Довідково-бібліографічні джерела про український національно-визвольний рух кінця ХVIII – І половини ХІХ ст.

Тези доповіді

Довідково-бібліографічні джерела про український національно-визвольний рух кінця ХVIII – І половини ХІХ ст.

Наприкінці ХVIII – на початку ХІХ ст. в Російській та Австрійській імперіях зароджується український національний, зокрема, визвольний рух. Причини його виникнення, характер і цілі в імперіях Габсбургів і Романових, що розділили український народ, були різні. У Росії – це остаточна ліквідація автономних державних утворень українців – Гетьманщини і Запорізької Січі, а в Австрії – прогресивні на той час реформи прихильників освіченого абсолютизму – імператриці Марії Терезії та її сина Йосифа II (ХVIII ст.). Наслідком останніх стало поступове відродження українського народу, його віри, мови, традицій, запровадження й поширення освіти. У Наддніпрянщині (Росія) український рух уже тоді носив національно-визвольний характер, а в Галичині, на Буковині і в Закарпатті – (Австрія) – лише характер національного відродження. Доказом існування українського національного руху у зазначений період є українські товариства, гуртки, об’єднання, організації, що ставили за мету національно-культурне і державне відродження. Вагомий вплив на український національно-визвольний рух, зокрема в Росії, мали масонські і декабристські організації, до складу яких входили й українці. Їх учасники виступали за рівність між людьми в усіх сферах життя, домагалися, насамперед, ліквідації кріпосного права та запровадження Конституцій. На українців в складі імперії Габсбургів аналогічний вплив спричинив загальноєвропейський революційний рух 1848–1849 рр., відомий під назвою «Весна народів».
До відомих нині організацій національно-визвольного руху зазначеного періоду на Наддніпрянській Україні належать: «Новгород-Сіверський патріотичний гурток (1770–1790-х рр.); Малоросійське таємне товариство (1819–1821 рр.) або Товариство визволення України; Кирило-Мефодіївське братство (1848–1851 рр.); Південне товариство (1821–1825 рр.) і Товариство об’єднаних слов’ян (1821–1823 рр.) – складові декабристського руху, а також масонські ложі, зокрема, у Києві (З’єднаних слов’ян), Полтаві (Любов до істини), Одесі (Три царства природи).
На західноукраїнських землях до таких національних утворень відносяться: перша українська просвітницька організація в Галичині – «Перемиське товариство галицьких греко-католицьких священників для поширення письма, освіти і культури серед вірних на основі християнської релігії» (1816 р.) (М. Левицького, І. Могильницького та Й. Лозинського); більш потужне об’єднання «Руська трійця» (1833–1834 рр.), заснована і керована М. Шашкевичем, І. Вагилевичем, Я. Головацький. Перша політична організація українців регіону – Головна Руська рада (1848–1850 рр.) та створенні нею місцеві руські ради, загони національної гвардії.
Мета дослідження – показати ступінь висвітлення зазначених організацій українського національно-визвольного руху кінця ХVIII – І половини ХІХ ст. у довідково-бібліографічних дослідженнях.
Переважній більшості зазначених організацій не присвячено бібліографічних видань. Однак, не втратили цінність: радянський анотований покажчик рукописних матеріалів «1848 рік в Галичині» (Львів, 1953), де є чимало матеріалу про Головну Руську раду; бібліографічні покажчики «М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький» (Львів, 1962) і «Маркіян Шашкевич» (Вінніпег, 1979), укладений співробітником Інституту-заповідника Маркіяна Шашкевича у Канаді Михайлом Марунчаком; перший і єдиний бібліографічний покажчик періоду незалежності України «Руська трійця»: Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький (1834–1990)» (Львів, 1993). У 2000 р. Чернігівська обласна державна універсальна бібліотека ім. В. Г. Короленка та Чернігівський обласний історичний музей ім. В. В. Тарнавського підготували рекомендаційний бібліографічний покажчик «Декабристи і Чернігівщина», де зібрано літературу з цієї теми за ХІХ–ХХ ст. з відомостями про життя і діяльність декабристів на Чернігівщині та повстання Чернігівського піхотного полку в Україні.
Цінність зберігає інформаційно-довідковий словник О. О. Крижанівської «Історія масонства в Україні» (Київ, 1997), адже діяльність масонів в Україні певною мірою сприяла розвитку українського національного руху, слов’янофедералістичних ідей, а організаційні засади масонів вплинули на декабристський рух в Україні та діяльність Кирило-Мефодіївського товариства [1, c. 3–4].
Одним з перших довідників з історії України, де найбільш репрезентовано організації українського національно-визвольного руху зазначеного періоду є тритомний Довідник Інституту історичних досліджень Львівського державного університету ім. Івана Франка (Київ, 1993) [2]. У 1999 р. видано тритомний «Довідник з історії України» І. Підкови та Р. Шуста, доповнений і перевиданий у 2002 р. Але в усіх трьох виданнях не згадуються масонські організації на теренах України, відсутня інформація про «Товариство галицьких греко-католицьких священників для поширення письма…», лише у видані 2002 р. є інформації про Головну Руську раду.
До найповніших, у плані висвітлення цієї теми, належить друге видання «Нового довідника з історії України» (Київ, 2006) [3]. Його упорядники до джерел українського національно-визвольного руху кінця ХVIII – І пол. ХІХ ст. віднесли масонські ложі, Малоросійське товариство, організації декабристів, рух автономістів Наддніпрянщини, очолюваний В. Полетикою, Р. Марковичем, але інформація про Новгород-Сіверський патріотичний гурток відсутня. На відміну від інших довідкових видань у ньому згадується Культурно-освітній гурток греко-католицький священників у Перемишлі (1816 р.), перший Собор руських вчених Галичини 1848 р.
Обмежено представлена інформація про зазначені організації і в словниках-довідниках «Українське державотворення: невитребуваний потенціал» (Київ, 1997) та в «Словнику-довіднику з історії української державності» (Київ, 2019). У першому, за авторства і редакцією О. Мироненка, подано лише одну статтю «Україна в програмних документах декабристів» у другому – Кирило-Мефодіївське братство.
Інформація про Головну Руську раду і Новгород-Сіверський патріотичний гурток відсутня в «Короткому історичному довіднику (понять, подій, термінів, персоналій) (Львів, 2009), упорядників Я. Малика і В. Павлюка, а також в Енциклопедії сучасної України (ESU). Відсутня інформація про більшість організацій із зазначеної теми і періоду у словнику-довіднику з Історії України В. В. Анісомова (Київ, 2012).
У низці книг довідкового характеру з історії України як наприклад «Події, що змінили Україну» (Харків, 2013) автори до визначальних подій зазначеного періоду віднесли: діяльність «Руської трійці», підготовку і випуск її діячами альманаху «Русалка Дністрова» (1837 р.); появу «Кобзаря» Т. Шевченка (1840 р.) і діяльність Кирило-Мефодіївського братства; революцію 1848 р. в Галичині і створення Головна Руська рада [4, c. 170–179]. Однак, у подібному виданні Д. В. Журавльова «100 ключових подій Української історії» (Харків, 2013) не згадується Кирило-Мефодіївське братство, але подається інформація про повстання декабристів Чернігівського полку 1825 р. [5].
Отже, український національно-визвольний рух кінця ХVIII – І половини ХІХ ст. фактично не відображений у бібліографічних виданнях і несистемно та неповно у довідкових.

Список використаної літератури

1. Крижановська О. О. Історія масонства в Україні: інформ.-довід. словник / Нац. акад. наук України, Ін-т історії України ; О. О. Крижанівська ; відп. ред. В. Г. Сарбей. – Київ, 1997. – 61 c.
2. Довідник з історії України : в 3 т. / Ін-т іст. Дослідж. Львів. держ. ун-ту ім. І. Франка ; уклад.: І. Підкова, Р. Шуст. – Київ. : Генеза, 1993. – URL: http://history.franko.lviv.ua/dovidnyk.htm
3. Новий довідник: Історія України / С. Крупчан [та ін.]. Київ: ТОВ «КАЗКА», 2006. – 736 с.
4. Зубков С. К. Події, що змінили Україну / С. К. Зубков, В. Л. Карнацевич, А. Ю. Хорошевський. – Харків: Факт, 2013. – 384 c.
5. Журавьов Д. В. 100 ключових подій Української історії / Д. В. Журавльов. – Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2013. – 400 c.