МАТЕРІАЛИ ОСОБОВОГО ФОНДУ ВІКТОРА КОСЕНКА ЯК ДЖЕРЕЛО РЕКОНСТРУКЦІЇ ЦІЛІСНОЇ ПАНОРАМИ ТВОРЧОСТІ КОМПОЗИТОРА

ЗаявникВолосатих Ольга Юріївна (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація. Від управління ресурсами – до управління знаннями» (2021)
ЗахідСекція 6. Музична культура і музичні фонди бібліотек та архівів в умовах сьогодення.
Назва доповіді МАТЕРІАЛИ ОСОБОВОГО ФОНДУ ВІКТОРА КОСЕНКА ЯК ДЖЕРЕЛО РЕКОНСТРУКЦІЇ ЦІЛІСНОЇ ПАНОРАМИ ТВОРЧОСТІ КОМПОЗИТОРА
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
СтаттяЗавантажити статтю


Тези доповіді

УДК 78.041:78.071(477)Косенко
Волосатих Ольга Юріївна,
ORCID 0000-0003-3713-4187,
кандидат мистецтвознавства, доцент,
доцент кафедри історії української музики та музичної фольклористики,
Національна музична академія України імені П. І. Чайковського,
Київ, Україна
е-mail: vololga7@gmail.com

МАТЕРІАЛИ ОСОБОВОГО ФОНДУ ВІКТОРА КОСЕНКА ЯК ДЖЕРЕЛО РЕКОНСТРУКЦІЇ ЦІЛІСНОЇ ПАНОРАМИ ТВОРЧОСТІ КОМПОЗИТОРА

Висвітлено значення матеріалів особового архіву українського композитора, піаніста й педагога Віктора Косенка для відтворення цілісної мистецької панорами України 1920–1930 х років.
Ключові слова: творчість Віктора Косенка, особовий архів митця, українська музична культура перших десятиліть ХХ століття.

Відомо, що серед «білих плям» вітчизняного мистецтвознавства ще й досі перебуває доробок багатьох українських митців першої третини ХХ століття. Твори подекуди є презентованими лишень рукописами або поодинокими архівними друкованими примірниками. Не уведеними до широкого обігу й недосяжними для наукового опрацювання лишаються критична, мемуарна й епістолярна спадщина, додаткові робочі матеріали (зокрема ескізи й нотатки), різноманітні документи особових архівів тощо. Проте саме звернення до таких, здавалося б другорядних, джерел дуже часто є необхідною умовою цілісного сприйняття мистецької постаті.
Парадоксально, але насправді «невідомим» може виявитися навіть митець з виданим зібранням творів, з присвяченими його спадкові монографіями, з друкованими збірниками матеріалів і листування тощо. Такою на сьогодні є, зокрема, ситуація зі знаним українським композитором, піаністом і педагогом Віктором Степановичем Косенком, особовий архів якого лише нещодавно став досяжним для дослідників, уможливлюючи перспективні для вітчизняного мистецтвознавства наукові пошуки.
На заваді цілісному відтворенню й сприйняттю художньої й фактологічної панорами 20–30 х років ХХ століття ставали як об’єктивні причини на кшталт буремних історичних подій, соціально-політичних зрушень, що подекуди спричиняли фізичне знищення примірників творів і важливих документів, так і цілковито суб’єктивні чинники: естетичні вподобання, особистісні симпатії та антипатії, обізнаність, ступінь залученості до контексту конкретних осіб – авторів-упорядників й редакторів наявних видань. Не варто забувати про фактор свідомого чи несвідомого цензурування (причини якого так само можуть бути найрізноманітнішими), а також про авторську самоцензуру. Тож природно, що значний масив додаткової інформації (попередніх варіантів, маргіналій тощо) з авторських рукописів не був врахований за підготовки друкованих версій творів, а видані документи й листи ледь не до протилежного змісту змінені скороченнями (йдеться як про купюри фрагментів з першоджерел, так і про вилучення окремих зразків).
Комплексне охоплення збережених архівних матеріалів не лише сприяє заглибленню до внутрішнього світу композитора, проясненню зовнішніх чи внутрішніх обставин формування того чи іншого творчого задуму. Попри відсутність (через уже згадувані зовнішні фактори, або внаслідок специфіки творчого методу В. Косенка, який зазвичай записував свої твори на етапі остаточного формування) нотних матеріалів, додаткова інформація з документів особового архіву митця допомагає реконструювати (принаймні частково) недосяжні для безпосереднього аналізу музичні зразки.
Йдеться насамперед про чи не найменш висвітлену галузь діяльності Віктора Косенка – ту, що пов’язана з кінематографом й театром, зокрема й музичним. Театралізованість, неподільна синкретичність, здатність оперування яскраво персоніфікованою образністю, які, можливо, виникли як відбиток театральності художньої доби, що його формувала, є ледь не наскрізними ознаками творчості композитора, наочно фіксованими у назвах, маргіналіях, виразних авторських присвятах. Проте залучення «непрямих свідчень» – позамузичних матеріалів особового архіву – дозволяє конкретизувати відомості про власне музично-драматичний доробок. Суто практична діяльність музиканта в житомирський період постає як синтез кіномистецтва з музичним мистецтвом – як привнесена вихованцем Петроградської консерваторії сучасна мистецька тенденція й актуальна практика столичного культурного побуту. Неопубліковані («залишені поза кадром» у виданих збірниках) епістолярні матеріали свідчать про перспективи переосмислення театральної музики композитора для потреб кіноекрану. Нездійснена (незафіксована на папері) мрія про власну оперу дещо матеріалізується насамперед як процес формування задуму – через незакінчені або відкинуті митцем ідеї (замовлення масштабної інсценізації «Сави Чалого», омріяна «кіноопера» «Загибелі ескадри», зруйноване невдалим віршуванням лібретиста зацікавлення героїкою Паризької комуни, згодом – зачарування народнопісенною поетикою і, водночас актуальним наскрізним мистецьким синтезом «Лісової пісні», захоплення світлою казковістю «Червоних вітрил»). Але зрештою конкретизується цілковито реальним текстом лібрето Филимона Гаєвського – фантазією за творами Тараса Шевченка «Марина», «Сотник», «Відьма», «Москалева криниця», «Сова», «Із-за гаю сонце сходить», «У неділю не гуляла…», «І виріс я на чужині…», «Сон» та іншими. Збурює дослідницьку цікавість також звернення інших композиторів, зокрема й безпосередньо близьких Косенкові Левка Ревуцького й Бориса Лятошинського до цих самих текстів.
Окрім того, уведення до широкого науково-дослідницького и практично-виконавського обігу й поступова публікація цих архівних матеріалів суттєво збагатить як уявлення сучасників про музичну культуру України перших десятиліть ХХ століття, так і палітру концертного й навчально-методичного репертуару музикантів.

UDC 78.041:78.071(477)Косенко
Olga Volosatykh ,
ORCID 0000-0003-3713-4187,
Candidate (PhD) of Art Studies, Associate professor,
Associate professor of the History of Ukrainian Music and Musical Folklore Department,
P. I Tchaikovskyі Ukrainian National Academy of Music,
Kyiv, Ukraine
е-mail: vololga7@gmail.com

MATERIALS OF VIКTOR KOSENKO'S PERSONAL FUND AS A SOURCE OF RECONSTRUCTION OF THE INTEGRATED PANORAMA OF THE COMPOSER'S CREATIVITY

The significance of the materials of the personal archive of the Ukrainian composer, pianist and teacher Viktor Kosenko for the reproduction of the integral artistic panorama of Ukraine of the 1920s and 1930s is highlighted.
Key words: works by Viktor Kosenko, personal archive of the artist, Ukrainian musical culture of the first decades of the twentieth century.