Внесок української діаспори у спростування російських міфів і фальсифікацій історії України

ЗаявникФігурний Юрій Степанович (Україна)
КонференціяМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація. Інновації та розвиток на шляху до майбутнього» (2026)
Захід11 Круглий стіл. Українська діаспора: історичний досвід та виклики сучасності
Назва доповідіВнесок української діаспори у спростування російських міфів і фальсифікацій історії України
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Текст доповідіЗавантажити статтю


Тези доповіді

Фігурний Юрій Степанович,
ORCID. https://orcid.org/0000-0002-6463-0920,
кандидат історичних наук, старший дослідник,
старший науковий співробітник,
відділ етнології та історії України,
Науково-дослідний інститут українознавства,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
м. Київ, Україна
email: ukr.etnolog_fus@ukr.net

Внесок української діаспори у спростування російських міфів і фальсифікацій історії України

У тезах проаналізовано вагомий внесок української діаспори у спростування російських міфів і фальсифікацій історії України. З’ясовано, що вже понад сто років представники української діаспори успішно протидіють російським (імперським, тоталітарним, путінським) намаганням сфальсифікувати минуле України та створюють верифіковану національну історію, а особливе місце у цій боротьбі займає «Енциклопедія українознавства», яка стала потужним джерелом знань про Україну і світове українство.
Ключові слова: Україна, українці, українська діаспора, «Енциклопедія українознавства», російсько-українська війна, спростування російських міфів і фальсифікацій історії України.

Постановка проблеми. Довготривалий період бездержавності наклав важкий тягар на розвій українського народу та його духовної і матеріальної культури. Поразка Української національної революції початку ХХ ст. змусила багатьох українців покинути Батьківщину й оселитися на чужині. Незважаючи на скрутні умови існування вони не лише виживали, а й намагалися осмислити героїзм і трагізм революційних подій, щоби наступна спроба державотворення була б успішною. На превеликий жаль, Другу світову війну український національний рух зустрів роз’єднаним й у підсумку знов програв. Наступна хвиля еміграції продовжила боротьбу за Українську державу за її межами, і, врешті-решт, у відновленні національної державності у 1991 р. є, на нашу думку, величезна заслуга українська діаспори. Наразі, вже тринадцятий рік триває російсько-українська війна, й п’ятий рік – її повномасштабна фаза. Для перемоги над рашистами українська політична нація як ніколи потребує згуртованості й підтримки цивілізованим демократичним співтовариством. У свою чергу, пропаганда рашистів, використовуючи величезний фінансовий та адміністративний ресурс, намагається переконати весь світ, що Україною керує «київська хунта», а українці – «фашисти, нацисти й мілітаристи». Оскільки, українська діаспора за багато десятиліть накопичила потужні інтелектуальні масиви знань, які спростовують антиукраїнські інсинуації рашистів, тому залучення основних напрацювань осередків української діаспори, праць закордонних вчених-українознавців допоможуть спростувати російські міфи й фальсифікації історії України та наблизити перемогу українців у цій війні.
Виклад основних матеріалів дослідження. Опісля Другої світової війни українська діаспора суттєво (кількісно та якісно) посилилася. Оскільки українське питання (відновлення Української Самостійної Соборної Держави) вчергове відтермінувалося на невизначений час (існування Української Радянської Соціалістичної Республіки – профанація національного державотворення), то постало нагальне питання консолідації світового українства та збереження етнічної самобутності й національної ідентичності українського народу. На той час розпочалася так звана «Холодна війна» (1946–1991) і вище керівництво Союзу Радянських Соціалістичних Республік (далі – СРСР) доклало чималих зусиль щоби перемогти опонентів, у тому числі й на ідеологічному фронті. Для радянських пропагандистів, всі ті, хто тим чи іншим чином критикував СРСР й радянський концтаборний соціалізм, стали злісними ворогами. Особливу увагу партійні ідеологи приділяли знешкодженню так званих «українських буржуазних націоналістів», їх звинувачували у неймовірних злочинах і правопорушеннях. У свою чергу, комуністи фальшували історію України, переконували весь світ, що українці, росіяни й білоруси один братній народ, а Київська Русь – їх спільна колиска, ніяких голодоморів не було, радянські колгоспники живуть заможніше від американських фермерів, українські буржуазні націоналісти-бандерівці – запроданці й посіпаки фашистів тощо.
Задля протидії комуно-російській шовіністичній пропаганді українська діаспора зорганізувалася й науковці-патріоти під керівництвом Володимира Кубійовича та Зиновія Кузелі розпочали видавати багатотомну «Енциклопедію українознавства».
З кінця 40-х і майже до середини 90-х рр. XX століття «Енциклопедія українознавства» стала вагомим і верифікованим джерелом знань про Україну, українців та світове українство як цілісну геополітичну, геокультурну й цивілізаційну реальність XX століття.
Провідні дослідники, науковці й діячі української діаспори В. Боровський, І. Борщак, Л. Винар, І. Витанович, В. Голубничий, Д. Дорошенко, А. Жуковський, І. Кошелівець, Б. Крупницький, В. Кубійович, З. Кузеля, І. Раковський, Ю. Липа, І. Лисяк-Рудницький, В. Маркусь, Т. Мацьків, О. Оглоблин, П. Одарченко, Є. Онацький, Л. Окіншевич, В. Павловський, Я. Пастернак, Я. Пеленський, О. Пріцак; В. Січинський, М. Стахів, З. Стефанів, Д. Чижевський, М. Чубатий, Ю. Шевельов, С. Янів та інші активно дезавуювали неправомірні знання про Україну, українців та світове українство.
Автори «Енциклопедії українознавства» послідовно й систематично спростували пропагандистські міфи і фальсифікації історії України, особливо це стосується фейкового твердження щодо ототожнення Росії та України, а так званих «русских» з українцями. Вони цілеспрямовано утверджували у політичних колах і суспільній свідомості демократичних держав Заходу верифіковане осмислення самобутності українців та їх природного права на самовизначення й самостійну українську державність.
Надзвичайно важливо, що «Енциклопедія українознавства» друкувалася не лише українською мовою, а на її основі у 1963–1977 рр. було оприлюднене двотомне англомовне видання, яке значно розширило коло читачів і симпатиків України в інших державах.
Наразі, триває повномасштабна фаза агресії Російської Федерації проти України, а Українська держава конче потребує підтримки цивілізованих світових демократій. Держава-агресор систематично наповнює інформаційний простір Європи, Азії, Америки, Африки, Австралії тощо, російськими фальсифікаціями, фейками і містифікаціями щодо історії України, щоби якомога сильніше дискредитувати гуманітарну безпеку Української держави.
Для протидії рашистській пропаганді, на нашу думку, треба перевидати «Енциклопедію українознавства» англійською, німецькою, французькою, іспанською, арабською, португальською, китайською, хінді, турецькою, італійською тощо, спочатку в електронному, а дещо згодом й у друкованому форматі, оновивши її текстове й сенсове наповнення та долучивши до цього проєкту провідних дослідників, науковців й діячів української діаспори. Варто відзначити, що координаторами перевидання, на нашу думку, мають стати Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського та Науково-дослідний інститут українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Висновки. Отже, проаналізувавши вагомий внесок української діаспори у спростування російських міфів, фейків і фальсифікацій історії України нами встановлено: По-перше, вже понад сто років високоосвічені представники української діаспори успішно протидіють російським (імперським, тоталітарним, путінським) намаганням сфальсифікувати минуле України та створюють верифіковану національну історію. По-друге, вагомим результатом цієї продуктивної праці стало написання, створення й оприлюднення «Енциклопедії українознавства» за редакцією В. Кубійовича та З. Кузелі, яка є однією із найвагоміших праць зарубіжного українознавства. По-третє, під час російсько-української війни активізувалася рашистська пропаганда, яка намагається дискредитувати Українську державу та її громадян і позбавити Україну міжнародної підтримки. По-четверте, для протидії пропаганді рашистів треба перевидати «Енциклопедію українознавства» англійською та іншими провідними світовими мовами, в електронному й у друкованому форматах, оновивши її текстове й сенсове наповнення та долучивши до цього проєкту провідних дослідників, науковців й діячів української діаспори. По-п’яте, координаторами перевидання «Енциклопедії українознавства» мають стати Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського та Науково-дослідний інститут українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Yurii Fihurnyi,
ORCID. https://orcid.org/0000-0002-6463-0920,
Candidate of Historical Sciences, Senior Researcher,
Senior Researcher,
Department of Ethnology and History of Ukraine,
Research Institute of Ukrainian Studies,
Taras Shevchenko National University of Kyiv,
Kyiv, Ukraine
email: ukr.etnolog_fus@ukr.net

The contribution of the Ukrainian diaspora to refuting Russian myths and falsifications of Ukrainian history

The theses analyze the significant contribution of the Ukrainian diaspora to the refutation of Russian myths and falsifications of the history of Ukraine. It is found that for over a hundred years, representatives of the Ukrainian diaspora have been successfully counteracting Russian (imperial, totalitarian, Putin) attempts to falsify the past of Ukraine and create a verified national history, and a special place in this struggle is occupied by the «Encyclopedia of Ukrainian Studies», which has become a powerful source of knowledge about Ukraine and world Ukrainians.
Keywords: Ukraine, Ukrainians, Ukrainian diaspora, «Encyclopedia of Ukrainian Studies», Russian-Ukrainian war, refutation of Russian myths and falsifications of Ukrainian history.