ПРОБЛЕМИ, ЗАВДАННЯ ТА ЦІЛІ ДИГІТАЛІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ МУЗИЧНИХ ПАМ’ЯТОК XVII – XVIII СТ. З КНИГОСХОВИЩ ПОЛЬЩІ

Тези доповіді

Розглянуто питання дигіталізації українських музичних пам’яток XVII – XVIII ст. з польських книгосховищ. Представлено музичну спадщину України в бібліотечних фондах Польщі.

Ключові слова: українські музичні пам’ятки, музичні джерела, бібліотека.

На сьогодні в добу розвитку новітніх технологій та інформаційного потенціалу перед науковцями та спеціалістами бібліотек, архівів, музеїв, працівниками інформаційних підрозділів установ і громадських організацій постають нові завдання та цілі спрямовані на збереження історико-культурної спадщини України.
Дигіталізація бібліотечних фондів нашої країни – важливе завдання і обов’язок бібліотек, пріоритетний напрям їхньої діяльності на сучасному етапі. Працівниками бібліотек України реалізуються національні та міжнародні проекти оцифрування документів й створення цифрових бібліотек, розпрацьовуються інформаційні системи електронних бібліотек для збереження оцифрованих матеріалів. Серед тих документів знаходяться й пам’ятки матеріального і духовного надбання інших європейських народів, в тому числі сусіднього з нами польського народу. В останніх роках під час реалізації спільного проекту між бібліотекою Оссолінеум у Вроцлаві та Львівською національною науковою бібліотекою України ім. В. Стефаника було оцифровано рукописи, які належать до історико-культурної спадщини Польщі, що зберігються нині у львівській бібіотеці. Натомість у закордонних фондах, зокрема в бібіліотечних зібраннях Польщі, знаходиться чимало пам’яток української давнини. Треба підкреслити, що польськимим спеціалістами з Національної Бібліотеки у Варшаві в ході оцифрування документів фондів цієї варшавської книгозбірні створено копії українських давніх рукописів церковного змісту – як словесних, так і музичних, які тепер доступні у найбільшій польський цифровій бібліотеці POLONA.
Для сучасних дослідників давньої музичної спадщини України велике значенння має можливість користування з як можна більшої джерельної бази, в тому числі з цифрових копій рукописних і друкованих музичних пам’яток, що зберігаються в бібліотечних зібраннях Польщі й залишаются труднодоступними для більшості українських музикознавців. На сьогодні фактично відсутні роботи, в яких було би поставлено питання дигіталізації українських музичних пам’яток XVII – XVIII ст. з польських книгосховищ. А такі музичні джерела зберігаються в багатьох бібліотечних фондах Варшави, Кракова, Вроцлава, Любліна, Перемишля, Санока та інших міст.
У музично-історичних працях сучасних українських дослідників – Олександри Цалай-Якименко, Юрія Ясіновського, Лідії Корній, Ніни Герасимової-Персидської, Юрія Медведика, Ольги Зосім – значна увага приділина питанням пошуку музичних джерел, їх документації, інтерпретації, наукового аналізу й опрацювання. У наукових студіях джерелознавчого спрямування тих та інших музикознавців було введено до наукового обігу багато пам’яток української музичної спадщини XVII – XVIII ст., серед яких чисельну групу становлять джерела, віднайдені в книгосховищах Польщі.
Відомо, що на сьогодні в польських бібліотечних зібраннях, зберігається значна кількість рукописних пам’яток української церковної монодії (нотолінійні Ірмолої XVII – XVIII ст.) і партесної музики середини XVII – початку XVIII ст., створених у православному та уніатському середовищах на території східних та південно-східних земель Речі Посполитої. До нашого часу в польських книгосховищах збереглося чимало рукописних співаників, в яких зафіксовано традицію створення українського духовнопісенного репертуару XVII – XVIII ст. У нашому дисертаційному дослідженні усистематизовано українські музичні джерела з польських книгосховищ, подано віднайдений в бібліотечних та костельних зібраннях духовнопісенний доробок василіянських місіонерів, проповідників та піснетворців о. Корнила Срочинського (1731–1790) і о. Тимофія Щуровського (1740–1812), висвітлено духовнопісенну едиційну практику, культивовану отцями-василіянами ще значно раніше до виходу у світ почаївського «Богогласника» (1790–1791) .
Отже, українські музичні пам’ятки XVII – XVIII ст. знаходяться нині в зібраннях державних, приватних і костельних бібліотек, архівів і музеїв Польщі. На сьогодні відсутній налагожений механізм співпраці українських та польських бібліотек щодо здійснення дигіталізації мистецької спадщини України, що знаходиться в бібліотечних фондах Польщі. Працівниками польських бібліотек реалізуються проекти оцифрування матеріалів, пов’язаних з історією та культурою своєї батьківщини. Тому в першу чергу підлягають оцифруванню рукописні та друковані джерела історико-культурної спадщини Польщі. Зрозуміло, що дигіталізація пам’яток української давнини, в тому числі й музичних джерел, у плані діяльності польських бібліотек не є нині актуальною і залишається вона на майбутнє. Тому головним завданням на сьогоднішний день є започаткування співпраці між бібліотечними спеціалістами України та Польщі направленої на здійснення дигіталізації українських музичних пам’яток XVII – XVIII ст. з польських сховищ в рамках реалізації українсько-польського проекту. Стратегічними цілями цієї спільної майбутньої діяльності має бути створення цифрових копій музичної спадщини України з польських зібрань. Спираючись на велику джерельну базу доступну на веб-порталах цифрових бібліотек, можна буде всебічно й об’єктивно проаналізувати нотні матеріали української церковної монодії та партесної музики, духовнопісенну творчіть, а також інші фактографічні документи, що зберігаються у бібліотечних фондах Польщі.
Створення цифрових копій унікальних та рідкісних матеріалів музичної спадщини України з книгосховищ Польщі уможливить довготривале та надійне іх зберігання, а в інформаційному просторі позволить широкому колу науковців, спеціалістів та всім користувачам мати вільний доступ до матеріального і духовного надбання нашого народу.