ВІДЕНСЬКИЙ ОКТОЇХ ЯК КОНВОЛЮТ

ЗаявникГнатенко Людмила Анатоліївна (Україна)
КонференціяМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація. Від управління ресурсами – до управління знаннями» (2021)
ЗахідСекція 5. Рукописна та архівна спадщина: від рукопису до бази знань.
Назва доповідіВІДЕНСЬКИЙ ОКТОЇХ ЯК КОНВОЛЮТ
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

Уперше піднімається проблема розгляду визначного українського рукопису – Віденського Октоїха, як своєрідного конволюта кінця XІІ – початку XV ст. Подано його складові частини.
Ключові слова: Віденський Октоїх, рукопис, конволют.

Віденський Октоїх (Кодекс Ганкенштайна) є визначною українською рукописною пам’яткою, яка зберігається в Австрійській національній бібліотеці, м. Відень (Vindob. Slav. 37). В електронному каталозі бібліотеки рукопис представлений як Кодекс Ганкенштайна XII–ХІІІ ст. Основні метадані опису подаються за роботою Birkfellner G. Glagolitische und kyrillische Handschriften in Ōsterreich (1975, s. 322–324), та зазначається, що мова кодексу південноруська церковнослов’янська, з уточненням – українська (Oktoechos mit Supplementen: Sog. Codex Hankensteinianus [Electronic resource]. URL: http://data.onb.ac.at/rec/AC14375711).
Протягом двохсотлітньої історії вивчення кодексу він розглядається, переважно, як рукопис XІІ–XІІІ ст., XІІІ ст., з пізнішими текстовими доповненнями, чи рукопис кінця XІІІ – початку XІV ст., XІV ст., з одночасними написаними на полях текстами. Звертається увага і на текстову вклейку початку XV ст. Питання щодо конволютного характеру кодексу не підіймалося. Воно є актуальним для сучасного стану дослідження пам’ятки. Цьому сприяє перше повне видання тексту і його доступність для дослідження рукопису (Віденський Октоїх. Codex Vindobonensis Slavicus 37 / Видання факсимільного типу. Київ : Горобець, 2019. 608 с., іл.).
Це кодекс у 2°, розміром 279х205 мм, складається з 289 пергаменних аркушів, за нумерацією – ІІ+290 арк., в оправі. Він майже повний, втрачено вихідний аркуш першого зошита, ймовірно з мініатюрою, декілька аркушів у середині та останній аркуш кінця рукопису. Тексти писані церковнослов’янською мовою давньоукраїнської (галицько-волинської) редакції. Виконані уставом різних почерків і часу, та старшим руським півуставом на вклеєних арк. І–ІІ, з використанням темно-коричневого чорнила та кіноварі. Основний текст відкривається вихідною поліхромною тератологічною заставкою і великим кіноварним ініціалом старовізантійського типу. Великими кіноварними ініціалами чотирьох типів прикрашені тільки тексти євангельських і апостольських читань (арк. 155–240): старовізантійського типу, балканського типу на вставлених зошитах у першій половині ХІІІ ст., тератологічного типу, які ймовірно вписані при написанні текстів на полях у кінці ХІІІ – середині XІV ст., та простого малюнку.
Пам’ятка є літургійним збірником змішаного складу й належить до найдавнішого типу богослужбового збірника. Основний текст писаний/скопійований у кінці ХІІ – на початку ХІІІ ст., або в ранньому ХІІІ ст., на галицько-волинських теренах. Він складається з текстів власне Октоїха, воскресного і будніх днів, та євангельських, апостольських і мінейних читань. Більшу частину тексту написано одним писцем, почерк другого писця більш певно виокремлюється на арк. 158зв.–202зв. Основний текст Віденського Октоїха, за нашим переконанням, за графічними, орфографічними особливостями споріднений із такими пам’ятками українського походження, як Добрилове Євангеліє 1164 р. (РДБ, Рум. 103), Успенський кондакар нотований 1207 р. (ДІМ, Усп. перг. 9), Служебник Варлаама Хутинського ХІІ–ХІІІ ст. [до 1224 р.] (ДІМ, Син. 604).
У першій половині ХІІІ ст. до рукопису були вставлені п’ять зошитів, на яких трьома писцями відновлені, раніше втрачені тексти з другої половини читань Євангелія й Апостола, арк. 203–240.
Рукопис також змістовно доповнений на полях трьома писцями в кінці XІІІ – на початку XIV ст. літургійними текстами та Місяцесловом (арк. 154–186, зі слов’янськими назвами місяців). Щодо вписаного Місяцеслова, можливо, зроблено список зі пізніше втраченого тексту місяцеслова, який міг бути написаний одночасно з Євангелієм 1144 р. Це підтверджується, зокрема, використанням притаманної саме цій пам’ятці орфограми – часте вживання десятеричної букви І, замість звичайної восьмирчної букви И, безпосередньо між приголосними. Можемо говорити саме про список, а не про копію, оскільки основні орфограми засвідчують час вписування як кінець XІІІ – початок XІV ст.
На початку кодексу вклеєно два пергаменні аркуші, текст на яких починається зі вказівки назви книги «Восмогласник», арк. Ізв.
Щодо первісної оправи кодексу, відомостей не маємо. Складається враження, що її взагалі або не було й блок книги не зшивався, а використовувалися при потребі окремі зошити, або оправа була рано втрачена, а блок книги розшили. Це засвідчують значні пошкодження й сильніші забруднення перших і останніх аркушів усіх зошитів. Вірогідно, кодекс було взято в оправу на початку XV ст.
Відтак, Віденський Октоїх як конволют формувався поступово й має загальну однорідність змістового упорядкування. Кодекс сформований не шляхом об’єднання текстів із різночасових рукописів, а їх уписуванням на широких полях. До основного тексту кінця XІІ – початку XІІІ ст. (та на відновлених текстах у першій половині XІІІ ст.) вписано літургійні тексти й Місяцеслов у кінці XІІІ – на початку XІV ст. На початку кодексу вміщено спеціально виготовлену для нього на початку XV ст. текстову вклейку з двох пергаменних аркушів, зі вказівкою назви книги. Імовірно, тоді ж його було й оправлено.
Висвітлення даної проблеми сприятиме подальшим новітнім дослідженням кодексу.