Поза межами смуги осілості: харківські видання в галузі юдаїки ХІХ – початку ХХ століття

Тези доповіді

Полякова Юліана Юріївна,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-4581-6543,
завідувачка сектору з основних видів діяльності,
відділ книжкових пам’яток, цінних видань і рукописів,
Центральна наукова бібліотека,
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна,
Харків, Україна
e-mail: poljakova65uliana@gmail.com

Поза межами смуги осілості: харківські видання в галузі юдаїки ХІХ – початку ХХ століття

Доповідь присвячена виданням у галузі юдаїки, що вийшли друком у Харкові в ХІХ – на початку ХХ ст. і наразі зберігаються у фонді Центральної наукової бібліотеки Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Дослідниця проаналізувала тематику видань, авторський склад і їх ставлення до «єврейського питання».
Ключові слова: юдаїка, видавнича діяльність, тематика, авторський склад, колекції, Харків.

Під час створення колекції «Юдаїка» відділу книжкових пам’яток, цінних видань і рукописів Центральної наукової бібліотеки (далі – ЦНБ) Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна співробітники звертали особливу увагу на книги, видані у Харкові. Оскільки місто не входило до дозволеної для проживання євреям, штучно створеної імперською владою «смуги осілості», у ньому не було єврейських періодичних видань, навчальних і культурних установ. Але у Харкові дозволено було мешкати єврейським купцям вищих гільдій, деяким ремісникам, спеціалістам із вищою освітою, тому тут все одно існували єврейські релігійні й благодійні установи. Серед власників друкарень теж часто можна було зустріти єврейські прізвища (М. Зільберберг, Ю. Беркман, І. Варшавчик). При цьому книг із єврейської тематики, виданих у Харкові, в фонді ЦНБ виявлено не дуже багато: наразі – чотирнадцять.

Деякі з видань побачили світло в друкарні часопису «Мирный труд». Цей суспільно-політичний та науковий журнал право-реакційного напрямку виходив у Харкові в 1902–1914 рр. У журналі висвітлювали питання економіки, історії, етнографії, педагогіки й народної освіти, друкували огляди й рецензії. З часописом співпрацювали відомі харківські вчені: лінгвіст і фольклорист Олексій Вєтухов, історик Марін Дрінов, юрист Микола Гредескул, філолог та історик Іван Нетушил. Часопис мав відверто монархічну спрямованість, підтримував православ’я, виступав проти політичної боротьби. Головним редактором був історик-медієвіст, професор Харківського університету Андрій Сергійович Вязигін (1867–1919). На сторінках журналу «Мирный труд» Вязигін обстоював поєднання сильної самодержавної влади з адміністративною децентралізацією, з розвитком місцевого самоврядування, захищав інтереси православної церкви. У грудні 1905 р. він став ініціатором створення Харківського відділу Союзу російського народу. У 1907–1912 роках Вязигін – член III Державної думи від Харківської губернії. У 1919 р. його заарештували більшовики, разом із іншими арештантами вивезли до Орла та вбили.

Частина матеріалів часопису «Мирный труд» мала відверто антисемітський характер, бо автори видання вважали, що євреї виступають не тільки проти православ’я, але й проти царя та держави.

Серед книг, що вийшли з друкарні «Мирный труд», була праця Івана Аносова. Відомості про цього автора можна знайти у виданні «Православная энциклопедия Харьковщины» (Харків, 2009). Він був активним діячем Союзу російського народу, редактором харківської газети «Черная сотня» (1907). У колекції «Юдаїка» зберігається брошура І. Аносова «Костомаров об “Иудеях”» (1907). Автор характеризує погляди історика М. І. Костомарова на єврейське питання, полемізує з представниками прогресивної російської інтелігенції щодо досягнень євреїв у галузі науки та культури (вважає їх значно перебільшеними).

Погляди І. Аносова значною мірою поділяв В. О. Меліхов. У друкарні «Мирный труд» вийшли його праці, де він популярно викладає погляди Ернеста Ренана: «Иудеи в римской истории: по исследованию Э. Ренана» (1912), «Из истории иудейско-римских гонений на христиан» (1913), «Ответ “Русской мысли” на ее отзыв об “Иудеях в римской истории по исследованию Э. Ренана”» (1913). Василь Олександрович Меліхов (1891–1919) – відомий діяч православно-монархічного руху у Харкові. Закінчивши Харківський університет, він викладав у 1-й та 4-ій гімназіях, завідував відділом товариства «Загальне навчання», друкував статті в журналах «Вера и разум» і «Мирный труд». У 1919 р. його разом з А. С. Вязигіним арештували більшовики і також стратили в Орлі. Примірник книги «Иудеи в римской истории: по исследованию Э. Ренана», що зберігається у ЦНБ, має автограф: «Многоуважаемому проф. Андрею Сергеевичу Вязигину. В. Мелихов» (надійшла до книгозбірні Університету з бібліотеки А. С. Вязигіна).

У друкарні «Мирный труд» виходили праці діячів церкви, які були відверто спрямовані проти юдаїзму. Зокрема, серед таких – брошура «Мораль Талмуда» (1913) архієпископа Володимирського і Шуйського Алексія, у якій автор проголошує, що Талмуд вчить зневажати й ненавидіти людей інших релігій, ошукувати їх і зловживати їхньою довірою. Архієпископ Алексій (у світі Анемподист Якович Дородніцин, 1859–1919) був духовним письменником і богословом, член Союзу російського народу.

Серед тих, хто виступав з «викриттями» проти нібито хибних рис інших релігій (язичництва, ісламу, юдаїзму), був також ректор Харківської духовної семінарії архімандрит Ізраїль (світське ім’я – Яків Іванович Лукін; бл. 1801–1864), автор книги «Обозрение ложных религий: языческой¸ ново-иудейской и магометанской» (1849).

Але зауважимо також, що не всі богословські праці, що виходили в Харкові, мали антисемітську спрямованість. Книга протоієрея Т. Буткевича «Язычество и иудейство ко времени земной жизни господа нашего Иисуса Христа» (1888) була присвячена історії єврейського народу до виникнення християнства та в перші роки існування цієї релігії. Книга надійшла до книгозбірні в 1880-ті роки з бібліотеки професора Харківського університету. І. П. Сокальського. Тимофій Іванович Буткевич (1854–1925), протоієрей, богослов і публіцист, у 1894–1906 рр. був професором богослов’я в Харківському університеті. Він брав активну участь у право-монархічному русі, але при цьому автор писав про юдаїзм з повагою й зацікавленістю.
Вивченням філософії, історії, права єврейського народу займалися й деякі вчені Харківського університету. Наприклад, Кіпріан Миколайович Ярош (1854–1921) – російський філософ права й публіцист. Він працював на кафедрі енциклопедії права та історії філософії права Харківського університету, у 1877 р. захистив дисертацію за темою «Спіноза та його вчення про право» й був удостоєний звання приват-доцента. Його дослідження вийшло у Харкові 1877 р. у друкарні Зільберберга. Воно було присвячено відомому представнику єврейського бунтівного вільнодумства Б. Спінозі. Бенедикт Спіноза (1632–1677) – нідерландський філософ єврейського походження, науковець, політичний і релігійний мислитель, один із представників пантеїзму. Ярош різнобічно розглянув філософію Спінози у зв’язку з питаннями етики, права, політики. Книга надійшла до книгозбірні з бібліотеки родини юристів Рубінштейнів в 1930-ті роки.

У 1895 р. в Харкові вийшов перший том історико-публіцистичної монографії Е. Дрюмона «Єврейська Франція». Едуард Адольф Дрюмон (1844–1917) – французький журналіст і католицький письменник, відомий як антисеміт і націоналіст. Він ініціював Антисемітську лігу Франції в 1889 р., а також був редактором політичної газети «La Libre Parole» (заснована в 1892 р.). У книзі «Єврейська Франція» («La France Juive», 1886) Дрюмон критикував роль євреїв у суспільно-політичному й економічному житті Франції та виступав за повне виключення їх із суспільства. Його праці зокрема відіграли важливу роль при розгортанні справи Дрейфуса (1894–1906). Це – відомий судовий процес над офіцером французького генерального штабу капітаном Альфредом Дрейфусом, звинуваченим у шпигунстві на користь Німецької імперії. 1894 р. військовий суд у Парижі визнав А. Дрейфуса винним у видачі воєнних секретів Німецької імперії й засудив на довічне ув’язнення. Через два роки було знайдено справжніх винуватців втрати секретних даних, виявилось, що слідство й суд спиралися на сфабриковані слідчими органами документи. 1899 р. А. Дрейфус був помилуваний, а 1906 р. – повністю реабілітований. Справа Дрейфуса мала великий міжнародний резонанс. Тому нема сумніву, що вихід з друку російського перекладу праці Дрюмона був пов’язаний саме із загальним інтересом до справи Дрейфуса.

Раніше єдиною працею колекції, пов’язаною з єврейським життям, вважалася брошура О. М. Калмикової «Єврейське питання в Росії» (Харків, 1881). Вона була відгуком на трагічні події 1881 р. (насильницькі антиєврейські виступи, погроми, на півдні Російської імперії, в українських губерніях). Олександра Михайлівна Калмикова (у дівоцтві – Чернова; 1849–1926) – російська прогресивна громадська діячка, викладачка, яка співпрацювала у Харкові з відомою просвітницею X. Д. Алчевською у справі створення жіночої недільної школи. У 1880-ті роки О. Калмикова друкувала статті, зокрема і з єврейського питання, у газеті «Южный край». Її збірка «Єврейське питання в Росії» витримала два видання (1881 та 1882). Авторка коротко подавала історію єврейського народу, аналізувала причини виникнення ненависті до євреїв і доводила, що цю ненависть усіляко підтримувала влада.

Одним із видів противаги антиєврейській політиці влади були єврейські благодійні товариства. Зокрема, створене у 1904 р. Товариство допомоги бідним євреям Харкова, яке мало власну амбулаторію, їдальню, притулок для старих, початкові школи для хлопців та дівчат тощо. Про його діяльність свідчать щорічні звіти. ЦНБ має звіти за 1907, 1911, 1912 рр. У цих звітах відображено фінансове становище товариства, надходження коштів, витрати, подано протоколи зборів правління.

Серед харківських видань, що зберігаються в ЦНБ, дещо осторонь знаходиться єдина художня книга – російський переклад драми Теодора Герцля «Das Neue Ghetto» («Новое гетто», 1898), яка надійшла з книжкового зібрання родини Рубінштейнів. Теодор Герцль (1860–1904) – автро-угорський єврейський письменник і політичний діяч, засновник сучасного політичного сіонізму. П’єса Теодора Герцля «Нове гетто» (1894) відображала крах ліберальних ілюзій щодо асиміляції євреїв до європейського суспільства. Головний герой – віденський адвокат Якоб Шон, який щиро вірить в ідеали гуманізму. Зіткнувшись з лицемірним оточенням і прихованим антисемітизмом, герой розчаровується у можливості повної асиміляції й гине у фіналі на дуелі, захищаючи свою людську гідність. Переклав драму Т. Герцля з німецької Юхим Бабецький (1860–1916), відомий у Харкові театральний критик і драматург, також співробітник газети «Южный край».

Ми бачимо, що тематика, проблематика, склад авторів і характеристика видавництв Харкова, які друкували книги з різних питань юдаїки, дає матеріал для характеристики єврейського життя міста в історичному та суспільно-політичному контексті.

Yuliana Polyakova,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-4581-6543,
Head of the Sector for Main Activities,
Department of Book Monuments, Valuable Editions and Manuscripts,
Central Scientific Library,
V. N. Karazin Kharkiv National University,
Kharkiv, Ukraine
e-mail: poljakova65uliana@gmail.com
Beyond the pale of settlement: Kharkiv publications in the field of Jewish studies (19th – early 20th centuries)
This paper focuses on publications in the field of Jewish studies issued in Kharkiv during the 19th and early 20th centuries that are currently held in the collections of the Central Scientific Library of V. N. Karazin Kharkiv National University. The reseracher has analyzed the subjects of these publications, list of authors and their attitude towards the "Jewish question."
Keywords: Jewish studies, publishing activity, subject matter, authorship, collections, Kharkiv.