Постать Володимира Вернадського у науковій діяльності Олени Апанович (за документами Інституту рукопису НБУВ)

Тези доповіді

УДК 930:025 (477) (О. М. Апанович)
Бодак Ольга Петрівна,
orcid.org/0000-0003-0914-7095
кандидат історичних наук, старший науковий співробітник,
Інститут рукопису, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: bodak.olga@ukr.net
Степченко Ольга Петрівна,
orcid.org/0000-0002-5991-6692
кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, директор
Інституту рукопису,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: olg.stepchenko@gmail.com
Щерба Людмила Сергіївна,
orcid.org/0000-0003-2614-1648
молодший науковий співробітник,
Інститут рукопису, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: lusic1962@gmail.com

ПОСТАТЬ ВОЛОДИМИРА ВЕРНАДСЬКОГО У НАУКОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ОЛЕНИ АПАНОВИЧ
(ЗА ДОКУМЕНТАМИ ІНСТИТУТУ РУКОПИСУ НБУВ)

Репрезентовано документи особового архівного фонду відомого українського історика та громадського діяча, яскравого представника наукової та культурної еліти України другої половини ХХ ст. Олени Михайлівни Апанович, що зберігаються в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Документи особового архівного фонду є ґрунтовною джерельною базою для вивчення наукової діяльності О. Апанович зокрема, як дослідника особистості першого президента Національної академії наук України В. Вернадського.
Ключові слова: О. Апанович, історія, Інститут рукопису НБУВ, архівні документи, В. Вернадський.

9 вересня 2020 р. ми відзначали 101 рік від дня народження Олени Михайлівни Апанович (1919–2000) – відомого українського історика, письменниці, невтомного дослідника козацької слави, лауреата Державної премії ім. Т. Шевченка, лауреата наукової нагороди Фундації Антоновичів (США), кандидата історичних наук.
Для широкого читацького загалу ім’я О. Апанович відоме, насамперед, як автора численних наукових та науково-популярних праць з історії українського козацтва. У творчому доробку вченої понад 400 публікацій різноманітного характеру і призначення, зокрема, індивідуальні та колективні монографії і науково-популярні книги, збірники документів і статей у тематичних та періодичних виданнях, рецензії та виступи на конференціях, участь у теле- та радіопередачах, значна частина яких зберігається у її особовому фонді.
Особовий фонд О. Апанович зберігається в Інституті рукопису НБУВ (ІР НБУВ). Він сформований з її архівних документів, що були передані на постійне місце зберігання до ІР НБУВ у 2000 р. її сином С. Мережинським.
У 1973–1986 рр. О. Апанович працювала старшим науковим співробітником відділу рукописів ЦНБ АН УРСР (нині ІР НБУВ).
З властивою Олені Михайлівні енергією та заповзятістю вона поставилася до вивчення та популяризації архівної спадщини одного з найвидатніших природознавців і мислителів ХХ ст., першого президента Української академії наук Володимира Івановича Вернадського, – спочатку тієї, що зберігалася у фондах рукописного підрозділу Бібліотеки, а потім і документів з архівосховищ Росії.
Саме Олена Михайлівна виявила серед архівних документів відділу рукописів ЦНБ щоденник В.І. Вернадського за 1918–1919 рр., який відображав період його життя і діяльності в Україні, коли він з групою вчених заснував Українську академію наук, був її першим президентом, а також заснував Національну наукову бібліотеку.
Вивчивши все про рід Вернадських та діяльність Володимира Івановича в Україні, О. Апанович дійшла висновку, що саме українські сторінки біографії академіка найбільше замовчувалися: офіційне табу було накладене на його козацьке походження, на роздуми вченого про «українське питання», на спогади про історію створення Української академії наук і Національної бібліотеки (особливо вчену вразило протиріччя між даними з архівних документів та спотвореним «радянським варіантом» історії ВУАН та НБУ).
«Именно среди архивных материалов Вернадского, его дневнике и переписке я обнаружила сведения, что он был Председателем «Тимчасового комітету по заснуванню Національної наукової бібліотеки», занимался непосредственно организацией библиотеки, ее комплектованием, разработкой ее устава, на первом этапе был ее директором», – згадувала Олена Михайлівна [1].
Саме ці невідомі до того часу факти та документально обґрунтовані О. Апанович висновки про місце та роль В. Вернадського у становленні національної науки стали підставою для клопотання ЦНБ перед Урядом про надання академічній Бібліотеці його імені. В архіві О. Апанович збереглася чернетка листа ЦНБ АН УРСР до віце-президента АН УРСР К. Ситника, написана рукою О. Апанович, з проханням включити в Постанову Президії АН УРСР про заходи у зв’язку з 125-річчям від дня народження В. Вернадського пункт про присвоєння його імені ЦНБ АН УРСР [2]. Отож від 1988 р. бібліотека носить ім’я В.І. Вернадського.
О. Апанович стала ініціатором та співавтором видання «В.И. Вернадский: Жизнь и деятельность на Украине» (1984, разом із К. Ситником та С. Стойком). Книга здобула прихильність читацького загалу.
Про В. Вернадського Олена Михайлівна написала понад 20 наукових та науково-популярних студій – «Бібліотека першого президента» (1984), «В.І. Вернадський на Полтавщині», «Вернадский – читатель», «І любов до України єднала нас» (1988), «Искусство в жизни и творчестве Вернадского» (1989) тощо, а також виголосила низку доповідей на різного рівня наукових конференціях, міжнародних симпозіумах та нарадах. У 1987 р. її було обрано членом Комісії Академії наук УРСР з розробки наукової спадщини В. Вернадського, а в 1988 р. за участь у підготовці експозиції на ВДНГ у Києві та Москві, присвяченої академікові, та за популяризацію ідей Вернадського – нагороджено срібною медаллю.
У 1992 р., продовжуючи досліджувати життя та наукову діяльність В. Вернадського, Олена Михайлівна значний час працювала в Парижі, в Національній бібліотеці та Національному архіві в Інституті Кюрі. Їй вдалося виявити неопубліковану працю вченого, його листи до французького академіка А. Лакруа та спогади французьких колег про Вернадського [3].
На основі цих досліджень дослідниця опублікувала статті в українських часописах – «В.І. Вернадський і книга», «В одній особі злилися талант і добро», «Ноосфера та історична наука», «Кубанське козацтво», «На зламі століття зломлено зло Російської імперії», «Французькі адреси Володимира Вернадського», «Володимир Вернадський і Чехія» та багато ін.
У період національного відродження О. Апанович висунула власну концепцію історії українського козацтва: на її думку, цей національний феномен має тісний зв’язок з ученням В. Вернадського про біо- та ноосферу, а також із працею С. Подолинського про «розподіл сонячної енергії» та її вплив на людську працю на землі. Такий підхід дозволив ученій розглянути історію українського козацтва в іншій площині та застосувати до неї критерії оцінки, відмінні від традиційних. Отож у своїй праці «За плугом Господь іде. Агрокультура українського селянства й козацтва в контексті ідей Сергія Подолинського та Володимира Вернадського» (1999) О. Апанович доводить, що агрокультура українського козацтва мала витоки з ментальності нашого селянства: в покозаченій Україні в результаті вільної праці на своїй землі розвинулась інтенсивна економіка, висока агрокультура, поширеною формою господарства стали козацькі хутори. Козацтво зробило свій внесок у створення ноосфери, адже його конструктивна історична діяльність проявлялася не у військових оборудках (війни знищують здобутки цивілізації), а у творчій праці на землі, в державному будівництві, у формуванні особливого фізичного, психічного, духовного та інтелектуального типу людини, наділеної високими якостями патріота і громадянина, який прагне до еволюційного розвитку. Олена Михайлівна писала: «…козак, будучи хоробрим професійним воїном, водночас залишався хліборобом, займався промислами, був творцем матеріальних і духовних цінностей» [4].

Список використаних джерел
1. Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, ф. 374, № 364, арк. 7.
2. Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, ф. 374, № 800.
3. Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, ф. 374, № 446.
4. Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, ф. 374, № 77, 679.

References
1. Fund 374, Unit 364. The Institute of Manuscripts of V.I. Vernadskyi National Library of Ukraine, Kyiv, Ukraine. [In Ukrainian].
2. Fund 374, Unit 800. The Institute of Manuscripts of V.I. Vernadskyi National Library of Ukraine, Kyiv, Ukraine. [In Ukrainian].
3. Fund 374, Unit 446. The Institute of Manuscripts of V.I. Vernadskyi National Library of Ukraine, Kyiv, Ukraine. [In Ukrainian].
4. Fund 374, Unit 77, 679. The Institute of Manuscripts of V.I. Vernadskyi National Library of Ukraine, Kyiv, Ukraine. [In Ukrainian]

UDC 930:025 (477) (O. Apanovych)
Bodak Olga,
orcid.org/0000-0003-0914-7095
Candidate of Historical Sciences, Senior Research Associate,
the Institute of Manuscript, V.I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: bodak.olga@ukr.net
Stepchenko Olga,
orcid.org/0000-0002-5991-6692
Candidate of Historical Sciences, Senior Research Associate,
Director of the Institute of Manuscript,
V.I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: olg.stepchenko@gmail.com
Shcherba Lyudmila,
orcid.org/0000-0003-2614-1648
Junior Research Associate,
the Institute of Manuscript, V.I. Vernadsky National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: lusic1962@gmail.com

THE FIGURE OF VOLODYMYR VERNADSKY IN THE SCIENTIFIC
ACTIVITY OF OLENA APANOVYCH
(BY DOCUMENTS OF THE INSTITUTE OF MANUSCRIPT OF NLUV)

The article represents an archival heritage of a famous Ukrainian historical and public figure, prominent exponent of the scientific and cultural elite of Ukraine of the second half of the 20th century Olena Mykhailivna Apanovych, deposited in the Institute of Manuscript of Vernadskyi National Library of Ukraine. Documents of the personal archival fund are a substantial source base for the study of scientific work of O. M. Apanovych, in particular, as a researcher of the personality of the first president of the National Academy of Sciences of Ukraine V.I. Vernadskyi.
Keywords: O. Apanovych, history, Institute of Manuscript of the NLUV, archival documents, V. Vernadskyi.