ДОКУМЕНТИ ПРО СПІВПРАЦЮ НАУКОВЦІВ АКЛІМАТИЗАЦІЙНОГО САДУ ВУАН З ВІТЧИЗНЯНИМИ ТА ІНОЗЕМНИМИ ВЧЕНИМИ

Тези доповіді

Кіржаєва Ірина Григорівна,
ORCID 0000 0003 0147 8711,
молодший науковий співробітник,
відділ археографії,
Інститут архівознавства,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: irkir@ukr.net

ДОКУМЕНТИ ПРО СПІВПРАЦЮ НАУКОВЦІВ АКЛІМАТИЗАЦІЙНОГО САДУ ВУАН З ВІТЧИЗНЯНИМИ ТА ІНОЗЕМНИМИ ВЧЕНИМИ

Розглянуто співпрацю науковців Акліматизаційного саду ВУАН з вченими з різних куточків світу щодо обміну насінням та рослинним матеріалом в період заснування та становлення саду.
Ключові слова: Акліматизаційний сад у Києві, акліматизація рослин, Всеукраїнська академія наук, академік М. Ф. Кащенко, Інститут архівознавства.

Документи фонду «Акліматизаційний сад ВУАН», що зберігається в Інституті архівознавства НБУВ, стали джерельним підґрунтям декількох публікацій з історії цієї академічної установи. У представленому дослідженні ставимо за мету проаналізувати контакти співробітників Акліматизаційного саду в Києві (далі – КАС) з вітчизняними та іноземними колегами щодо обміну насінням та рослинним матеріалом у період заснування та становлення саду під керівництвом академіка ВУАН М. Ф. Кащенка (1915–1934 рр.). Розвідка дозволить дослідити царину наукових інтересів КАС визначеного період діяльності.
Серед документів, що було проаналізовано і використано в публікації, маємо службову кореспонденцію, списки затребуваного рослинного матеріалу, списки партнерів КАС, доповідні записки науковців, цінники на насіння та рослини саду, документацію про відрядження співробітників КАС та ін.
Успіхі в акліматизації рослин КАС спонукали до численних звернень науковців та аматорів цієї справи з усього колишнього СРСР до співробітників саду по рослинний матеріал у вигляді насіння, молодих паростків і корінців. Затребувані культури, враховуючи широку географію запитів, постачалися через пошту або з посильними.
Найбільше рослинного товару розходилося власне Україною, далі – до Сибіру, де професор М. Ф. Кащенко розпочинав свої акліматизаційні досліди, а ще – до Кавказу (Грузія, Азербайджан), Білорусі, Центральної Азії (Казахстан, Туркменія, Узбекистан), Криму, до центральних і північних районів СРСР, Поволжя, Уралу та Приуралля.
Серед споживачів рослинного товару КАС у відсотковому відношенні переважали наукові установи, на другому місці були школи й інші освітні заклади та промислові державні виробництва, далі – радгоспи і колгоспи. Щодо окремих осіб-замовників, то їх кількість в різні роки коливалась від 30 до 902.
Найбільшим попитом з культур КАС користувалися: з лікарських – рицина, дигіталіс (або наперстянка), валеріана; з ефірно-олійних – пахуча болгарська казанлицька троянда (на 1933 р. вона складала 64% всього постачання саду), лаванда, іриси флорентійські; з плодових – персики та виноград; з нових на той час культур – рис, арахіс, люфа; з декоративних – кактуси.
Щодо обсягів продажу насіння садом, то, наприклад, у першій половині 1933 р. він складав 34759 грамів. При цьому варто зазначити, що попит замовників часто перевищував можливості саду. Так дочка М. Ф. Кащенка – Маргарита Миколаївна, яка працювала науковцем у КАС, записала у службовій записці 1933 р.: «…біжучого року Харківський Укржиртрест замовив нам 10 кіло лавандового насіння, а ми ледве могли вислати 1 кіло…».
Каталоги з цінами на насіння, живі корінці та сушені матеріали з ділянок КАС кожного року видавалися типографським друком. До деяких видів продукції у цінниках додавалися коментарі. Як-от, зазначена рослина «ясенець» супроводжувалась таким записом: «Невеликий чагарник з білими духмяними квітами, які виділяють таку кількість ефірної олії, що його пари іноді можна запалити у повітрі. Тому чагарник називається також «неопалимою купиною». Коріння у народній медицині використовують проти епілепсії».
З деякими установами КАС мав угоди про спільні науково-дослідні роботи. Відомо про такі контакти з Біологічним садом Ніжинського інституту соцвиховання (нині – Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя) та Кам’янець-Подільським ботанічним садом.
Бувало, що до КАС зверталися інші наукові заклади з пропозицією висадити і дослідити на київському ґрунті їхню рослинну сировину. Такі експерименти КАС проводив зокрема на прохання Ботанічного інституту АН СРСР з кендирем сибірським та золотобородником.
Часто обмін культурами між КАС та його науковими партнерами, а їх було чимало, був обопільним. Активно КАС співпрацював з Нікітським ботанічним садом, звідки замовляв різні сорти персиків, бамбук, мигдаль, фіги та інші культури. З Кримського регіону Київ отримував також для акліматизації багаторічні помідори (Алушта), гліцинії, пірамідальний кипарис, білу акацію, іудино дерево, золотий дощ, італійську сосну, різні сорти винограду, сливи, груші та інше з Лівадійського парку. З Владивостоку доставляли різні сорти рису, обліпиху забайкальську, «джень-шень», гіркий китайський перець, шовковицю японську та ін. З Омську – яблука сибірські, червону смородину, чингил, турецьку гвоздику, жимолость та ін. З Алмати – абрикос, чорний великоплідний барбарис, шипшину (в запису характеризується як «дуже колюча»), місцевий полин з сильним запахом, дикі айстри та ін. З Ташкенту – персики, фісташки, абрикос «Каракал», яблуні кульджинські, бавовник та ін. З Самарканду – глід, виноград «Дамські пальчики» та ін. З Ашгабату – ялівець, туї звичайні, компактні та пірамідальні, лох, дині та ін. З Тіфлісу – солодкий мигдаль, кизил, їстівний каштан, шипшину, японську хурму, горобейник та ін. Перелік цей безкінечний.
Колеги з далекого зарубіжжя надсилали замовлення до Києва поштою. Так, з Японії виписували різновиди магнолій, рододендронів та камелій, аралію, гарденію люфу. Із США – персики, нектарини та ін.
З метою збору насіння, живих корінців, плодів та іншого рослинного матеріалу у КАС планували відрядження співробітників до Криму, Чорноморського узбережжя Кавказу, Туркестану, Узбекистану (Ташкент, Бухара, Самарканд), на Далекий Схід (Чита, станція Ехо Манджурської залізниці, Владивосток, Нікольськ-Усурійський) та, навіть, до Японії (Токіо, Кіото, Нагасакі).
Принципи відбору матеріалу виклала наукова співробітниця саду К. С. Калачевська у плані відрядження на 1930 р.: «Насіння, яке потрібно для Київського Акліматсаду, треба збирати не з будь-яких представників даної породи, а від окремо вибраних екземплярів, що знаходяться в певних місцевих умовах, які нагадують кліматичні умови України…».
Отже, у документах, що зберігаються в Інституті архівознавства НБУВ, вміщено інформацію, що висвітлює співпрацю науковців Акліматизаційного саду в Києві з колегами з питань обміну насінням та рослинним матеріалом, а також дає уявлення про коло інтересів КАС в акліматизаційній справі.

UDC 930.253:58.006
Iryna Kirzhayeva,
ORCID 0000 0003 0147 8711,
Junior research fellow,
Department of Archaeography,
Institute of Archival Studies,
V. I. Vernadskyі National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: irkir@ukr.net
DOCUMENTS ON COOPERATION OF SCIENTISTS OF THE ACCLIMATIZATION GARDEN OF THE ALL-UKRAINIAN ACADEMY OF SCIENCES WITH DOMESTIC AND FOREIGN RESEARCHERS
The research focuses on the cooperation of scientists of the Acclimatization Garden with their counterparts from across the world in the exchange of seeds and planting material during the founding and development of the garden.
Keywords: Acclimatization Garden in Kyiv, acclimatization of plants, All-Ukrainian Academy of Sciences, Academician M. F. Kashchenko, Institute of Archival Studies.