Невідомі галицькі статті з історії церковного співу початку ХХ століття

Тези доповіді

УДК 783:2-53(477) "20"
Ясіновський Юрій Павлович
ORCID: 0000-0002-0927-0133
доктор мистецтвознавства,
професор кафедри літургіки,
директор Інституту церковної музики
Український Католицький університет
Львів, Україна
e-mail: irmos@ucu.edu.ua

НЕВІДОМІ ГАЛИЦЬКІ СТАТТІ З ІСТОРІЇ ЦЕРКОВНОГО СПІВУ ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Теодор Пасічинський один з перших в Галичині намагався дослідити цілісну історію русько-українського церковного співу й осмислити його витоки у візантійській спадщині. Чимало уваги присвятив теоретичним питанням музичної складової церковного співу, зокрема метриці й тісно пов’язаним з нею формальним структурам, ладовій організації, виконавським аспектам.
Ключові слова: церковний спів, Теодор Пасічнський, Галичина

Зацікавлення церковним співом та його історією у Теодора Пасічинського (1886, Львівщина – 1952, Берлін) з’явилися ще під час навчання у перемиській гімназії, а може й раніше – ще в рідному селі Макуневі, де, очевидно він співав у церковному хорі та навчався літургійного співу за рукописним Ірмолоєм, що зберігався у місцевій церкві. У Перемишлі Т. Пасічинський керував гімназійним хором і виступав як його соліст. Пізніше, будучи студентом Духовної семінарії у Львові, час від часу диригував катедральним перемиським хором, про що занотувано ним у поголоснику другого тенора 1907 р. У Львові Т. Пасічинський мав ширші можливості працювати над науковою літературою з історії і теорії церковного співу в добре укомплектованій бібліотеці семінарії , придбав ряд цінних видань, зокрема відомого російського дослідника грецької і русько-української сакральної монодії за нотолінійними ірмолоями отця Івана Вознесенського , з працями якого ймовірно познайомився у бібліотеці отця Володимира Садовського (1865–1940), диригента церковних хорів і музичного діяча Галичини. Сьогодні частина книгозбору В. Садовського зберігається в бібліотеці Інституту церковної музики Українського католицького університету у Львові.
Теодор Пасічинський один з перших в Галичині й Україні намагався дослідити цілісну історію русько-українського церковного співу й осмислити його витоки у візантійській спадщині. Цьому питанню він присвятив дві свої праці «Історичний огляд розвою церковного співу на Руси» [1] і «Короткий погляд на спів грецької Церкви» [2], що мали стати частиною грунтовного дослідження, яке вчений планував видати окремою книгою. Статті надруковано у львівських часописах «Католицький Всхід» (1906) та «Нива» (1909).
Своє дослідження, присвячене історії церковного співу Теодор Пасічинський розпочав ще будучи студентом Львівської духовної семінарії і продовжив після висвячення на священика у Перемишлі. Однак на заваді стала Перша світова війна, яка змусила вченого не лише призупинила реалізацію свого задуму, але й кардинально змінила його кар’єрний ріст. Замість продовження дослідницької роботи в галузі церковно-музичного мистецтва він обирає шлях оперного співака.
Праці Т. Пасічинського, присвячені історії церковного співу, написані з відчуттям потреби глибшого розуміння його сутності, осмислення значення та ролі в літургійній практиці Церкви і духовному житті рідного народу. А патетичний тонус викладу матеріалу виказує велику заанґажованість у справі розвитку мистецької культури літургійного співу[1; 2].
Багато уваги присвятив автор і теоретичним питанням музичної складової церковного співу, зокрема метриці й тісно пов’язаних з нею формальних структур, ладовій організації, виконавським аспектам тощо. За античними й візантійськими джерелами у своїх працях Т. Пасічинський викладає важливі тези про вагоме значення музики і співу в загальному вихованні молоді та у літургійному дійстві Христової Церкви.
Загальна оцінка церковного співу в Україні позначена характерним для його доби поглядом на сакральні мелодії як результат взаємодії з фольклорною спадщиною, які повсюдно ширилися в добу формування модерної нації. Сьогодні ж такі погляди критично переглянуті й для дослідників все більше увиразнюється залежність русько-українських церковних мелодій, особливо в ірмосах, від візантійських, що, зокрема, спеціяльно досліджував Мирослав Антонович.
У своїх працях Т. Пасічинський вперше ширше коментував музично-теоретичну абетку Алфавіт ірмолоґісанія, що друкувалася у нотних ірмолоях, починаючи з почаївських видань, а також подав бібліографічний список нотно-літургічних книг, починаючи з почаївського ірмолоя 1793 р. і закінчуючи Напівником Ігнатія Полотнюка 1902 року. Іноді автор виказує залежність від російської історіографії і некритично переносить власне російські реалії на українських ґрунт. Зосібно часто вживає суто російський термін крюкова нотація, а звідси крюковий спів, тоді як в Україні послуговувалися поняттям кулизмяна нотація, що особливо виразним є в київських музикальних граматиках.
Отож статті о. Теодора Пасічинського потрібно оцінювати як один з перших зразків осмислення нашої історії церковного співу. Чимало фактів і спостережень заслуговують на увагу і виказують його вдумливі та серйозні наміри. А при цьому висловлює жаль, що у нас «не ціниться зовсім тих, що дослідами співу церковного займаються!» (Сьогодні в цьому сенсі, на жаль, мало що змінилося...). Можливо, що саме ця обставина змусила молодого дослідника покинути наукову працю й податися у виконавську сферу, де швидко здобув визнання і славу як соліст Віденської опери в 1920–1935 роках.


Список використаної літератури
1. Пасічинський Т. Історичний огляд розвою церковного співу на Руси // Католицький Всхід (Львів 1906/1) 55–65; (1906/3) 130–136;
2. Пасічинський Т. Короткий погляд на спів грецької Церкви // Нива (Львів 1909/13) 388–392; (1909/18–19) 558–562; (1909/24) 825–830.


References
1. Pasichynskyi T. Istorychnyi ohliad rozvoiu tserkovnoho spivu na Rusy // Katolytskyi Vskhid (Lviv 1906/1) 55–65; (1906/3) 130–136. [Pasichynsky T. Historical review of the development of church singing in Russia // Catholic East (Lviv 1906/1) 55-65; (1906/3) 130–136; [In Ukrainian].
2. Pasichynskyi T. Korotkyi pohliad na spiv hretskoi Tserkvy // Nyva (Lviv 1909/13) 388–392; (1909/18–19) 558–562; (1909/24) 825–830. [Pasichynsky T. A brief look at the singing of the Greek Church // Niva (Lviv 1909/13) 388–392; (1909 / 18–19) 558–562; (1909/24) 825–830. [In Ukrainian].

UDC 783:2-53(477) "20"
Yasinovskyi Yurii
ORCID: 0000-0002-0927-0133
Doctor in Art Studies,
professor of the Department of Liturgy
director Institute of Church Music
Ukrainian Catholic University,
Lviv, Ukraine
e-mail: irmos@ucu.edu.ua

UNKNOWN GALICIAN ARTICLES ON THE HISTORY OF CHURCH SINGING OF THE EARLY TWENTIETH CENTURY
Theodor Pasichynskyi was one of the first in Galicia to try to wholly explore the history of the art of Russian-Ukrainian church singing and to analyse its Byzantine origins. He paid special attention to the theoretical aspects of the musical component of church singing, in particular its metrics and closely related to it its formal structures, system organization and performance aspects.
Key words: church singing, Theodor Pasichynskyi, Galicia.