Особистісний вимір ідентичності: розмови з головою Українського товариства «Берегиня» у Киргизькій Республіці Володимиром Нарозею

Тези доповіді

Микитенко Оксана Олегівна,
ORCID https://orcid.org/0000–0001–7613–8557,
докторка філологічних наук,
провідна наукова співробітниця,
відділ української та зарубіжної фольклористики,
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського,
Національна академія наук України,
Київ, Україна
e-mail: oksana_mykytenko@hotmail.com

Особистісний вимір ідентичності: розмови з головою Українського товариства «Берегиня» у Киргизькій Республіці Володимиром Нарозею

Основу нашого аналізу склали власні спостереження та записи, зроблені під час тимчасового перебування у Киргизстані у 2022–2023 рр., у м. Бішкек, а також у сс. Петропавлівка та Полтавка, знайомство з діяльністю Українського товариства КР «Берегиня» та розмови з його керівником – заслуженим діячем культури України п. Володимиром Нарозею. Серед актуальних завдань Товариства – проблеми соціально-культурного розвитку, видавнича діяльність, курси української мови, радіопередачі, підтримка постійних зв’язків з Україною, що є необхідною передумовою збереження етнічної ідентичності діаспори, яка за чисельністю (близько 10 тис.) є третьою серед центральноазійських країн.
Ключові слова: Киргизька Республіка, Українське товариство «Берегиня», ідентичність.
У межах теми «Євроінтеграційна місія української культури», яка сьогодні є однією з пріоритетних напрямів академічної науки, одним із нагальних питань етнології постає поглиблене вивчення зарубіжного українства, зокрема «східної діаспори», чисельність якого, за приблизними підрахунками, становить щонайменше 10 млн. Увага до українських громад у центрально-азійському регіоні, зокрема у Киргизькій Республіці, зумовлена й тим, що упродовж тривалого часу «східна» українська діаспора залишалась на маргінесах вітчизняної науки. Водночас досвід міжкультурного діалогу та чинники збереження ідентичності в умовах полікультурного оточення дають підстави звернутися до розгляду цієї гілки українського етносу.
Українці – друга за чисельністю після росіян група слов’янського населення Киргизстану, що на сьогодні нараховує близько 10 тис. Поява українського етносу у Киргизстані, як і на інших територіях Центрально-азійського регіону, припадає на початок переселенського руху, що виник в останню третину ХІХ ст. Основний потік українських переселенців йшов з Харківської, Полтавської, Чернігівської, Київської губерній. Оригінальні зразки традиційної матеріальної та нематеріальної культури українських переселенців – знаряддя побуту, ткацькі верстати, різні ремісничі інструменти, вишиті сорочки тощо – сьогодні представлено в експозиції Державного історичного музею КР. А сільський музей e c. Петропавлівка, яке було засноване українцями-переселенцями у 1902 р., зберігає пам’ять про старожилів – мешканців села.
Перебуваючи у Киргизстані, я мала можливість познайомитися з діяльність Українського товариства «Берегиня», що разом із іншими, понад 30-ми громадськими об’єднаннями, входить до Асамблеї народу Киргизстану. Товариство, засноване у 1993 р., обрало своїм гаслом слова «Жити для Киргизстану з Україною у серці!» В контексті нових умов Товариство визначило своїм завданням формувати «новий тип киргизстанського українця», котрий вповні усвідомлює себе громадянином Киргизстану і у такій же мірі відчуває свою приналежність до українського народу з його багатовіковою історією та великим культурним спадком.
Про діяльність «Берегині» розповів нам під час зустрічі, що відбулася у червні 2022 р. у кабінеті-світлиці Товариства, його голова – відомий громадський діяч КР, член Президії Асамблеї народу Киргизстану, заслужений працівник культури України Володимир Нарозя. На чільному місці в українській світлиці побачила плакат з українською приказкою «Згода – будує, незгода – руйнує», що, як підкреслив пан Володимир, є принципом діяльності Товариства. Знайомство стало початком не лише нашої подальшої плідної співпраці, вже у межах мііжакадемічного співробітництва. Нарозя розповів, як по закінченні у 1986 р. музично-педагогічного факультету Київського педінституту отримав розподіл до міста Прип’ять, але після 26 квітня їхати за направленням вже не було куди. І тоді українець з Чорткова потрапляє до Бішкека, рідного міста своєї молодої дружини, також випускниці Київського педінституту. Приїхав, щоб пов’язати своє життя з країною високих гір, присвятивши свою діяльність збереженню народної культури українців Киргизстану.
Педагог-музикант, радіожурналіст, перекладач, В. Нарозя є автором і ведучим щотижневої радіопередачі «Берегиня», художнім керівником українського національного ансамблю «Барвінок», перекладачем українською мовою одного з варіантів героїчного епосу «Манас». Влитися в життя країни допомогло, підкреслює Володимир, те, що «так звана етнокультурна дистанція» між українцями і киргизами, про яку доводилося чути йому на практиці, виявилась не такою і великою. У тому, що киргизи ментально близькі українцям, він мав нагоду остаточно переконатися, коли працював над перекладом киргизького епосу. За свою діяльність Нарозя відзначений багатьма нагородами Киргизстану та України, зокрема його було нагороджено ювілейною медаллю «25 років незалежності України» та присвоєно звання заслуженого діяча культури України. Надзвичайно велику роль у галузі інформаційної діяльності мало створення на Першому каналі державного радіомовлення Киргизстану радіопередачі українською мовою «Берегиня», яка вперше прозвучала в ефірі 12 січня 1998 р.
Наукова та перекладацька діяльність, видавнича справа визнані одним із пріоритетних напрямів Українського товариства «Берегиня». У першу чергу це дослідження теми «Український етнос у Киргизстані: історія, матеріальна і духовна культура». Розробці цієї проблематики присвятив усе своє життя та наукову діяльність один із засновників Товариства професор Георгій Хлипенко (1938–2018). Започаткований ним проект успішно продовжують його учні та послідовники, відкриваючи новий напрям – регіональну україністику Киргизстану.
Народний ансамбль «Барвінок» вважають візитівкою української громади. Створений у 1990 році ансамбль своєю майже 35-тирічною діяльністю засвідчив право називатися постпредом української пісенної культури і українського пісенного слова у Киргизстані. З того часу відбулося понад 1000 концертних, тематичних, літературно-музичних, обрядових програм, що проходили на різних концертних майданчиках країни, – від престижних театральних залів до площ і парків столиці, будинків ветеранів і учбових закладів.
Українське товариство «Берегиня» добре відоме у Киргизстані. Важливо, що діяльність Товариства здійснюється в контексті програмної концепції співпраці із закордонними українцями. Сформована на основі пропозицій українських громадських організацій за кордоном, вона передбачає їхню організаційну, матеріальну та фінансову підтримку в культурно-просвітницькій, освітній та видавничій діяльності.
Товариство пишається тим, що у 2010 р. його було визнано «найкращою діаспорою Киргизстану», а у 2014 р. воно здобуло перемогу у конкурсі кабінетів етнічних об’єднань Асамблеї народу Киргизстану. У межах кабінету україністики відбувається реалізація освітніх програм і проектів, серед яких українська недільна школа. Створено бібліотеку української книги та аудіо-відеотеку. Проводиться робота історичного клубу «Спадщина» та клубу шанувальників української мови із заходами до Дня рідної мови. Активно відроджуються народні традиції (зокрема, проходить святкування Різдва, Великодня, Івана Купали тощо). Відбуваються виставки українських митців та майстрів народно-ужиткового мистецтва та ін. Щороку Товариство ушановує пам’ять Великого Кобзаря та бере участь у Всесвітній акції «Запали свічку пам’яті», присвяченій жертвам голодоморів в Україні. Сьогодні Товариство долучається до заходів на підтримку України в її боротьбі за незалежність, які проводить Посольство України в КР.
Сьогодні, підкреслює Володимир Нарозя, ми стаємо свідками, як «тисячолітня мудрість киргизького народу, у поєднанні з тисячолітньою вистражданою мудрістю українського народу, може прислужитися в борні за соборність і духовну єдність України». Для українців Киргизстану це означає зберігати українську ідентичність, підтримувати національний суверенітет України та «жити з Україною у серці».
Oksana Mykytenko,
ORCID https://orcid.org/0000–0001–7613–8557,
Doctor of Philological Sciences,
Leading Researcher,
Department of Ukrainian and Foreign Folklore Studies,
Maxym Rylsky Institute of Art Studies, Folklore
and Ethnology,
National Academy of Sciences of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: oksana_mykytenko@hotmail.com

The Personal Dimension of Identity: Conversations with Volodymyr Naroziа, Head of the Ukrainian “Berehynia” Society in the Kyrgyz Republic
The basis of our analysis consists of our own observations and field notes made during a temporary stay in Kyrgyzstan in 2022–2023, in Bishkek as well as in the villages of Petropavlivka and Poltavka. It also draws on our acquaintance with the activities of the Ukrainian “Berehynia” Society of the Kyrgyz Republic and conversations with its head, Mr. Volodymyr Narozei, a Honoured Cultural Worker of Ukraine. Among the Society’s current priorities are issues of socio-cultural development, publishing activities, Ukrainian-language courses, radio programmes, and maintaining regular ties with Ukraine. The latter is an essential prerequisite for preserving the ethnic identity of the diaspora, which, numbering approximately 10,000 people, is the third-largest Ukrainian diaspora among the Central Asian countries.
Keywords: Kyrgyz Republic, Ukrainian Society “Berehynia”, identity.