«АРХІВИ УКРАЇНИ»: АНАЛІЗ СУЧАСНИХ НАУКОВИХ ПУБЛІКАЦІЙ

Тези доповіді

«Архіви України» – фахове періодичне, науково-практичне видання для архівістів, що виходить в Україні з 1947 року. Журнал створений для огляду архівних джерел, висвітлення питань з архівознавства, документознавства, джерелознавства та інших спеціальних історичних дисциплін, теорії та практики архівної справи. Безперечно найавторитетніший часопис, що відзначається високим науковим рівнем публікацій, є платформою для поширення та пошуку фахової інформації. Незмінним видавцем часопису є головний орган управління архівною справою України – Державна архівна служба України. Загалом, за досліджуваний період 2016 р. – І кв. 2020 р. опубліковано 17 випусків (щорічно 4 випуски), до яких увійшло 353 публікації [1].
В цей період постійними рубриками журналу були: «Статті та повідомлення», «Публікації архівних документів», «Особистості», «Архівна справа за кордоном», «Огляди джерел та документальні нариси», «Інформація і рецензії», «Ювілеї». У рубриці «Статті та повідомлення» вміщується інформація про нормативне забезпечення роботи з різного роду документами, наукові розвідки, що покликані донести до широкого загалу здобутки та нововведення в українській архівістиці. Останні кілька років серед проблемних питань архівістів все частіше постає питання цифровізації, збереження цифрової культурної спадщини. Розглядається управління архівною справою на загальнодержавному та місцевому рівнях у контексті інформаційного забезпечення суспільства, впровадження цифровізації та електронного урядування в Україні. «Публікація архівних документів» – оприлюднюються цікаві знахідки з українських архівів, а також з архівів зарубіжної україніки, що поповнюють джерельну базу української історії різних періодів. У рубриці «Пам’ятні дати» опубліковано дослідження, присвячені пам’ятним датам в історії України, зокрема: 100-річчя початку Української революції 1917–1921 рр., 140 річниця з дня народження Симона Петлюри та 150 річниця з дня народження Михайла Грушевського. Рубрика «Огляд джерел та документальні нариси» – охоплює дуже широкий спектр тем, присвячених аналізу окремих документальних джерел. У рубриці «Інформація і рецензії» публікують відомості про участь українських архівістів у міжнародних та вітчизняних конференціях. Ці публікації охоплюють різноманітні аспекти діяльності архівних служб і архівів країн світу.Не постійними, але не менш цікавими, є рубрики «З історії архівів та архівних зібрань», а також «Архіви у сучасному світі». Перша покликана розповідати про особливості розвитку архівної справи, проблеми, які постали перед архівістами, друга ж розповідає про сучасну архівістику за кордоном.
Аналізуючи видання, слід також звернути увагу на потужний науковий авторський склад. Серед авторів, які регулярно публікуються в журналі: Я. Калакура опублікував низку статей щодо нових підходів організації та управління архівною справою на загальнодержавному і місцевому рівнях у контексті інформаційного суспільства; В. Бездрабко займається висвітленням тенденцій еволюції архіву як інституції, соціального явища і простору пам’яті, особливості його змісту в умовах інформаційного е-середовища; М. Палієнко аналізує інтерпретації поняття «архів» у сучасній західноєвропейській та американській історіографії, висвітлює еволюцію поняття крізь призму зміни наукової парадигми інформаційного суспільства; Л. Приходько опублікувала дослідження з питань формування НАФ, експертизи цінності аудіовізуальних документів, тенденцій розвитку авторського права і суміжних прав Європейського Союзу в умовах становлення інформаційного суспільства; Л. Касян – на базі кінофотофонодокументів досліджує українську культуру, їх вплив на формування національної пам’яті. Активними авторами на сторінках журналу протягом 2016-2020 рр. також були А. Шаповал, С. Дубовик, О. Гула, О. Маврін, О. Пономарьов, Б. Петришак, С. Власенко.
Тким чином, найбільшу за обсягом частину на шпальтах «Архівів України» займають статті проблемного змісту, присвячені назрілим питанням архівознавства, документознавства, суміжних і споріднених галузей знань, науково-практичних досліджень. Щодо авторського складу – це науковці, викладачі, практикуючі архівісти з багаторічним досвідом, які на основі власних ґрунтовних досліджень створюють якісний матеріал, що має інформативну цінність, наукову новизну, а згодом і високий індекс цитування.