Архівна спадщина Андрія Юліановича Вияснівського у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського

Тези доповіді

Досліджено архів лікаря-психіатра, доктора медичних наук, професора А.Ю. Вияснівського, який зберігається у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.
Ключові слова: Вияснівський А.Ю., Інститут рукопису, лікар, документи, психіатрія.

Серед славної плеяди українських письменників, композиторів, істориків, філософів, літературознавців, мистецтвознавців та інших вчених, архіви яких зберігаються у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (ІР НБУВ), окреме місце належить науковцям медичної сфери. Протягом столітнього існування ІР у фондах відклалися архівні документи лікарів-терапевтів Григорія Митрофановича Малкова (1869–1920), Федора Степановича Цицуріна (1814–1895), Феофіла Гавриловича Яновського (1860–1928), Георгія Йосиповича Бурчинського (1908–1993); патологоанатомів Миколи Федоровича Мельников-Разведенкова (1866–1937), Семена Лазаровича Ерліха (1869–1930); патофізіолога Олександра Васильовича Репрева (1853–1930); лікарів-психіатрів Семена Фішелевича Глузмана (1946–2026), Андрія Юліановича Вияснівського (1898–1970).
Андрій Юліанович Вияснівський народився 1 грудня 1898 р. у с. Антоновці колишньої Подільської губ. (нині – Тульчинський р-н Віницької обл.). Навчався спочатку в церковноприходській школі, потім в земській, після закінчення якої вступив до Коростишівської вчительської семінарії. Трудову діяльність розпочав у Летичівському повітовому земстві інструктором з позашкільної освіти, а згодом і заввідділом. Наприкінці 1920 р. був відкомандирований до Києва, де почав працювати у Київському повітовому відділі народної освіти на посаді завідувача бібліотечної секції, а з 1924 р. – завідувачем районної бібліотеки. Протягом 1921–1926 рр. навчався в Київському медичному інституті. У 1928 р. переїхав до Ташкента, де зайняв посаду заввідділом Республіканської психіатричної лікарні Узбекистану. З 1931 р. – асистент в Інституті клінічної психіатрії у Харкові. Протягом 1933–1934 рр. працював на посаді прозектора та завлабораторією Московської обласної психіатричної лікарні. Впродовж 1934–1937 рр. був завлабораторією експериментального сектору Уральського психоневрологічного інституту, з 1937 р. – науковий керівник Курської психіатричної лікарні, а з 1938 р. завкафедрою психіатрії Астраханського Медичного інституту. Згодом зайняв посаду наукового керівника Одеського науково-дослідного психоневрологічного інституту. У 1935 р. отримав ступінь кандидата медичних наук, а у 1937 р. захистив дисертацію на ступінь доктора медичних наук. Помер 6 липня 1970 р., похований на Одеському другому кладовищі.
Особовий фонд А.Ю. Вияснівського містить всього 61 одиниць зберігання. Серед особистих матеріалів ученого – автобіографія, особовий листок з обліку кадрів, персональна справа працівника установи Наросвіти, списки наукових праць та дарчих робіт. Переважна більшість документів архіву – це науковий доробок А.Ю. Вияснівського, присвячений вивченню пелагри, шизофренії, психозів. Серед наукових матеріалів слід відзначити рукопис докторської дисертації «Пеллагра и психозы пеллагры», тези виступу на захисті докторської дисертації та стенограма захисту дисертації, монографію «Эрготизм», статті «Психозы эклампсии», «Лабораторные данные исследования спино-мозговой жидкости при эпилепсии и схизофрении», «О паталогической анатомии пеллагры», «Схизофрения – эпилепсия в свете судорожной терапии», «Схизофрения и маниакальнодепрессивний психоз за годы войны» та ін. Суттєво доповнюють наукові розробки вченого фотодокументи матеріалів лабораторних та клінічних досліджень. Також представлено у фонді індивідуальні та групові світлини фондоутворювача.
Поряд з цими документами архів А.Ю. Вияснівського містить матеріали інших науковців, зокрема: Albert Moll «Der Hypnotismus», Yakovleva I., Bogorodinsky D., Freidovitch D. «Sympathetic paralysis», Кроль О.Ф. «Малярийные психозы», Овчаренко П.П., Вольфсон Н.М. «К вопросу об операции Штейнаха в терапии шизофрении и биохимических изменениях крови при ней» та ін. Майже всі документи з дарчими написами А.Ю. Вияснівському.
Серед зазначених матеріалів медичного профілю, привертає увагу документ, який певною мірою випадає з кола наукових досліджень А.Ю. Вияснівського та стосується деяких аспектів бібліотечної роботи. Як зазначено у біографії вченого, бібліотечну діяльність він поєднував з навчанням у медичному інституті. Саме поєднання бібліотечної та медичної сфер інтересів дало поштовх для перших наукових розробок А.Ю. Вияснівського, які були присвячені проблем бібліопсихології. Вивчення психологічного портрету читача знайшло відображення у доповіді, представленій для обговорення на засіданні секції книгокористування Науково-дослідної комісії бібліотекознавства і бібліографії Всенародної бібліотеки України. Згодом доповідь трансформувалася у статтю «Матеріали до конституціонально-психологічного вивчення читачів», в якій А.Ю. Вияснівський обґрунтував систему методів вивчення читацьких інтересів з урахуванням психологічних функції, що беруть участь у процесах засвоєння матеріалу та мають певні зв’язки із конституційнобіологічними особливостями читачів. Стаття була опублікована у «Журналі бібліотекознавства та бібліографії» та вийшла окремим відбитком, який зберігається у особовому фонді вченого.
Представлений особовий фонд А.Ю. Вияснівського є цінним історичним джерелом для дослідження його життєвого шляху, особистих інтересів, професійної та наукової діяльності.