До проблеми зберігання бібліотечних книжок в шкіряних оправах

ЗаявникКуява Людмила Михайлівна (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція "Бібліотека.Наука.Комунікація"
ЗахідСемінар: Збереження бібліотечних фондів: традиції, інновації, перспективи
Назва доповідіДо проблеми зберігання бібліотечних книжок в шкіряних оправах
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

УДК 025.7/.9:025.171
Куява Людмила Михайлівна
Kuiava Liudmyla
мол. наук. співроб.
Junior Research Fellow
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського НАНУ
V. Vernadsky National Library of Ukraine

ДО ПРОБЛЕМИ ЗБЕРІГАННЯ БІБЛІОТЕЧНИХ КНИЖОК У ШКІРЯНИХ ОПРАВАХ
ON THE PROBLEM OF LIBRARY BOOK STORAGE IN LEATHER BINDING

Розглядаються основні фактори, які впливають на зберігання бібліотечних документів у шкіряних оправах. Наведено інформацію про підходи до довгострокового зберігання документів у шкіряних оправах. Аналіз інформації, щодо організації процесу зберігання книжок в шкіряних оправах, базується на дотриманні нормативних режимів зберігання бібліотечних фондів.
The main factors influencing the storage of library documents in leather binding are considered. The information on approaches to long-term storage of documents in leather binding is given. The analysis of information regarding the organization of the process of storing books in leather binding is based on the observance of normative regimes of the storage of library funds.

Ключові слова: бібліотечні фонди, документи, збереження, шкіряні оправи,
дублення, консервація.
Keywords: library funds, documents, preservation, leather binding, tanning,
conservation.

Однією із основних завдань наукової бібліотеки є підтримання належного фізичного стану складових книжок та створення сприятливих умов для їх зберігання й використання. Проблемі забезпечення збереження бібліотечних фондів на сьогодні приділяється дуже багато уваги: постійно проводяться профілактичні та консерваційні заходи, які, в свою чергу, забезпечують цілісність та незмінність фізичного стану документів; запроваджується зберігання документів у індивідуальних захисних засобах; бібліотекарі дотримують правила видачі та приймання книг, а також забезпечення їх охорони.
Таким чином, збереження цілісності бібліотечних документів належить до пріоритетних завдань кожної бібліотеки, яка зберігає національне надбання України.
Вивчаючи бібліотечний фонд НБУВ, необхідно відмітити, що в якості матеріальної основи документів застосовано папір, картон, шкіру, пергамент та інші матеріали, які з плином часу зазнають фізичних та хімічних змін. В матеріалах можуть виникати зміни із-за недбалого використання документів, не нормативного їх зберігання, а також в результаті їх природного старіння. На жаль, старіння матеріальної основи документів – це неминучий процес, тому технології консервації документів, за яких старіння уповільнюється є необхідними, щоб не втратити цінні історичні і сучасні джерела інформації.
Науковці сходяться на думці, що збереження бібліотечних фондів – це, в першу чергу, забезпечення збереження унікальних рукописів, стародруків, книжкових документів у тому вигляді, в якому їх створено, тобто в їх первозданному виді. Питання пошуку шляхів збереження бібліотечних фондів за допомогою використання традиційних та новітніх технологій неодноразово висвітлено в українських та зарубіжних джерелах.
Питання забезпечення збереження книг у шкіряній оправі завжди потребує особливої уваги, адже оправа книги забезпечує не лише збереження тексту від пошкоджень, вона також несе в собі функцію естетичного впливу на читача, а розвиток книгодрукування нерозривно пов’язаний із загальним поступом культури, мистецтва, науки та техніки. Збереження таких книжок потребує практичного досвіду та матеріалознавчих досліджень книги, зокрема знань властивостей шкіри, насамперед зносостійкості. Оскільки кожна книга у шкіряній оправі є унікальною для сучасної бібліотеки, то необхідно більш ретельно контролювати умови їх зберігання з огляду на матеріали, що застосовані у їх конструкції.
Досліджуючи історичний аспект використання шкіри у книгодрукуванні, слід відзначити, що інтролігатори активно використовували її для оправи книг, починаючи вже з початку VI ст.
У середні віки з розвитком книжкової справи та образотворчого мистецтва, зовнішньому вигляду книги приділяли багато уваги. На оправах за допомогою тиснення або вирізання малюнків на шкірі зображували сюжетні картинки релігійного змісту, фігури людей, рослинний і декоративний орнамент тощо.
Таким чином, шкіра різних тварин була широко уживаним матеріалом для виготовлення оправ документів у багатьох народів світу. Першим і дуже важливим етапом їх виготовлення вважається обробка шкіросировини. Найбільш високоякісним матеріалом є коров’ячі шкури. Інтролігатори виготовляли шкіряні оправи книг переважно з телячих (опойок, виросток), козиних або овечих шкір рослинного дублення, а також з пергаменту і шкіри свиней галунового дублення. Вибір дублення також був не випадковим. Кожен з застосованих реагентів отриманих з дуба, ялини, верби, модрини, берези, мімози, сумаху надавав шкірі характерні властивості: еластичність, міцність, колір, довговічність, здатність протидії зволоженню. Саме користуючись особливостями цих речовин, які використовували в різні роки минулих часів, реставратори зуміли більш детально підібрати необхідні технології для відновлення раритетів. Шкіряні оправи стали найпоширенішим видом оправ книг в XVI—XVIIІ ст. Ці документи зберігаються у сучасних бібліотеках до сьогодні. На жаль, у XIX — на поч. XX ст., книг у шкіряних оправах стало виготовлятися значно менше. Це пояснюється механізацією видавничо-поліграфічної справи, запровадженням нових, економних поліграфічних матеріалів, що зробило книги доступнішими. Таким чином, книги у шкіряній оправі мають історичну та матеріальну цінність, а забезпечення їх збереження на сьогодні є одним із актуальних питань у бібліотеці.
На сьогодні бібліотечні фонди НБУВ нараховують тисячі одиниць книг в шкіряних оправах. Оскільки книги піддаються негативному впливу навколишнього середовища внаслідок порушення температурно-вологісного режиму, потерпають від впливу мікроорганізмів та шкідливих домішок у повітрі, то всі ці чинники прискорюють процес природного старіння шкіри. Розрізняють два види старіння шкіри – фізичне, пов'язане з руйнуванням зовнішнього шару, і хімічне – пов'язане з руйнуванням структури шкіри. Основні причини природного старіння лежать в самій хімічної природі і структурі даного матеріалу, а також в значній мірі залежать від способу виробництва матеріалів. Вироблена шкіра, як матеріал може певний час зберігатися, піддаватися хімічним змінам, що призводять до часткового її пошкодження. ‎‎‎Процес руйнування проявляється в зміні кольору шкіри, в ламкості й крихкості, а також появі на поверхні шкіри плям і висолів. Спостерігається зменшення міцності, ваги, площі, вмісту вологості і зростання кислотності шкіри. На жаль, старіння матеріальної основи документів – це неминучий процес, тому технології консервації документів, під час яких старіння уповільнюється є необхідним, аби не втратити історичні і сучасні джерела інформації.
Пошкодження шкіри можуть бути викликані також окисними процесами, результатом яких є підвищена кислотність шкіри, утворення продуктів окислення, що руйнують волокнисту структуру. Порушення, пов'язані з кислотністю (в од. рН) – найбільш впливові для руйнування шкіри. Шкіра для відновлення оправи повинна мати показник кислотності в од. рН 6,0 – 4,5. Якщо спостерігається відхилення від цих значень, то матеріал використовують для інших цілей. Стосовно вологості встановлено, що добрий фізичний стан паперу забезпечується наявністю вологи у ньому на рівні 8,0 – 10 %, а шкіри – близько 12%. З часом старіння шкіри відбувається під дією коливань показників температурно-вологісного режиму фондосховищ, тому так важливо підтримувати нормативні умови зберігання фондів.
Варто зазначити, що книги у шкіряній оправі дуже чутливі до підвищення температури та вологості повітря, наявності у ньому вмісту окислів вуглецю, азоту сполук сірки, яка накопичується в шкірі в результаті каталітичного перетворення сірчаного газу, який завжди присутній в атмосфері великих міст, та надходить до фондосховищ. Старіння шкіри або її окислення прискорюється під дією світла будь-якої довжини хвилі, особливо ультрафіолетових променів . Тому так важливо підтримувати нормативні не лише температурно-вологісний а й світловій режим.
Так, при зберіганні документів у приміщенні з вологістю повітря нижче 40% шкіра книг стає жорсткою, деформується і тріскається, а при підвищеній вологості - пліснявіє. Підвищена запиленість повітря також здійснює руйнівну дію на шкіру.
Враховуючи сказане, робота зі стабілізації шкіряних оправ повинна проводитися регулярно. Залежно від виду шкіри книги розподіляють на групи: наприклад, видання з палітурками зі шкір рослинного дублення (аппретировані, лаковані); з білих шкір (пергамент, свинячі шкіри тощо). Якщо оправи знаходяться в стабільному стані, а також лаковані, то в більшості випадків, вони легко піддаються очищенню від пилу або інших забруднень сухим тампоном з м'якої бавовняної тканини. Для очищення шкіряних оправ застосовують також органічні розчинники, зокрема, етиловий і ізопропіловий спирт у певній концентрації. Для очищення забруднених оправ рекомендується використовувати неіонногенні поверхнево – активні речовини, наприклад, речовину на основі ланоліну, а також поверхнево-активні речовини катіонного типу. Оправи стародруків зазвичай виготовлені із шкір рослинного дублення, тому покриття шкіри жировими мастилами необхідно проводити для попередження обсипання лицьового шару шкіри і втрати нею еластичності. Це здійснюється під час дезінфікування, а також для додання шкірі блиску та лоску. Саме шкіряні оправи змащували рослинними маслами, тваринним і риб’ячими жирами в попередні часи. Основними компонентами майже всіх мастил є ланолін і копитне масло. Ці мастила запропоновані ще в минулому столітті, але до теперішнього часу знаходять широке застосування.
Шкіряні оправи в залежності від природи дублення, кількості і складу жиру, аппретуючих речовин, ступеню руйнування шкіри в процесі природнього старіння або внаслідок несприятливих умов їх зберігання також мають різну стійкість до впливу цвілевих грибів: в одних і тих же умовах одні оправи сильно пошкоджуються цвіллю, інші – мало або зовсім не пошкоджуються. Для запобігання подальшого руйнування шкіри, пошкодженої різними мікроміцетами, оправи піддають дезінфекції спеціально підібраними біоцидами. За даними літератури дезінфікуючі речовини використовуються у вигляді водних, спиртових і водно-спиртових розчинів, якими обробляють оправи після закінчення або в процесі очищення їх від забруднень. Також застосовують 2,5 – 5,0 % розчин О-оксидифеніл в розчині вода – спирт у співвідношенні 1: 1. Більшість антисептиків, які використовуються для дезінфекції шкіряних оправ, – похідні фенолу та похідні оксибензойної кислоти.
Таким чином, книги у шкіряних оправах відрізняються великою різноманітністю за природою, зовнішнім виглядом, складом, ступенем руйнування, що слід враховувати під час проведення консервації, яка включає в себе наступні операції: очищення оправи від забруднень, дезінфекція, запобігання каталітичного окислення колагену солями заліза і міді, нейтралізація пом'якшення шкіри та підтримування оптимальних температурно-вологісного, світлового та санітарно-гігієнічного режимів зберігання. Своєчасно проведені стабілізаційні заходи для книг у шкіряних оправах гарантують їх краще збереження на тривалий час, тож усі книги в шкіряних оправах потребують постійної уваги як бібліотекарів так і фахівців з консерваційної справи.
Список використаних джерел
1. Затока Л.П. Сучасна система збереження бібліотечних фондів: поєднання традиційних та новітніх технологій / Л.П. Затока, Л.В. Муха // Рукописна та книжкова спадщина України. – 2012. – Вип. 16. – С. 515 – 542.
2. Кундис І.В. Специфіка збереження збірок і колекцій з різною матеріальною основою / І.В. Кундис, І.М. Матіяш // Сучасні проблеми діяльності бібліотеки в умовах інформаційного суспільства: матеріали п’ятої міжнародної науково-практичної конференції, 11 – 12 вересня 2013 року, Львів. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2013. – С. 576 – 581.
3. Горбань Ю.І. Консервація документів у бібліотеках / Ю.І. Горбань // Міжнародний вісник: Культурологія. Філологія. Музикознавство. – 2015. – Вип. 2. – С. 37 – 41.
4. Муха Л. Пошук нових підходів до питань збереження бібліотечних та архівних фондів / Л. Муха, М. Омельченко, Л. Затока // Архіви України. – 2008. – № 1 – 2 (260). – С. 194 – 199.
5. Гальченко О.М. Сюжетні середники на українських оправах другої половини XVI—XVIII ст.: перспективи вивчення / О.М. Гальченко // Історіографічні та джерелознавчі проблеми історії України: книга в історії і культурі. – 2012. – Об'єднан. вип. 2011 – 2012 рр. – С. 147 – 160.
6. Затока Л.П. До проблем старіння бібліотечних документів у шкіряній оправі. / Л. Затока, М. Омельченко // Палітра друку. – Львів – 2002. – № 2 – С. 75 – 76.