Е-ПОСІБНИК (Е-ПІДРУЧНИК): НАУКОВА ДЕФІНІЦІЯ (офіційні документи)

Тези доповіді

УДК 004.87:37.091.64
Шлапак Юлія Станіславівна,
ORCID 0000-0002-1191-3847,
молодший науковий співробітник,
відділ синтезу соціокультурних мережевих ресурсів,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: dewchonka.77@ukr.net

Е-ПОСІБНИК (Е-ПІДРУЧНИК): НАУКОВА ДЕФІНІЦІЯ
(офіційні документи)

У статті розглядається питання затвердження класифікаторів в Україні, еволюція термінів «е-підручник», «е-посібник» (затверджено наказом МОН).
Ключові слова: е-підручник, е-посібник, ДСТУ.

Оскільки в Україні немає офіційного органа, до функцій якого віднесено затвердження статуту щодо видань на електронних носіях, варто прослідкувати становлення термінів (якими послуговуємося на сьогодні) «е-підручник» («е-посібник»).
У Наказі Міністерства освіти і науки України від 17.06.2008 р. № 537 «Про затвердження Порядку надання навчальній літературі, засобам навчання і навчальному обладнанню грифів та свідоцтв Міністерства освіти і науки України» йдеться про «електронні засоби навчального призначення». Згідно з п. 1.5.5 цього Наказу, це – «засоби навчання, що зберігаються на цифрових або аналогових носіях даних і відтворюються на електронному обладнанні (комп’ютерні програми загально-дидактичного спрямування, електронні таблиці, електронні бібліотеки, слайдтеки, тестові завдання, віртуальні лабораторії тощо)».
Електронний підручник безпосередньо не віднесено до навчальної літератури, немає прямих вказівок на те, що саме вважати за електронний підручник, і в розділах Наказу, що регламентують поняття електронних засобів загального й навчального призначення, відео- та аудіозасобів навчання. У п. 1.4 та 1.5 подається визначення навчальної літератури й засобів навчання відповідно до Державного стандарту України ДСТУ 3017–95 «Видання основні види: визначення і терміни». Зокрема, підручник – «це навчальне видання з систематизованим викладом дисципліни (її розділу, частини), що відповідає навчальній програмі й офіційно затверджене як таке» (п. 12.19 ДСТУ 3017–95). Близькими до поняття підручника є поняття «навчальний посібник» – «навчальне видання, що доповнює або частково (повністю) замінює підручник та офіційно затверджене як таке» (п. 12.15 ДСТУ 3017–95), а також «посібник» – «видання, призначене на допомогу в практичній діяльності чи оволодінні навчальною дисципліною» (п. 12.12 ДСТУ 3017–95).
З 1 липня 2010 р. в Україні набрав чинності ДСТУ 7157–2010 «Інформація та документація. Видання електронні. Основні види та вихідні відомості», де також немає визначень таких термінів, як «е-підручник», «е-посібник».
У 2012 р. Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України видає Наказ № 1060 «Про затвердження Положення про електронні освітні ресурси», у якому поняття «електронний підручник» трактується як «електронне навчальне видання із систематизованим викладом дисципліни (її розділу, частини), що відповідає навчальній програмі».
Від 1 липня 2016 р. чинний ДСТУ 3017:2015 «Видання. Основні види. Терміни та визначення понять. (На заміну ДСТУ 3017–95)». Однак у документі не подано визначення термінів «е-підручник» та «е-посібник».
Міністерством освіти і науки України Наказом № 440 від 02.05.2018 р. затверджено Положення про електронний підручник. Термін «е-підручник» вживається в документі в такому значенні: «е-підручник – електронне навчальне видання із систематизованим викладенням навчального матеріалу, що відповідає освітній програмі, містить цифрові об’єкти різних форматів та забезпечує інтерактивну взаємодію». Е-підручнику надається гриф МОН в установленому законодавством порядку. Е-підручники, яким надано відповідний гриф МОН, включаються до відповідного переліку е-підручників, що оприлюднюється на офіційному вебсайті Міністерства освіти і науки України, вебсайті Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти», а також на Національній освітній електронній платформі.
На сайті Міністерства освіти і науки України 25 квітня 2019 р. було опубліковано проєкт наказу МОН «Про внесення змін до Положення про електронні освітні ресурси» для громадського обговорення (затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 1 жовтня 2012 р. № 1060, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 жовтня 2012 р. за № 1695/22007). Завданням проєкту є привести Положення про електронні освітні ресурси у відповідність із законодавством та сучасними вимогами освітньої галузі, що сприятиме розробленню якісних електронних освітніх ресурсів, розвитку інформаційного освітнього простору закладів освіти, забезпеченню організації освітнього процесу за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, підвищенню доступності та якості освіти.
Реалізація акта сприятиме впровадженню цифрових технологій в освітню галузь, підвищенню якості електронних навчальних матеріалів та освітніх послуг. Однак у звіті про результати громадського обговорення йдеться про те, що пропозиції, отримані в процесі громадського обговорення (щодо розширення визначення окремих електронних освітніх ресурсів, додаткової їх класифікації), не було враховано, оскільки вони вносять надмірну деталізацію в проєкт акта та частково суперечать Положенню про електронний підручник, Порядку надання навчальній літературі, засобам навчання і навчальному обладнанню грифів та свідоцтв Міністерства освіти і науки України (затвердженому наказом МОН від 17.06.2008 р. № 537), ДСТУ 3017:2015 «Видання. Основні види. Терміни та визначення», ДСТУ 7157:2010 «Інформація та документація. Видання електронні. Основні види та вихідні відомості», ДСТУ 2481–94 «Системи оброблення інформації. Інтелектуальні інформаційні технології. Терміни та визначення».
Проаналізувавши ряд літературних джерел і зважаючи на нинішню ситуацію, хочемо зауважити, що почасти е-підручниками (е-посібниками) називають електронні навчальні видання, які являють собою електронні копії друкованих (паперових) видань, не беручи до уваги комп’ютерні можливості подання матеріалу.
В умовах, коли відсутні затверджені класифікатори, організатори навчального процесу в кожному окремому ЗВО вимушені були вводити власні стандарти й класифікатори електронних засобів методичного забезпечення навчального процесу. При цьому не виключено, що положення нормативних матеріалів одного ЗВО не відповідатимуть вимогам, поданим в аналогічних за призначенням документах інших навчальних організацій, або ж визначатимуть як електронний підручник навчальне видання, за своїми характеристиками йому не відповідне (детально дослідження цього питання див.: Шлапак Ю. Е-посібник (е-підручник): аналіз проблематики в працях науковців. Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. 2021. Вип. 60. C. 235–246. URL: http://nbuviap.gov.ua/images/naukprazi/60.pdf).
Отже, уперше визначення терміна «е-підручник» дано в Положенні про електронний підручник, яке затверджено Міністерством освіти і науки України наказом № 440 у 2018 р., хоча «електронні засоби навчального призначення» згадувалося ще в 2008 р. – у Наказі Міністерства освіти і науки України від 17.06.2008 р. № 537 «Про затвердження Порядку надання навчальній літературі, засобам навчання і навчальному обладнанню грифів та свідоцтв Міністерства освіти і науки України».

UDC 004.87:37.091.64
Yuliia Shlapak,
ORCID 0000-0002-1191-3847,
Junior Researcher,
Department of synthesis of socio-cultural network resources,
National Law Library,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: dewchonka.77@ukr.net

E-MANUAL (E-TEXTBOOK): SCIENTIFIC DEFINITION
(OFFICIAL DOCUMENTS)
The article considers the issue of approval of classifiers in Ukraine, the evolution of the terms «e-textbook», «e-manual» (approved by order of the Ministry of Education and Science).
Keywords: e-textbook, e-manual, DSTU.