РУКОПИСНИЙ АРХІВ КОМПОЗИТОРА-КЛАСИКА Л. РЕВУЦЬКОГО, ЩО ЗБЕРІГАЄТЬСЯ У НБУ ім. В. І. ВЕРНАДСЬКОГО, – УНІКАЛЬНЕ ДЖЕРЕЛО НАУКОВИХ‎‎‎ ДОСЛІДЖЕНЬ

ЗаявникКузик Валентина Володимирівна (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація. Від управління ресурсами – до управління знаннями» (2021)
ЗахідСекція 6. Музична культура і музичні фонди бібліотек та архівів в умовах сьогодення.
Назва доповідіРУКОПИСНИЙ АРХІВ КОМПОЗИТОРА-КЛАСИКА Л. РЕВУЦЬКОГО, ЩО ЗБЕРІГАЄТЬСЯ У НБУ ім. В. І. ВЕРНАДСЬКОГО, – УНІКАЛЬНЕ ДЖЕРЕЛО НАУКОВИХ‎‎‎ ДОСЛІДЖЕНЬ
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
СтаттяЗавантажити статтю


Тези доповіді

УДК 78.072
Кузик Валентина Володимирівна
ORCID: 0000-0002-0110-6937
кандидат мистецтвознавства, доктор філософії мистецтва,
старший науковий співробітник відділу музикознавства
та музичної етнології
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України,
член НСКУ, лауреатка Премії ім. М. Лисенка,
Київ, Україна
mykola.kuzyk46@gmail.com

РУКОПИСНИЙ АРХІВ КОМПОЗИТОРА-КЛАСИКА Л. РЕВУЦЬКОГО, ЩО ЗБЕРІГАЄТЬСЯ У НБУ ім. В. І. ВЕРНАДСЬКОГО, – УНІКАЛЬНЕ ДЖЕРЕЛО НАУКОВИХ‎‎‎ ДОСЛІДЖЕНЬ

Рукописи українського композитора-класика Левка Ревуцького зберігаються у ряді державних і спеціалізованих архівів України. Найбільш повне їх зібрання має Інститут рукописів Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. Ці матеріали дозволяють здійснити розмаїті дослідження формування й еволюції творчої особистості Майстра.
Ключові слова: Інститут рукописів Національної бібліотеки України ім.В. І. Вернадського, архівна справа, композиторські рукописи, українська музика, Левко Ревуцький.

До цього автора ми підходимо тепер без жодних упереджень, в якій би галузі він не виступив. Йому, видко, судилося одержати перше місце серед сучасних авторів не тільки на Україні, а може навіть і в ширших межах. (Микола Грінченко (1929).
Мати у своїх реєстрах рукописи – як нотного тексту, так і вербального – видатного українського композитора-класика Льва Миколайовича Ревуцького було за честь для ряду державних архівів України: Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України, Державного музею театрального, музичного та кіно-мистецтва України, Державного архіву Києва, архівів Меморіального будинку-музею М. Лисенка (що входить до комплексу «Музей видатних діячів української культури»), Меморіального кабінету-музею В. Косенка. Кілька окремих документів знаходилося у приватних архівах музикознавців В. Довженка, В. Клина, Т. Булат. Однак головний масив рукописного архіву композитора, як і його обширна нотна та музикознавча бібліотека, перебував у родині, в Меморіальному кабінеті Л. М. Ревуцького (вул. Софіївська № 16, кв. 25, так званий «композиторський дім»). Зібрання складалося із рукописів музичних творів, педагогічних нотатків, епістолярію, приватних записок. Після смерті митця (30 березня 1977 р.) цим архівом, як і меморіальним кабінетом опікувався його син – Євгеній Львович Ревуцький (1919–2006, видатний медик-терапевт, лауреат державної премії України в галузі медичних наук).
У 1880-рі роки Є. Ревуцький віддав для упорядкування рукописний нотний архів батька композиторці, колишній учениці Л. Ревуцького (випуску 1945 р.) та знаній високопрофесійній музичній редакторці Олені Федорівні Андрєєвій (1914–2007). Вона довго й ретельно опрацьовувала архів, скрупульозно розклала його за жанрами і тематикою у 10 цупких течок-папок з міцними витими ручками-шнурками (з такими папками діти у минулому столітті ходили до музичних шкіл): симфонічні твори (партитури), симфонічно-хорові (партитури), Концерт для фортепіано з оркестром (партитура), фортепіанні, романси, пісні, обробки народних пісень, вправи з оркестровки, гармонії, поліфонії тощо. Олена Федорівна принагідно зазначила й ті рукописи, що зберігалися в інших установах – архівах, бібліотеках, музеях.
Зазначені 10 папок, після опрацювання О. Ф. Андрєєвою, було повернути до Меморіального кабінету-музею наприкінці 1990-х років. 2003 року Євгеній Львович, перейнявшись турботою про збереження архіву та матеріалів кабінету-музею, вирішив передати мені на збереження архів, папки з епістолярієм і фотоматеріали (копії). За попередньою домовленістю з керівництвом Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України все упорядження кабінету – картини, коментовані фотографії, даровані сувеніри, станкову скульптуру, посмертну маску, включно з роялем фірми Beсhsteіn, – восени 2005 року було беззаплатно передано цьому закладу для утворення відповідної експозиції. Результат виявився досить сумним. Раритети описали й заклали у фонди, а унікальний рояль, вибраний самим композитором, зараз перевезли до літературного клубу в Плютах. Стало зрозумілим – для композиторського архіву треба шукати інше місце.
Після довгих міркувань, обговорення проблеми з правнуком композитора Тарасом Георгієвичем Ревуцьким, було вирішено передати рукописний архів Л. М. Ревуцького на довічне зберігання до Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. Активно сприяла справі передання цінних матеріалів до Інституту рукописів НБУВ співробітниця НБУВ, кандидатка історичних наук Олена Валентинівна Бугаєва. Зазначу, що папки з епістолярієм родини Ревуцьких і фотоматеріали по темі (як світлини, так і зібрання, накопичені в комп’ютері) все ще зберігаються у мене. Планую по закінченні їх детального опрацювання також долучити до тих 10 течок, що вже є в НБУВ.
Чим цікаві всі ці матеріали для науковців? Тут є багато векторів для розмаїтих розвідок, починаючи від самого простого: 1) рукописи дають змогу прослідкувати, як з віком – від юних років до зрілості – змінювався й шліфувався почерк митця, що став, зрештою, графічно чітким і красивим. 2) В архіві є партитури других редакцій Симфонії № 2, Концерту F-dur для фортепіано з оркестром. Тепер же, коли Провидіння сприяло поверненню уртексту цих творів, можна провести цікаві порівняльні аналізи, визначити особливості розвитку логіки композиторської думки. 3) Завдяки чернеткам, збереженим у архіві, вдалося реконструювати раніше невідомий Струнний квартет (1920–1926), а дещо пізніше масштабний хоровий твір «серце музики» на слова М. Вороного. 4) Вельми заманливою є десята папка (найбільш тяжкенька). На її титулі О. Ф. Андрєєва зазначила «Авторські рукописи чернеток окремих аркушів і сторінок до невизначених творів різного характеру». Переглядаючи ці записи, мені вдалося знайти сторінку із додекафонним рядом нотних знаків (у свій час передала ксерокс цієї сторінки двом композиторам: молодшому за віком Льву Миколайовичу – Колодубу та О. Козаренку). Ще одну сторінку дирекціону в «збагаченому» g-moll (можливо, пролог до знищеної Третьої симфонії?). Цінною для історії є і писана олівцем 1935 року перша сторінка дирекціону (на три нотоносці з позначкою інструментів) Увертюри до опери «Тарас Бульба» М. Лисенка. Впали в око нашвидку записані олівцем (зльоту) мелодії народних пісень від Олени Петляш-Барілотті (треба ще буде попрацювати над цим!), частина з яких увійшли до циклу «Галицьких пісень». Дещо з розшифрованих записів опублікувала в книжзі із серії, унікальній за задумом редакторки-упорядниці Кіри Іванівни Шамаєвої «Зі спадщини майстрів». Композиторський архів Л. М. Ревуцького, що зберігається в Інституті рукописів НБУВ, тільки починає розроблятися. З ним вже працював талановитий піаніст, лауреат міжнародних конкурсів Роман Рєпка, який першим в країні від повоєнних років виконав уртекст Концерту для фортепіано. Сподіваюся, що і дослідники симфонічної музики заглянуть сюди не раз, і фольклористи, яким будуть цікаві записи народних пісень, зроблені Л. Ревуцьким, що так і полишилися допоки в олівцевих шкіцах. Джерела є, вони надійно зберігаються і чекають на своїх дослідників.

UDC-78/072
Kuzyk Valentyna Volodymyrivna
ORCID: 0000-0002-0110-6937
Сandidate of Art Criticism, Doctor of Art Philosophy
Senior Research Officer of Musicology and Ethnology department
The Rylsky Institute of Art Studies, Folklore and Ethnology
National Academy of Sciences of Ukraine
Member of NSKU, winner of the M. Lysenko Award
Kyiv, Ukraine
mykola.kuzyk46@gmail.com

MANUSCRIPT ARCHIVE OF THE CLASSICAL COMPOSER L. REVUTSKYI,
THAT IS STORED IN THE VERNADSKY NATIONAL LIBRARY OF UKRAINE, —
A UNIQUE SOURCE OF SCIENTIFIC RESEARCH

Manuscripts of the Ukrainian classical composer Levko Revutsky are stored in a number of state and specialized archives of Ukraine. Their most complete collection is the Institute of Manuscripts of the National Library of Ukraine. VI Vernadsky. These materials allow to carry out various researches of formation and evolution of the creative personality of the Master.
Keywords: Institute of Manuscripts of the National Library of Ukraine named after VI Vernadsky, archival business, composer's manuscripts, Ukrainian music, Levko Revutsky.