УКРАЇНСЬКИЙ ЗАКОРДОННИЙ ПАСПОРТ ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В ЖИТТІ УКРАЇНСЬКОЇ ЖІНКИ ПЕРІОДУ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1917-1921 РР.)

Тези доповіді

УДК (088.22) (477) «1917/21»]::341.987-055.2
Петриченко Катерина Вікторівна,
ORCID https:orcid.org/0000-0002-9134-4380
молодший науковий співробітник
Національна бібліотека Україниімені В. І. Вернадського
Київ, Україна
е-mail: kwita@ukr.net
УКРАЇНСЬКИЙ ЗАКОРДОННИЙ ПАСПОРТ ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В ЖИТТІ УКРАЇНСЬКОЇ ЖІНКИ ПЕРІОДУ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1917-1921 РР.)

Розглянуто українські закордонні паспорти та їх використання в житті української жінки періоду Української революції (1917–1921 рр.).

Ключові слова: український закордонний паспорт, Українська революція, дипломатичний паспорт, джерела.

Про жіноцтво періоду Української революції ми дізнаємось завдяки існуванню документів того періоду, зокрема закордонного паспорту громадянина Української Народної Республіки (УНР).
Основною джерельною базою вивчення даного питання виступають українські закордонні паспорти УНР, що зберігаються в Центральному державному архіві вищих органів влади і управління України (далі – ЦДАВО) та Центральному державному історичному архіві України, м. Львів (далі – ЦДІАЛ).У доповіді поставлено наступні завдання: 1) висвітлити питання українського закордонного паспорту та його використання в житті української жінки періоду Української революції (1917–1921 рр.); 2) на основі джерел розглянути інформаційний ресурс документа та навести приклади паспортів жінок учасниць подій.
Закордонний паспорт– це офіційний документ, що засвідчував особу й громадянство. А в необхідних випадках службове становище особи, яка виїздила за кордон у службових або приватних справах. Закордонний паспорт був доказом громадянства особи та її права на консульське обслуговування й захист з боку своєї держави.
Відомо, що українські закордонні паспорти поділялися на дипломатичні та звичайні закордонні паспорти. Перші видавались «виключно дипломатичним членам заступництв Республіки і їх родинам, а також особам, котрі виїжджають за кордон з дипломатичними дорученнями» (ЦДІАЛ. Ф. 360 сч. Оп. 1. Спр. 590. Арк.95).
Дипломатичний паспорт на відміну від звичайного видавався на необмежений час і за нього не бралося ніякої такси. Звичайні закордонні паспорти отримували всі інші громадяни УНР, які виїздили до інших держав.
У той час, як дипломатичні паспорти були написані 2 мовами – українською і французькою, звичайні закордонні – 3 мовами: українською, французькою та німецькою. Обидва паспорти містили українську символіку – тризуб (або на фоні тризуба було зображення лева у короні, що піднімається на гору – в українському закордонному паспорті Західноукраїнської республіки).
Як одні, так і інші паспорти містили інформацію про посаду, сімейне положення, наявність дітей. Крім того, з документів можна було дізнатися портретні дані – опис постаті, волосся, обличчя, очей, особливих прикмет (ЦДАВО. Ф. 3696. Оп. 2. Спр. 170. Арк. 203-204 зв.). Крім того, у паспортах містилася фотографія особи або навіть разом із дітьми (матері з дитиною тощо), стояв власноручний підпис.
Оскільки за кордон виїздили цілі сім‘ї з дітьми і дружинами, матерями, сестрами тощо, то у дипломатичних паспортах вони так і записувались: Баженова Лідія – дружина надзвичайного представника Дипломатичної Місії Української Держави при Скандинавських Державах; Анна Білянкін – мати радника; Наталія Кашталінська – сестра прикомандированого до Посольства УНР в Туреччині, Безус Ксенія – дочка дружини посланника Української Держави при Оттоманській імперії, Іваніва Марія – теща військового агента в Туреччині; Мержинська Зоя – донька дружини секретаря посольства в Туреччині. Часом, у паспорті матері містилась інформація про дитину – п. Олена Галафре, дружина урядовця канцелярії Надзвичайної Місії до Франції з дочкою Софією.
Серед власників дипломатичних паспортів траплялись також вчительки дітей, гувернантки, прислуга: учителька дочки посланника Української Держави при Оттоманській імперії, п. Маріон Грей – гувернантка п. Браїловського, приділеного до Надзвичайної дипломатичної місії до Франції, Бевз Лідія – прислуга тощо.
З фонду 3696, опису 1, справи 61 з ЦДАВОУ дізнаємось, що серед жіноцтва Інформаційного Бюро Надзвичайної Місії до Франції були жінки наступних професій: урядовець інформаційного бюро – п. Оксана Олександрівська (ЦДАВО. Ф. 3696. Оп. 1. Спр. 61. Арк. 5), урядовець канцелярії – Джунківська Катерина ( ЦДАВО. Ф. 3696. Оп. 1. Спр. 61. Арк. 104), перекладач-стенографістка – Вертаковська Тетяна ( ЦДАВО. Ф. 3696. Оп. 1. Спр. 61. Арк. 57), машиністка – Бодя Наталія ( ЦДАВО. Ф. 3696. Оп. 1. Спр. 61. Арк. 38), секретар.
Наприклад, у дипломатичному паспорті Надії Суровцевої, написаному від руки, вказано, що в час видачі документа від 11 січня 1919 р. вона перебувала на посаді секретаря Інформаційного бюро Надзвичайної місії до Франції ( ЦДАВО. Ф. 3696. Оп. 1. Спр. 62. Арк. 78). Відомо, що в подальші роки видатна громадська діячка емігрує за кордон і буде брати активну участь у жіночому русі та боротьбі за самостійність своєї держави [1, с. 309].
Серед інших професій, які вказані в закордонних паспортах жінок, які виїздили за кордон були такі: артистка – Орел Марія ( ЦДАВО. Ф. 1092. Оп. 2. Спр. 826. Арк. 75 зв.), сестра-жалібниця – Віра Федотова ( ЦДАВО. Ф. 1092. Оп. 2. Спр. 826. Арк. 94), рахівник – Шрамченко Алла ( ЦДАВО. Ф. 1092. Оп. 2. Спр. 826. Арк. 107), зайняття домашнім господарством – Рябова Олена ( ЦДАВО. Ф. 1092. Оп. 2. Спр. 826. Арк. 78 зв.).
Достойним прикладом дипломатичного паспорта є документ, виданий 6 січня 1922 р. за № 327 референту міністерства закордонних справ, приват-доценту Софії Русовій. У ньому міститься інформація про те, що вона народилась у 1856 р., мала середній зріст, овальне обличчя, сиве волосся та сірі очі ( ЦДАВО. Ф. 3696.Оп. 2. Спр. 170. Арк. 252-253 зв.).
А вже 8 травня 1922 р. у Відні почесному професору Софії Русовій було видано вже звичайний закордонний паспорт Західноукраїнської народної республіки (ЗУНР). У документі зазначалося, що вона їде з Відня до всіх держав Європи і назад ( ЦДАВО. Ф. 3889. Оп. 1. Спр. 1. Арк. 1-7 зв.). У ньому знаходимо більш детальний опис місця і дати її народження – 18 лютого 1856 р. в Олешні. Цікавою особливістю паспорту ЗУНР, що він містив 16 сторінок і записи були зроблені українською, французькою та англійською мовами.
Згідно з штемпелями та записами за 1922–1923 рр. бачимо, що діячка активно перетинала кордони Нідерландів, Чехословацької Республіки, Італії, що підтверджує її активну участь у міжнародному жіночому русі у Гаазі (1922 р.), Римі (1923 р) тощо[1, С. 315].
Отже, закордонний паспорт громадянина УНР відігравав велику роль в період Української революції в житті української жінки – у зв’язку із особливостями діяльності, він використовувався як з дипломатичною метою, так і в приватних переміщеннях. Крім того, документ є одним із вагомих джерел до вивчення біографії жінок, яким він належав: 1) інформація про місце і дату народження; 2) портретні дані; 3) професія; 4) інформація про сім‘ю – чоловіка, батьків, дітей; 5) автограф; 6) дата виїзду та в‘їзду особи з або на дану територію та мета;7) візи, що показують географію переміщення особи тощо.

Список використаної літератури
1. Богачевська-Хомяк М. Білим по білому: жінки в громадському житті України, 1884-1939. К.: Либідь, 1995. 424 с.
References
1. Bogachevska-Chomyak M.(1995) Bilym po bilomu: zhinky v gromadskomu zhytti Ukrayiny, 1884-1939[White on white: women in the public life of Ukraine ] Kyiv: Lybid [ In Ukrainian].

UDC (088.22) (477) «1917/21»]::341.987-055.2
Petrychenko Kateryna,
ORCID https:orcid.org/0000-0002-9134-4380
Junior Research Fellow,
Vernadsky National Library of Ukraine
Kyiv, Ukraine
е-mail: kwita@ukr.net
UKRAINIAN INTERNATIONAL PASSPORT OF A CITIZEN OF UKRAINIAN NATIONAL REPUBLIC IN LIFE OF A UKRAINIAN WOMAN OF THE PERIOD OF THE UKRAINIAN REVOLUTION (1917-1921)

The article deals with Ukrainian passports and their use in the life of a Ukrainian woman during the Ukrainian revolution (1917-1921).

Keywords: Ukrainian international passport, Ukrainian revolution, diplomatic passport, sources.