«Serenata»: Берлін – Київ: два джерела опери-пастіччо 1747 року

Тези доповіді

Івченко Лариса Василівна,
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-2562-3979,
кандидатка мистецтвознавства,
завідувачка відділу,
відділ музичних фондів,
Інститут книгознавства,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: ivchenko@nbuv.gov.ua

«Serenata»: Берлін – Київ: два джерела опери-пастіччо 1747 року

Здійснено повторну атрибуцію та джерелознавче зіставлення берлінської партитури D-B Am.B 458 і київського комплекту партій Rozum 120729 опери-пастіччо «Serenata» (1747). Збіги музичного тексту, організації сторінки, технології копіювання та почерків дають підстави розглядати Am.B 458 як імовірний протограф київського джерела та пов’язувати обидва рукописи з одним берлінським копіїстським середовищем.
Ключові слова: Serenata; опера-пастіччо; Фрідріх II; Анна Амалія Прусська; Розумовські; нотні рукописи; протограф; копіїсти; палеографія; RISM.

У нотному зібранні Розумовських під шифром Rozum 120729 зберігається рукописний комплект із восьми партій опери-пастіччо «Serenata». На титульному аркуші партії чембало міститься найповніший напис про твір: крім назви та імені одного з авторів (Federico), зазначено місяць і рік: «Serenata. / Di / Federico. / Mens: Aug: / MDCCXXXXVII».
Комплект партій здавна привертав увагу музикознавців та істориків і справедливо вважається одним із найдавніших і найважливіших джерел у родинній бібліотеці Розумовських. Про нього писали майже всі дослідники нотного зібрання Розумовських, зокрема О. Дзбанівський (Архів НБУВ. Опис 1, од. зб. № 35), Т. Шеффер і К. Черпухова («Українське музикознавство». Вип. 6. Київ, 1971. С. 170–184), Т. Шеффер («Історія української музики». Т. 1. 1989. С. 343–352) та ін.
У статтях авторки цих тез, опублікованих у журналі Art-line 1997 року (№ 5. С. 50–51) та у збірнику «Українсько-німецькі музичні зв’язки минулого і сьогодення» (Київ, 1998. С. 111–122), «Serenata» вперше була визначена як опера-пастіччо; встановлено структуру одноактного твору з восьми номерів та їх авторство: Фрідріх II, король Пруссії (№ 1, 2, 6), його вчитель Йоганн Йоахім Кванц (№ 4), перший капельмейстер короля Карл Генріх Ґраун (№ 3, 7, 8) та придворний клавесиніст Кристоф Нікельман (№ 5). У дослідженні рукопису, здійсненому майже три десятиліття тому, кілька важливих питань походження й автентичності джерела залишалися невирішеними або потребували уточнення.
Потреба в перевірці наукового опису опери виникла у зв’язку з продовженням співпраці з RISM і передаванням інформації про музичні пам’ятки НБУВ до міжнародної бази даних музичних джерел. Метою нового дослідження стало уточнення походження рукопису із залученням цифрових копій, сучасних каталогів і раніше недоступних довідкових матеріалів. Хоча комплект партій становить лише невелику частину колекції, він репрезентує музичні смаки української еліти XVIII ст., уособленої постатями Олексія (1709–1771) і Кирила (1729–1803) Розумовських, демонструє їхню обізнаність із європейськими музичними новинками, а сліди практичного використання нот оркестрантами (виправлення ритму тощо) дають матеріал і для характеристики виконавського середовища.
Широке представлення оцифрованих фондів і наукових описів у RISM дало змогу перейти від загальної атрибуції до пошуку можливого протографа київського комплекту. Друковані видання музичних творів Фрідріха Великого з’явилися лише у другій половині XIX ст.; отже, примірник із бібліотеки Розумовських, який за сукупністю ознак належить до середини XVIII ст., не міг бути скопійований із друкованого видання. Не міг він походити й від пізніх берлінських комплектів партій, датованих XIX ст.
У Staatsbibliothek zu Berlin зберігаються дві партитури «Serenata», пов’язані з музично-театральним середовищем прусського двору. Перша (D-B Am.B 458; RISM ID 452505863) походить із музичної бібліотеки молодшої сестри Фрідріха II — музикантки й композиторки Анни Амалії Прусської (Anna Amalia von Preußen, 1723–1787). Її зібрання налічувало близько 600 томів рукописів і друків; після смерті принцеси за заповітом воно перейшло до Joachimsthalsches Gymnasium, а 1914 року було передане до Королівській бібліотеці (Königliche Bibliothek).
Друга партитура (D-B Mus.ms. 6650; RISM ID 452016495) походить із зібрання музиканта й колекціонера Георг Пьольхау (Georg Johann Daniel Poelchau, 1773–1836) і була в його власності ще за життя. У 1832 р. Пьольхау описав джерело у своєму каталозі: Die handschriftlichen praktischen Wercke, Berlin, 1832, D-B Mus.ms.theor. Kat. 41, S. 58, Nr. 44, у рубриці «Friedrich II König von Preußen», Nr. 2. У 1841 р. син Пьольхау продав батьківську колекцію (майже 3000 одиниць) Королівській бібліотеці; наступного року вона стала одним із фундаментів новоствореного музичного відділу бібліотеки.
Титульні аркуші двох партитур містять різну за обсягом і характером інформацію про твір. На Am.B 458 ім’я Federico належить до первісного титулу. Натомість первісний титул Mus.ms. 6650 не містив імені автора: нижче Poelchau пізніше дописав «Di Federico II Re di Prussia». Водночас його каталожний запис 1832 року вміщено в рубриці Фрідріха II й окремо зазначено внесок інших композиторів: арію Кванца, арію Нікельмана, а також дует і хор капельмейстера Ґрауна. Титул Mus.ms. 6650 докладно фіксує обставини першого виконання — прибуття Королеви-матері до Шарлоттенбурга і дату 4 серпня 1747 року.
1. D-B Am.B 458: [cover title:] SERENATA. | DI | FEDERICO. | MENS: AVGI: | MDCCXXXXVII.
2. D-B Mus.ms. 6650: [cover title:] SERENATA | Fatta per l'arrivo | della | Regina Madre | a | Charlottenburgo | presentata | per la primiera Volta | il 4. d'Agosto | 1747. | [added by Poelchau:] Di Federico II Re di Prussia.
3. НБУВ, Rozum 120729: [cover title:] SERENATA. | DI | FEDERICO. | MENS: AVGI: | MDCCXXXXVII.
Порівняння партитур і київського комплекту партій
Ознака / шифр Am.B 458 Rozum 120729 Mus.ms. 6650
Federico на первісному титулі так так ні (дописано Poelchau)
Зазначено подію ні ні прибуття Королеви-матері
Місце події ні ні Шарлоттенбург
Датування за титулом 08.1747 08.1747 04.08.1747
Датування в каталогах / дослідженнях 1747 1747 1750–1752
Відомості про виконавців ні ні Sig.ra Astrua (Giovanna Astrua); Sig.r Salimbeni (Felice Salimbeni)
Послідовність номерів однакова однакова однакова
Музичний текст однаковий однаковий однаковий
Формат аркушів 34,3 × 21,5 см 35,1 × 21,7 см 35,5 × 22,5 см
Вертикальні лінії, що обмежують нотний запис так так ні
Растрування від вертикальної лінії поля так так ні
Кількість нотоносців на сторінці нефіксована; трапляються «зайві» нефіксована; трапляються «зайві» нефіксована; «зайвих» нотоносців немає
«Титульна» рука J. A. Hasse VI (Blechschmidt) J. A. Hasse VI (Blechschmidt) основна рука + Poelchau
Почерки (ноти) Anonym XV; J. A. Hasse VI (Blechschmidt) J. A. Hasse VI (Blechschmidt) 1 (?)
Почерки (назви частин і темпів) J. A. Hasse VI (Blechschmidt) J. A. Hasse VI (Blechschmidt) 1 (?)

Сукупність зіставлених ознак дає підстави розглядати партитуру з бібліотеки принцеси Анни Амалії — Am.B 458 — як імовірний протограф київського комплекту Rozum 120729 або, принаймні, як найближче до протографа збережене джерело. Збігаються назва й датування на титулі, послідовність номерів, музичний текст, принципи організації сторінки, технологія виготовлення рукопису та палеографічні характеристики. Растрування в обох джерелах пристосоване до музичного наповнення сторінки; подекуди залишаються незаповнені нотоносці.
Партії Rozum 120729 написані рукою, визначеною як «J. A. Hasse VI» у класифікації Blechschmidt; у Bach digital цей копіїст фігурує також як Anon. 302. Атрибуція почерку в київському комплекті ґрунтується на порівнянні з незалежними зразками з бібліотеки Sing-Akademie zu Berlin, що до 2001–2002 рр. перебувала в Києві («J. A. Hasse VI» — SA 1007 (1), SA 946). Водночас питання філіграней та окремих кодикологічних характеристик потребує подальшого дослідження.
У комплекті з колекції Розумовських спостерігаються водяні знаки у вигляді окремої контурної латинської літери R, розміром близько 23 × 18 мм; висота самої літери — близько 14 мм. Подібний знак зафіксовано у WZIS (DE0960-BachP354_75; споріднені варіанти _78, _80, _81), де відповідний папір датовано 1746 роком. Ця паралель узгоджується з датуванням Am.B 458 1747 роком і становить додатковий хронологічний аргумент, однак сама по собі не доводить тотожності паперу; для цього необхідне безпосереднє кодикологічне зіставлення.
Отже, берлінська партитура Am.B 458 і київський комплект партій Rozum 120729 виявляють настільки тісну текстову, технологічну й палеографічну спорідненість, що їх можна пов’язувати з одним копіїстським середовищем і, ймовірно, з різними етапами підготовки одного твору. Коли й за яких обставин київський комплект був відокремлений від берлінського комплексу джерел і яким шляхом потрапив до бібліотеки Розумовських, поки що достеменно невідомо. Нові цифрові ресурси дають змогу поставити ці питання й наблизитися до їх розв’язання на якісно іншому доказовому рівні.

Larysa Ivchenko,
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-2562-3979,
Candidate of Art Studies,
Head of the Music Collections Department,
Institute of Book Studies,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: ivchenko@nbuv.gov.ua

“Serenata”: Berlin–Kyiv: Two Sources of a 1747 Pasticcio Opera

The paper re-examines the attribution and source relationships of the Berlin score D-B Am.B 458 and the Kyiv set of parts Rozum 120729 of the 1747 pasticcio opera Serenata. Correspondences in the musical text, page layout, copying technique, and scribal hands support the hypothesis that Am.B 458 was the probable exemplar for the Kyiv source, or the closest surviving source to that exemplar, and that both manuscripts originated in the same Berlin copying milieu.
Keywords: Serenata; pasticcio opera; Frederick II; Anna Amalia of Prussia; Rozumovsky family; music manuscripts; exemplar; copyists; palaeography; RISM.