ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ СКОРОЧЕНЬ У БІБЛІОГРАФІЧНОМУ ОПИСІ

Тези доповіді

УДК 025.321.5-022.214
Деркач Ніна Валентинівна,
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-6859-9254
молодший науковий співробітник,
Відділ комплесного опрацювання документів,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
E-mail: derkach317@ukr.net

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ СКОРОЧЕНЬ У БІБЛІОГРАФІЧНОМУ ОПИСІ

Проаналізовано окремі приклади скорочень у бібліографічному описі, визначено проблемні випадки та засоби їх вирішення.
Ключові слова: бібліографічний запис, скорочення, абревіатура, акронім, стандарти СИБИД, ДСТУ 3582:2013.

Електронні бази даних розширюють можливості бібліографічного пошуку необхідних ресурсів. Самі по собі дані не набувають належної інформаційної цінності без стандартизації, створення більш зручних для споживача моделей пошуку для інформаційно-бібліографічного супроводу наукових досліджень. Із введенням нового міжнародного стандарту каталогізації «Resource Description and Access (RDA)» («Опис та доступ до ресурсу») виникла необхідність внести деякі зміни в існуючі стандартні правила. Щоб зробити інформацію доступною для широкого кола користувачів, пропонується якомога менше використовувати скорочення. Метою статті є окреслення завдань щодо внесення змін в деякі пункти чинного стандарту ДСТУ 3582:2013.
Основи складання книгоопису в Україні пов’язані з діяльністю Головної книжкової палати в Києві та Української книжкової палати в Харкові. У 1923 році директор Українського бібліографічного інституту Ю. Ковалевський, розробив інструкцію з книгоопису «Правила карткографії». Також внесок у розроблення теорії та практики бібліографічного опису зробила Каталографічна й Бібліографічна комісія, створена Президією Укрнауки у 1926 р. Комісія підготувала «Основні положення скороченого бібліографування», що розроблені В. О. Козловським і призначені для потреб Всеукраїнської бібліотеки. Вони мали сприяти уніфікації опису в наукових бібліотеках при складанні бібліографічних матеріалів. У 1935 р. Книжковою палатою були підготовлені каталографічні інструкції, в яких викладені правила складення опису різних видів книжкових видань на основі однотипності, єдиної форми опису, чітких правил щодо умовних скорочень слів, застосування різних шрифтів для виділення окремих елементів і розділових знаків. Бібліографи України проводили значну роботу зі створення та вдосконалення правил складання бібліографічного опису, проте ця робота на той час велася в річищі загальноросійської бібліотечної справи і бібліотекознавства.
Причиною виникнення скорочень була економія місця на картці, економія паперу друкарського бібліографічного посібника, тому кожен перегляд призводив до збільшення кількості скорочень. З появою електронних каталогів, баз даних, інших електронних ресурсів відпала необхідність в такій економії. Електронне середовище дозволяє зовсім не використовувати скорочення слів в бібліографічному описі або використовувати їх мінімально. Опис, складений без скорочень, доступніший і не вимагає від читачів зусиль для розшифровки слів. Але одночасно такий опис дуже великий і захаращений факультативною інформацією. Як показала практика, читачі, які працювали з бібліографічними записами, в яких використовувалися скорочення, легко розуміли скорочений текст. Тому, незважаючи на стійку тенденцію до мінімізації скорочень в цифровому середовищі, вони все ж залишаються і повинні бути однаковими, щоб можна було запозичувати бібліографічні записи без додаткового доопрацювання, щоб скорочення охоплювали всі види сучасних документів.
Відповідно ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання» (ГОСТ 7.1-2003, ІDT) при складанні бібліографічного опису з метою забезпечення його компактності можна застосовувати скорочення слів і словосполучень, пропуск частини елемента, об’єднання різних записів в одному бібліографічному записі і інші прийоми скорочення. Якщо установа, яка складає бібліографічний опис, приймає рішення скорочувати окремі слова і словосполучення в описі, ці скорочення повинні відповідати існуючим стандартам. Головною умовою скорочення слів є однозначність їх розуміння і забезпечення розшифровки скорочених слів. Скорочення застосовують у всіх областях бібліографічного опису. Не допускається скорочувати будь-які заголовки в будь-якій області (за винятком випадків, коли скорочення є в самому джерелі інформації). Але згідно ДСТУ 8302:2015 «Інформація та документація. Бібліографічне посилання» дозволено у посиланні в тексті скорочувати довгі назви документів, позначаючи останні видалені слова знаком «три крапки».
Великі сумніви викликає правомірність скорочення слів у «відомостях, що відносяться до заголовка» і в області вихідних даних, яка містить важливі точки доступу. В даний час відділом каталогізації НБУВ розробляються методичні рекомендації щодо застосування деяких скорочень слів. Наприклад, передбачається скасувати скорочення найменування міст Москва – М., Ленінград – Л., Санкт-Петербург – СПб., Ростов-на-Дону – Ростов н / Д і Нижній Новгород – Н. Новгород.
Згідно ДСТУ ГОСТ 7.1-2006 ім’я (найменування) видавця приводять в короткій формі, що забезпечує його розуміння та ідентифікацію. Якщо воно увійшло в попередні області в повній формі, в даній області його можна скоротити до найбільш короткої форми, навіть до акроніма. Розшифрування абревіатури наводять у списку скорочень, який додають до тексту. Якщо списку скорочень немає, назву установи подають повністю або скорочують окремі слова згідно з ДСТУ 3582:2013.
Застосування акронімів в області вихідних даних також вимагає методичних рішень, оскільки у різних установ вони бувають однотипними і не позначені в точках доступу.
При застосуванні скорочень дуже важливо враховувати, для яких цілей складається бібліографічний опис. Пунктом 5.3 ДСТУ 3582-13 визначено наступне: за наявності відповідних тлумачень у тексті документа (видання) дозволено застосовувати специфічні скорочення, не передбачені цим стандартом. Таким чином, якщо у бібліографічному покажчику у вступній статті, чи у статті «Від укладачів», чи в одному з розділів бібліографічного покажчика, чи на окремій сторінці (можливі ще варіанти) буде представлено перелік застосованих у виданні скорочень та їх тлумачень, то можна робити скорочення, не передбачені діючим ДСТУ.
Бібліографічна інформація на початку ХХІ століття перетворилася в потужний інформаційний ресурс електронної комунікації, доступний віддаленим користувачам глобальної міжнародної мережі Інтернет. Електронний каталог окремої бібліотеки, оприлюднений в Інтернеті, стає складовою загальносвітових бібліографічних ресурсів, що обумовлює необхідність ще більшого удосконалення бібліографічних даних, різних принципів пошуку. Доопрацьований стандарт скорочення слів в бібліографічному записі потрібен не тільки бібліотекарям, а також всім, хто в повсякденному житті користується бібліографічними записами або створює їх. Наразі виникла потреба внести деякі зміни в правила, сформульовані в ДСТУ 3582:2013. Але, зважаючи на те, що прийняття нових стандартів завжди займає тривалий відрізок часу, вважаємо за доцільне прийняти необхідні зміни в правилах скорочень у вигляді методичних рішень до вже існуючих правил та розповсюдити їх у бібліотечному середовищі.

UDC 025.321.5-022.214
Nina Derkach,
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-6859-9254
Junior Researcher,
Vernadsky National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
E-mail: derkach317@ukr.net

SPECIFIC CASES OF APPLICATION OF ABBREVIATIONS
IN THE BIBLIOGRAPHICAL DESCRIPTION

Some examples of abbreviations in the bibliographic description are analyzed, problem cases and means of their decision are defined.
Keywords: bibliographic record, abbreviations, acronyms, standards SIBID, DSTU (National Standard of Ukraine) 3582: 2013.