Давньоруська книжна культура та бібліотека XI століття київського Софійського в дослідженнях учених українського зарубіжжя

ЗаявникСолонська Наталія Гаврилівна (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція "Бібліотека.Наука.Комунікація"
ЗахідСекція 2. Історія книжкової культури України: здобутки і перспективи
Назва доповідіДавньоруська книжна культура та бібліотека XI століття київського Софійського в дослідженнях учених українського зарубіжжя
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

УДК
Солонська Наталія Гаврилівна
Solonska Natalia
старший науковий співробітник
Senior Research Fellow НБУВ
V. Vernadsky National Library of Ukraine
кандидат історичних наук
Candidate of Historical Sciences

ДАВНЬОРУСЬКА КНИЖНА КУЛЬТУРА ТА БІБЛІОТЕКА XI СТОЛІТТЯ КИЇВСЬКОГО СОФІЙСЬКОГО СОБОРУ В ДОСЛІДЖЕННЯХ УЧЕНИХ УКРАЇНСЬКОГО ЗАРУБІЖЖЯ

OLD RUSSIAN BOOK CULTURE AND THE LIBRARY OF THE XI CENTURY OF KYIV'S ST. SOPHIA CATHEDRAL IN THE RESEARCHES OF UKRAINIAN FOREIGN STUDENTS

Проаналізовано історію акумуляції знань щодо давньоруської книжної та бібліотечної культури в працях науковців українського зарубіжжя; запропоновано новий погляд на збіг згадування літопиcцем у «Повісті временних літ» часу заснування київського Софійського собору та давньоруської бібліотеки.
For the first time historical science has analyzed the history of accumulation of knowledge about the ancient book and library culture in the writings of Ukrainian foreign scientists; A new view on the coincidence of mentioning the chronicler in the "Povisti vremennych let" of the time of the founding of Kyiv's St. Sophia Cathedral and the Old Russian Library was proposed.

Ключові слова: історія давньоруської книжності; історичні бібліотеки України; історія богослужбової співочої книжності; княжа доба України.
Key words: the history of old Russian literacy; historical libraries of Ukraine; the history of liturgical singing book-making; Princess of Ukraine.

Головна бібліотека Давньоруської держави – бібліотека Київського Софійського собору XI ст., що належить до історичних бібліотек України, – є одним із свідчень існування давньої держави, високого рівня її культури, який забезпечував перебування Київської Русі в культурно-політичному просторі країн книжно-писемного розвитку, її міжнародні зв’язки.
Назва «бібліотека Ярослава Мудрого», хоча в різних наукових працях використовується й ряд інших, широко відома.
Літописна стаття (згадка) 1037 р. про час заснування Софійського собору, на нашу думку, тим самим є повідомленням і про час заснування його бібліотеки, оскільки в православному храмі передбачалася згідно зі Студійним уставом, постановами Вселенських соборів, певна збірка – приблизно 30 богослужбових книг (чи інша кількість залежно від статуту сакральної установи), обов’язкових для богослужіння. Порядок слідування текстів (читання літургії, молитв тощо) однаковий для всіх частин єдиної православної церкви, що вимагає наявності в ній богослужбових книг. Було й обумовлено місце для їх збереження: разом із начинням, одягом священика, – дияконниця (різниця).
З огляду на це, ми вважаємо науково та історично більш об’єктивною назву – «бібліотека XI ст. київського Софійського собору», про яку і йдеться в повідомленні давньоруського хроніста. Друга його оповідь під тим самим, 1037 р., про те, що київський князь поклав «книгы многы» належить розуміти, що він поповнив, удаючися до сучасної термінології, фонд храмової бібліотеки. Заповнив своїми книгами (з приватної книгозбірні) «клети». За цю доброчинність князь має повне право на шану потомків. Він не закладав бібліотеку, оскільки, як було наголошено вище, наявність «книгозбиральниці» (бібліотеки) було умовою православного богослужіння в усьому світі з давнини, під час цього процесу книги читалися, виконувалися піснеспіви. Їх тексти було почерпнуто з творів отців церкви та книг. Нагадаємо, існує та дедалі розвивається такий науковий напрям як богослужбова пісенна книжність.
Свій вагомий вклад у проблематику дослідження Київської Русі, зокрема її головної бібліотеки, давньоруської книги і мови, релігії, просвіти, міжнародних зв’язків, внесли учені з різних країн світу, в тому числі й з української діаспори. Вони мали можливість вільно і незалежно висловлювати свою неупереджену наукову думку, відкидати, як наголошував Л.-Р. Винар у своїй доповіді «Християнизація України і розвиток писемності, культури й освіти в Києві в X і XI століттях (вибрані питання і гіпотези)» на «Науковому конгресі у 1000-ліття хрещення Руси-України» в 1988 р. в Мюнхені: «тенденційні і фальшиві концепції і гіпотези в СССР і на Заході, які дуже часто розглядають історію середньовічної України як інтегральну частину російського історичного процесу в середньовіччі» (с. 630–678).
Солідний науковий доробок представників української діаспори з проблеми Київської Русі та давньоруських бібліотек є творчим досягненням таких учених, як: Д. Антонович, Л. Білецький, Л.- Р. Винар, Д. Дорошенко, А. Жуковський, митр. Іларіон (І. Огієнко), С. Килимник, П. Ковалів, С. Лєсной, М. Лукомський, О. Макарушка, М. Марунчак, І. Музичка, І. Нагаєвський, О. Оглоблін, П. Одарченко, Ю. Перфецький, О. Повстенко, Наталія Полонська-Василенко, С. Плохій, Лариса Пріцак, О. Пріцак, Я. Рудницький, Р. Смаль-Стоцький, М. Терлецький, С. Томашівський, О. Субтельний, І. Холмський, о. І. Хома, М. Чайковський, Д. Чижевський, М. Чубатий, Ю. Шевельов, С. Шелухін, Д. Штогрин, В. Янів та ін. Їх праці з вище зазначених питань видавалися в таких містах світу: Берхтераден, Білосток, Варшава, Вінніпег, Гарвард, Гартфорд, Едмонтон (Альберта), Йорктон, Квебек, Ляйпціг, Лондон, Монреаль, Мюнхен, Нью-Йорк, Оттава, Париж, Пітсбург, Прага, Регенсбург, Рим, Торонто, Філадельфія тощо. Переважну більшість досі не перевидано і перекладено з англійської та німецької мов.
Проблематика культури, давньоруської книжності, бібліотек Київської Русі перебувала і перебуває в центрі уваги таких установ українського зарубіжжя, як: Вільна Українська Академія Наук (Канада, США), Канадський інститут українських студій, Колегія св. Андрея, Консисторія Української Греко-Православної Церкви в Канаді, Наукове товариство Шевченка, Організація оборони чотирьох свобід України, Оо. Василіяни, Союз Українок Канади, Товариство «Волинь», Товариство прихильників УВАН, Українська Православна Соборна Громада Св. Софії в Монреалі, Українське історико-філологічне товариство, Український католицький університет, Український техніко-господарський інститут, Українське наукове православне богословське товариство, Університет Манітоби, Саскачеванський університет; видавничих організацій, як: «Булава», «Дніпрова хвиля», «Екклезія», «Робітнича книгарня і видавнича спілка», «Українська книгарня», «Українське видавництво», «Українське наукове видавництво», видавництво «Шкільної Ради», «Тризуб» тощо.
Надзвичайно цікаві матеріали із заявленої проблеми, що потребують оприлюднення, містяться у фонді відділу зарубіжної україніки Інституту книгознавства НБУВ (наприклад, у «Збірниках НТШ», «Збірнику тисячоліття християнства в Україні. 988–1988», в «Ювілейній збірці матеріялів наукової конференції у 1000-ліття хрещення Руси-України (Рим; Львів; Лондон, 1988–2008); у «Варшавських українознавчих зошитах», та ін.; в журналах: «Визвольний шлях», «Віра й культура», «Наша культура», «Сучасність», «Українське мистецтво», «Український історик»; у календарях-альманахах (зокрема, «Рідна Нива», «Новий шлях»), у «Записках Чина Святого Василія Великого», у виданнях «Slavistica» («Праці відділу українознавства») тощо.
В окреме дослідження, на нашу думку, належить виділити вивчення бібліографії праць українських зарубіжних учених із заявленої теми, оскільки науковий апарат їх розвідок (англійською, італійською, німецькою, польською, французькою, чеською та ін. мовами) містить посилання на цінний науковий доробок, що, теж до речі, практично маловідомий в Україні з причини відсутності більшості цих видань у вітчизняних бібліотеках.
Доробок науковців українського зарубіжжя сприяє розв’язанню комплексної проблеми всебічного висвітлення культури княжої доби України, об’єктивній оцінці визначної ролі православної церкви в розвитку книжної та бібліотечної культури цієї епохи; дослідженню історії вивчення давньоруської книжності та бібліотеки XI ст. київського Софійського собору.