Як сучасна українська драматургія трансформує біографічний канон

Тези доповіді

УДК 8(09)883
Бондарева Олена Євгенівна,
ORCID 0000-0001-7126-452X,
доктор філологічних наук, професор,
головний науковий співробітник,
кафедра української літератури, компаративістики та грінченкознавства,
Інститут філології,
Київський університет імені Бориса Грінченка,
Київ, Україна
e-mail: o.bondareva@kubg.edu.ua

ЯК СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ ТРАНСФОРМУЄ БІОГРАФІЧНИЙ КАНОН

Розглянуто новації у драматургічному масиві сучасної української літератури, присвяченому біографічно реальним постатям історії та культури.
Ключові слова: біографічна драма, біографічний канон, текстові стратегії.

Художня культура – це система не відображення, а моделювання та прогностики багатьох суспільних закономірностей і тенденцій. З огляду на це аналіз її розвитку важливий для суспільної ідентичності, інтелектуальних перспектив та глобальних процесів.
Біографічна драма завжди була питомою тенденцією української драматургії. Тож сплеск сучасної драматургічної біографіки в Україні не викликає подиву, при тому, що, як наголошує Л. Залеська-Онишкевич, західна драма вже давно розчинила будь-яку біографічну особистість у світі розмитої ідентичності. Тобто, масив сучасної української драматургічної біографіки (п’єси А. Багряної, О. Бейдермана, М. Братана, Я. Верещака, В. Вовк, В. Герасимчука, О. Денисенка, К. Демчук, І. Драча, С. Жадана, Т. Іващенко, В. Клименка (KLIM), О. Клименко, І. Коваль, С. Майданської, О. Миколайчука, О. Муратова, Н. Нежданої, С. Новицької, С. Носаня, С. Олексеюк, О. Очеретного, З. Сагалова, А. Семерякової, Б. Стельмаха, С. Росовецького, В. Фольварочного, Л. Чупіс, Ю. Щербака, Я. Яроша тощо) можна розглядати як специфічне культурне поле, яке не має повноцінних аналогів в інших національних культурах ХХІ століття.
У чому полягає ця специфіка?
1) У наполегливих пошуках українцями власної національної ідентичності. Тут сучасна драма одночасно опрацьовує кілька стратегій: а) пропонує ревізію біографічного пантеону національних героїв – художній інтерпретації підпадають постаті Степана Бандери, Андрея Шептицького, Івана Мазепи, Петра Калнишевського; б) здійснює розгерметизацію канонічних постатей української літератури – Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, пропонує принципово нові, цікаві для рецепції драматургічні версії їх біографій; в) реалізує ідею про світове українство – тут переосмислюються українські витоки Миколи Гоголя, Антона Чехова, Іллі Рєпіна, Квітки Цісик, Василя Єрошенка.
2) У потребі нового українського героїчного міфу, образ якого сформований на українських версіях національної історії та культури. Тому героями такого міфу стають не лише політичні персоналії (Іван Мазепа, Степан Бандера, Симон Петлюра, Вільгельм фон Габсбург), але і митрополити (Андрей Шептицький), знакові діячі культури (Григорій Сковорода, Михайло Щепкін, Олекса Новаківський, Володимир Винниченко, Лесь Курбас, Володимир Сосюра, Олена Теліга, ОЛександр Добженко, Василь Стус, Надія Світлична, Іван Миколайчук, Леонід Кисельов, Катерина Білокур).
3) У запеклій боротьбі із традиційним біографічним каноном, який мав подавати головного персонажа як цілісну, унікальну своєю раціональністю постать, що може слугувати еталоном, зразком для наслідування (як-от біографічні герої радянської книжкової серії «Жизнь замечательных людей»). Протестні драматургічні стратегії на цьому полі шукають в якості протагоністів тих, хто інтуїтивно передбачає глобальні світові катаклізми (Франц Кафка, Карел Чапек), розхитує літературні канони (Лі Бо, Ду Фу, Мольєр, Сервантес, Шекспір), знає про власну сексуальну привабливість і вміє на цьому грати (Едіт Піаф, Сара Бернар), наділений психоневрастенічними комплексами (Марк Шагал, Айседора Дункан), визнаний світом, але не в змозі знайти себе у ньому (Паганіні, Бальзак, Хемінґвей).
4) У постмодерному тиражуванні та сегментації протагоністів. Тут існують базові способи: а) внутрішнього роздвоєння одного персонажа (Володимир Сосюра у В. Фольварочного та О. Клименко, Іван Франко у Т. Іващенко та В. Клименка); б) протистояння протагоніста та антагоніста (тексти І. Коваль, Ю. Щербака, О. Миколайчука); в) паралельні біографії у внутрішньо-опозиійній, семіотичнній, реінкарнаційній, паралельній, агонально-опозиційній, множинно тиражованій текстових стратегіях (тексти В. Герасимчука, Т. Іващенко, І. Коваль, О. Миколайчука, Н. Неждної, З. Сагалова, В. Фольварочного).
5) У сформованій західними блокбастерами надмірній увазі до «поганих хлопців». Наприклад, українських драматургів у контексті переосмислення тоталітарного минулого бентежить образ Гітлера (тексти О. Бейдермана, З. Сагалова), що дає змогу доконструйовувати та деверифікувати події і тоталітарні реалії та створювати антиутопічні візії майбутнього.
6) У потужному застосуванні інтертекстуальних та інтерсеміотичних стратегій. Біографічні тексти сучасних п’єс рясніють цитатами, культурними відсилками, діалогами текстів та контекстів. З одного боку – вони вдало виконують ознайомчо-презентаційну функцію для непідготовлених реципієнтів, з другого – провокують обізнаних читачів/глядачів відчитувати приховані смисли.
7) Зрештою – в увазі до біографіки як до кредо життя і творчості, здатного конструювати власне мистецьке покликання. Тут можна взяти за приклад біографічну драматургічну творчість Валерія Герасимчука та його 25 текстів біографічних п’єс. 14 із них об’єднані у великий біографічний роман у драмах. Цей досвід засвідчує бажання сучасних українських драматургів не лише експериментувати, але і підходити ґрунтовно до біографічних постатей, бути одночасно не лише митцями, але й істориками, соціальними філософами, культурологами та впливати на формування суспільно значущих цінностей.
Як бачимо, сучасні українські драматурги роблять відчутний внесок у розвиток біографіки як потужного імпакт-фактору для формування сучасної національної на культурної ідентчності, а також допомагають сучасній українській культурі вибудовувати власні привабливі вектори розвитку та унікальності в світі.

UDC 8(09)883
Olena Bondareva,
ORCID 0000-0001-7126-452X,
doctor of Philology, professor,
chief researcher,
Department of Ukrainian Literature, Comparative Studies and Grinchenko Studies,
Institute of Philology,
Borys Grinchenko Kyiv University,
Kyiv, Ukraine
e-mail: o.bondareva@kubg.edu.ua

HOW MODERN UKRAINIAN DRAMATURGY TRANSFORMS THE BIOGRAPHICAL CANON

Innovations in the dramatic array of modern Ukrainian literature devoted to biographically real figures of history and culture are considered.
Keywords: biographical drama, biographical canon, textual strategies.