Антифашистська естрада в неокупованому Луганську (1941 р.)

Тези доповіді

УДК 94(477)
Дояр Лариса Василівна,
ORCID 0000-0003-0789-2462
Кандидат історичних наук,
доцент, старший науковий співробітник,
державного архіву друку,
Державна наукова установа «Книжкова палата України імені Івана Федорова»,
Київ, Україна

АНТИФАШИСТСЬКА ЕСТРАДА
В НЕОКУПОВАНОМУ ЛУГАНСЬКУ (1941 р.)

Стаття порушує проблему антифашистської пропаганди в УРСР засобами естрадного музичного мистецтва. Спираючись на матеріали раритетного ворошиловградського видання 1941 р., авторка актуалізує маловідомі історичні сюжети, відображені у естрадних жанрах.
Ключові слова: естрадний антифашистський збірник, Ворошиловградський обласний відділ мистецтв, обласний будинок народної творчості

У сховищах Книжкової палати України зберігається чимало рідкісних видань. Одним з таких є «Естрадний антифашистський збірник», виданий у Ворошиловграді (сучасна назва Луганськ) у серпні 1941 р. Книжка була надрукована замалим, як для радянської пропагандистської брошури, накладом у 500 примірників, що, власне, і дає нам підстави говорити про її раритетність. Збірка вийшла у міському видавництві «Ворошиловградська правда» за редагуванням В. К. Гужевського. Одним з авторів, чий твір «За Батьківщину, за Сталіна» увійшов до збірки, був тогочасний головний редактор «Ворошиловградської правди» Павло Євтєєв.
Значну частину видання складають нотні партитури для хорового виконання, зокрема, пісень «У бій за батьківщину» (слова Л. Ошаніна, музика З. Компанійця), «Ударом на удар» (слова А. Малишка, музика М. Кушліна), «Ми міцні» (слова А. Ромм, музика Б. Сироткіна), «Пісня ворошиловградських ополченців» (слова М. Лужнєва, музика Ф. Вороніна), «Червоноармійська» (слова і музика П. Трофименка), «Луганська патріотична» (слова Т. Зарецького, музика М. Кушліна), «Луганчани до зброї піднялись» (слова З. Компанійця, музика М. Кушліна), «Дівоча» (слова З. Компанійця, музика М. Кушліна), «Фронтові частівки» (слова Л. М. Гальперіна, музика народна) (у кн. «Естрадний антифашистський збірник»: (ред. В. Гужевського, вид-во «Ворошиловградська правда». Ворошиловград, [1941 р.]).
Естрадним пісням перших місяців війни, що були написані на територіях ще не окупованих гітлерівцями [остаточне захоплення УРСР датується 22 липня 1942 р. – Л. Д.], притаманні не лише величність і патріотична вмотивованість, але й самовпевнена задирикуватість. Чимало віршованих текстів носять відверто глузливий характер і за своїм змістом нагадують лайливе листування запорозьких козаків з турецьким султаном. Так, у фронтових частівках, складених Л. М. Гальперіним, Адольфа Гітлера називають голодним шакалом, висміюють за надмірний апетит до чужого сала і обіцяють «розпетрушити» його «в хвіст і в гриву», щоб він почав «маму згадувати». Гумористична авторська уява одягає лідера Третього Рейху у дубовий листочок, замість штанів. Впевненість у перемозі підігріваються пасажами про генералісимуса Суворова, якому «на колінах підносили ключі від Берліну», про Наполеона, який тікав, загубивши навіть спідню білизну, про Щорса, що угноїв українську землю німецькими кістками, про маршала Тимошенка, якому відомо, як брати ворога на приціл – апофеозом цих історичних екскурсів стала постать керманича Сталіна, що «вкаже шлях знайомий на Берлін». Вражаюча прозорливість, якщо згадати, що у липні 1941 р. [цитований нами збірник був підписаний до друку 3 серпня 1941 р. – Л. Д.] Червона Армія хаотично і безконтрольно відступала на Схід, а кількість узятих у полон червоноармійців сягала чи не мільйона осіб.
Варто підкреслити, що коло вжитих у книжці історичних імен є достатньо вузьким. На додаток до вже названих, можна згадати героя Громадянської війни (1918-1920 рр.), одного з організаторів більшовицького партизанського руху Олександра Пархоменка – згадка про набутий у ті часи досвід партизанської боротьби була цілком вмотивованою. Викликає подив інша обставина, а саме, автори цитованої збірки майже не згадують про Леніна – його ім'я лише одного разу супроводжує постать культової особи Сталіна. Загалом, у більшості творів, запропонованих для естрадного виконання, фігурує Йосип Сталін або «могутній сталінський народ». Разом з тим, на крилах культу, буквально поряд і в одному поетичному рядку зі Сталіним у збірці луганчан постійно присутній Климент Ворошилов. Так, радянська кавалерія про свою готовність до бою звітувала не тільки перед «батьком Сталіним», але й перед «товаришем Ворошиловим», а червоноармійців у бій обопільно вели «Ворошилов і Сталін». Більш того, у «Пісні ворошиловградських ополченців» (автор Є. Медведєв) ім'я Сталіна взагалі не згадувалося, а охоплені відвагою полки вставали на захист «міста маршала», тобто на захист рідного для Климента Єфремовича Луганська-Ворошиловграда. Справжнім велетнем, по-середньовічному, могутнім і легендарним, К. Є. Ворошилов виступає у великій речитативно-хоровій композиції «Луганчани до зброї піднялись». Цікаво, що і здобутки форсованої індустріалізації в СРСР луганчани пов'язували з ім'ям К. Є. Ворошилова – у фронтових частівках Л. М. Гальперіна говорилося, що ударною стахановською працею було збудовано стільки, що для підрахунку «ворошиловських тонн» треба замовити спеціальні терези.
Окрім музичних творів, збірник уміщує кілька історичних бувальщин, що піднімали бойовий дух і переповідали про звичайних людей, готових до подвигу. Автор вірша «Радянська проста людина» М. Валентинов у якості епіграфу наводить переказ про мужню залізничницю Сверковську, яка врятувала життя сотням людей, попередивши колег про зруйновані колії, а повернувшись додому у свою оселю, знайшла там одну вбиту дитину, а другу – тяжко поранену.
Прозовою родзинкою естрадного антифашистського збірника є уривок з книги «Луганчани», що була видана у 1939 р. двома видатними радянськими поетами – Костянтином Симоновим та Михайлом Матусовським. Поети, що були друзями, а під час війни фронтовими кореспондентами, незадовго до початку Другої світової війни оприлюднили зібрані ними спогади про події Громадянської війни. Розповідаючи подробиці з історії революційного бронепоїзду «Коля Старцев» поети навели трагічні епізоди розстрілу полонених на румунському фронті російських солдатів, якими кайзерівські війська, наступаючи на Луганськ, затулялися від червоноармійських гармат. Коли навідник тридюймового знаряддя бронепоїзду Федір Степаненко, віддаля не помітивши брудні білі сорочки, якими скалічені солдати намагалися розмахувати як білими прапорами, зрозумів, що він поцілив у своїх, то в нестямі хлопець дряпав залізну підлогу.
У тексті Симонова-Матусовського також йшлося про Клима Ворошилова, який перебував на згадуваному бронепоїзді. Коли у паровоз влучив німецький снаряд, оточуючі вирішили, що командарма вбили, але згодом з'ясувалося, що було вбито товариша Латуна і відірвано руку червоноармійцю-кулеметнику, Ворошилову ж лише забризкало чужою кров'ю обличчя.
Як і личить естрадному пісенному мистецтву, у збірці не обійшлося без ліризму. У вірші А. Суркова «Слово матері» було змальовано образ жінки, яка за недовгі чверть століття встигла відправити на війну у загін Пархоменка чоловіка, а тепер відправляла і власних дітей. Зворушливою є «Дівоча пісня», де оспівуються найкращі жіночі почуття: гідність, любов, відданість. Про останнє «до побачення» з гіркотою, болем і надією на повернення у своєму вірші «На фронт» писав Б. Зарецький.
Отже, підсумовуючи вищесказане, варто підкреслити, що опрацьований нами друк зберігає доволі цікавий подієвий контент, який здатен поглибити наші уявлення про власну історію. Водночас, авторка не виключає, що певний інтерес для людей, дотичних до музичного мистецтва, становить і партитурна складова представленого нами видання.

UDC 94(477)
Doіar Larysa,
ORCID: 0000-0003-0789-2462
Candidate of Sciences, Associate Professor,
Senior Research Fellow,
state press archive,
Book Chamber of Ukraine named after Ivan Fedorov,
Kyiv, Ukraine

ANTI-FASCIST VEST IN UNCOVERED LUHANSK (1941)
The article raises the issue of anti-fascist propaganda in the USSR by means of pop music. Based on the materials of the rare Voroshilovgrad edition of 1941, the author actualizes little-known historical plots reflected in pop genres.
Keywords: variety anti-fascist collection, Voroshilovgrad regional department of arts, regional house of folk art