Українсько-польські відносини на сторінках газети» Літературна Україна» у 1991-1993 роках

Тези доповіді

Білименко Людмила Анатоліївна,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-0627-5967,
молодший науковий співробітник,
відділ пресознавства,
Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: ludysik555@ukr.net
Криворучко Надія Федорівна,
ORCID https://orcid.org/0009-0005-1495-7051,
молодший науковий співробітник,
відділ пресознавства,
Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: nadezhdamyroslav@gmail.com

Українсько-польські відносини на сторінках газети «Літературна Україна» у 1991–1993 рр.
Проаналізовано висвітлення українсько-польських взаємин на сторінках газети «Літературна Україна» у 1991–1993 рр. Розглянуто публікації, присвячені історичній пам’яті, проблемам української меншини в Польщі, подоланню історичних стереотипів, розвитку культурних і мовних контактів, а також науковій та освітній співпраці. Простежено формування нового українсько-польського діалогу в умовах суспільно-політичних змін початку 1990-х років.
Ключові слова: «Літературна Україна», українсько-польські взаємини, історична пам’ять, національні меншини, культурне співробітництво, українсько-польський діалог.
Українсько-польські відносини на початку 1990-х років розвивалися в умовах докорінних політичних змін у Центрально-Східній Європі. Проголошення незалежності України та становлення демократичної Польщі започаткувало новий етап відносин між обома державами Відтоді між Києвом та Варшавою розпочалося формування нової договірно-правової та суспільно-культурної основи співпраці.
Важливим джерелом суспільно-політичної інформації, що описує ці процеси, була газета «Літературна Україна». Особливого значення її матеріали набували в період краху СРСР, проголошення незалежності України та становлення нових політичних і суспільних орієнтирів. Публікації газети початку 1990-х років дають змогу простежити, як у цей період висвітлювалися українсько-польські відносини, зокрема питання історичної пам’яті, культурної та наукової співпраці, становища української громади в Польщі й пошуку шляхів взаємного порозуміння.
Одним із показових матеріалів є публікація «Повертаючись до Катині», присвячена відкриттю в Києві виставки про Катинський злочин та пам’ять польських офіцерів, розстріляних радянськими органами НКВС у 1940 р. («Л.У.», 7 жовт. 1993 р.). У матеріалі згадуються масові розстріли польських військовополонених у Катині, Харкові та Старобільську, ексгумація та ідентифікація останків, а також тривале замовчування радянською владою своєї відповідальності за цей злочин. Важливим є контекст самої виставки: її відкрив тодішній генеральний консул Польщі в Києві Томаш Леонюк, а серед учасників заходу були представники польського дипломатичного корпусу, Польського культурно-освітнього товариства імені А. Міцкевича, українських культурних установ, римо-католицької церкви. Таким чином, «Літературна Україна» фіксувала повернення до українського публічного простору теми, яка тривалий час залишалася замовчуваною, і водночас показувала її як складову нового українсько-польського історичного та культурного діалогу.
Проблематика історичної пам’яті та пошуку порозуміння безпосередньо розвивається у статті Степана Козака «Тільки через співпрацю: шляхи польсько-українського порозуміння» («Л.У.», 20 серп. 1992 р.). Автор наголошує на необхідності створення основи для добросусідства між Україною та Польщею, яка мала б ґрунтуватися не лише на міждержавних домовленостях, а й на подоланні взаємних історичних стереотипів, образ і конфліктних уявлень. У публікації розглядаються складні сторінки спільної історії, зокрема польсько-українське протистояння в роки Другої світової війни, діяльність ОУН і УПА, трагедія Волині та операція «Вісла». При цьому автор виступає проти однобічного трактування минулого та наголошує, що трагічні події не повинні замовчуватися, але мають досліджуватися без одностороннього підходу. Важливу роль у цьому процесі він відводить українським і польським історикам та науковцям, спільна діяльність яких — конференції, дискусії, дослідження — мала сприяти подоланню суперечностей. Порозуміння, за логікою публікації, повинно формуватися також через розвиток культурних, освітніх, наукових і суспільних контактів.
Суспільний вимір українсько-польських відносин представлено у публікації Юрія Рейта «Українська присутність у Польщі» («Л.У.», 10 верес. 1992 р.). Автор і тодішній голова Об’єднання українців у Польщі розглядає історичне становище української громади та її роль у розвитку двосторонніх відносин. Значна увага приділена наслідкам переселень, депортацій та акції «Вісла», які призвели до розпорошення українського населення, конфіскації майна й обмежень національного, культурного та релігійного життя. Водночас показано відродження українського громадського життя після падіння комуністичного режиму, зокрема діяльність Об’єднання українців у Польщі, церков, культурних колективів, преси, видавництв та наукових товариств. Поряд із позитивними змінами автор порушує питання повернення або компенсації конфіскованого майна, реабілітації репресованих, охорони українських місць пам’яті та військових поховань, забезпечення прав церков і політичного представництва української меншини. Особливе значення має оцінка підписаного у травні 1992 р. українсько-польського міждержавного договору про співробітництво, добросусідство і дружні відносини. Автор наголошує, що добросусідство має наповнюватися практичним змістом, а українська громада в Польщі повинна виступати не «заручником» міждержавних відносин, а активним учасником налагодження взаєморозуміння між двома народами.
Поряд із суспільно-політичними та історичними питаннями «Літературна Україна» писала і про культурну співпрацю між Україною та Польщею. Показовим є матеріал про видання «Rozmówki polsko-ukraińskie» («Польсько-український розмовник»), підготовленого Боженою Зінкевич-Томанек, Галиною Стрельчук та Ольгою Кам’яною за сприяння Краківського відділу Товариства «Польща — Схід» і виданого в Кракові 1992 р. Розмовник був розрахований на практичне спілкування українців і поляків та містив тематичні розділи, словник уживаних слів і словосполучень. Його наклад у 15 тисяч примірників, інтерес з боку вузівських бібліотек і приватних фірм, а також придбання значної кількості примірників Міністерством закордонних справ Польщі свідчать про зацікавленість у розвитку безпосередніх контактів між українцями та поляками. Даний матеріал надруковано у номері за 14 лютого 1993 р.
Ще одним напрямом, який виразно простежується на сторінках газети, в контексті даної тематики, була науково-освітня співпраця між Польщею та Україною. У статті Світлани Задорожної «Україна і Польща: магістралі співробітництва» від 26 вересня 1991 р. йдеться про активізацію наукових і культурних контактів між Україною та Польщею на початку 1990-х років. Авторка звертає увагу на проведення у 1991 р. у Варшавському університеті конференцій, присвячених українсько-польським взаєминам та ювілею Михайла Грушевського, а також на участь у них науковців з України та інших країн. Важливим символічним елементом стало відкриття в Хелмі меморіальної дошки на будинку, де народився Михайло Грушевський. Окремо розглядаються контакти Київського університету з Варшавським, Краківським та Вроцлавським університетами, під час яких було визначено перспективи розширення вивчення полоністики в Києві та україністики у Польщі, обміну студентами, аспірантами й викладачами, проведення спільних фольклорно-етнографічних досліджень та підготовки навчальних видань. Публікація таким чином демонструє, що розвиток двосторонніх відносин відбувався не лише на політичному рівні, а й через систематичне встановлення академічних і культурних зв’язків.
Отже, матеріали «Літературної України» 1991–1993 рр. відображають формування нового етапу українсько-польських відносин у період становлення незалежної України. Публікації газети показують, що розвиток двосторонніх зв’язків відбувався одночасно в кількох напрямах: через переосмислення складних сторінок спільної історії, розвиток культурних і наукових контактів, підтримку української громади в Польщі та пошук шляхів взаємного порозуміння. При цьому звернення до проблем минулого не виключало розвитку сучасної співпраці, а навпаки, розглядалося в контексті необхідності подолання взаємних стереотипів і формування добросусідських відносин.
Показовим є те, що на сторінках газети українсько-польські взаємини розглядалися не лише на рівні міждержавних домовленостей. У центрі уваги перебували також науковці, освітяни, представники культурних установ, національних громад та інші учасники двостороннього діалогу. Матеріали про діяльність української громади в Польщі, університетську співпрацю, спільні наукові заходи та навіть видання польсько-українського розмовника свідчать про поступове розширення кола безпосередніх контактів між українцями й поляками.
Таким чином, «Літературна Україна» у 1991–1993 рр. відображала українсько-польські взаємини як процес, у якому поєднувалися історичне переосмислення та практична співпраця. Поряд із поверненням до замовчуваних тем і складних сторінок минулого газета приділяла увагу конкретним формам зближення двох суспільств. У сукупності ці публікації дають підстави говорити про поступове утвердження нового бачення українсько-польських відносин, заснованого на відкритому обговоренні історичних проблем, розвитку контактів та прагненні до добросусідства.
Bilymenko Liudmyla,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-0627-5967,
Junior Research Associate,
department of press studies,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: ludysik555@ukr.net
Kryvoruchko Nadiia,
ORCID https://orcid.org/0009-0005-1495-7051,
Junior Research Associate,
department of press studies,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: nadezhdamyroslav@gmail.com

Ukrainian-Polish Relations in the Pages of the Newspaper “Literaturna Ukraina” in 1991–1993
The paper examines the coverage of Ukrainian-Polish relations in the newspaper “Literaturna Ukraina” in 1991–1993. It focuses on publications addressing historical memory, the situation of the Ukrainian minority in Poland, the overcoming of historical stereotypes, the development of cultural and linguistic contacts, as well as academic and educational cooperation. The formation of a new Ukrainian-Polish dialogue in the context of the socio-political transformations of the early 1990s is traced.
Keywords: “Literaturna Ukraina” newspaper, Ukrainian-Polish relations, historical memory, national minorities, cultural cooperation, Ukrainian-Polish dialogue.

Вакульчук Ольга Анатоліївна,
ORCID https://orcid.org/0000-0003-4171-3886,
докторка історичних наук, старша дослідниця,
завідувачка відділу,
відділ пресознавства,
Національна бібліотека України
імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: vakulchuk@nbuv.gov.ua