Специфіка джерел музичної культури і теоретичні засади їх дослідження

Тези доповіді

УДК 78.03(477)(075)
Корній Лідія Пилипівна,
ORCID 0000-0003-4988-7186
Доктор мистецтвознавства, провідний науковий співробітник
Відділу Екрано-сценічних мистецтв і культурології
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології
Ім.. М. Т. Рильського,
Член НСКУ України
Київ, Україна
muzling@ukr.net

СПЕЦИФІКА ДЖЕРЕЛ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
І ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЇХ ДОСЛІДЖЕННЯ

Розглянуто специфіку та методи дослідження рукописних та друкованих музичних джерел. Підкреслено важливість створення спеціальних покажчиків музичних джерел.
Ключові слова: Джерела, музичне джерелознавство, музикознавство, культура.

Наукові дослідження гуманітарних наук майже неможливі без відповідних джерел. У теоретичних підходах до них у різних гуманітарних галузях є багато спільного, проте кожна з них має й свої специфічні особливості. Одним з важливих питань у галузі джерелознавства є тлумачення поняття «джерело». В історичному джерелознавстві вчені визначають це поняття як «залишки минулого», «продукт людської діяльності», «реалізований продукт людської психіки» (О. Лаппо-Данилевський), «як явище культури».
У музикознавстві найчастіше використовується поняття «музичне джерело», під яким розуміють переважно музичні твори. Вони зберігаються у рукописному та друкованому вигляді, реалізуються в різних формах виконання й у різних середовищах. Тобто музичні твори є важливою складовою музичної культури, що є особливою формою духовного життя людства і проявляється у функціонуванні музичного мистецтва в житті суспільства. Характерними особливостями феномену музичної культури є її масштабність, наявність цілісної, ієрархічно організованої системи, що складається з низки компонентів, які подаємо за структурою Арнольда Сохора: «музичні цінності, створені або збережені в певному суспільстві; усі види діяльності, пов’язані зі створенням, збереженням, відтворенням, поширенням, сприйняттям і використанням музичних цінностей; усі суб’єкти такої діяльності та їх знання, навички й інші якості, що забезпечують її успіх; усі установи й соціальні інститути, а також інструменти й обладнання, яким обслуговується ця діяльність» .
Усі ці компоненти музичної культури досліджуються на основі джерел. Їх можна поділити на дві групи: 1) основний комплекс джерел для дослідження історії музичної культури; 2) додаткові джерела інших галузей гуманітарних наук (образотворче мистецтво, література, історія), у яких наявна інформація про музичну культуру. Крім поняття «музичне джерело», доцільно ввести також поняття «джерело музичної культури» як продукт музичної та іншої творчої людської діяльності, що є носієм інформації про історію музичної культури.
Виходячи з тлумачення слова «джерело», а саме «те, що дає початок чому-небудь», важливою характеристикою джерела музичної культури вважається його первинність, ґрунт для наступних досліджень. Це проявляється в автографах творів композиторів, а також і в їх публікаціях, рукописних давніх музичних пам’ятках, листах, спогадах, документах, у яких уперше надано інформацію. Часто спостерігаємо таке явище, коли недосвідчені автори плутають поняття джерело та наукова література. Автори наукової літератури спираються на різні джерела і подають їх у власній інтерпретації, яка може бути неправильною, суб’єктивною. Тому науковий підхід вимагає при дослідженнях спиратися саме на джерела і перевіряти, як вони інтерпретуються іншими вченими. Однак наукова література може виконувати функцію джерела за умови, коли первинні джерела не збереглися, а в науковій праці надано фактологічний матеріал, який узято з джерел. Крім того, наукова література може стати джерелом при вивченні історії розвитку науки. У деяких випадках наукова праця може бути джерелом, якщо в ній уперше викладено теоретичні положення, які розвиваються у подальших дослідженнях.
Пізнання джерела як явищ культури передбачає використання системного підходу, поширеного в сучасній гуманітаристиці й актуальне в музичному джерелознавстві. Музична культура входить як підсистема до метасистеми: культура, духовна культура, художня культура, музична культура. Між складовими цієї метасистеми наявні взаємозв’язки, взаємовпливи, і для того щоб пізнати джерело музичної культури, доцільно розглядати його з позиції цієї цілісної системи.
При системному підході до вивчення музичної культури та її джерел важливо мати на увазі, що основним об’єктом дослідження є Людина. У макросистемі та підсистемах відображається Людина на різних етапах її творчої діяльності. Наприклад, в епоху Середньовіччя християнський світогляд Людини позначився на всіх галузях духовної культури, зокрема, й на музичній. Загальна атмосфера «трансцендентності» притаманна як релігійним літературним творам, так і музичним одноголосним піснеспівам (джерелам), які мали в той час умовну (ідеографічну) фіксацію запису, і зі стриманою емоційною чуттєвістю передавали духовно-молитовний стан, що було співзвучним з характером літератури, іконописом. У церковних вербальних текстах, іконописних картинах, молитовних співах передавався весь комплекс церковного обряду, який впливав на світогляд Людини. Тому пізнання монодійних джерел потребує комплексного підходу з врахуванням усіх складових метасистеми.
З цим пов’язана внутрішня критика джерел, у якій дослідники використовують типізуючий та індивідуалізуючий методи. Типізуючий метод передбачає інтерпретацію джерел, виходячи з особливостей того типу культури, до якого належить це джерело, а також враховуючи відображення в ньому особливостей, характерних для певної нації, місцевості, суспільного прошарку, школи. На різних історичних етапах по-різному проявляється в джерелах особистісне начало, тому для їх пізнання використовують метод індивідуалізації: при оцінці джерел враховують індивідуальність автора.
Важливим у джерелознавчому дослідженні є метод джерелознавчої евристики (пошук і виявлення джерел). Видатні французькі історики та джерелознавці Ш.-В. Ланглуа і Ш. Сеньобос вважали, що пошук і виявлення джерел є однією з найголовніших частин, – «логічно першою», – в роботі історика». Обмежені пошуки джерел і використання їх у неповному обсязі можуть привести до недостовірних та поверхових результатів дослідження. Тому одним з важливих правил джерелознавства – максимальне використання в дослідженні джерельного матеріалу. У здійсненні такої пошукової роботи допомагають інформаційно-джерелознавчі покажчики, які зберігаються в бібліотеках та архівах. Хоча така література є в Україні, але на цей час спеціальних покажчиків музичних джерел історії української музичної культури ще не достатньо. Створення таких покажчиків є справою не тільки бібліотечних працівників, але й музикознавців. Поява такої джерелознавчо-інформаційної літератури буде сприяти подальшому глибокому вивченню української музичної культури.

UDC 78.03(477)(075)
Kornii Lidiia Pylypivna
ORCID 0000-0003-4988-7186
Doctor of Art Criticism, Leading Research Scientist
Screen and performing arts and culturology department
The Rylsky Institute of Art Studies, Folklore and Ethnology
National Academy of Sciences of Ukraine
Member of NSKU
Kyiv, Ukraine
muzling@ukr.net

SPECIFICITY OF SOURCES OF MUSIC CULTURE AND THEORETICAL FUNDAMENTALS OF THEIR RESEARCH

The specifics and methods of research of handwritten and printed music sources are considered. The importance of creating special indexes of music sources is emphasized.
Keywords: sources, musical source criticism, musicology, culture.