Ліцензійні договори щодо об’єктів права інтелектуальної власності в діяльності бібліотек

ЗаявникІванов Юрій Феодосійович (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція "Бібліотека.Наука.Комунікація"
ЗахідСекція 1. Наукова бібліотека у цифрову епоху: традиції та інновації
Назва доповідіЛіцензійні договори щодо об’єктів права інтелектуальної власності в діяльності бібліотек
Інформація про співдоповідачівІванова Майя Вікторівна, науковий співробітник НБУВ, Білінець Наталія Григорівна, голов. бібліотекар НБУВ
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

Іванов Юрій Феодосійович, професор Національної академії внутрішніх справ, канд. юрид. наук, доцент,
Іванова Майя Вікторівна, науковий співробітник НБУВ,
Білінець Наталія Григорівна, голов. бібліотекар НБУВ

Ліцензійні договори щодо об’єктів права інтелектуальної власності в діяльності бібліотек

Бібліотеки України як складові комунікаційної інфраструктури права інтелектуальної власності, направлені на сприяння процесу культурного, професійного та інтелектуального збагачення людини, формування інформаційної та технологічної грамотності для підвищення якості життя суспільства. На сучасному етапі розвитку суспільства одним із пріоритетних напрямів державної політики в Україні є захист права інтелектуальної власності, в тому числі в діяльності сучасних бібліотек. Реалізація політики захисту права інтелектуальної власності передбачає надання якісних бібліотечно-інформаційних послуг користувачам з дотриманням нормативно-правових актів в сфері системи стандартів бібліотечно-інформаційної галузі з метою підвищення ефективності діяльності бібліотек, їх інтеграції у світовий інформаційний простір. Під сферою інтелектуальної власності розуміється середовище з внутрішньою єдністю, в якому здійснюється сукупність різноманітних видів творчої, інтелектуальної діяльності людини, що охоплюють різні сфери економічного та суспільного життя, унаслідок чого створюються об'єкти права інтелектуальної власності.
На сьогодні актуальним є питання дотримання бібліотеками майнових прав суб’єктів права інтелектуальної власності під час формування бібліотечно-інформаційних ресурсів. Це пов’язано з тим, що з одного боку, бібліотеки зобов'язані дотримуватися права інтелектуальної власності авторів творів, з іншого, забезпечити широке використання їх творів користувачами бібліотек. Таким чином, перед бібліотеками постало питання щодо підписання договорів між бібліотекою та суб’єктом права інтелектуальної власності.
Відповідно до ст. 1107 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), розпорядження майновими правами інтелектуальної власності може здійснюватися на підставі таких договорів: ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності; ліцензійний договір; договір про створення за замовленням і використанням об’єкта права інтелектуальної власності; договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; інший договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.
Нижче, представляємо розгорнуте поняття цих договорів.
1. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності передбачена ст. 1108 ЦК України. Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері та може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Може бути: виключною; одиничною; невиключною; іншого виду, що не суперечить закону. За згодою ліцензіара, наданою у письмовій формі, ліцензіат може видати субліцензію – письмове повноваження на використання об'єкта права інтелектуальної власності іншій особі.
2. За ліцензійним договором, згідно ст. 1109 ЦК України, одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог ЦК України та іншого закону. У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, при якому, відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором. Ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності. У разі відсутності у ліцензійному договорі умови про строк договору він вважається укладеним на строк, що залишився до спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності, але не більше ніж на п'ять років. Уповноважені відомства або творчі спілки можуть затверджувати типові ліцензійні договори.
3. За договором про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності, згідно зі ст. 1112 ЦК України, одна сторона (творець – наприклад, письменник) зобов'язується створити об'єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк. Договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності повинен визначати способи та умови використання цього об'єкта замовником. Оригінал твору, створеного за замовленням, переходить у власність замовника. При цьому майнові права інтелектуальної власності на цей твір залишаються за його автором, якщо інше не встановлено договором. Умови договору про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності, що обмежують право творця цього об'єкта на створення інших об'єктів, є нікчемними.
4. За договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, відповідно до ст. 1113 ЦК України, одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах. Укладення договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності не впливає на ліцензійні договори, які були укладені раніше. Умови договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, що погіршують становище творця відповідного об'єкта або його спадкоємців порівняно з становищем, передбаченим ЦК України та іншим законом, а також обмежують право творця на створення інших об'єктів, є нікчемними.
Сторонами договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності можуть як фізичні особи, які досягли 14 років, так і юридичні особи, а саме: суб’єкти права інтелектуальної власності (ліцензіар, автор тощо); особа, яка виявила бажання використовувати об’єкт права інтелектуальної власності (ліцензіат, бібліотека тощо). Істотними умовами договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності є: умова про предмет, ціну та строк. Предметом договору можуть бути об’єкти права інтелектуальної власності, права щодо використання якого передаються за договором; конкретні права, що передаються; способи використання зазначеного об’єкта тощо. Ціною договору виступає плата за використання об’єкта права інтелектуальної власності). Строком договору є період у часі, протягом якого діє цей договір.
Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, такий договір є нікчемним. Законом можуть бути встановлені випадки, в яких договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності може укладатись усно. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності та договори, щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, не підлягають обов'язковій державній реєстрації. Їх державна реєстрація здійснюється на вимогу ліцензіара або ліцензіата у порядку, встановленому законом. Відсутність державної реєстрації не впливає на чинність прав, наданих за ліцензією або іншим договором, та інших прав на відповідний об'єкт права інтелектуальної власності, зокрема на право ліцензіата на звернення до суду за захистом свого права. Факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до ЦК України або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації.
Для досягнення мети стосовно трансформації бібліотечної системи у високотехнологічне та інноваційне бібліотечно-інформаційне виробництво, що здійснює та надає комплекс сучасних послуг по отриманню системи знань, які змінюються відповідно до вимог часу, де кожен користувач може знайти те, що йому потрібно відповідно до своїх очікувань і свободи вибору, необхідно актуалізувати систему знань, вмінь і навичок працівників бібліотек – конкурентоспроможних фахівців, їх безперервну освіту в сфері права інтелектуальної власності відповідно до міжнародних стандартів. Підвищений рівень інформаційної та технологічної грамотності бібліотечних працівників сприятиме створенню позитивного іміджу бібліотеки, бібліотекаря та бібліотечної професії, тому бібліотека буде сприйматися суспільством як важливий чинник сталого розвитку. Для цього бібліотеки мають потужний потенціал для консолідації суспільства, спрямування його на інтеграцію України у європейське співтовариство, для підвищення якості життя, рівного доступу до інформації, знань і культурного надбання.