ПРОФЕСІЙНА ЕТИКА У РОБОТІ БІБЛІОТЕКАРЯ У ВИМІРАХ СЬОГОДЕННЯ

Тези доповіді

УДК: 387.14
Дубровіна Ірина Володимирівна;
ORCID: 0000-0002-6676-4789
кандидат педагогічних наук, науковий співробітник,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
е-mail: iradubrovina@gov. nbuv.ua

ПРОФЕСІЙНА ЕТИКА У РОБОТІ БІБЛІОТЕКАРЯ У ВИМІРАХ СЬОГОДЕННЯ
Висвітлено культуру бібліотечної комунікації через призму формування моральних рис фахівця та упровадження прийомів суб’єкт-суб’єктної взаємодії з читачами у сучасному інформаційному просторі.

Ключові слова : професійна етика, риторика, комунікативна культура бібліотекаря.

З часу свого виникнення професійна етика знаходиться в центрі уваги багатьох вчених, просвітників, педагогів, інтелігенції. Моральні почуття, уява про належну поведінку виникають у людини завдяки співіснуванню з іншими людьми, обміну думками та ідеями, освоєнню і застосуванню морально-етичних норм, вироблених соціумом. Успіх усієї діяльності бібліотеки визначає ефективність спілкування бібліотекаря з читачем. Тому особистість бібліотекаря і читача є предметом пильної уваги вчених, дослідників методики інформаційної та бібліотечної діяльності. Саме етика покликана допомагати вирішувати багатогранні практичні моральні проблеми, які виникають перед людиною в процесі духовного та морального буття. Сучасна інформаційна ситуація і динамічні виклики життя вимагають спеціальної фахової підготовки бібліотекарів, розвитку їхніх комунікативних та організаційних компетентностей. Сучасний фахівець, як носій духовної книжкової культури, має бути освіченим та ерудованим, володіти глибоким знанням літератури, психології, риторики, знати досконало рідну та іноземні мови, а головне – любити свою справу і людей, володіти професійним тактом, який проявляється у знанні фондів та шануванні відвідувачів, розумінні їхніх потреб, умінні їх зацікавити та задовольнити інформаційні запити.
Етика – це філософська наука, об’єктом вивчення якої є мораль, ставлення до іншої людини [2, с. 49]. Наука «етика» як одна із найдавніших теоретичних дисциплін та складова частина філософії слугує засобом нормативної регуляції взаємодії між людиною та соціумом.
Комунікація в широкому сенсі завжди реалізується як діалог між культурами й індивідами, що виступають її носіями. Цей діалог забезпечується за допомогою мови як знакової форми культури, що дає змогу говорити про її символічну природу і, відповідно, комунікацію. Культура бібліотечної діяльності значною мірою визначається дотриманням працівниками етичних норм поведінки, спілкування. Оскільки бібліотекар виступає провідником інформаційного потенціалу певного інформаційного простору знань, він має бути готовим до обслуговування різних типів читачів, але відповідно до норм етики. Дослідження Л. Каліберди доводять, що читачі надають важливу роль професійній етиці бібліотекаря-фахівця як зовнішній рисі його іміджу [3, с. 4]. Бібліотекар-майстер знаходить спільну мову з читачами, приваблює, користується авторитетом, намагається бути терпимим по відношенню до чужої альтернативної думки, стилю спілкування співрозмовника-читача.
У культурі спілкування бібліотечного працівника з читачами важливим є вміння «вести себе», стримано проявляти свої почуття, знаходити належні в тій чи іншій ситуації словесні або несловесні форми поведінки, бути зрозумілим іншим людям, зберігати свою гідність, з повагою ставитися до читачів. Відомо, що бібліотечна комунікація являє собою поліфонічне явище.
Як зазначала бібліотекознавець Г. В. Алтухова, вміння володіти словом – запорука успіху в житті, необхідна умова високого професіоналізму, адже «бібліотекареві слід вести діалог більш динамічно, зосереджувати співрозмовника на головному, зацікавити його ідеєю, подавати зміст в дії» [1, с. 34]. У розмові бібліотекар має ширше застосовувати метод діалогу, полілогу для якісного спілкування з читачами та колегами, бо такі методи активізують спілкування в бібліотечному середовищі.
У цьому контексті бібліотекар має досконало володіти технікою спілкування для забезпечення швидкого одержання читачем точної, всеохоплюючої інформації з питань, які його цікавлять. Для того, щоб професійно рекомендувати певну літературу, каталог, нотні видання світу, бібліотекар має чітко аргументувати свою точку зору, грамотно вести дискусію. Це потребує не лише мистецтвознавчих знань, але й володіння риторикою як наукою про слово, мистецтвом спілкування, необхідним є усвідомлення важливості впливу слова на розум і серце, що актуально при роботі з студентами, які бачать у бібліотекарі фасилітатора-фахівця, що зможе здійснити організацію бібліографічного консультування.
Отже, тут вступає в дію саме етичність, риса у переосмисленні доброчесного та старанного фахівця, який є доступним та відкритим до культурного спілкування з читачем та спрямований на задоволення його інформаційних запитів. Важливо, щоб бібліотечні працівники прищеплювали читачам любов до книги, музики, живопису, якщо бібліотекарі працюють у спеціалізованих відділах мистецтв. Якщо бібліотекар хоче прийти на допомогу читачу, він має знати особливість кожної книги, нотних збірників чи видань з образотворчого мистецтва, які він рекомендує, а також зуміти «прочитати» індивідуальні особливості читача. Знання книги, її цінності, художньої та мистецької вартості того, що вона може дати читачу в оволодінні знаннями, духовному збагаченні, професійному зростанні – не тільки важлива суто професійна, але й морально-етична проблема. Це стосується і вивчення читачів, необхідності врахування того середовища, до якого належить читач і яке більшою мірою обумовлює його читацькі потреби і запити.
Висновки. Отже, удосконалення професійної етики у роботі бібліотекаря у вимірах сьогодення не можливо реалізувати без постійного самовдосконалення, розвитку якостей психологічного характеру. Бібліотечний працівник має безперервно підвищувати рівень своєї освіти, прагнучи не тільки поширювати, а й поглиблювати обсяг знань у різних інформаційних сферах. У 1996 році Українською бібліотечною асоціацією був прийнятий «Кодекс етики бібліотекаря», дотримання принципів цього важливого документа сприятиме підвищенню культури обслуговування відвідувачів бібліотеки, ставши своєрідною «клятвою Гіпократа» бібліотекаря.
Список використаної літератури
1. Азаров В. Будущим библиотекарям о профессиональной этике. Советское библиотековедение. 1989. №4. С. 50–52
2. Алтухова Г. Поговорим об этике. Библиотека. 1993. № 11/12. С. 49–51.
3. Каліберда Л. Етика бібліотекаря. Сільська бібліотека : проблеми і перспективи : збірник наукових праць. Вінниця, 1994. С. 4–6.

References
1. Azarov, V.(1989). Budushchym byblyotekariam o professyonalnoi эtyke. Sovetskoe byblyotekovedenye [Professional ethics for future librarians. Soviet library science ]. №4. P. 50–52. [In Russian].
2. Altukhova, H. (1993). Pohovorym ob эtyke. Byblyoteka [Let's talk about ethics. Library ]. № 11/12, pp. 49 –51. [In Russian].
3. Kaliberda, L. (1994). Etyka bibliotekaria. Silska biblioteka : problemy i perspektyvy : zbirnyk naukovykh prats [ Ethics of the librarian. Rural library: problems and prospects: a collection of scientific papers]. Vinnytsya, Ukrayina. С. 4 –6. [In Ukrainian].

UDC: 387.14
Dubrovina Iryna,
ORCID: 000-0002-6676-4789
Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor,
Senior Research Associate,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
е-mail: iradubrovina@gov. nbuv.ua

PROFESSIONAL ETHICS IN THE WORK OF A LIBRARIAN IN THE MEASURES OF TODAY
The culture of library communication is highlighted through the prism of the formation of moral traits of the specialist and the introduction of techniques of subject-subject interaction with readers in the modern information space.
Keywords: professional ethics, rhetoric, communicative culture of a librarian.