Леся Українка та її творчість в книжкових та періодичних джерелах фонду відділу зарубіжної україніки Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського

Тези доповіді

УДК 821.161.2(100).09: 821.161.2’05 – 1⁄9.09 Українка
Супронюк Оксана Костянтинівна,
Номер Ідентіфікатора ORCID
https://orcid.org/0000-0003-1435-5913
канд. філол. наук, старший науковий співробітник,
Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського
Київ, Україна
e-mail odudko@ukr. net
Леся Українка та її творчість в книжкових та періодичних джерелах фонду відділу зарубіжної україніки Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського.
Досліджено рецепцію творчої біографії Лесі Українки дослідниками українського зарубіжжя та їх значення як інформаційного ресурсу до переосмислення творчості письменниці.
Ключові слова: відділ зарубіжної україніки, українська діаспора, творчість Лесі Українки, Ігор Костецький.
Впродовж 2018–2019 рр. в НБУВ впроваджено і реалізується науковий проект «Леся Українка (Лариса Петрівна Косач: 1871–1913): науково-бібліографічне дослідження у 3-х книгах (До 150-річчя від дня народження )», який в перспективі має акумулювати на платформі НБУВ всю наявну в інформаційному просторі сьогодення відповідну інформацію.
Фонд відділу зарубіжної україніки (далі ВЗУ) НБУВ став важливою частиною даного загальнобібліотечного інформаційно-бібліографічного проекту. Видання книжкової колекції відділу є джерелознавчим інформаційним ресурсом репертуару видань вчених української діаспори для осмислення ролі і місця Лесі Українки в історії української культури. Серед них праці найбільш послідовного дослідника життя і творчості Лесі Українки в діаспорі П. Одарченка (Вашінгтон, США), – бібліографія його публікацій на цю тему складає близько 80 позицій. Ю. Тищенко-Сірий (Нью-Йорк, США) був причетний до видання першого повного видання творів Лесі Українки на еміграції. В 1920–30 ті рр. в Празі (Чехословаччина) працювала ціла плеяда видатних дослідників, в полі зору яких була творчість Лесі Українки: Л. Білецький, Д. Чижевський, Д. Дорошенко, В. Сімович.
Розвідки статті, рецензії на лесезнавчі теми періоду МУРу (1940–50-х рр.) у Німеччині належать перу Ю. Лавріненка, І. Костецького, Ю. Косача, Гр. Шевчука (Ю. Шевельова), Г. Костюка, В. Петрова, Д. Донцова, М. Оглоблина-Глобенка, Ю. Бойка-Блохина, С. Драгоманова. В 1945 р. у Вінніпезі (Канада) видала свою працю С. Русова «Наші визначні жінки. Літературні силюети Лесі Українки, Олени Пчілки».
В 1980–90-х творчість письменниці досліджували Д. Штогрин (Іллінойс, США), І. Тарнавецька, Я. Розумний (Манітоба, Канада), В. Маркусь (Чікаго, США), О. Зуєвський, Б. Медвідський (Альберта, Канада), А. Вирста (Париж, Франція), О. Міяковська-Радиш (Нью-Йорк, США), Г. Грабович (Кембрідж, США), А. Гумецька (Енн-Арбор, США), М. Антонович (Монреаль, Канада). М. Неврлий, Б. Зілинський (Прага, Чехословаччина), А. Мештан (Фрайбург, ФРН), М. Блечич (Бєлград, Югославія), Е. Сгамбатті (Рим, Італія), Л. Терзійська (Софія, Болгарія), Яр Славутич (Едмонтон, Канада). Серед сучасних дослідників слід назвати Т. Скрипку (Нью-Йорк, США), яка в 2010-х видала, зокрема, фундаментальні праці про життя і творчість Лесі Українки на основі архіву письменниці та її родини. Всіх дослідників творчої біографії Лесі Українки в українській діаспорі перерахувати неможливо з-за браку обсягу даного повідомлення.
З досліджень вчених української еміграції випливає, що Леся Українка – є ключовою постаттю і українському історико-культурному просторі ХХ століття. З її творчістю пов‘язана «європеїзація» української літератури, вона першою представляє своєю творчістю українське письменство у світовій літературі двадцятого століття. Письменниця ставила перед сучасниками вічні, а з іншого боку, злободенні, пекучі для України, проблеми: питання життя і смерті, боротьби чи покори, волі і незалежності, любові й ненависті, свободи творчості, бути чи не бути самостійній Україні, боротися за волю, чи скніти в ярмі.
Народилася Леся Українка в родині Косачів-Драгоманових, отримала домашню освіту. Інтелектуальний вплив на неї мала вся європейська культура, осягнута самоосвітою. Не випадково її драматургія, яка є основою творчого спадку Л. Українки, є не національною, не має громадянського пафосу. Вона наднаціональна, з загальнолюдськими підтекстами, символікою, проблемами, конфліктами. Рецепція її творчості на різних етапах розвитку українського суспільства є складною й неоднозначною. В радянському дискурсі її творчість трактувалася з одного боку як революційна, (поетка оспівувалася як «співачка досвітніх вогнів»), з іншого боку – як чужа, ідейно хибна, буржуазно-націоналістична. В працях еміграційних вчених досліджувалося й інтерпретувалося надзвичайно широке поле тем творчості письменниці. Зокрема, за спостереженнями Я. Поліщука, йдеться про досить незвичне для свого часу і обставин явище, коли Леся Українка свідомо розбудовує елітний європейський сектор у літературі, яка назагал залишається у колоніальному статусі. Її твори на європейські сюжети засвідчують появу нової функції літературної творчості – плекання повновартісної (вільної) культурної свідомості невільної нації.
Ігор Костецький, один з видатних мислителів українського зарубіжжя, який жив у Німеччині і споглядав глобальну картину розвитку української культури й мистецтва, першим помітив, що насправді є дві Лесі – одна живе виключно в творчості, друга – в листах. За його дискурсом українська література часів Лесі Українки (нова українська література часів європейського модерну) була обмежена просвітянством і народністю (була зрозуміла лише «в домашньому вжитку», німа для всіх інших), тому вона гнобила глибоко обдарованих письменників, вони навіть не усвідомлювали, що їх творчість може бути подією світової літератури. Найпершою в цьому ряду є Леся Українка. Костецький вважає, що Л. Українка «покликана була стати подією світового масштабу». Вже після її смерті, з появою виданого завдяки сестрі Ользі величезного корпусу листів Л. Українки (О. Косач-Кривинюк. «Леся Українка: хронологія життя і творчості». Нью-Йорк: УВАН, 1970), стало зрозумілим «чим Леся Українка була як потенційна дієва особа великого життєвого театру». Ця її мова , яка збереглася в листах, яка є свідченням того, в яких вимірах вона жила і мислила, засвідчила, що якби вона «усім огромом свого мовного світовідчуття» зверталася безпосередньо до читачів у своїй творчості, а не тільки до близьких людей у своїх листах, то гарантовано українська література була б інакшою. Тобто тут зіграв роль «ідолізований новонародництвом страх бути особливим, автору стати тотожним своїм героям, стати особистістю для інших, а не тільки особистістю для себе і для близьких людей». «Тяжко прикро, але Леся Українка не здійснилась як митець світового масштабу», – зазначає І. Костецький. Причина – історико-культурний контекст доби. Але в масштабах своєї регіональності українська література, на його думку, створювала подекуди досконалі зразки творчості, наприклад романс Л. Українки «Не дивися на місяць весною» пройшов «нормальний шлях культурного факту».
Таким чином, книжкові і періодичні джерела ВЗУ представляють літературознавчі, історико-культурні наративи досліджень біографії і творчості Лесі Українки. Ще мало введені до наукового і, особливо, до читацького обігу широкого загалу, вони дають нову, цікаву й цінну інформацію для осмислення та інтерпретацій творчості Лесі Українки, а також осягнення її ролі в розвитку і становленні не тільки українського а й світового культурного поля.
Відомо, що у сучасному глобалізованому світі саме цінністні фактори тобто фактори культури і життєвих сенсів, визначають результат конкуренції, – вони визначають потенціал розвитку країн. Тому наше завдання вивчати, переосмислювати духовний досвід наших попередників, зафіксований у виданнях ВЗУ, вводити їх в науковий обіг, доводити його до читачів, – і тим самим створювати самодостатнє інформаційне поле української культури і літопис духовного життя України, яка оновлюється на новому історичному етапі свого розвитку.
UDC 821.161.2(100).09: 821.161.2’05 – 1⁄9.09 Українка
Supronyuk Oksana
ORCID ID number
https://orcid.org/0000-0003-1435-5913
PhD, Senior Researсher
Vernadsky National Library of Ukraine
(Kyiv, Ukraine)
Lesya Ukrainka and her creative work in literary and periodical sources of the Department of Foreign Ukrainian Studies at the Vernadsky National Library of Ukraine.

The research of reception of Lesya Ukrainka's creative biography by Foreign Ukrainian Studies scholars and its significance as a way towards rethinking the writer's work.
Keywords: Department of Foreign Ukrainian Studies, Ukrainian Diaspora, works of Lesya Ukrainka, Ihor Kostetsky.