Проблеми збереження деструктованих шкіряних оправ

ЗаявникДзендзелюк Леся Степанівна (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція "Бібліотека.Наука.Комунікація"
ЗахідСемінар: Збереження бібліотечних фондів: традиції, інновації, перспективи
Назва доповідіПроблеми збереження деструктованих шкіряних оправ
Інформація про співдоповідачівЛьода Любов Мирославівна, мол. наук. співроб.
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

ПРОБЛЕМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ДЕСТРУКТОВАНИХ ШКІРЯНИХ ОПРАВ
PROBLEMS OF PRESERVATION BOOK HARDCOVERS FROM ATTENUATED SKIN

Охарактеризовано основні підходи до консервації та збереження деструктованих шкіряних оправ. Описано реставраційно-консерваційні процеси необхідні для забезпечення їх збереження.
The main conservation and preservation approaches of the destructed leather book hardcovers are described. Describes the restoration and conservation processes necessary to ensure their preservation.

Ключові слова: шкіряні оправи, деструкція, консервація, антисептики, емульсії, пластифікатори, збереження
Keywords: leather hardcovers, destruction, preservation, antiseptics, emulsions, plasticizers, preservation.

Шкіряні артефакти є джерелознавчим матеріалом для вивчення історії культури у різних аспектах. Започатковані ще в кам’яному віці первинні методи обробки шкур і виготовлення з них шкіри, що не псується, дозволили використовувати її як матеріал для предметів побуту. Завдяки своїй витривалості шкіра служила також не лише як матеріал для письма, але й для створення книжкових оправ. Вивчення конструкції давніх оправ, тип їх оздоблення є сьогодні завданням окремої науки – бібліопегістики. Тож усі пам’ятки писемності й мистецтва на шкірі чи зі шкіри мають важливе значення. Об’єкти мають різний ступінь збереженості, давня шкіра жорстка, крихка, здеформована. За тривалий період перебування артефактів у несприятливих умовах відбувається біологічна деструкція і деградація їх матеріальної основи. Від того, як буде пройдено етап від моменту знаходження до місця постійного зберігання залежить подальший стан збереження пам’ятки. Оскільки різка зміна температурно-вологісного режиму може спричинити деструкцію шкіри і розпадання на фрагменти, знайдені артефакти необхідно відразу ж законсервувати. Якщо ж шкіру залишити без нагляду, вона швидко сохне і, найважніше – руйнується. При втраті вологи зміни відбуваються поетапно: шкіра зсихається, розтріскується, деформується. Для зниження ризику таких пошкоджень необхідно: 1) застосовувати доступні засоби захисту для об’єкту; 2) здійснити фотофіксацію і виміри предмета у невипрямленому вигляді; 3) детально описати умови, в яких перебував об’єкт, що дозволить реставратору підібрати методику обробки артефакту; 4) відокремити уражені біошкідниками предмети; 5) забезпечити індивідуальне пакування з вказівкою назви об’єкту, матеріалу, стану збереження, наявності біошкідників.
Здебільшого основними пошкодженнями деструктованої шкіри є розтріскування, обсипання поверхневого шару, втрата фрагментів. Для тривалого зберігання документів та оправ, повернення їм еластичності та міцності здійснюють ряд консерваційних заходів. Наш практичний досвід дозволив виокремити такі аспекти.
1. Очищення. Деструктовану шкіру очищають спочатку м’якими пензлями, опісля розчином перманганату калію (3%), а тоді антисептиком, наприклад: етиловий спирт-вода-гліцерин-тимол. Покращують очищення шкіри нейтральні миючі засоби і низькомолекулярні поліетиленгліколі. Плями грибкових уражень усувають розчином перекису водню (3%) з додаванням розчину аміаку (2%).
2. Антисептична обробка. Для дезінфекції шкіри застосовують хімічні засоби (тимол, п-дихлорбензол, неопінамін, п-нітрофенол, п-хлор-м-крезол, 2-гідроксидифеніл, бензалконію хлорид, Metatin GT тощо), виморожування, іонізуюче опромінення. При знезараженні та консервації шкіру обробляють мильним розчином і композицією жирових речовин з додаванням 0,8 % антисептика. До прикладу, хороші результати показав деревний дьоготь (містить 10-15% фенолу), він пом’якшує шкіру, покращує її водостійкість і міцність.
3. Консервація. Для зміцнення поверхневого шару, який відлущується використовують 1%-ний розчин метилцелюлози, 5%-ний розчин паралоїду. Підвищення міцності та м’якості шкіри забезпечують різні жируючі препарати (тваринні жири, рослинні або синтетичні олії). Оптимальний вміст жирів – 10-20%. Кращі результати отримано при використанні три-п’ятикомпонентних композицій та емульсій. Наприклад, суміш бджолиного воску, окисленого парафіну з натуральними рослинними і тваринними оліями. Можна застосовувати емульсію, яка містить спермацет, копитну олію, ланолін і бджолиний віск. Для дуже сухої шкіри підходить обробка сумішшю з води, спирту і касторової олії. Для емульгування додають желатин, стеарат натрію і тетрахлорметан, як антисептик – розчин тимолу. Встановлено, що хороші консервуючі властивості мають розчини синтетичних полімерів – полівінілбутираль (ПВБ), композиція на основі вінілацетату, розчин поліоктану вінілу з безводним етиловим октаном і метоксипропанолом. Добрі результати отримано при застосуванні пасти з кріолану, вазелінової олії і бджолиного воску. Опрацьовуються методи глибинного просочування і закріплення шкіри розчинами поліметакрилатів або композицією з різних поліетиленгліколей, дезінфектанту і води.
4. Усунення деформацій. Результат консервації дуже залежить від методу висушування. Встановлено, що коли шкіряні вироби висушувати на повітрі, то всі речовини, введені при консервації, направляються до поверхні, тому ці об’єкти необхідно сушити між шарами фільтрувального паперу. Напіввологі деталі декілька разів змащують жирувальною композицією на основі кріолану, вазелінової олії та бджолиного воску. Покороблені шкіряні знахідки вирівнюють методом пресування під піщаним пресом. Для усунення деформації сирцю його попередньо вимочують у теплій дистильованій воді для повернення шкірі пластичності. Після відновлення первинної форми предмета, жирування, сушіння, довершення втрат і ретуші проводять повторну обробку антисептиками. Для укріплення розривів, дублювання, виповнення втрат шкіри застосовують, тонку міцну шкіру, шкіряну стружку, іноді тканину з натуральних волокон, паперову масу.
5. Склеювання. Застосовують 13%-ний клей з пшеничного крохмалу, 10%-ний борошняний клей у суміші з ПВА, мездровий, рибячий, крілячий, пергаментний клеї.
6. Зберігання. Для правильного утримання пам’яток зі шкіри велике значення має волого-температурний режим. Оптимальними умовами зберігання, які сприяють сповільненню процесів старіння їх матеріальної основи, є t=18±2ºC, φ=50–65%. Важливий аспект, на якому варто концентрувати увагу, – це стабільність параметрів навколишнього середовища. Для регулювання коливань вологості в експозиційних вітринах застосовують буфери або сорбенти. Кращим вважають буферний матеріал Frt-Sorb, який розроблено спеціально для музеїв.

Список використаних джерел
1. Гаврилюк О. О. Особливості реставрації складних пам’яток зі шкіри // Проблеми збереження, консервації, реставрації та експертизи музейних пам’яток : тези доп. V Міжнар. наук.-практ. конф., 23-27 травня 2005 р. Київ, 2005. С. 51-53.
2. Омельченко М. М., Затока Л. П. Актуальні питання збереження книжок у шкіряній оправі // Проблеми збереження, консервації, реставрації та експертизи музейних пам’яток : тези доп. Ш Міжнар. наук.-практ. конф., 22-24 травня 2001 р. Київ, 2001. С. 11.
3. Житкевич М. В. Пластифікація пересушених предметів з шкіри поліетиленгліколями: огляд методів // Збереження, дослідження, консервація, реставрація та експертиза музейних пам’яток : наук. доп. VI Міжнар. наук.-практ. конф., 27-30 травня 2008 р. – Київ, 2008. C. 172-173.