Оцифровані ресурси проєкту «Muzyka Benedyktynek Polskich» як інформаційне джерело для вивчення історії української музики

Тези доповіді

УДК 930.25:78 (438)+(477) (15/17)
Зосім Ольга Леонідівна,
ORCID 0000-0001-7546-094X,
доктор мистецтвознавства, доцент,
Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв,
Київ, Україна
е-mail: olgazosim70@gmail.com

ОЦИФРОВАНІ РЕСУРСИ ПРОЄКТУ «MUZYKA BENEDYKTYNEK POLSKICH» ЯК ІНФОРМАЦІЙНЕ ДЖЕРЕЛО ДЛЯ ВИВЧЕННЯ
ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИКИ

Розглянуто питання важливості залучення польських рукописних джерел XVI – XVIII століть для уточнення даних для історії української музики. Вказано значення проєкту «Muzyka Benedyktynek Polskich» для вивчення української барокової духовної пісенності.
Ключові слова: історія української музики, проєкт «Muzyka Benedyktynek Polskich», канціонали та співаники духовних пісень.

В історії української музики є ще багато білих плям, і ці інформаційні лакуни сьогодні потроху починають заповнюватися завдяки доступності рукописних джерел через їх оцифрування та розміщення в мережі Інтернет. Особливо цінними є зарубіжні, передусім польські, джерела, що дають інформацію щодо історії української духовної пісні, особливо щодо її зв’язків із зарубіжною духовно-пісенною традицією, а також в контексті формування т. зв. кантового багатоголосся, що стало символом української барокової музики.
Серед польських оцифрованих ресурсів вартим уваги є проєкт «Muzyka Benedyktynek Polskich» [1], який існує з 2011 р. і подає різноманітні музичні рукописи XVI – XІХ століть з монастирів польських бенедиктинок. Наразі на сайті представлені музичні джерела з трьох монастирів – з Перемишля (Przemyśl), Сандомира (Sandomierz) і Станьонтек (Staniątki). З музичного репертуару представлені літургічні книги з григоріанськими піснеспівами, канціонали, органні книги, твори різних церковних жанрів (меси, вечірні, реквієми, мотети, пасіони, літанії, духовні пісні та ін.). Не усі описані в каталогах твори представлені власне нотним матеріалом, оскільки архів ще у стадії наповнювання. Проєкт «Muzyka Benedyktynek Polskich» має власну пошукову систему, а також метадані, у т. ч. ідентифікацію тих чи інших творів у базі RISM.
Для історії української музики, зокрема історії духовної пісні, цінним джерелом є канціонали XVI–XVIII ст. з репертуару польських бенедиктинок, що містять латиномовні та польськомовні духовні пісні. Ці три- або чотириголосні твори записані в канціоналах у вигляді поголосників або партитурного запису (останній тип запису трапляється значно рідше). Багато з цих пісень є в українських ненотованих пісенниках XVIII ст., а їх мелодії відомі лише з більш пізніх (ХІХ ст.) джерел. Тож завдяки цим зібранням ми з високим ступенем ймовірності можна говорити про використання українськими вірянами саме польських мелодій при виконанні латиномовного або польськомовного репертуару.
Стосовно т. зв. кантового багатоголосся канціонали польських бенедиктинок також дають відповідну інформацію, однак аж ніяк не вичерпну, особливо стосовно ґенези та форм фіксації. В Україні перший запис кантового партитурного багатоголосся відомий з рукопису 1649 р., в російських співаниках, які повстали у Московії завдяки вихідцям з Речі Посполитої, його послідовно вживають з останньої третини XVII ст. Поширеною є думка про укладання співаників, особливо що містять польськомовний репертуар, з польських канціоналів. Навіть якщо процес передачі репертуару виглядів саме через використання переписувачами польських канціоналів, то рукописні джерела свідчать, що в польській традиції у цей період духовні пісні не записувалися у вигляді партитур, які почали з’являтися лише у XVIII ст. Також переписувачі використовували т. зв. київську нотацію, тоді як в польських канціоналах пісенні твори записувалися круглою італійською. Якщо повернутися до аналізованих зібрань, то варто пам’ятати, що бенедектинські канціонали у свій час не були відомі за межами монастиря, а тому просте порівняння цих рукописів з українськими або російськими рукописними співаниками не є коректним. Пам’ятаємо і той факт, що друковані канціонали, яких було багато у XVIІ–XVIII ст., містили лише мелодію, записану одноголосно. Тож триголосні записи що у Польщі, що на українсько-білоруських землях або в Московії, робилися лише у рукописах самими музикантами згідно з правилами барокової практики музикування. При цьому типізованість викладу барокового триголосся часто приводила до ладово-гармонічних та фактурних збігів: наприклад, зіставлення партитурного запису польських пісень з монастирських рукописів з російськими джерелами показує у деяких випадках майже повну ідентичність, що аж ніяк не свідчить про запозичення чи використання одного джерела, а про типологічну близькість у гармонізації мелодій пісень.
Отже, проєкт «Muzyka Benedyktynek Polskich», що містить записи польських духовних пісень XVІ–XVIII ст., інспірує пошуки українських музикологів в царині барокової духовної музики, які дозволять пролити світло на деякі нез’ясовані або дискусійні моменти в історії української музики.

Список використаної літератури
1. Muzyka Benedyktynek Polskich. Badania repertuaru muzykaliów staniąteckich. URL: http://staniatki.studiokropka.pl.

References
1. Muzyka Benedyktynek Polskich. Badania repertuaru muzykaliów staniąteckich. URL: http://staniatki.studiokropka.pl [In Polish].

UDC 930.25:78 (438)+(477) (15/17)
Zosim Olga,
ORCID 0000-0001-7546-094X,
Doctor in Arts, Associate Professor,
National Academy of Managerial Staff of Culture and Art,
Kyiv, Ukraine
е-mail: olgazosim70@gmail.com

DIGITAL RESOURCES OF THE PROJECT «MUZYKA BENEDYKTYNEK POLSKICH» AS AN INFORMATION SOURCE FOR STUDY
OF THE HISTORY OF UKRAINIAN MUSIC
The question of the importance of involving Polish manuscript sources of the 16th–18th centuries to clarify the data for the history of Ukrainian music is considered. The significance of the project «Muzyka Benedyktynek Polskich» for the study of Ukrainian baroque spiritual songs is indicated.
Key words: history of Ukrainian music, project «Muzyka Benedyktynek Polskich», cantionals and songbooks of spiritual songs.