Цифровізація історико-культурної спадщини за підтримки грантової допомоги: досвід співпраці українських установ з Українським культурним фондом

Тези доповіді

Удовик Володимир Миколайович,
ORCID https://orcid.org/0000-0001-7749-8095,
доктор наук із соціальних комунікацій, старший науковий співробітник,
директор Фонду Президентів України,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: udovik@ukr.net

Матвійчук Лариса Олександрівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-7230-9053
кандидат наук із соціальних комунікацій, старший науковий співробітник,
інформаційно-аналітичний відділ,
Фонд Президентів України,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
Київ, Україна,
e-mail: l.matvijchuk@ukr.net

Цифровізація історико-культурної спадщини за підтримки грантової допомоги: досвід співпраці українських установ з Українським культурним фондом

У доповіді висвітлюються питання грантової підтримки збереження історико-культурної спадщини України шляхом її цифровізації та популяризації із застосування новітніх інноваційних практик. Розглянуто успішний досвід реалізації грантових програм Українського культурного фонду.
Ключові слова: історико-культурна спадщина, цифровізація, Український культурний фонд, бібліотека, музей, російсько-українська війна.

Матеріальне забезпечення закладів культури, зокрема й бібліотечних установ, завжди, навіть у кращі часи, відбувається за залишковим принципом, тобто після підтримки основних статей соціального та економічного розвитку країни. Україна не становить виняток, а тим більше у кризові часи та під час повномасштабного військового вторгнення російського агресора. Проте, не викликає сумніву необхідність збереження українських культурних пам’яток та традицій, популяризації історії та культури, просування українських наративів, які займають особливе місце у розвитку культурної дипломатії, що сприяє консолідації світового демократичного товариства на підтримку української нації. А, отже, при відсутності достатнього базового державного фінансування на перше місце виходить пошук додаткових джерел забезпечення основних процесів функціонування культурних інституцій та їхньої соціокультурної діяльності. І тут на допомогу приходить спонсорська та грантова підтримка. Якщо спонсорська безповоротна фінансова допомога сприяє підтримці життєдіяльності та часто й виживанню закладів культури у складних умовах, то грантова підтримка – вказує на інноваційність, ступінь розвитку та затребуваність їхніх послуг, оскільки відбувається на конкурсних засадах.
У даній розвідці ми розглянемо досвід грантових проєктів українських культурних установ. які були реалізовані за підтримки Українського культурного фонду і які спрямовані на цифрове збереження історико-культурної спадщини.
У сфері культури одним із найефективніших інструментів залучення зовнішніх фінансових ресурсів є участь у конкурсних грантових програмах, які пропонуються як вітчизняними установами (Українським культурним фондом (УКФ)), так і міжнародними організаціями (USAID, IREX, Посольством США в Україні, Радою Європи та ін.). Лише УКФ вдалося профінансувати близько 3 тис. культурних проєктів на суму понад 2 млрд грн протягом 2018–2025 рр.
Грантові можливості креативних та соціокультурних практик стали об’єктом вивчення М. Чорної, перспективи та особливості проєктної діяльності у закладах культури – І. Свирид та ін. У бібліотечній галузі досвід реалізації грантових проєктів у ЛННБ ім. В. Стефаника висвітили В. Мудроха та Н. Зубко, можливості грантової і проєктної діяльності публічних бібліотек на прикладі Центральної міської бібліотеки ім. В. Г. Короленка до російської окупації міста Маріуполь вивчала О. Підтикан. Ґрунтовний аналіз передумов формування грантових механізмів у сфері культури та досвіду діяльності УКФ здійснив Берковський В., виконавчий директор УКФ (2021–2024).
З початку становлення української незалежності 1991 р., реформування соціально-економічного та політичного укладу країни, та зокрема з наступом російсько-української війни 2014 р., грантова допомога українським державним, громадським і благодійним організації та окремим громадянам України йшла, переважно, двома шляхами: як цільові кошти на різноманітні цілі і за результатом конкурсного відбору.
На відміну від традиційного бюджетного фінансування, грантові кошти вимагають від організацій чітко сформульованих цілей, вимірних результатів, обґрунтованого бюджету та прозорої системи звітності. У контексті соціокультурної діяльності гранти виконують декілька ключових функцій: забезпечують реалізацію проектів, які не можуть бути профінансовані з бюджету; стимулюють інноваційну активність персоналу; сприяють встановленню партнерських зв’язків із іншими організаціями; а також підвищують суспільний авторитет культурних установ. І на перший план виходить впровадження інноваційних практик у збереження та популяризацію історико-культурної спадщини, зокрема цифровізація матеріальної та нематеріальної культури.
УКФ, як державна установа, була створена у 2017 р. з метою «сприяння розвитку національної культури та мистецтва в державі, забезпечення сприятливих умов для розвитку інтелектуального та духовного потенціалу особистості та суспільства, широкого доступу громадян до національного культурного надбання, підтримки культурного розмаїття та інтеграції української культури у світовий культурний простір». І, на сьогодні, у пріоритетних напрямах грантової підтримки УКФ виступає оцифрування спадщини у прифронтових та деокупованих регіонах та спадщини, що знаходиться під загрозою втрати або знищення.
У рамках розвитку цього напряму відбувається фінансова підтримка краєзнавчої й архівної діяльності, оцифрування рідкісних фондів і забезпечення доступу до цифрових колекцій. Наприклад, бібліотеки реалізовують проекти зі створення тематичних електронних ресурсів, краєзнавчих баз даних, оцифрування місцевих видань та архівних матеріалів. Зокрема, треба відмітити такі проєкти: оцифрування рідкісних книжкових пам’яток Одеської національної наукової бібліотеки – «Скарби України» (2019) (http://odnb.odessa.ua/rarities) та понад 600 гравюр XVI-XIX ст. майстрів з Європи та України – «Старовинна гравюра – культурна спадщина України» (2018) (http://odnb.odessa.ua/gravures); Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека за підтримки УКФ створила інформаційно-бібліографічний електронний ресурс «Web-library «Аркасівська спадщина» (2020) (https://arkasfamily.mk.ua); Об’єднання громадян «Центральна спеціалізована бібліотека для сліпих імені Миколи Островського» забезпечила доступ до світових знань у зручному форматі за допомогою сучасних інноваційних комп’ютерно-інформаційних технологій – «Пізнай світ звуками» (2020) (https://csbs.org.ua); а Комунальний заклад культури «Дніпровські міські публічні бібліотеки» сформував електронний каталог та цифрову колекцію фонду нотних видань «DniproNota» (2025) (https://www.library.dp.ua/?id=1314) для збереження раритетних нотних документів у час загрози пошкодження/знищення у результаті військових дій чи повітряних атак.
Загалом лише у 2025 р. було підтримано 43 проєкти за програмою «Культурна спадщина» переважна більшість з яких стосується оцифрування історичних пам’яток, створення цифрового культурного продукту чи впровадження VR/AR та 3D технологій. Наприклад, проєкт «Острог у VR: комплексний віртуальний тур музеями та архітектурними пам'ятками міста», спрямований на підвищення доступності до об’єктів культурної спадщини в умовах безпекових викликів та необхідності збереження історичних архітектурних пам’яток у віртуальному просторі.
Попри інноваційність культурних проєктів зі збереження історико-культурної спадщини, залишається проблема сталості результатів після завершення грантової підтримки. Часто цікаві проєкти після закінчення грантового фінансування та досягнення результатів поступово деградують через відсутність коштів на технічне обслуговування, моніторинг та оновлення. І хоча УКФ вимагає план розвитку та сталості проєкту від заявників, все одно ця проблема залишається однією із ключових у збереженні та популяризації культурної спадщини з боку громадського сектора.
Проте варто відзначити переваги застосування грантової підтримки як методу позабюджетного фінансування, зокрема з боку національних фондів, таких як Українських культурний фонд. Це привернення уваги українського суспільства та світової громадськості до проблем виживання української культури та нації у складних умовах війни та інформаційного тиску з боку російських і проросійських засобів впливу на світовій арені, а також можливість представлення сучасними технологіями українського культурного надбання та просування українських наративів у світі, створення україномовного інформаційного контенту. І грантові кошти сприяють створенню українськими культурними установами інструментів культурної дипломатії.

Volodymyr Udovуk,
ORCID https://orcid.org/0000-0001-7749-8095,
D. Sc. (Social Communications), Senior Researcher,
Director of Foundation of the Presidents of Ukraine,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: udovik@ukr.net

Larysa Matviychuk
ORCID https://orcid.org/0000-0002-7230-9053,
Ph. D (Social Communications), Senior Researcher,
Information and Analytical Department,
Foundation of the Presidents of Ukraine,
V. I. Vernadsky National Library of Ukraine
Kyiv, Ukraine,
e-mail: l.matvijchuk@ukr.net

Digitization of Historical and Cultural Heritage with Grant Support: The Experience of Cooperation between Ukrainian Institutions and the Ukrainian Cultural Foundation

The report addresses issues of grant support for the preservation of Ukraine’s historical and cultural heritage through its digitization and promotion using the latest innovative practices. It examines successful experiences in implementing grant programs of the Ukrainian Cultural Foundation.
Keywords: historical and cultural heritage, digitization, Ukrainian Cultural Foundation, library, museum, Russo-Ukrainian War.