Інформаційно-аналітична діяльність бібліотек у протидії деструктивним інформаційним впливам під час російсько-української війни

Тези доповіді

Дудар Василь Леонідович,
ORCID https://orcid.org/0000-0001-6064-9408,
кандидат історичних наук, доцент,
проректор з наукової роботи та інноваційної діяльності,
Університет Григорія Сковороди в Переяславі,
Переяслав, Україна
e-mail: dudarvasyl2013@gmail.com

Інформаційно-аналітична діяльність бібліотек у протидії деструктивним інформаційним впливам під час російсько-української війни

У тезах розглянуто, як наукові й публічні бібліотеки можуть відповідати на запити громади, пов’язані з дезінформацією воєнного часу. На прикладі перевірки повідомлення про допомогу показано шлях від пошуку першоджерела до короткої довідки для користувача. Окреслено вимоги до бібліотечної аналітики: зазначення дати й джерел, відокремлення факту від тлумачення та можливість виправити помилку.
Ключові слова: бібліотеки; інформаційно-аналітична діяльність; дезінформація; медіаграмотність; інформаційна стійкість.

Під час російсько-української війни до бібліотек надходять запитання, відповідь на які залежить від дати: де отримати допомогу, які правила евакуації діють зараз, чи справжнє повідомлення від органу влади. Інформація про такі рішення швидко поширюється в чатах, нерідко без посилання на документ. Тому бібліотечна допомога не обмежується пошуком тексту: потрібно з’ясувати його походження, чинність і значення для конкретного запиту. Дослідження українських публічних бібліотек засвідчує розвиток дистанційних послуг і цифрового навчання у відповідь на воєнні потреби громад.
Деструктивний інформаційний вплив охоплює більше, ніж поширення неправдивих відомостей. Повідомлення може спиратися на справжній документ, але приховувати його дату, умови застосування чи важливий фрагмент. Т. Шинкар, Т. Левченко та В.Дудар серед поширених способів маніпуляції розглядають вибірковий добір фактів, емоційний тиск та апеляцію до авторитету. Водночас хибне повідомлення саме по собі не доводить навмисного обману. Бібліотекар може встановити, що твердження не підтверджується джерелами; висновок про мотиви його автора потребує інших доказів.
Наукові бібліотеки вже мають практику моніторингу й підготовки аналітичних матеріалів. О. Желай описує роботу Служби інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського в умовах війни. Дослідження Н. Іванової присвячене правовій інформації воєнного часу в роботі Національної юридичної бібліотеки. Обидва приклади стосуються опрацювання документів для визначеного адресата. Управлінцеві потрібен огляд рішень та їхніх можливих наслідків; людині, яка звернулася до бібліотеки, – пояснення чинної норми і спосіб самостійно перевірити її текст.
Повторювані запитання мешканців підказують публічній бібліотеці, які теми потребують пояснення. Вони показують, де офіційне роз’яснення виявилося недостатнім або де чутка випередила його. О. Каращук пов’язує протидію дезінформації з діяльністю бібліотечних інформаційно-аналітичних служб. Для місцевої бібліотеки це може означати занотовування тем, за якими люди просять перевірити повідомлення, і підготовку стислих відповідей на основі документів. Особливо важливо зазначати, на яку дату відповідь була правильною: без цього навіть достовірна довідка згодом здатна вводити в оману.
Як діяти, коли до бібліотеки звертаються через повідомлення про нібито змінений порядок надання допомоги? Спершу слід знайти початкове повідомлення та встановити, хто й коли його оприлюднив. Далі – зіставити його з чинним рішенням і роз’ясненням відповідального органу; якщо документ змінювали, перевірити редакцію, що діє на момент звернення. Користувачеві потрібна коротка відповідь із посиланням на документ, датою перевірки та позначенням того, що лишилося невідомим. Коли ж ідеться про спірне суспільно-політичне рішення, замість однієї відповіді потрібен огляд позицій: які факти підтверджено, а які висновки є оцінками учасників дискусії.
Окреме повідомлення не можна оцінити поза контекстом. Фото з іншого місця, точна цитата без попереднього речення або правильне число з невідповідною базою порівняння створюють хибне враження без прямої підробки. У довідці чи огляді варто показати походження даних, дату, спосіб зіставлення і межі висновку. Офіційний документ підтверджує зміст ухваленого рішення; його суспільні наслідки потребують також фахового аналізу й зіставлення різних джерел. Ця різниця між повідомленням про рішення та його оцінкою має бути зрозумілою читачеві.
Ще один напрям роботи – заняття з медійної та інформаційної грамотності. Маніфест публічних бібліотек IFLA та UNESCO (2022) називає підтримку таких навичок серед завдань бібліотеки. Програма UNESCO «Media and Information Literate Citizens» пов’язує пошук інформації з її оцінюванням і відповідальним використанням. Тож навчання доцільно будувати на діях, які учасник зможе повторити: відкрити первинний документ, перевірити дату зображення, зіставити заголовок зі змістом. М. Гудсетт розглядає поєднання попередження про типові маніпуляції з розбором уже поширених хибних тверджень. Для бібліотеки це корисніше, ніж заняття, побудоване лише на загальному заклику «мислити критично».
Формат відповіді має відповідати обставинам людини. Запит щодо евакуації чи зниклого родича потребує перевірених контактів і чітких наступних кроків, а не тривалої розмови про механізми маніпуляції. На практичному занятті, навпаки, є час розібрати кілька джерел разом із учасниками. Ті самі матеріали слід готувати для різних каналів: коротку довідку – для особистого звернення, оновлювану сторінку – для сайту бібліотеки. Розміщення в соціальних мережах має вести до повного тексту й джерел, щоб стислий допис не втрачав важливих застережень.
Довіру підтримує можливість перевірити саму бібліотечну відповідь. У ній мають бути джерела, дата оновлення та зрозумілий спосіб повідомити про неточність. Г. Нудищук розглядає довіру до публічних бібліотек на трьох рівнях: до фактів, до зв’язків у громаді та до самої установи. У щоденній роботі цей зв’язок виявляється просто: бібліотека, яка вчасно виправляє помилку і пояснює причину виправлення, дає користувачеві підстави звернутися до неї знову. Для політично чутливих тем прозорість процедури особливо важлива, адже навіть точне повідомлення можна сприйняти як підтримку певної позиції, якщо в ньому не відокремлено факт від оцінки.
Співпраця наукових і публічних бібліотек дає змогу поєднати глибину аналізу з розумінням місцевого запиту. Перші можуть готувати тематичні огляди й методики перевірки; другі – повідомляти, які питання виникають у громаді та які формулювання залишаються незрозумілими. До окремих тем доцільно залучати профільних фахівців, проте відповідальність за оприлюднену бібліотечну довідку має бути визначеною: хто перевірив документ, хто погодив висновок і коли матеріал треба переглянути.
Результат такої роботи не зводиться до кількості дописів чи проведених занять. Для довідки показовими є своєчасність, точність посилань, зрозумілість відповіді та внесені виправлення. Після навчання можна запропонувати учасникам самостійно знайти першоджерело або перевірити дату повідомлення й порівняти це з їхніми діями до заняття. Таке спостереження не доводить, що вплив дезінформації на всю громаду зменшився, зате допомагає побачити, чи засвоєно конкретні навички.
Бібліотечна протидія деструктивним інформаційним впливам починається з точного запитання й завершується відповіддю, яку можна перевірити та, за потреби, виправити. Аналітичні огляди наукових бібліотек і близькість публічних бібліотек до повсякденних запитів доповнюють одне одного. Так бібліотека допомагає людині орієнтуватися в мінливій інформації, зберігаючи довіру до власної роботи.

Vasyl Dudar,
ORCID https://orcid.org/0000-0001-6064-9408,
Сandidate of Historical Sciences, Associate Professor,
Vice-Rector for Science and Innovation,
Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav,
Pereiaslav, Ukraine
e-mail: dudarvasyl2013@gmail.com

Information and Analytical Activities of Libraries in Countering Destructive Information Influences during the Russo-Ukrainian War

The paper examines how academic and public libraries can respond to community inquiries related to wartime disinformation. Using the verification of an aid-related message as a case study, it traces the process from locating a primary source to producing a concise reference for the user. The requirements for library analytical work are outlined: the indication of dates and sources, the separation of fact from interpretation, and the possibility of correcting errors.
Keywords: libraries; information and analytical activities; disinformation; media literacy; information resilience.