Втрачені архітектурні об'єкти України на поштових листівках кінця ХІХ - першої третини ХХ ст. з фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського

Тези доповіді

УДК 72(477) : 930.2 + 025.177 «18» «19» : 027.54(477-25)НБУВ
Гутник Людмила Миколаївна,
науковий співробітник,
ORCID 0000-0001-7672-7802
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
е-mail: gutl@ukr.net
Галькевич Тетяна Анатоліївна,
молодший науковий співробітник,
ORCID 0000-0003-2723-5662
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
е-mail: galtano@ukr.net

ВТРАЧЕНІ АРХІТЕКТУРНІ ОБ’ЄКТИ УКРАЇНИ НА ПОШТОВИХ ЛИСТІВКАХ КІНЦЯ ХІХ – ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТ. З ФОНДІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ ІМЕНІ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО
На основі фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського розглянуто видові поштові листівки кінця ХІХ–ХХ ст. як вагоме візуальне історико-культурне документальне джерело у дослідженні втрачених об’єктів архітектурної спадщини України.
Ключові слова: втрачені архітектурні об’єкти України, архітектурна спадщина, видові поштові листівки, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського

Характерною рисою сучасної історіографії є розширення кола інформаційних джерел, у тому числі й за рахунок введення до наукового обігу мало використовуваних раніше груп візуальних документів. До таких груп належать і поштові листівки – одне з найбільш масових друкованих іконографічних джерел. Лише з кінця ХХ ст. фотодокументальні листівки стали об`єктом пильної уваги науковців у якості джерела історико-культурної інформації та ретранслятора того чи іншого історичного періоду, здатного перенести дослідника в час створення та функціонування відтворених на них пам’яток – мистецьких, етнографічних, архітектурних. В основі кожної з цих листівок лежить світлина, для якої характерні документальність та достовірність відображеної інформації.
Значний пласт видових листівок зберігається у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Цей своєрідний візуальний архів презентує архітектурну, містобудівну спадщину України та її стан з кінця 19-го століття і до сьогодення. Предметом нашого наукового зацікавлення стали втрачені архітектурні об’єкти України, що були відтворені на поштівках кінця ХІХ– першої третини ХХ ст.
У ХХ столітті архітектурна спадщина України зазнала значних руйнувань та втрат, які у своїй більшості були складовою цілеспрямованої антирелігійної політики, а також результатом громадянської та двох світових воєн. Разом з тим, у результаті реалізації великих містобудівних заходів, які почалися від 1930-х рр., окрім культових, під різними приводами знищувалися також цивільні споруди, які являли собою цінні забудови.
На поштових картках відтворено первісний вигляд культових архітектурних об’єктів Києва, серед яких дзвіниця та собор Михайлівського Золотоверхого монастиря, церкви Успіння Богородиці Пирогощі, Святого Іоана Златоуста, Скорблячої Божої Матері, Різдва Христового, Десятинна та Трьохсвятительська церкви, Військовий Микільський собор, які були нещадно знищені за рішенням тодішньої влади, як такі, що не мають історичної цінності. Фотодокументальні листівки зберегли для нащадків вигляд собору Святого Миколи у Харкові, Успенського собору в Кременчуці, Спасо-Преображенського кафедрального собору в Одесі, Свято-Успенського собору в Полтаві, церкви Іоанна Предтечі, вірменського костелу Святого Миколи та собору Олександра Невського у Кам’янці-Подільському, які також мають свою трагічну історію знищення в 1930-х рр.
Архітектурна спадщина України зазнала великих втрат у ході воєнних подій. Зокрема, у результаті вибухів та пожеж були зруйновані Успенський собор Києво-Печерської Лаври, прибутковий будинок Л. Гінзбурга, будівлі Міської думи та «Гіппо-паласу» (кінного цирку П. Крутикова) у Києві, «Гранд-готелю», Присутніх місць та 2-ї жіночої гімназії в Харкові, палацовий ансамбль в с. Диканьці – родинний маєток князя Віктора Сергійовича Кочубея, а також стратегічні об’єкти – залізничні вокзали Києва, Катеринослава (нині – Дніпро), Одеси, Тернополя, а також Миколаївський ланцюговий та Залізничний мости в Києві, два мости у Вінниці, Новопланівський міст Кам’янця-Подільського та ін. Наведені приклади – це лише невелика частина втрат об’єктів та пам’яток вітчизняного історико-ахітектурного середовища, які ми можемо споглядати на поштових картках.
Видові листівки із відтвореними на них об’єктами архітектурної спадщини, які не збереглися до нашого часу внаслідок їх нищення та руйнації, є сьогодні цінним візуальним джерелом інформації для сучасних дослідників, адже досить часто лише завдяки цим збереженим документальним джерелам можливо не лише оцінити архітектурно-містобудівну культуру того чи іншого періоду та простежити тенденції її розвитку, а й здійснювати відновлювальні чи реставраційні роботи. Ці самобутні візитівки минулих епох є унікальними історичними документами, допоміжними джерелами подальших пам’яткознавчих досліджень, адже вони репрезентують широкий комплекс візуально фіксованих змін та втрат об’єктів архітектурної спадщини України.
UDC 72(477) : 930.2 + 025.177 «18» «19» : 027.54(477-25)VNLU
Lyudmyla Hutnyk,
ORCID 0000-0001-7672-7802
Research Associate,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
е-mail:gutl@ukr.net
Tetiana Galkevich
ORCID 0000-0003-2723-5662

Junior Research Associate,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
е-mail: galtano@ukr.net
LOST ARCHITECTURAL OBJECTS OF UKRAINE ON POSTCARDS OF THE END OF XIX - FIRST THIRD OF XX CENTURY FROM THE FUNDS OF THE VI VERNADSKY NATIONAL LIBRARY OF UKRAINE
On the basis of the National Library of Ukraine named after V.I.Vernadsky,
species postcards of the end of the 19th - the first third of the 20th century
considered as an important visual historical and cultural documentary source in the study of lost objekts of architectural heritage of Ukraine.
Keywords: lost architectural objects of Ukraine, architectural heritage, species postcards,V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine.