Проблеми бібліотекознавства у науковій спадщині Д.А.Балики

ЗаявникМасловська Світлана Миколаївна (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція "Бібліотека.Наука.Комунікація"
ЗахідСекція 3. Визначні бібліотекознавці та бібліографи Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського: до 100-річчя Бібліотеки
Назва доповідіПроблеми бібліотекознавства у науковій спадщині Д.А.Балики
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

УДК [021.1+028](091)(477)+02(477)(092)
Масловська Світлана Миколаївна
Maslovska Svitlana
науковий співробітник
Researcher Fellow
НБУВ
V. Vernadsky National Library of Ukrain

ПРОБЛЕМИ БІБЛІОТЕКОЗНАВСТВА У ТВОРЧІЙ СПАДЩИНІ Д. А. БАЛИКИ

PROBLEMS OF LIBRARY SCIENCE IN THE CREATIVE HERITAGE OF D. A. BALYKA

Розглянуто наукову діяльність Д. Балики, його внесок у становлення бібліотекознавства як науки.
The scientific work of D. Balyka, his contribution to the formation of librarianship as a science was considered.

Ключові слова: Дмитро Балика, Всенародна бібліотека України, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, бібліотекознавство, вивчення читача, бібліологічна педагогіка, бібліологічна соціологія, бібліологічна психологія.
Key words: Dmytro Balyka, National Library of Ukraine, V. Vernadsky National Library of Ukrain, library science, research the reader, bibliopedagogy, bibliosociology, bibliophysiology.

Ще у другій половині XX ст. пильну увагу вітчизняних фахівців привертала проблема – бібліотекознавство як наука. Звернення до неї стало логічним наслідком накопичених знань про бібліотечну діяльність, що зумовило інтегративні зміни у самому процесі пізнання бібліотечної справи як соціального явища і посилило гносеологічний аспект у бібліотекознавстві.
Особливу увагу сучасних дослідників привертають такі загальнотеоретичні питання, як уточнення змісту науки, уніфікація понятійного апарату, предмет і об’єкт бібліотекознавства, принципи та функції бібліотек у сучасному суспільстві тощо. Однак системно дослідити і дати грунтовний аналіз сучасного стану загальнотеоретичної проблеми без урахування історичного досвіду неможливо. У бібліотекознавстві, особливо вітчизняному, гостро відчувається потреба в пізнанні історичних витоків і інтерпретації їх місця в системі розвитку наук. Внесок фахівців України у становлення та розвиток бібліотекознавства як науки ще не достатньо досліджене. Тому нагальна проблема – з’ясування окремих постатей, які досліджували зазначене питання, аналіз їхніх поглядів і визначення внеску в науку.
Опанування теоретичної спадщини Дмитра Андрійовича Балики дає можливість побачити багатоаспектну наукову діяльність одного з яскравих представників української бібліотекознавчої школи 20-х років XX ст. Його науковий доробок охоплює широкий спектр питань – від удосконалення бібліотечної технології до розвитку основних напрямів бібліотекознавства. Перші спроби дослідника щодо наукового та методичного обґрунтування роботи з читачем припадають на 1921 р., коли Д. А. Балика, переїхавши з Томська до Києва, починає працювати у Показовій бібліотеці Військово-політичної школи Українського військового округу. Поряд із суто бібліотечною діяльністю він організовує заняття з курсантами, на яких прагне навчити молоде покоління розуміти книгу, її зміст, виділяти ідею та концепцію прочитаного. Свої думки щодо результатів цих занять він викладає на сторінках журналу «Красный библиотекарь» у статті «Как читать»[4]. Д. А. Балика розробляє «Анкету-відгук читача на прочитану книгу», створює предметний каталог книг та журналів із беллетристики й наукового напряму [5].
З 1925 р. Д. А. Балика працює у Всенародній бібліотеці України (нині Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського), очолює консультаційно-виставковий відділ, який не маючи ні окремого приміщення, ні достатньої кількості співробітників (окрім завідувача, працювало ще два бібліотекарі), розгорнув широку практичну та наукову діяльність: обслуговував загальну та наукову читальні, виконував ускладнені бібліографічні довідки, організовував тематичні виставки, готував бібліографічні покажчики літератури, присвячені Т. Шевченку, І. Франку, М. Драгоманову, краєзнавчого напряму, вів предметну картотеку виконаних довідок, брав участь у роботі Комісії для вироблення предметних рубрик із краєзнавства та українознавства тощо. Розпочинається наукова робота з питань вивчення українського читача ВБУ на основі проведенного анкетування (лютий 1925 р.)
Практична діяльність спонукала Балику до написання фундаментальних теоретичних праць, які не втратили свою наукову значущість і актуальність сьогодні. Принциповою особливістю його наукових пошуків було обгрунтування бібліотекознавства як педагогічної науки [3], що по суті суперечило поглядам М. О. Рубакіна – засновника психологічного напряму в бібліотекознавстві та концепціям тих спеціалістів, які вважали бібліотекознавство прикладною наукою, що не має загальнонаукових основ. Розробка ідейно-теоретичних основ бібліотекознавства потребувала осягнення питання про місце та роль бібліотеки в суспільному житті. Саме це було предметом активного обговорення на Першій конференції наукових бібліотек, організованій ВБУ в 1925 р. Найпринциповішою була позиція Д. А. Балики, який вважав, що «в процесі соціалізації бібліотек, завдання наукових бібліотек полягає не тільки в тому, щоб накопичувати книжкові скарби та проводити «реєстраційну» бібліографію, а й у тому, щоб розкривати зміст книжок і оцінювати книжки з установкою на читача та на завдання дня, беручи до уваги економічне, господарче, політичне й наукове життя країни, наближати книжку до читача, вивчати читача» [1, с.93]. Він був переконаний у тому, що «бібліотека – це аппарат, особлива система впливу, з умінням вибрати головне й одкинути другорядне» [1, с.95]. Суть наукової бібліотеки дослідник вбачав у «соціально-педагогічній роботі з читачем», яка складалася з бібліографії, бібліотекономії, бібліопсихології, бібліосоціології та критичної методики читання [1, с.97].
Головним підсумком наукової діяльності Д. А. Балики в галузі бібліопедагогіки і бібліосоціології стала його робота «Бібліологічна соціологія» [2], в якій сформовано поняття предмета і методів цієї науки. На прикладах праць учених – М. Лісовського, О. Ловягіна, М. Куфаєва, Л. Живного – він простежив поняття книги як явища соціального порядку, дав визначення бібліосоціології як науки, що виявляє кількісний та якісний склад творів писемності і друку, встановлює закони книги, розглядає їх еволюцію, яка залежить від закономірностей розвитку суспільства.
Вивчення теоретичного і практичного доробку Д. А. Балики у царині вітчизняного бібліотекознавства дає право стверджувати, що розроблені ним теоретичні моделі та концепції, вагомий практичний внесок не тільки відображали стан та проблеми бібліотечної справи першої третини XX ст., але і створювали певну основу, фундамент для подальших напрацювань та досліджень. Більшість питань, які досліджував Д. А. Балика, є злободенними сьогодні.

Список використаних джерел
1. Балика Д. А. Активізація роботи в наукових бібліотеках [Доп. на Першій конф. наук. б-к УСРР, 28–31 груд.] // Бібл. зб. – 1926. – № 1. – С. 93.
2. Балика Д. А. Библиологическая социология. – Без. тит. л. – 64 с.
3. Балика Д. А. Бібліологічна педагогіка: [Визначення, предмет, межі] // Журн. Бібліотекознавства та бібліографії. – 1928. – № 2. – С. 96–107.
4. Балика Д. А. Как читать //Красный библиотекарь. – 1924. – № 10/11. – С. 104–108.
5. Балика Д. А. Предметный каталог окружной Военно-политической школы Украины //Красный библиотекарь. – 1924. – № 8. – С. 46–54.