Колективна біографія: особливості джерельної бази дослідження

Тези доповіді

УДК 94(47+57)929:001.814-027.552
Томазов Валерій В’ячеславович,
ORCSD 0000-0003-4052-9438,
доктор історичних наук, старший науковий співробітник,
відділ теорії та методики біобібліографії,
Інститут біографічних досліджень,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: tomazov.valery@gmail.com

КОЛЕКТИВНА БІОГРАФІЯ:
ОСОБЛИВОСТІ ДЖЕРЕЛЬНОЇ БАЗИ ДОСЛІДЖЕННЯ

У публікації порушено проблему класифікації різноманітних історичних джерел, необхідних для створення колективної біографії.
Ключові слова: колективна біографія, просопографія, просопографічний портрет, класифікація джерел.

Людське суспільство є неоднорідним. Воно складається з певних спільнот, верств, прошарків, станів і груп, поєднаних між собою низкою об’єднувальних рис і характеристик,що визначають їхнє місце та функції як неодмінної частини соціуму в історичному процесі. Такі групи можуть вирізнятися спільним соціальним, родовим чи етнічним походженням, певними економічними можливостями й господарськими практиками, релігійною та професійною належністю тощо.
Дослідження цих соціальних утворень, створення колективної біографії їхніх представників є найважливішим завданням просопографії, котра виникла на перетині різних галузей і дисциплін соціогуманітарного знання – історії, антропології, соціології, демографії, культурології, психології, генеалогії. Просопографія, як спеціальна дисципліна, перебуває в українській історичній науці ще на етапі становлення, але упродовж останніх десятиліть кількість праць із просопографічною проблематикою та інструментарієм постійно зростає. Ця тенденція цілком вписується у світові та європейські тренди, оскільки істотно розширюються зацікавлення й інтенції дослідників у царині локальної історії, зокрема щодо конструювання минувшини окремих спільнот, груп і персоналій у світлі просопографічних стратегій і практик.
Сучасний стан просопографії вимагає від історика значної уваги, оскільки її дисциплінарне конституювання, уточнення теоретичних і методологічних засад триває, а статус у структурі сучасної соціогуманітаристики утверджується.
Втім, на сьогодні просопографія вже здатна самостійно вирішувати важливі та актуальні проблеми історичної науки, зокрема суттєво збагачує дослідницькі підходи, понятійний апарат, горизонт концептуалізацій у багатьох її дисциплінарних сферах і предметних областях.
Створення колективного просопографічного портрету чи біографії вимагає специфічної джерельної бази, яка є надзвичайно різноманітною й охоплює практично всі свідчення, що містять інформацію про людину.
Одна з перших спроб класифікації просопографічних джерел (на сьогодні не існує усталеної, оскільки теоретичні розробки у цій галузі історичної науки є поодинокими) була запропонована українськими дослідницями І. Старовойтенко та Н. Миронець. Класифікація наших колег, на жаль, не є універсальною, оскільки групування джерел здійснювалося за різними критеріями, а деякі категорії джерел, важливих для просопографічного дослідження, взагалі не було враховано. Отже, пропонуємо класичний для джерелознавства поділ просопографічних джерел:
1) вербальні (родинні перекази й легенди; спогади членів родини, друзів, колег та ін.);
2) речові (нагороди, реліквії, одяг, предмети побуту, надгробні пам’ятники тощо);
3) візуальні (перш за все – фотографії, відеозйомка, портрети);
3) писемні.
Серед останніх можна виокремити документи офіційного походження – метричні записи та свідоцтва, паспорти, атестати, дипломи, послужні списки, трудові книжки, медичні довідки, документи на майно тощо) – та неофіційного(приватного) – мемуари, щоденники, листування та ін.
Не всі джерела мають однакову інформативність та достовірність. Звичайно, писемні є більш різноманітними та змістовними. Серед них найдостовірнішими є документи офіційного походження, тобто ті, що утворилися в результаті роботи державних органів. Між тим, листування, щоденники, мемуари, які можуть бути надзвичайно насиченими відомостями, є ненадійним джерелом, оскільки з’явилися у процесі діяльності певної особи, та є суб’єктивними. Вони можуть містити перекручення та помилки і потребують критичного ставлення, перевірки, підтвердження іншими документами.
Робота з просопографічними джерелами потребує від дослідника, окрім джерелознавчого хисту, ще й значної обізнаності з принципами функціонування державної машини та адміністративно-територіальним поділом в різні історичні часи. До того ж варто пам’ятати, що на фондоутворення впливали і такі фактори, як соціальна стратифікація та релігійна належність.

UDC 94(47+57)929:001.814-027.552
ValeriiTomazov,
ORCID0000-0003-4052-9438,
Doctor of Historical Sciences, Senior Research Associate,
Department of Theory and Methods of Biobibliography,
Institute of Biographical Research,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
е-mail: tomazov.valery@gmail.com

COLLECTIVE BIOGRAPHY:
FEATURES OF THE SOURCE BASE OF THE RESERCH
The publication raises the issue of classification of various historical sources necessary for the creation of a collective biography.
Keywords:collective biography, prosopography, prosopographic portrait, classification of sources