – ІА НБУВ) сформовано особовий архівний фонд № 327 «Баранов Сергій Микитович» (14.11.1918–23.06.2000) – член-кореспондент НАН України за спеціальністю «органічна хімія» (1965)». Документи особового фонду вченого дають змогу доповнити відомості про його життя та наукову діяльність, які відображено в публікаціях [1, 2, 3], присвячених видатному українському хіміку.
C. М. Баранов народився у м. Кустанай (Казахстан) в родині фельдшера. У 1926 р. разом із сім’єю переїхав до м. Пржевальськ Киргизької РСР (нині – м. Каракол, Киргизія), де у 1936 р. закінчив середню школу. У цьому ж році С. М. Баранов став студентом хімічного факультету Ленінградського державного університету (1936–1941), який закінчив у липні 1941 р. за спеціальністю «органічна хімія» [4]. Під час навчання в університеті розпочав професійну діяльність на посаді хіміка-техніка Ленінградського заводу ім. Лебедєва (травень 1940 – лютий 1941) [5].
Одразу після отримання диплома про закінчення університету С. М. Баранов був мобілізований до лав Червоної армії (липень 1941). Під час Другої світової війни закінчив Зенітно-прожекторне училище у м. Омськ (1942), брав участь у бойових діях під Москвою [5] та був нагороджений орденами та медалями.
Після демобілізації – інженер-хімік Львівського тресту організації і раціоналізації районних електростанцій і мереж (1946). Наукова діяльність С. М. Баранова розпочалася з посади асистента кафедр біохімії (1946–1948), органічної хімії (1948–1950), неорганічної хімії (1950–1951) Львівського державного медичного інституту. У 1949–1952 рр. він також навчався в аспірантурі Львівського державного університету. Протягом 1952–1953 рр. працював доцентом кафедри неорганічної хімії, а у 1953–1966 рр. –завідувачем кафедри органічної хімії Львівського державного медичного інституту [5].
Свої наукові дослідження С. М. Баранов продовжив у м. Донецьк, куди переїхав у 1966 р. і де працював завідувачем кафедри вуглехімії Донецького державного університету (1966–1985). Водночас за сумісництвом вчений очолював відділ вуглехімії та органічного синтезу Інституту фізико-органічної хімії і вуглехімії (далі – ІнФОВ) ім. Л. М. Литвиненка НАН України (1967–1990). С. М. Баранов брав участь у створенні Донецького наукового центру, був радником (1990–2000) при дирекції ІнФОВ ім. Л. М. Литвиненка НАН України.
Основний напрямок досліджень С. М. Баранова в органічній хімії – синтез і реакційна здатність гетероциклічних сполук, які є компонентами кам’яновугільної смоли. На підставі результатів його досліджень були розширені можливості хімічного інжинірінгу в синтезі нових біологічно активних сполук, що охоплюють широкий спектр антимікробної, противірусної і антигельмінтної дії. В медичній практиці застосовується анестезуючий препарат Ротилан, вперше використаний гірничорятувальними службами Донецької і Луганської областей в якості протишокового засобу. У 1975 р. з ініціативи С. М. Баранова очолюваний ним відділ переорієнтував свої дослідження на безпосереднє вивчення хімії вугілля з метою найбільш повного використання його енергетичного і хімічного потенціалу. Вагомим науковим результатом стала теорія асоціативної будови вугілля, на базі якої розвинено нові нетрадиційні напрямки його переробки. В результаті розроблено метод низькотемпературної конверсії бурого вугілля в рідкі продукти, які виявилися ефективними регуляторами росту рослин. Вектор фундаментальних досліджень вченого був спрямований на рішення нагальних проблем промисловості. На основі ксантановодню розроблено ефективні стабілізатори полімерних матеріалів, які були використані на Норильському гірничометалургійному комбінаті і ВО «Азовсталь».
С. М. Баранов був автором 330 наукових праць та понад 100 винаходів, серед яких монографія «Перспективи енергетичного та хімічного використання вугілля» і підручник «Органічна хімія». Він завжди був сповнений нових ідей, цікавих задумів і залучав до їх вирішення та втілення не тільки своїх колег, а й зарубіжних вчених, неодноразово виступаючи з доповідями на міжнародних конференціях в Англії, Швеції, Японії, Італії, Болгарії та ін.
С. М. Баранов був прекрасним популяризатором наукових знань, виступав перед різноманітною аудиторією з лекціями та повідомленнями про новітні досягнення науки. Його висока працездатність, педагогічний талант поєднувалися з найкращими людськими якостями – справедливістю, вимогливістю до себе і шанобливим ставленням до співробітників. Плідна праця вченого була відзначена орденом Трудового Червоного Прапора та почесним вченим званням «Соросівський професор».
Документи С. М. Баранова надійшли до Інституту архівознавства НБУВ з ІнФОВ ім. Л. М. Литвиненка НАН України. До особового архівного фонду вченого увійшли наукові праці, документи біографічні, про вченого і документи, зібрані фондоутворювачем та фотодокументи. В цілому фонд містить 30 справ у кількості 71 документ за 1941–2003 рр.
Наукові праці С. М. Баранова представлені авторефератом дисертаційного дослідження на здобуття наукового ступеня кандидата хімічних наук «Исследование реакционной способности метиленовой группы в производных азомидинов, хиноксалинов и птеридинов и синтез этих соединений», брошурою «Перспективы энергетического и химического использования угля» та науково-популярними статтями «Щоб ви бачили дальше ніж ми...», «Справи і завдання вуглехіміків» [6]. У фонді відклався бібліографічний покажчик наукових праць члена-кореспондента НАН України С. М. Баранова, який дає повну картину наукової діяльності вченого.
Документи біографічні та про вченого включають диплом про закінчення хімічного факультету Ленінградського державного університету, дипломи кандидата та доктора хімічних наук, атестати доцента та професора. У фонді вміщено газетні публікації, присвячені науковій, педагогічній та громадській діяльності С. М. Баранова, вітальні адреси та телеграми з нагоди ювілеїв, статті до 80-річчя від дня народження. Окремо можна виділити документи біографічного характеру (автобіографія, листок з обліку кадрів, почесні грамоти).
До особового фонду С. М. Баранова увійшли документи, зібрані фондоутворювачем, серед яких газетні публікації з оголошенням про захист дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата хімічних наук дружини вченого – Р. В. Візгерт та повідомлення про її доповідь на урочистих зборах обласного правління Всесоюзного хімічного товариства ім. Менделєєва. До речі, Р. В. Візгерт теж стала відомим вченим, доктором хімічних наук і, як і С. М. Баранов, отримала почесне вчене звання «Соросівський професор».
Значну частину фонду С. М. Баранова займають фотодокументи, які ілюструють в основному науково-дослідну та науково-організаційну роботу вченого. На одній з фотографій С. М. Баранов разом з завідувачами відділів ІнФОВ ім. Л. М. Литвиненка НАН України академіком НАН України Р. В. Кучером та професором В. І. Саранчуком біля нового корпусу ІнФОВ у Донецьку. Цікавою є світлина, на якій зображено С. М. Баранова під час ознайомлення академіків НАН України О. І. Бродського, К. Б. Яцимирського та професора Є. В. Титова з діяльністю лабораторії, в якій він працював [7]. Представлені фотознімки під час зустрічі С. М. Баранова з академіком НАН України А. І. Кіпріановим, з директором ІнФОВ, академіком НАН України Л. М. Литвиненком на святкуванні 1-го травня. На інших фотознімках С. М. Баранов під час лекцій серед студентів 5-го курсу хімічного факультету Ленінградського державного університету, у колі учнів, з колегами на наукових засіданнях, приймає вітання колег та студентів з 50-річним ювілеєм. Серед документів є фото, на якому С. М. Баранов разом з дружиною Р. В. Візгерт.
Таким чином, документи С. М. Баранова, які зберігаються в ІА НБУВ досить широко репрезентують наукову діяльність та життєвий шлях вченого-хіміка, мають велике значення як архівне джерело для вивчення його внеску у розвиток хімічної науки як в Україні, так і за її межами.

Список використаних джерел

1. Михайлюк О. Людина, якій пощастило // Університетські вісті. 1968. 2 листопада. С. 1.
2. 80-річчя члена-кореспондента НАН України С. М. Баранова // Вісник НАН України. 1998. № 11–12. С. 100–102.
3. Попов А. Ф. Баранов Сергій Микитович // Енциклопедія сучасної України. Т. 2: Б–Біо. Київ, 2003. С. 230.
4. ІА НБУВ. Ф. 327. Спр. 5. Арк. 1–4.
5. Там само. Спр. 12. Арк. 2–4.
6. Там само. Спр. 8. Арк. 7–7зв.
7. Там само. Спр. 17. Арк. 1.