Від технологічного до цифрового мистецтва: трансформація принципів художньої практики

Тези доповіді

Тимофієнко Богдан Володимирович,
ORCID https://orcid.org/ 0000-0003-1146-1948,
аспірант, молодший науковий співробітник,
Інститут проблем сучасного мистецтва,
Національна академія мистецтв України,
Київ, Україна
e-mail: bogdan.tym@gmail.com

Від технологічного до цифрового мистецтва:
трансформація принципів художньої практики

Розглянуто перехід від технологічного до цифрового мистецтва як трансформацію статусу технології в художній практиці, а не як лінійну зміну мистецьких напрямів. На основі концепцій Френка Поппера, Крістіани Пол та Льва Мановича розмежовано широке поле технологічного мистецтва і цифрові практики, для яких код, дані, програмне забезпечення й алгоритм є складниками художньої мови. Виокремлено програмованість, обчислюваність і варіативність як визначальні властивості цифрового медіуму. Показано історичну спадкоємність цифрового мистецтва щодо електронних, кібернетичних, відео- та компʼютерних експериментів XX ст.
Ключові слова: технологічне мистецтво, цифрове мистецтво, нові медіа, цифровий медіум, програмованість, алгоритм.
Розвиток технологій упродовж XX – початку XXI ст. суттєво розширив інструментарій художника та сприяв появі нових форм мистецтва. Механічні, електронні, компʼютерні, а згодом цифрові й мережеві технології стали основою практик, для означення яких використовуються поняття technological art, electronic art, computer art, new media art, digital art, virtual art тощо. Межі між цими поняттями не завжди є чіткими, оскільки вони виникали в різний час і відображали різні етапи розвитку технологій. Тому перехід від технологічного до цифрового мистецтва доцільно розглядати передусім як зміну ролі технології в художній практиці.
Мистецтвознавець Френк Поппер у працях «Мистецтво електронної епохи» («Art of the Electronic Age», 1993) та «Від технологічного до віртуального мистецтва» («From Technological to Virtual Art», 2007) простежує розвиток мистецтва від кінетичних, світлових та електронних експериментів до компʼютерних, мультимедійних і віртуальних практик. Для нього важливою є не лише поява нової техніки, а її поступове включення до художньої мови та зміна способів взаємодії мистецтва з технологічним середовищем.
У цьому контексті технологічне мистецтво можна розглядати як широке поняття. Воно охоплює художні практики, в яких технічний пристрій, механізм або технологічний спосіб виробництва відіграють важливу роль. До цього поля належать кінетичне, світлове, лазерне, відео-, електронне, роботичне та інші форми мистецтва. Отже, технологічне мистецтво не обмежується цифровими технологіями і має значно довшу історію.
Поняття цифрового мистецтва є вужчим. Важливе для його визначення розрізнення пропонує у своїй книзі «Цифрове мистецтво» («Digital Art», 4-те вид., 2023) фахівчиня з комп’ютерного мистецтва, нових медіа и нет-арта Крістіана Пол, яка відокремлює використання цифрових технологій як інструмента від використання їх як художнього медіуму. Сам факт застосування компʼютера ще не робить твір цифровим мистецтвом. Наприклад, художник може обробляти фотографію у графічному редакторі або проєктувати скульптуру за допомогою компʼютерної програми, однак кінцевий результат при цьому може залишатися фотографічним або скульптурним твором у традиційному розумінні.
Інша ситуація виникає тоді, коли цифрова технологія є необхідною складовою художнього задуму. Код, програмне забезпечення, цифрові дані, компʼютерна мережа або алгоритм у такому випадку визначають не лише спосіб виготовлення твору, а й його художню організацію. Саме ця ознака дає змогу провести основну межу між широким полем технологічного мистецтва та власне цифровими практиками.
Важливе значення для розуміння специфіки цифрового медіуму має праця відомого американського митця і теоретика цифрової культури Льва Мановича «Мова нових медіа» («The Language of New Media», 2021). Дослідник виділяє такі принципи нових медіа, як числове представлення, модульність, автоматизація, варіативність і транскодування. Особливо важливим є числове представлення інформації: зображення, звук, текст і відео в компʼютерному середовищі існують у формі даних, які можуть бути опрацьовані програмним забезпеченням.
Саме обчислюваність і програмованість відрізняють цифровий медіум від багатьох попередніх технологічних засобів. Цифрове зображення можна не лише створити або відтворити, а й програмно змінювати, аналізувати, комбінувати з іншими даними. Аналогічно звук, текст або відео можуть опрацьовуватися відповідно до заданих алгоритмів. Тому в цифровому мистецтві важливим компонентом художньої роботи стає програмне середовище.
Це змінює й характер авторської роботи. Художник може працювати не лише безпосередньо із зображенням, звуком або відео, а й із кодом, базами даних, програмами та цифровими інтерфейсами. Відповідно художній задум може бути повʼязаний із принципом роботи програми, способом організації інформації або взаємодією різних цифрових компонентів. Технологія в такому випадку перестає бути лише зовнішнім технічним засобом і стає частиною художньої мови.
Особливе значення має також розвиток мережевих технологій. У 1990-х роках поширюється net art, де інтернет використовується не просто як засіб демонстрації або поширення вже створених робіт, а як безпосереднє середовище художньої діяльності. Згодом розвиваються software art, цифрові інсталяції, мистецтво віртуальної та доповненої реальності. Сьогодні це поле розширюється завдяки технологіям штучного інтелекту, машинного навчання та змішаної реальності.
Водночас поява цифрового мистецтва не означає зникнення попередніх технологічних форм. Цифрові практики багато в чому продовжують експерименти, що розпочалися у відеомистецтві, електронному, кібернетичному та компʼютерному мистецтві другої половини ХХ ст. Тому між технологічним і цифровим мистецтвом існує історична спадкоємність. Відмінність полягає насамперед у тому, які саме властивості технології стають художньо значущими.
Отже, технологічне мистецтво можна визначити як широке поле художніх практик, повʼязаних із використанням технічних і технологічних засобів, тоді як цифрове мистецтво характеризується особливою роллю цифрового коду, даних, програмного забезпечення та алгоритмічних операцій. Саме тому наявність цифрової техніки ще не є достатньою ознакою digital art.
Таким чином, перехід від технологічного до цифрового мистецтва доцільно розуміти не як послідовну зміну одного художнього напряму іншим, а як зміну статусу технології в художній практиці. Якщо в широкому полі технологічного мистецтва вона може виступати інструментом, механізмом або матеріальним компонентом твору, то в цифровому мистецтві код, дані та програмне забезпечення стають складовими самої художньої мови. Саме програмованість, обчислюваність та алгоритмічна організація дають змогу говорити про специфіку цифрового мистецтва як специфічного поля взаємодії мистецтва і цифрових технологій.

Bohdan Tymofiienko,
ORCID https://orcid.org/0000-0003-1146-1948,
PhD student, Junior Research Associate,
Modern Art Research Institute of the National Academy of Arts of Ukraine
e-mail: bogdan.tym@gmail.com

From technological to digital art: transforming the principles of artistic practice

The transition from technological to digital art is examined as a transformation in the status of technology within artistic practice rather than as a linear succession of art movements. Drawing on the concepts of Frank Popper, Christiane Paul, and Lev Manovich, the study distinguishes the broad field of technological art from digital practices in which code, data, software, and algorithms become constituents of artistic language. Programmability, computability, and variability are identified as defining properties of the digital medium. The historical continuity of digital art with the electronic, cybernetic, video, and computer-based experiments of the twentieth century is demonstrated.
Keywords: technological art, digital art, new media, digital medium, programmability, algorithm.