МОНАСТИРСЬКІ БІБЛІОТЕКИ НА ТЕРЕНАХ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ

Тези доповіді

УДК 027.6:2-78(477.8)
Лісова Ірина Володимирівна,
https://orcid.org/0000-0002-0308-5965
провідний бібліотекар Національної
бібліотеки України імені Ярослава Мудрого
м. Київ, Україна
lisovairyna@ukr.net
МОНАСТИРСЬКІ БІБЛІОТЕКИ НА ТЕРЕНАХ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ
В статті розглядається діяльність монастирських бібліотек на території Західної України, їх історія та значення. Розкриваються деякі аспекти формування фондів та особливості складу книгозбірень.
Ключові слова: монастирські бібліотеки, монастирі, релігійна література, стародруки, рукописи.

У світовому цивілізаційному розвитку монастирські бібліотеки є одними з найдавніших і сталих осередків накопичення й використання писемних виявів людської думки, що відображують ідеали духовного і світського життя суспільства, його моральні та світоглядні орієнтири. Ці книгозбірні виконують релігійну, інформаційну, освітню, виховну, культурницьку функції.
У давні часи монастирські бібліотеки мали не лише освітнє та культурне, а й певне економічне значення, бо їхня діяльність була тісно пов’язана з переписуванням книг у скрипторіях, їх обміном з іншими бібліотеками – монастирськими, церковними, світськими, університетськими, а починаючи із середини 15 ст., – з друкарнями, оскільки монастирі замовляли в них передрук певних богослужбових книжок чи купували їх у друкарів. Часто вони виконували чи поєднували й інші функції: архіву, освітнього закладу, книжкової майстерні, взаємодіяли з друкарнями і книжковою торгівлею.
Монастирські бібліотеки, як і самі монастирі, стали результатом поширенням та укоріненням тих чи інших релігійних учень на різних землях та домовленостей про делегування повноважень, впливу на людність між світською і церковною владами, зокрема в Західній Європі – з 5–6 ст., у Східній Європі – з 8–11 ст. Перші монастирські книгозбірні найчастіше були невеликими за обсягом зібраннями (часто всі книги і рукописи вміщалися в одній-двох скринях).
Історія і особливості організації та діяльності монастирських бібліотек знайшли відображення в наукових студіях багатьох вітчизняних дослідників: О. Дзюби, Я. Ісаєвича, Н. Кунанець, Н. Лоштина, Н. Солонської, І. Ціборовської-Римарович, Ю. Ясіновського, ін.
На теренах України монастирі завжди суттєво впливали як на громадське, соціально-політичне, так і на національно-культурне життя. Визначну роль в історії вітчизняної культури, зокрема писемної, відіграв Почаївський монастир, в бібліотеці якого було налагоджено переписування книжок, а друкарня була найпотужнішим, після Києво-Печерського монастиря, видавничим центром на українських землях. Найдавніший із збережених майнових описів монастиря за 1617 р. містить у т. ч. реєстр книг, що зберігалися в ньому. Він налічує 17 назв книг.
Одним із найінформативніших історичних джерел про книгозбірню Почаївського монастиря є візитаційні описи (акти ревізії єпархії). У 1714 р., коли монастир належав до греко-католицької церкви (1713–1832), відбулася перша уніатська візитація і здійснено опис монастиря єпископом Виговським. У ньому окремо подано «Реєстр книг Монастиря Почаївського руських в бібліотеці». Згадуються книги острозького друку, зокрема тільки знаменитої Острозької Біблії 3 пр., крім того, зазначені львівські видання (Анфологіонів – 2, Октоїхів – 2, Часословів – 3) та московські книги (9 друкованих, 8 писаних Міней). Київські видання представлені Патериком, Часословом (великим) «Мир с Богом...» (очевидно, твір І. Гізеля 1661 р.) та ін. У монастирській збірці були твори Л. Барановича, І. Галятовського. Наведено також реєстр польських і латинських книг (64 пр.), довгий список відомих творів давньогрецьких і римських авторів – Аристотеля, Плутарха та ін.
Візитаційні описи Почаївського монастиря дають змогу реконструювати склад його бібліотеки в різні роки, починаючи з 1714-го і по 1831 р., коли монастир перейшов під юрисдикцію російської церкви. Аналіз цих документів свідчить про те, що бібліотека поповнювалася постійно, як друкованими, так і рукописними книгами різними мовами.
Існувала бібліотека і в Дерманському монастирі, заснованому в 15 ст. князем Василем Острозьким, прозваним Красним (?–1461). Його управителем протягом 1575–1576 рр. був першодрукар І. Федоров. У 1602 р. князь Костянтин Острозький заснував у монастирі культурно-освітній осередок з бібліотекою рукописних і друкованих книг. Перлинами дерманського зібрання були стародавні слов’янські рукописи: «Поученія» та Євангеліє, рукопис московського походження «Бесіди Іоанна Златоуста на Євангеліє від Матфея» (1524) у перекладі Силуяна, подаровані монастирю князем К. Острозьким. Зберігалися тут і примірники книг, виданих у монастирі. В рукописному каталозі бібліотеки 1791 р. вміщено описи 381 книги. Тут також зберігалися книги, що належали М. Смотрицькому, який у 1627 р. посів місце настоятеля Дерманського монастиря. У 16–17 ст. монастир та його бібліотека були важливим осередком української культури на Волині.
Початки бібліотек католицьких монастирів на західноруських (українських) землях сягають 14 ст. Так, у 1360 р. було закладено книгозбірню Мукачівського монастиря. Ченці виступали носіями не лише західної релігійної традиції, а й культурної та інтелектуальної, поширюючи їх на українських землях.
Монастирські бібліотеки 14–17 ст. з теренів Львівської архідієцезії та Перемишльського єпископства Католицької церкви хоч і мало постраждали внаслідок воєн та стихійних лих, однак фактично не збереглися до нашого часу як цілісні комплекси книжкових і рукописних колекцій, оскільки внаслідок реформ кінця 19 ст. були розпорошені між численними установами Австрійської монархії і опинилися передусім у бібліотеці Львівського університету (нині – Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка) та в Імператорській бібліотеці у Відні (нині – Австрійська національна бібліотека).
Одну з найбільших бібліотек у Галичині мав Унівський Свято-Успенський монастир (нині – Свято-Успенська Унівська лавра Студійського уставу УГКЦ), перша письмова згадка про який датована 1395 р. Богослужбові та інші книги тут переписували та закуповували, а з 1648 р. додатково друкували у власній друкарні. Чимало книг монастирська бібліотека отримувала як дарунки від ченців, архимандритів та заможних парафіян навколишніх сіл і містечок. Найдавнішою пам’яткою рукописної книжності бібліотеки цього монастиря є пергаментне Євангеліє з дорогоцінною оправою, а також слов’янські, грецькі, латинські і польські книги. З числа друкованих видань бібліотеці Унівського монастиря належали примірник Острозької Біблії та Служебник 1629 р. київського друку, які нині зберігаються в Бібліотеці Народовій у Варшаві.
На момент закриття монастиря в 1790 р. тут було 108 стародруків і 20 рукописів. Частина їх залишилася при Успенській церкві; решта була передана до бібліотеки Львівського університету, перемишльському владиці, а частина потрапила до приватних осіб. У 20 ст. в міжвоєнний час виникла практично нова бібліотека, яка швидко поповнювалась, у т. ч. давніми рукописними книгами і стародруками. Книги дарували митрополит Андрей Шептицький, галицькі єпископи, священники і ченці, автори нових видань.
Монастирі та інші релігійні осередки упродовж століть виступали в Україні етнокультурними центрами, що тривалий час забезпечували сталість і спадкоємність духовної та матеріальної культури. Завдяки накопиченню і збереженню фондів у монастирських бібліотеках до нашого часу дійшла значна частка книжок і рукописів, що є визнаними пам’ятками давньоруської й середньовічної писемної культури.
Бібліотеки монастирів різних конфесій як своєрідні осередки духовності водночас були індикаторами суспільно-політичного та духовного розвитку регіону, здійснюючи через вище духовенство, ченців та наближених мирян постійний прямий чи опосередкований вплив на події і процеси, що відбувалися в соціумі. Саме при книгозбірнях монастирів упродовж багатьох століть формувався інтелектуальний потенціал нації, що складався із церковних, громадських та культурних діячів.

UDC 027.6:2-78(477.8)
Lisova Iryna,
https://orcid.org/0000-0002-0308-5965
Leading librarian
Yaroslav Mudryi National Library of Ukraine
Kyiv, Ukraine
lisovairyna@ukr.net

MONASTERY LIBRARIES ON THE TERRITORY OF WESTERN UKRAINE

The article considers the activities of monastic libraries in the territory of Western Ukraine, their history and significance. Some aspects of the formation of funds and the peculiarities of the composition of libraries are revealed.
Keywords: monastic libraries, monasteries, religious literature, old printed books, manuscripts.