Композиторка, поетка, театральна діячка Ірина Губаренко : проблема збереження творчої спадщини

ЗаявникЧеркашина-Губаренко Марина Романівна (Україна)
КонференціяМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація. Розвиток бібліотечно-інформаційного потенціалу в умовах цифровізації» (2020)
ЗахідСекція 5. Українська музична культура і музичні фонди бібліотек в умовах цифровізації
Назва доповідіКомпозиторка, поетка, театральна діячка Ірина Губаренко : проблема збереження творчої спадщини
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
СтаттяЗавантажити статтю


Тези доповіді

УДК 377.77/.78:0.25.5
Черкашина-Губаренко Марина Романівна
ORCID 0000-0001-7576-3609
Доктор мистецтвознавства, професор Національної музичної академії України імені П. Чайковського
Київ, Україна
е-mail: gubaresha@ukr.net

КОМПОЗИТОРКА, ПОЕТКА, ТЕАТРАЛЬНА ДІЯЧКА ІРИНА ГУБАРЕНКО: ПРОБЛЕМА ЗБЕРЕЖЕННЯ ТВОРЧОЇ СПАДЩИНИ

Простежено шляхи, якими доробок української мисткині Ірини Губаренко (1959–2004) почав відкриватися у новому вимірі, знаходити шлях до читачів і слухачів.

Ключові слова: мистецькі артефакти, опрацювання авторських рукописів, ціннісна експертиза мистецького доробку .

У різних ракурсах відкривається образ талановитого митця для його сучасників і для представників наступних поколінь. Відомим є феномен творів, захованих у шухлядах, які при їх посмертному обнародуванні можуть змінити уявлення про ту чи іншу, здавалося б, добре відому особистість. А бувають і такі випадки, коли мистецька самореалізація виявляється для творчо обдарованої людини куди важливішою за пошуки шляхів до публічного визнання. Саме такою була випускниця Харківського інституту мистецтв імені І. Котляревського композиторка Ірина Губаренко. Після закінчення навчання вона одержала посаду завідувачки музичною частиною Харківського театру для дітей та юнацтва, де працювала до самої передчасної смерті. Вона писала музику до вистав, а також власні тексти до окремих музичних номерів, які під час вистав звучали у запису в її виконанні. Вірші вона почала писати досить рано. У подальшому частина цих віршів перетворювалася на авторські пісні, які під гітару вона співала у колі своїх театральних друзів. У театрі їх також знали і любили і охоче підхоплювали, виконували на офіційних і неофіційних творчих вечорах.
Захоплення театром спонукало її до занять режисурою, у чому вагому підтримку вона одержала від свого дідуся, відомого українського режисера і театрального педагога Романа Черкашина. Створений за її ініціативою з акторів ТЮГу молодіжний студійний колектив «Бідний театр» показав кілька цікавих постановок. У їх числі – камерна версія п’єси У. Шекспіра «Ромео і Джульєтта», до якої Ірина написала чотири канцони у старовинному стилі, п’єса У. Гібсона «Білі троянди, рожеві слони», зроблена Іриною інсценізація повісті В. Підмогильного «Остап Шаптала». Остання вистава харківської тюгівської молоді під назвою «В ім’я твоє» (українська містерія) увійшла до програми театрального фестивалю «Мистецьке Березілля», що проходив у Києві. Серед нереалізованих театральних планів цікавою сторінкою залишився текст п’єси «Сни князя Мишкіна», сценічної версії роману Ф. Достоєвського, до якої додані режисерські коментарі та роздуми авторки. Почала Ірина працювати над кандидатською дисертацією «Режисерські концепції ХХ століття у світлі сучасних відкриттів аналітичної психології». Актуальним питанням театральної теорії і практики присвячений її нарис «Вісім листів про театр». Виступала вона і як журналіст у харківських і київських газетах.
Театр і музика тісно перепліталися у житті і творчості Ірини Губаренко. З серйозних музичних творів її перу належать симфонічна поема «Ахтамар», «Пісні самотності» для жіночого голосу з оркестром на вірші Тараса Шевченка, камерна опера «Ведмідь» за водевілем А. Чехова, текст і музика вистави в одній дії «Солярис» за однойменним романом Станіслава Лема, вокальний цикл на вірші Л. Кисельова «Заспівайте, сестро» та інші вокальні твори. А до цього варто додати ту частину спадщини, яка лишалася terra incognito і про яку знало лише найближче оточення. Це її філософська серйозна поезія і прозові твори. У двох найбільш розгорнутих з них, «Римському романі» і повісті на тему театрального побуту «Ланцюг часу» відчутні перегуки з «Майстром і Маргаритою» та «Театральним романом» М. Булгакова. Пояснюючи цей вплив, авторка короткого нарису про спадщину Ірини Кіра Пітоєва написала: «На те є головна причина. Ірина Губаренко –«людина-театр», не людина театру, а Людина – Театр».
Прихована, зафіксована у розпорошених листках, зошитах, написана від руки частина літературної спадщини Ірини Губаренко першою була відкрита сучасному читачеві після її смерті. Збирати свої вірші і набирати їх на комп’ютері для задуманої поетичної збірки вона почала ще сама і дала їй назву «Поетичні медитації». Під цією назвою її вірші і деякі прозові твори вийшли у Києві у видавництві «Автограф» у 2005-му році – наступному після завершення її життєвого шляху. А через шість років солідний том, який одержав назву «Римський роман», вийшов друком у харківському видавництві АКТА. Він має 622 сторінки і включає прозу, поезію, драматургію, публіцистику, критику. Крім вступної статті відомої театрознавиці Кіри Пітоєвої книга включає у завершенні газетні рецензії Олександра Анічева і Лани Щегольковської про творчість Ірини.
У рідному для Ірини театрі її добре пам’ятають і вшановують пам’ять цікавими програмами творчих вечорів, сценарії до яких пишуть самі актори. Тут звучать її вірші, фрагменти вистав з її музикою. Літературно-музичну композицію «Повернення», що мала підзаголовок «пам’яті композитора і поета», артисти Харківського ТЮГу показали 26 червня 2010 року в Києві на сцені Національного будинку вчених АН України. Останній з таких вечорів пройшов у театрі у червні 2019 року і був присвячений 60-річчю з дня народження Ірини Губаренко. Він одержав назву «Вісім листів про театр» за назвою одного з есе авторки. У його композицію увійшла її музика і пісні, а також фрагменти прози, у яких картини театрального життя і серйозні роздуми про театр довели своє актуальне звучання у реаліях театрального сьогодення.
Вокальна музика Ірини Губаренко неодноразово звучала у різних концертних програмах у Києві, Харкові, Хмельницькому. Чернігові, на фестивалі у Гданьську (Польща), в українському культурному центрі у Парижі. Записані три компакт-диски, в одному з яких вміщені камерні твори відомого українського композитора Віталія Губаренка та твори його дочки Ірини. Два інших мають назву «Поезія і музика». У різних виконаннях на них зафіксований вокальний цикл Ірини «Заспівайте, сестро», а також включені вокальні мініатюри на вірші Ірини Губаренко, Валентина Сильвестрова і вокальна балада Михайла Шуха «Колоколенка». Появу низки творів на поетичні тексти Ірини відомих українських авторів (крім Сильвестрова і Шуха до її поетичного доробку звернувся Олексакндр Яковчук, який написав вокальний цикл «Уривки з мого Кобзаря») можна вважати експертною оцінкою художньої якості її поезії.
З успіхом було поставлено молодим київським режисером Антоном Литвиновим опера «Ведмідь». Цю виставу її учасники грали не лише у Києві на сцені Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського, але й показали на кількох театральних фестивалях. У минулому році у оновленій сценічній редакції і з розширеним словесним текстом знайшов перше сценічне втілення і її «Солярис». Його поставила керівниця київської музично-театральної майстерні «Разом» Марина Рижова з оновленим літературним текстом і у власній редакцій. Всі перелічені факти свідчать про цінність мистецького доробку Ірини Губаренко, який вийшов за локальні межі Харкова, викликав зацікавлення молодих митців і знаходить шлях до різноманітної аудиторії.
Головною проблемою залишається на сьогодні відсутність нотних видань музичних творів Ірини Губаренко. За її життя видано лише одну її фортепіанну прелюдію у збірці фортепіанних творів молодих українських композиторів. Не все, що залишилося в авторських рукописах, впорядковано і озвучено. Лише на випускному консерваторському екзамені прозвучала симфонічна поема «Ахтамар». Зроблений комп’ютерний набір партитури «Пісні самотності» дав змогу прозвучати цьому цікавому твору після довготривалої паузи. Сьогодні виникли умови і нагальна потреба розглядати постать Ірини Губаренко в більш широких і узагальнених масштабах, а також ставити питання про форми збереження її доробку.
Список використаної літератури
1. Губаренко, Ирина. Римский роман. Проза. Поэзия. Драматургия. Публицистика. Критика. Харьков, 2011. 622 с.
2.Чепалов, Александр. И смерть по-прежнему обман. В сб.: Ирина Губаренко. Поэтические медитации. Киев: Автограф. 2005, с. 5–9.
References
1. Gubarenko, I. V. (2011). Rimskiy roman. Proza. Poeziya. Dramaturgiya. Publitsistika. Kritika. [Roman novel. Prose. Poetry. Dramaturgy. Journalism. Criticism.Roma’s novel]. Kharkiv, Ukraine. [In Russian and Ukrainian].
2. Chepalov, Aleksandr. (2005). I smert po-prezhnemu obman. [And death is still a deception] Irina Gubarenko. Poeticheskie meditatsii. Kyiv, Ukraine, 5–9. [In Russian.

UDC 070.481:316.77
Cherkashina-Gubarenko Maryna,
ORCID 0000-0001-7576-3609
Doctor of Arts, Professor of the P. Tchaikovsky
National Music Academy of Ukraine
Kyiv, Ukraine
е-mail: gubaresha@ukr.net
COMPOSER, POET, THEATER IRINA GUBARENKO:
THE PROBLEM OF PRESERVING THE CREATIVE HERITAGE
The ways in which the works of the Ukrainian artist Iryna Hubarenko (1959–2004) began to open in a new dimension, to find the way to readers and listeners, are traced.

Keywords: artistic artifacts, processing of author's manuscripts, value examination of artistic works.