МИСТЕЦЬКЕ ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ РЕЛІГІЙНОЇ ОБРАЗНОСТІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА У ХОРОВІЙ САКРАЛЬНО-МУЗИЧНІЙ ТВОРЧОСТІ МИРОСЛАВА СКОРИКА

Тези доповіді

УДК 783:78.071.1
Тилик Ігор Володимирович
ORCID: 0000-0003-2896-631X
кандидат мистецтвознавства, ст. викладач кафедри
музичного мистецтва
Київський національний університет культури і мистецтв
Київ, Україна
e-mail: tilik1968@ukr.net

МИСТЕЦЬКЕ ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ РЕЛІГІЙНОЇ ОБРАЗНОСТІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА У ХОРОВІЙ САКРАЛЬНО-МУЗИЧНІЙ
ТВОРЧОСТІ МИРОСЛАВА СКОРИКА


У тезах висвітлено аспекти мистецького переосмислення релігійної образності Тараса Шевченка (1814 – 1861) у хоровій сакрально-музичній творчості Мирослава Скорика (1938 – 2020) (на прикладі культурологічно-мистецтвознавчого аналізу духовного триптиху композитора «Три псалми»).
Ключові слова: релігійна образність, Т. Г. Шевченко, хорова сакрально-музична творчість, М. М. Скорик.

Ідуть епохи, змінюються зовнішні суспільно-історичні обставини, а з їх зміною все чіткіше окреслюються закономірності, що характеризують співвідношення творця і епохи, в якій йому судилося себе реалізувати. Вже нині, з позиції ретроспективного ракурсу першої чверті ХХ ст., можна впевнено констатувати, що хронологічний рубіж другого – третього тисячоліть від Різдва Христового, або як його нерідко називають,– Міленіум,– окреслив для багатьох талановитих митців вектор новітніх осяянь і відкриттів, актуалізувавшись в вітчизняному музичному мистецтві принципово новими художніми явищами і тенденціями.
У творчості видатного українського композитора Мирослава Михаловича Скорика (1938 – 2020) ця знакова віха ознаменувалася активним зверненням до духовної тематики. Упродовж лише одного десятиріччя в мистецькому доробку митця з’являється низка творчих задумів, пов’язаних із біблійною та церковно-богослужбовою сферою: обробка колядки «Не плач, Рахиле» (1994 р.); декілька творів на канонічні тексти: «Духовний концерт» (1998 р., нова ред. 2003 р.), духовний триптих «Три псалми» (2003 р.), «Літургія святого Іоанна Златоустого» (2005 р.). Нерозривний зв'язок із сакральною сферою простежується й у багатьох інших визначних творах митця, зокрема опері «Мойсей» (2001), «Молитві» для камерного оркестру. Наведений перелік красномовно засвідчує підсвідоме прагнення композитора якомога виразніше втілити сакральні образи через різні форми і жанрово-стильові параметри музичного вислову. Це переконує в тому, що процес релігійного переосмислення оточуючої дійсності є іманентною властивістю мистецького феномену М. Скорика, яка характеризує один із важливих аспектів творчої еволюції композитора. Переконливим аргументом на користь даного твердження є духовний триптих М. Скорика «Три псалми», створений за авторизованими перекладами Т. Г. Шевченка Псалмів Давидових. Цей, відносно незначний за обсягом, твір відзначається напрочуд глибоким філософським змістом, спонукаючи виконавців і слухачів до зосереджених психологічних роздумів і переживань, пов’язаних із осягненням одвічних сенсів буття.
Симптоматично, що всі три твори циклу уособлюють суб’єктивні почуття окремої віруючої людини. І це природньо, адже реалізуючи власний творчий задум, композитор свідомо обирав псалмові фрагменти, висловлені з перших уст: фактично, від імені Царя Давида-Псалмоспівця, від імені геніального творця авторизованого поетичного перекладу – Т. Г. Шевченка, і, що найважливіше, – від самого себе. Тож, усі три частини циклу цілком доречно було б охарактеризувати ємкою, й водночас, лаконічною смисловою формулою: стражденна людина (персоніфікована у творі синкретичним «сплавом» трьох цілком конкретних творчих індивідуальностей – Царя Давида, Т. Шевченка і, власне, самого Мирослава Скорика, (до речі, – нащадка старовинного священицького роду), взиває до Бога, сподіваючись на Вище розуміння, Прощення і Милосердя.
Екзистенційно-молитовна напруга цієї «стражденності» підкреслюється у музичному задумі М. Скорика драматичним ладо-тональним колоритом. У зв’язку з цим, показово, що всі три частини, із яких формується цикл, написані в мінорі (a-moll, c-moll, d-moll), а їхній ладо-тональний розвиток характеризується значною кількільстю тональних відхилень і модуляцій. Найпоказовішим у цьому сенсі є центральний, і можливо найдраматичніший розділ триптиху – «Псалом 53» («Боже, спаси мене» ). За винятком першої та останньої строфи, у ньому простежуються постійні зміни тональності. Фактично, кожній вербально-поетичній строфі відповідає свій тональний план, натомість відхилення в тональності далекої спорідненості створюють ефект чогось непостійного, хиткого й тривожного, що є так притаманним грішному земному світу, пронизаного несправедливістю та злом. Цей присмерково-бентежний колорит органічно доповнюється характерними особливостями фактурного розвитку. У цьому контексті, показово, що композитор об‘єднує декілька типів фактури. Так, наприклад, 1-ша, 2-га, 4-та строфи та реприза мають гармонічну фактуру, третя строфа представлена канонічною імітацією, що переростає у гомофонно-гармонічну фактуру. П’ята строфа написана також в гомофонно-гармонічному викладі з елементами підголосковості.
Вказані ознаки доповнюються специфікою метроритмічної будови та інтонаційно-мелодичного викладу, який ніби певна «діаграма» відображає найтонші відтінки молитовного стану. Зокрема, стан хвилювання відтворюється через постійну зміну метра, – натомість, почуття самотності, невпевненості та страху перед негараздами відображається шляхом «блукань» тональностями далеких ступенів спорідненості.
Прагнучи посилити ступінь драматизму, М. Скорик не зупиняється навіть перед ризиком вийти за структурні межі поетично-псалмового авторизованого джерела. Він наважується на внесення певних, хоча і виважених корекцій до автентичної шевченківської вербально-текстової концепції. Так, зокрема, з метою симфонізації музичного розвитку та, пов’язанного з ним, ущільнення музично-хорового викладу М. Скорик свідомо об‘єднує 4 з 5, 6 з 7 віршовані строфи в єдину цілісну структуру і цим, де-факто, відходить від першоджерела та віршованого перекладу. Як наслідок, у версії М. Скорика поетичний текст постає у наступному алгоритмі:
«Боже, спаси мене, Боже, спаси мене,
Боже, суди мене Ти по своїй волі.
Молюсь: Господи, внуши їм, Господи, внуши їм,
Господи, внуши їм уст моїх глаголи.
Бо на душу мою встали, бо на душу мою встали сильнії чужії,
Не зрять бога над собою, не знають, що діють.
А Бог мені помагає, мене заступає,
І їм правдою (Своєю) вертає їх злая.
Помолюся Господеві серцем одиноким
І на злих моїх погляну не злим моїм оком».
В своїй композиторській інтерпретації шевченківського тексту М. Скорик додає репризу-постлюдію, стверджуючи початкові слова «Боже, спаси мене» в основній тональності с-moll, на відміну від перших тактів, де той самий текст набуває вже іншого смислового відтінку через відхилення в далеку, по відношенню до основної, тональність h-moll. Це створює своєрідну віртуальну арку, яка обрамляє драматургічну архітектоніку триптиху. І, хоча при цьому композитор застосовує абсолютно ідентичний музичний матеріал, він сприймається вже зовсім інакше – ретроспективно, маючи принципово інше смислове навантаження, ніж в експозиційній побудові. Таким чином, композиційно-драматургічна концепція твору, сформована за принципом тричастинності (А+В+А1), динамізується за рахунок варіантного повторення першої строфи. І це цілком логічно, адже в молитовному зверненні «Боже, спаси мене», що уособлює сподівання людської особистості на Всепрощення та Боже милосердя, прихована вся християнська філософія і етика земного життя – простити всіх ворогів, очиститися від гріхів та цілком покластися на Бога. Саме ця коротка фраза-молитва, зрештою, і є головною семантичною ідеєю твору, знаменуючи його початок і закінчення.
Узагальнюючи викладені у тезах спостереження, вважаємо за потрібне наголосити, що мистецький задум триптиху М. Скорика «Три псалми» характеризує індивідуальне переосмислення композитором автентичних релігійних образів псалмового першоджерела, осягнутих крізь призму поетичного генія Тараса Шевченка. Це дає підстави розглядати його поліаспектний мистецький феномен, що осмислюється лише на перетині сакрально-філософського, психологічного та біографічного аналітичних параметрів наукового генезису.
Окреслені у тезах аспекти потребують додаткового висвітлення під кутом зору специфіки композиційного мислення М. Скорика, а також у їх проекції на різні жанрово-стильові сфери мистецької спадщини митця. Дослідження цих питань прогнозує науковий вектор наступних авторських публікацій.

UDC 783:78.071.1
Tylyk Igor
ORCID 0000-0003-2896-631X
Ph.D. in History of Art, Senior Lecturer
of the Department of Musical Arts
of Kyiv National University of Culture and Arts
Е-mail: tilik1968@ukr.net

ARTISTIC RETURNING OF RELIGIOUS IMAGE OF TARAS SHEVCHENKO IN CHORAL SACRED AND MUSICAL
CREATIVITY MYROSLAVA SKORYKA

Theses cover aspects of artistic rethinking of religious imagery of Taras Shevchenko (1814 - 1861) in the choral sacral and musical works of Myroslav Skoryk (1938 - 2020) (on the example of culturological and art analysis of the spiritual triptych of the composer "Three Psalms").
Key words: religious imagery of Taras Shevchenko, choral sacred-musical creativity of M. M. Skoryk.